У відповідях підкресліть необхідне

1. Вам як куратору потрібно спланувати етапи процесу виховання. Якої послідовності планування етапів процесу виховання Ви дотримаєтеся?

 

Процес виховання передбачає певну послідовність етапів, знання особливостей яких дає вихователю змогу спланувати виховну роботу, передбачивши її зміст і методику проведення. Таких етапів виокремлюють чотири.

1. Визначення сукупності рис і якостей особистості, які слід сформувати у вихованця (ідеал). Коли йдеться про виховання колективу групи, то мають на увазі досягнення таких результатів, які б відповідали еталону, виробленому на основі мети виховання, поставленої суспільством перед закладом освіти.

2. Вивчення індивідуальних особливостей вихованця або колективу, його позитивних рис, недоліків у характері й поведінці, визначення рис, які ще не сформовано або перебувають у зародку. Знання особистості вихованця (колективу), порівняння її з ідеалом дає змогу спрогнозувати її розвиток. Зважаючи на це, планують виховну роботу, ознайомлюють вихованця (колектив) із запланованим і домагаються прийняття пропонованого взірця для наслідування.

3. Реалізація програми виховання шляхом залучення вихованців до різних видів діяльності, участь у яких сприяє формуванню досвіду поведінки відповідно до ідеалу.

4. Самостійна робота студента над собою. Початок такої роботи свідчить про досягнення мети цього етапу.

Управління виховним процесом слід спрямовувати на розвиток самостійності, ініціативи вихованців. Цього досягають за умови, що педагоги націлюють їх на самостійний пошук цікавих видів діяльності і створення для них сприятливих умов. Вихователь має залишатися мудрим старшим другом і наставником молодої людини, але на умовах співпраці з нею, яка передбачає, що його виховний вплив доповнюватиметься її роботою над собою – самовихованням.

2. Які прийоми самовиховання Ви як молодий куратор запропонуєте студентам?

Процес організації самовиховання передбачає опанування соціальних прийомів роботи над собою.

В історії людства вироблено чимало різних прийомів самовиховання: самопереконання, самонавіювання, самоаналіз, самопідбадьорювання, самозаохочення, самопереключення, самонаказ та ін. Педагог має навчити вихованця обрати найадекватніші для певної життєвої ситуації.

Самопереконання. Полягає в тому, що вихованцю пропонують у певній ситуації знайти аргументи і за їх допомогою переконати себе в тому, що він учинив правильно (неправильно). Дуже важливо у конфліктній ситуації переключати свої думки на приємні, які відволікають від конфлікту, заспокоюють.

Самонавіювання. Використовують за необхідності подолати в собі страх перед труднощами, невпевненість у власних силах, нерішучість. На відміну від самопереконання, самонавіювання не передбачає аргументування.

Самоаналіз. Включає критичні роздуми над своєю поведінкою, окремими вчинками, уміння аналізувати й оцінювати їх. Він допомагає розкривати причини успіхів чи невдач, розвиває самосвідомість і сприяє самопізнанню.

Самопідбадьорювання. Ефективне, коли людина губиться в складних ситуаціях, зневірюється у власних силах. Для цього одні згадують випадки, коли їм вдалося подолати нерішучість і досягти успіху, інші уявляють, яке задоволення вони матимуть, якщо наважаться зробити намічене. Можна також пригадати улюбленого героя роману, фільму, який не боявся труднощів, і намагатися бути схожим на нього тощо.

Самозаохочення. Застосовують у випадках, коли після подолання труднощів складне завдання виконано. До нього вдаються і якщо необхідно подолати власні негативні риси.

Самопереключення. Реалізують не тільки подумки, а й у діях, які викликають позитивні емоції. Так, учаснику конфліктної ситуації пропонують зайнятись улюбленою справою (читанням, випалюванням, малюванням тощо), яка захоплює його і відволікає від небажаних вчинків.

Самоконтроль. Полягає у систематичному фіксуванні (подумки або письмово) свого стану і поведінки для того, щоб попередити небажані прояви. У процесі самовиховання самоконтроль відіграє роль внутрішнього регулятора поведінки і є свідченням становлення самостійної особистості.

Самооцінка. Суть її зводиться до зважування у думках своїх можливостей. Сприяє розвитку вміння дивитись на себе збоку, виробляє об’єктивні критерії оцінки власних вчинків, допомагає подолати недоліки поведінки. Цей прийом запобігає переоцінюванню своїх можливостей, підвищує вимогливість до себе.

Самозаборона. Реалізується через свідоме позбавлення себе чогось приємного. ЇЇ застосовують у тих випадках, коли не дотримано слова, не виконано обіцінки. Самозаборона засвідчує наявність в особистості великої сили волі.

В.О. Сухомлинський вважав, що “самовиховання потребує дуже важливого, могутнього стимулу – почуття власної гідності, поваги до самого себе, бажання стати сьогодні кращим, ніж був учора. Самовиховання можливе тільки за умови, коли душа людини дуже чутлива до найтонших, суто людських засобів впливу – доброго слова, поради, ласкавого чи докірливого погляду”.

3. Через освіту і виховання молоді, прищеплення їй норм здорового спо­собу життя людство зможе значно зміцнити і покращити своє фізичне і моральне здоров'я. Які шляхи гармонізації та удосконалення особистості на принципах ортобіотики Ви як куратор можете запропонувати студентам?

Основними шляхами гармонізації та удосконалення особистості на принципах ортобіотики є:

І. Розумна організація життя та діяльності.

