Кочубей А. В. Якубовська С. С.

КОЧУБЕЙ А.В. ЯКУБОВСЬКА С.С.

РОБОЧИЙ ЗОШИТ

До семінарських занять та самостійного вивчення

З дисципліни

«ПЕДАГОГІКА ТА МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ»

для студентів усіх спеціальностей НУВГП

 

Рівне – 2016

Робочий зошит до семінарських занять та самостійного вивчення з дисципліни «Педагогіка та методика викладання у вищій школі» усіх спеціальностей НУВГП /А.В. Кочубей, С.С. Якубовська. – Рівне: НУВГП, 2016. – 67 с.

 

© Кочубей А.В., 2016

© Якубовська С.С., 2016

© НУВГП, 2016

ЗМІСТ

Семінарське заняття 1. Основні напрями виховання студентської молоді.................................................................6

Семінарське заняття 2. Індивідуальні особливості студентів та їх прояви в пізна­вальній та емоційно-вольовій сфері...........................................................................15

Семінарське заняття 3. Міжособистісні стосунки в студентській групі.................................................................19

Семінарське заняття 4. Засоби професійно-педагогічної комунікації..................................................................................38

Семінарське заняття 5. Викладач як суб’єкт педагогічної діяльності......................................................................................42

Семінарське заняття 6. Методика проведення організаційних форм у вищій школі....................................................................51

Семінарське заняття 7. Методика застосування інтерактивних технологій навчання..........................................62

 

 

 

 

Вступ

Вивчення дисципліни «Педагогіка та методика викладання у вищій школі» передбачає підготовку національної еліти, яка здатна оволодіти освітньо-світоглядною парадигмою гуманітаризації, гуманізації і демократизації вищої освіти, забезпечує різнобічний розвиток особистості викладача і студента ВНЗ.

Метою вивчення навчальної дисципліниє формування системи психолого-педагогічних знань, які сприятимуть ефективності професійної педагогічної діяльності, підвищенню психологічної культури викладачів і студентів технічного ВНЗ, вмінь виявляти психологічні особливості студентів і будувати з ними позитивні стосунки.

Підручник укладений для студентів, які навчаються за освітньо-науковими програмами підготовки магістрів.

Основними завданнями навчальної дисципліни є:

- формування педагогічної компетенції як професійної;

- засвоєння основних термінів і понять з педагогіки, психології та методики викладання у вищій школі для використання їх у педагогічній діяльності;

- опанування знань про психологічні особливості студентського періоду життя людини та усвідомлення закономірностей професійного становлення та особистісного зростання майбутніх фахівців;

- формування вмінь і навичок з методики викладання у вищій школі, психолого-педагогічних знань про студента та викладача ВНЗ для аналізу конкретних ситуацій в професійній діяльності.

Студент, вивчаючи дисципліну «Педагогіка та методика викладання у вищій школі», повинен знати:

– структуру, функції та зміст основних видів діяльності викладача і студента ВНЗ;

– історичний контекст формування та зміст основних педагогічних категорій (освіта, навчання, виховання, розвиток, професійна підготовка);

– напрями реформування системи освіти в Україні відповідно до вимог сучасного суспільства;

– психолого-педагогічну структуру та основні підходи до вивчення особистості викладача і студента ВНЗ;

– методику проведення навчальних занять у ВНЗ.

Студент, вивчаючи дисципліну «Педагогіка та методика викладання у вищій школі», повинен уміти:

– володіти основними категоріями психолого-педагогічних знань і застосовувати їх при виконанні теоретичних і практичних завдань;

– ставити мету, планувати та вирішувати педагогічні завдання;

– інтерпретувати дані психолого-педагогічних досліджень і визначати напрями корекційної роботи з урахуванням індивідуально-психологічних властивостей особистості студента;

– організовувати освітній процес у вищому навчальному закладі.

Семінарське заняття № 1

Тема: Основні напрями виховання студентської молоді

Вид заняття: семінар-бесіда

Методи: бесіда, діагностика знань, психологічне дослідження, самостійна робота, розв’язування задач

Мета: знати мету і завдання національного виховання, основні напрями виховання студентської молоді, основи роботи куратора студентської групи

вміти застосовувати отримані знання в професійній діяльності

Мотивація навчання особистісне і професійне самовдосконалення

Актуалізація опорних знань: контрольні запитання до теми «Виховання студентської молоді»

 

План

1. Мета і завдання національного виховання.

2. Розумове, моральне, естетичне, статеве виховання і підготовка до сімейного життя.

3. Правове, антинаркогенне, екологічне, трудове, фізичне економічне виховання.

4. Позааудиторна робота студентів. Робота куратора студентської групи.

Поясніть основні поняття:

національне виховання це виховання студентської молоді на багатовікових традиціях у дусі українського виховного ідеалу.

 

основні напрями виховання студентської: національне, розумове, моральне, статеве, правове, антинаркогеннє, екологічне, трудове, економічне, естетичне й фізичне виховання

робота куратора студентської групи: На думку С. Шмалєй, створення комфортного освітнього середовища для студентів заохочує та спонукає майбутніх фахівців до взаємодії, взаємної довіри. Адже психічне здоров’я майбутнього фахівця залежить від людяних, гуманних стосунків учасників навчально-виховного процесу. Тому у створенні комфортного освітнього середовища, як складової збереження психічного здоров’я студентів, велику роль відіграє робота куратора академічної групи.

 

Методи виховання

1. Методи впливу на особистість або методи формування свідомості: розповідь, бесіда, дискусія, метод прикладу.

2. Методи формування суспільної поведінки: педагогічна вимога (прохання, доручення, наказ), громадська думка, вправляння, привчання.

3. Методи стимулювання діяльності і поведінки: змагання,заохочення, покарання.

4. Методи контролю й аналізу ефективності виховання: педагогічне спостереження, опитування, аналіз результатів діяльності тощо.

Форми виховання

1. Масові форми виховної роботи: святкування державних та релігійних свят, знаменних подій, у житті ВНЗ, проведення читацьких конференцій, тематичних вечорів, вечорів відповідей і запитань, тижнів з різних навчальних предметів, зустрічей з видатними людьми, конкурсів, олімпіад, фестивалів, виставок тощо.

2. Групові форми виховної роботи: «круглі столи», гуртки за інтересами, обговорення радіо і телепередач, новинок преси, акції милосердя, пошукова діяльність, екскурсії, походи, заочні подорожі тощо.

3. Індивідуальна виховна робота:

· корекція відхилень у свідомості і поведінці окремих студентів шляхом створення спеціальних педагогічних ситуацій, які сприяють усуненню наявних в особистості студента негативних якостей (активізація прихованих почуттів, зміцнення віри у власні сили, паралельна педагогічна дія);

· спонукання студентів до раціонального використання вільного часу з метою всебічного розвитку своєї особистості, вдосконалення необхідних фахівцю якостей (консультування студентів щодо розумового використання вільного часу на самоосвіту, суспільну роботу, заняття фізкультурою і спортом, художньою і технічною творчістю.

 

Прийоми виховання: задушевна бесіда, диспут, роз’яснення – прийоми переконання

Засоби виховання: знакові символи, матеріальні засоби, способи комунікацій, світ життєдіяльності вихованця, колектив і соціальна група, технічні засоби, культурні цінності(іграшки, книги, твори мистецтва)

Семінарське заняття № 2

Тема: Індивідуальні особливості психічних процесів та їх прояви в пізна­вальній та емоційно-вольовій сфері студента

Вид заняття: семінар - розгорнута бесіда

Методи: бесіда, діагностика знань, психологічне дослідження, самостійна робота, розв’язування задач

Мотивація навчання особистісне і професійне самовдосконалення

Мета: знати особливості психічних процесів в навчально-пізнавальній діяльності та емоційно-вольовій сфері студента

вміти використовувати знання для підвищення успішності, організації самостійної роботи та розвитку емоційно-вольової сфери особистості

Актуалізація опорних знань: контрольні запитання до теми «Студент як суб’єкт процесу навчання у вищій школі»

План

1. Особливості психічних процесів в навчально-пізнавальній діяльності студента.

2. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів. Розвиток творчого потенціалу майбутніх фахівців.

3. Передумови і показники успішності студентів у навчально-пізнавальній діяльності. Причини неуспішності студентів і шляхи їх усунення.

4. Емоційно-вольова сфера студента: форми переживання почуттів, техніки керування емоціями, виховання волі, вольові якості особистості студента.

Поясніть основні поняття:

інтелектуально-пізнавальні функції студентів _Пізнавальні процеси (сприйняття, пам'ять, мислення, уява) входять як складова частина в будь-яку людську діяльність і забезпечують ту або іншу її ефективність. Пізнавальні процеси дозволяють людині намічати наперед мету, плани і зміст майбутньої діяльності, програвати, в думці хід цієї діяльності, свої дії і поведінку, передбачати результати своїх дій і управляти ними по мірі виконання

самостійна пізнавальна діяльність_ Навчальна самостійність виявляється в уміннях студента систематизувати, планувати, контролювати й регулювати свою навчально-професійну діяльність, власні пізнавально-розумові дії без безпосередньої допомоги й керівництва з боку викладача.