Основні принципи:

- свідомої самоорганізації життя і діяльності (плануван­ня, режим сну, праці, харчування, відпочинку та ін.)

- позитивної активності (активного ставлення до жит­тєвих невдач, проблем, труднощів - пошук їх розв'я­зання на основі тверезої оцінки ситуації);

- вольової саморегуляції психіки та поведінки (емоцій­них реакцій на стрес; психоемоційних станів гніву, аг­ресії, розпачу, відчаю та ін.);

- раціонального витрачання резервів організму (на ос­нові встановлення балансу цілей життя та засобів їх досягнення; кінцевого результату і затрачених зусиль);

- об'єктивності в оцінюванні продуктивності власного життя (орієнтація на досягнення високих, а не дріб'яз­кових цілей; свідомого самообмеження матеріальних потреб і особистих домагань (якщо вони не можуть принципово бути реалізовані з об'єктивних або суб'єктив­них причин, або моральних міркувань)

ІІ. Оволодіння саногенним мисленням.

Альтернативою патогенному (негативному) мисленню є мислення саногенне (позитивне). Його властивості - це концентрація уваги на позитивних явищах життя, актуалі­зація позитивних, світлих чуттєвих образів. Людина з пере­важанням такого типу мислення вміє прощати образи, не тримати гніву, розв'язувати внутрішні і зовнішні конфлік­ти, відкрита для дружби і кохання.

Оволодіння саногенним мисленням - найкращий пси­хологічний захист.

ІІІ. Оволодіння практичними знаннями і навиками пси­хології активності та саморегуляції.

В.М. Шепель, автор популярних книг з проблем ортобіозу, пропонує практикувати щоденно три типи заходів:

1) релаксацію (шлях до психічного здоров'я); 2) рекреацію (шлях до фізичного здоров'я); 3) катарсис (шлях до морального, духовного здоров'я).

Релаксація - це зняття нервової напруги, звільнення від негативних думок, актуалізація позитивних емоцій. Жодного дня, жодної години без релаксації - ось одне з правил ортобіозу.

Засоби релаксації: аутотренінг; медитація; рефлексія. Прийоми релаксації різноманітні: гімнастика хорошого настрою;сміхотерапія;танці;сон;засоби, що відволікають - читання, розв'язання крос­вордів, задач, в'язання, вишивання, прибирання;використання технічних засобів - тренажерів, масажерів, лікувально-імпульсних дистанційних апаратів і світлозвукових релаксаторів;у стані сильного збудження - силові вправи;самомасаж на кистях рук (щоденний) та загальний масаж 2-3 курси в рік;вживання настоїв і відварів деяких лікувальних трав (за рекомендацією лікаря).

Рекреація - фізичне зміцнення здоров'я. В.М. Шепель рекомендує додержуватись гарантійного мінімуму рухової активності. З цією метою протягом робочого дня робити від 4 до 6 гімнастичних пауз (по 2-3 хв. кожна), проходити за день 10000 кроків або 7 км. Навчитися правильно дихати і займатися дихальними вправами.

Катарсис - моральне очищення і піднесення. Мета ка­тарсису - пробудження "внутрішнього бога кожної люди­ни - її совісті".

Засоби катарсису: спілкування з мистецтвом, відвідування театрів, му­зеїв, виставок, концертів;спілкування з маленькими дітьми;слухання музики; спілкування з домашніми тваринами;альтруїстична допомога нужденним, милосердя;кохання.

4. Ви - молодий куратор. Які методи, форми, засоби виховання Ви будете використовувати в процесі виховної роботи зі студентами?

В процесі виховної роботи зі студентами доцільно використовувати такі методи,форми, прийоми і засоби навчання:

Методи виховання

1. Методи впливу на особистість або методи формування свідомості: розповідь, бесіда, дискусія, метод прикладу.

2. Методи формування суспільної поведінки: педагогічна вимога (прохання, доручення, наказ), громадська думка, вправляння, привчання.

3. Методи стимулювання діяльності і поведінки: змагання,заохочення, покарання.

4. Методи контролю й аналізу ефективності виховання: педагогічне спостереження, опитування, аналіз результатів діяльності тощо.

Форми виховання

1. Масові форми виховної роботи: святкування державних та релігійних свят, знаменних подій, у житті ВНЗ, проведення читацьких конференцій, тематичних вечорів, вечорів відповідей і запитань, тижнів з різних навчальних предметів, зустрічей з видатними людьми, конкурсів, олімпіад, фестивалів, виставок тощо.

2. Групові форми виховної роботи: «круглі столи», гуртки за інтересами, обговорення радіо і телепередач, новинок преси, акції милосердя, пошукова діяльність, екскурсії, походи, заочні подорожі тощо.

3. Індивідуальна виховна робота:

· корекція відхилень у свідомості і поведінці окремих студентів шляхом створення спеціальних педагогічних ситуацій, які сприяють усуненню наявних в особистості студента негативних якостей (активізація прихованих почуттів, зміцнення віри у власні сили, паралельна педагогічна дія);

· спонукання студентів до раціонального використання вільного часу з метою всебічного розвитку своєї особистості, вдосконалення необхідних фахівцю якостей (консультування студентів щодо розумового використання вільного часу на самоосвіту, суспільну роботу, заняття фізкультурою і спортом, художньою і технічною творчістю.

 

Прийоми виховання: задушевна бесіда, диспут, роз’яснення – прийоми переконання

Засоби виховання: знакові символи, матеріальні засоби, способи комунікацій, світ життєдіяльності вихованця, колектив і соціальна група, технічні засоби, культурні цінності(іграшки, книги, твори мистецтва)