форми переживання почуттівБагатство емоційної сфери особистості виражається у різних формах: чуттєвий тон, емоція, афект, стрес, пристрасть, настрій, фрустрація, почуття

 

техніки керування емоціями_ розрядка, саморегуляція, самоконтроль

вольові якості особистості студента____ Багатство емоційної сфери особистості виражається у різних формах: чуттєвий тон, емоція, афект, стрес, пристрасть, настрій, фрустрація, почуття/

виховання волі - це, власне, процес виховання особистості загалом, а не певної якості. Вихідними положеннями вихован­ня волі підростаючого покоління_

Розв’яжіть задачу

Самостійе вивчення – це засвоєння студентами тем, що вивчаються самостійно. Запишіть види самостійного вивчення та зазначте умови успішного засвоєння студентами тем, що вивчають самостійно.

Можна виділити такі види самостійного вивчення:

1) самостійні роботи для вивчення конкретного питання;

2) самостійні роботи з першоджерелами;

3) самостійні роботи для опрацювання додаткових джерел;

4) позааудиторна робота;

 

Для успішного засвоєння студентами тем, що вивчають самостійно, необхідно:

1) необхідно навчити працювати студентів з літературою;

2) проконтролювати виконання завдань і рівень якості знань з самостійного вивчення.

 

Проведіть дослідження

Підрахунок балів

За вибір кожного варіанту „а” – 6 балів, „б” – 4 бали, „в” – 2 бали.

24-36 балів: Ви у найвищій мірі схильні до стресу, у Вас навіть можуть з`явитися симптоми хвороб, що викликані стресом, таких як серцева недостатність, хвороби шлунку. З Вами, скоріш за все, дуже важко спілкуватися. Найголовнішим для Вас має бути оволодіння навичками заспокоєння, цього потребуєте і Ви, й ті, хто оточує Вас.

18-24 бали: Ви людина спокійна і не схильна до стресу. Якщо Ви набрали більше 18 балів, то Вам можна порадити бути більш терплячим до оточуючих. Це дозволить Вам досягати більшого.

12-18: Ваша бездіяльність теж може стати причиною Вашого стресу. Ви, скоріш за все, дуже цим дратуєте близьких людей. Побажання – більшої впевненості у собі! Вам належить скласти перелік своїх позитивних якостей і вдосконалювати кожне з них.

Семінарське заняття № 3

Тема: Міжособистісні стосунки в студентській групі

Вид заняття: семінар-бесіда

Методи: бесіда, діагностика знань, психологічне дослідження, самостійна робота, розв’язування задач

Мета: знати визначення понять «соціалізація особистості», «соціальні групи», «міжособистісні стосунки», «конфлікт»; закономірності функціонування малих груп, типи міжособистісних стосунків, основні стилі поведінки при розв’язанні конфліктів

вміти застосовувати отримані знання в професійній діяльності

Мотивація навчання особистісне і професійне самовдосконалення

Актуалізація опорних знань: контрольні запитання до теми «Психолого-педагогічні особливості роботи зі студентською групою»

 

План

1. Соціалізація особистості. Міжособистісні стосунки.

2. Проблема психологічної сумісності, адаптації в студентській групі.

3. Психологічний клімат, його оцінка, формування в студентській групі та вплив на освітній процес.

4. Психологія конфлікту, психологічні правила та прийоми вирішення конфлікту в студентській групі.

 

Поясніть основні поняття:

соціальні групи це певна сукупність людей, об'єднаних за умовними або реальними ознаками в одне ціле

міжособистісні стосунки це сукупність об'єктивних зв'язків та взаємодій між особами, які належать до певної групи. Характерною ознакою міжособистісних стосунків е їх емоційне забарвлення

конфлікт - зіткнення протилежних інтересів і поглядів,напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Результати дослідження

Балів

Тест 2

Результати дослідження

8 балів

Тест 3

Результати дослідження

Бали

Тест 4

Захисту в конфліктах

(пристосований варіант методики В. В. Бойко)

Інструкція: Щоб встановити Вашу домінуючу стратегію пси­хологічного захисту в конфліктах, Вам необхідно вибрати відповідь, яка понад усе підходить до Вас в конфліктних ситуаціях. Склавши отримані результати з усіх питань, Ви взнаєте подробиці про власти­ву Вам стратегію психологічного захисту в конфліктних ситуаціях.

Питання:

1. Знаючи себе, Ви можете сказати:

а) Я швидше людина миролюбна, поступлива;

б) Я швидше людина гнучка, здатна обходити гострі ситуації, уникати конфліктів;

в) Я швидше людина безкомпромісна, категорична.

2. Коли Ви з'ясовуєте стосунки зі своїм кривдником, то частіше всього:

а) шукаєте спосіб примирення;

б) обдумуєте спосіб не мати з ним справ;

в) роздумуєте про те, як його покарати або поставити на місце.

3. У дискусійній або неоднозначній ситуації, коли партнер явно не прагне або не хоче Вас зрозуміти, Ви найімовірніше:

а) спокійно досягаєте того, щоб він Вас зрозумів;

б) прагнете завершити з ним спілкування;

в) дратуєтесь або ображаєтесь.

4. Якщо захищаючи власні інтереси, Ви відчуваєте, що зможете посваритися з хорошою людиною, то:

а) підете на значні поступки;

б) відступитесь від своїх домагань;

в) будете відстоювати власні інтереси.

5. В ситуації, де Вас намагаються образити або принизити, Ви швидше за все:

а) будете запасатися терпінням і доводити справу до кінця;

б) дипломатичним чином будете відходити від будь-яких контактів;

в) дасте гідну відсіч.

6. У взаємодії з владним і в той же час несправедливим керівни­ком, Ви:

а) зможете співробітничати в ім'я інтересів справи;

б) зробите спробу якомога менше контактувати з ним;

в) будете чинити опір стилю керівника, активно захищаючи власні інтереси.

7. Якщо розв'язання питання залежить тільки від Вас, але партнер зачепив Ваше самолюбство, то Ви:

а) підете йому назустріч;

б) підете від конкретного рішення;

в) будете вирішувати питання не на користь партнера.

8. Якщо хтось з друзів час від часу дозволятиме собі образливі ви­пади на Вашу адресу, Ви:

а) не станете надавати цьому особливого значення;

б) зробите спробу обмежити або припинити контакти;

в) всякий раз будете давати гідну відсіч.

9. Якщо у партнера є претензії до Вас і він при цьому роздратова­ний, то Вам звичніше:

а) раніше заспокоїти його, а потім реагувати на претензії;

б) уникнути з'ясування стосунків з партнером в такому стані;

в) поставити його на своє місце або перервати.

10. Якщо хто-небудь з колег стане розповідати Вам про те погане, що говорять про Вас інші, то Ви:

а) тактовно вислухаєте все до кінця;

б) пропустите мимо вух;

в) перервете розповідь на півслові.

11. Якщо партнер надто проявляє впертість і хоче отримати вигоду за Ваш рахунок, то Ви:

а) підете на поступку заради ладу;

б) будете відхилятися від остаточного рішення з розрахунку на те, що партнер заспокоїться і тоді Ви будете вертатися до питання;

12. Коли Ви маєте справу з партнером, який діє за принципом «увірвати більше», Ви:

а) терпляче досягаєте власних цілей;

б) вважаєте за краще обмежити взаємодію з ним;

в) будете рішуче ставити такого партнера на місце.

13. Маючи справу із зухвалою особою, Ви:

а) будете знаходити до неї підхід за допомогою терпіння і дип­ломатії;

б) будете зводити спілкування до мінімуму;

в) будете діяти тими ж методами.

14. Коли учасник конфлікту налаштований до Вас вороже, Ви звичайно:

а) спокійно і терпляче долаєте його настрій;

б) відходите від спілкування;

в) обходите його або відповідаєте тим же самим.

15. Коли Вам задають неприємні, колючі питання, Ви частіше всього:

а) спокійно відповідаєте на них;

б) йдете від прямих відповідей;

в) втрачаєте самовладання.

 

16. Коли виникають гострі розбіжності між Вами і партнером, то це частіше всього:

а) примушує Вас шукати вихід з положення, знаходити компро­міс, піти на поступки;

б) спонукає згладжувати суперечності і не підкреслювати від­мінності в позиціях;

в) активізує бажання довести свою правоту.

17. Якщо партнер виграє в суперечці, Вам звичніше:

а) привітати його з перемогою;

б) зробити вигляд, що нічого особливого не відбувається;

в) «битися до останнього патрона».

18. У випадках, коли стосунки з партнером приймають конфлікт­ний характер, Ви узяли собі за правило:

а) «лад за всяку ціну» — визнати свою поразку, принести виба­чення, піти на зустріч побажанням партнера;

б) «пас убік» — обмежити контакти, піти від суперечки;

в) «розставити крапки над «і» — з'ясувати всі розбіжності, не­одмінно знайти вихід з ситуації.

19. Коли конфлікт торкається Ваших інтересів, то Вам частіше за все вдається його вигравати:

а) завдяки дипломатії і гнучкості розуму;

б) за рахунок витримки і терпіння;

в) за рахунок темпераменту та емоцій.

20. Якщо хто-небудь з колег навмисно зачепить Ваше самолюб­ство, Ви:

а) м'яко і коректно робите йому зауваження;

б) не загострюєте ситуацію, робите вигляд, ніби ніщо не трапилося;

в) даєте гідну відсіч.

21. Коли близькі критикують Вас, то Ви:

а) приймаєте їх зауваження з вдячністю;

б) прагнете не звертати на критику увагу;

в) чините опір або злобствуєте.

22. Якщо хто-небудь з рідних або близьких говорить Вам неправду, Ви звичайно вважаєте за краще:

а) спокійно і тактовно добиватися істини;

б) зробити вигляд, що не помічаєте брехню, обійти неприємний оборот справи;

в) рішуче вивести брехуна на «чисту воду».

23. Коли Ви роздратовані, нервуєте, то частіше всього:

а) шукаєте співчуття, розуміння;

б) усамітнюєтеся, щоб не проявити свій стан на партнерах;

в) на кому-небудь відіграєтеся, шукаєте «цапа відбувайла».

24. Коли хто-небудь з колег, менш гідний і здібний, ніж Ви, отримує заохочення від начальства, Ви:

а) радієте за колегу;

б) не надаєте особливого значення факту;

в) турбуєтеся, засмучуєтеся або дратуєтесь.

Обробка і інтерпретація результатів:

Для визначення властивої Вам стратегії психологічного захисту в конфліктних ситуаціях або в різноманітних непростих ситуаціях спілкування, Вам необхідно підрахувати суму відповідей на питання тесту кожного типу:

• «а» — миролюбство;

• «б» — уникнення;

• «в» — агресія.

Чим більше відповідей того або іншого типу, тим виразніша відповідна стратегія захисту в конфліктах, якщо ж їх кількість одна­кова, значить у контакті з партнерами Ви активно використовуєте різні захисти своєї суб'єктивної реальності.

Який же зміст і принцип дії кожній з можливих стратегій пси­хологічного захисту в конфліктах?

Миролюбство — психологічна стратегія захисту суб'єктної ре­альності особистості в конфліктах і конфліктних ситуаціях, в якій провідну роль грають інтелект і характер. Миролюбство припускає партнерство і співпрацю, уміння йти на компроміси, робити поступки і бути податливим, готовність жертвувати деякими своїми інтереса­ми в ім'я головного — збереження гідності. У ряді випадків миролюбство може припускати пристосування, прагнення поступатися натиску партнера, не загострювати відношення і не вплутуватися в конфлікти, щоб не піддавати випробуванням своє «Я». Одного інте­лекту, звичайно ж, недостатньо, щоб миролюбство стала доміную­чою стратегією захисту, важливо мати ще відповідний характер — м'який, урівноважений, комунікабельний. Проте, не слід думати, що миролюбство — бездоганна стратегія захисту, придатна у всіх випадках. Суцільна або солодкувата миролюбство нерідко є доказом без­хребетності і безвілля, втрати відчуття власної гідності, яка якраз і покликана оберігати психологічний захист особистості.

Уникнення — психологічна стратегія захисту суб'єктної реально­сті особистості в конфліктах, заснована на економії інтелектуальних і емоційних ресурсів особистості. Уникнення припускає обхід або без бою покидання зони конфліктів і напруги, коли «Я» особистості підда­ється атакам. Уникнення нерідко носить психогенний характер, якщо воно обумовлене природними особливостями індивіда — слабка енер­гетична особистість, бідність і ригідність емоцій, млявість мислення, млявість темпераменту, слабкість нервової системи. Проте, можливий і інший варіант — особистість, володіючи достатньо розвинутим інтеле­ктом, йде від напружених і, нерідко безглуздих конфліктів і конфліктогенних контактів, не зв'язується з тими, хто стомлює або докучає її «Я». Можливий і третій варіант — коли особистість примушує себе об­ходити гострі кути в конфліктних ситуаціях для збереження цінності спілкування і партнера. В цьому випадку потрібно володіти міцною не­рвовою системою, волею, життєвим досвідом і, звичайно ж, достатньо розвинутим інтелектом і рівнем саморегуляції. Отже, стратегія миролюбства будується на основі високого інтелекту і злагідного характеру — вельми високі вимоги до особистості. Уникнення ж ніби простіше, не ви­магає особливих розумових і емоційних витрат, але і воно обумовлене підвищеними вимогами до нервової системи і волі, інша справа агресія — використовувати її як стратегії захисту свого «Я» простіше простого.

Агресія — психологічна стратегія захисту суб'єктної реаль­ності особистості, що діє на основі інстинкту і більшою части­ною несвідомо. Інстинкт агресії тісно пов'язаний з конфліктною поведінкою і, нерідко, несвідомий. Достатньо окинути уявним поглядом типові конфліктні ситуації, щоб переконатися, скільки розхожа, доступна, легко відтворна, звична в жорстких або м'я­ких формам агресія як форма захисту в конфліктних ситуаціях, її могутня енергетика, звичність і доступність в засвоєнні захи­щає «Я» осіб на вулиці, в міському натовпі, в суспільному транспорті, в побуті, на роботі. Агресивних, і, відповідно, висо­ко конфліктних людей видно часто здалеку. Особистість та ін­стинкт агресії, виявляється, цілком сумісні, а інтелект виконує при цьому роль «передавальної ланки» — з його допомогою аг­ресія «нагнітається», «розкручується на повну котушку». Інте­лект працює в режимі трансформатора, посилюючи агресію в конфліктах і непростих ситуаціях спілкування, підсилюючи аг­ресію за рахунок її значення, що додається.

Семінарське заняття № 4

Тема: Засоби професійно-педагогічної комунікації

Вид заняття: семінар - практикум

Методи: бесіда, діагностика знань, психологічне дослідження, самостійна робота, розв’язування задач

Мета: знати вербальні, невербальні, комп’ютерні засоби професійно-педагогічної комунікації, правила педагогічного спілкування

вміти застосовувати отримані знання в професійній діяльності

Мотивація навчання особистісне і професійне самовдосконалення

Актуалізація опорних знань: контрольні запитання до теми «Педагогічне спілкування»

План

1. Вербальні засоби професійно-педагогічної комунікації.

2. Невербальні засоби професійно-педагогічної комунікації.

3. Комп’ютерні засоби професійно-педагогічної комунікації.

4. Культура мови і культура мовлення педагога.

 

Поясніть основні поняття:

Вербальні засоби професійно-педагогічної комунікації

Ерудиція

Енергія

Емоційність

Експресивність

Етика

естетика

невербальні засоби професійно-педагогічної комунікації ---- зовнішні особливості і способи вираження свого «Я» (успадковані — зріст, комплекція, форма носа, розріз очей тощо; сформовані— зачіска, хода, постава, міміка, дикція, одяг тощо).

Зовнішній вигляд

Пантоміміка

Міміка

 

Семінарське заняття № 5

Тема: Викладач як суб’єкт педагогічної діяльності

Вид заняття: семінар-бесіда

Методи: бесіда, діагностика знань, психологічне дослідження, самостійна робота, розв’язування задач

Мета: знати поняття «педагогічна діяльність», її особливості та основні напрями, психолого-педагогічну структуру діяльності викладача, рівні готовності викладача до педагогічної діяльності, вимоги до викладача вищого навчального закладу.

вміти розвивати якості, здібності, вміння, що відповідають вимогам до особистості викладача вищого навчального закладу, та використовувати їх в навчальному процесі

Мотивація навчання особистісне і професійне самовдосконалення

Актуалізація опорних знань: контрольні запитання до теми «Особистість та діяльність викладача вищої школи»

План

1. Педагогічна діяльність викладача ВНЗ, її особливості та основні напрями.

2. Психолого-педагогічна структура діяльності викладача.

3. Рівні готовності викладача до педагогічної діяльності.

4. Вимоги до викладача вищого навчального закладу. Педагогічна майстерність.

 

Поясніть основні поняття:

педагогічна діяльність ----- це цілеспрямований виховуючий та навчаючий вплив вчителя на учнів з метою особистісного. інтелектуального та діяльнісного його розвитку, а також основа його саморозвитку та самовдосконалення.

 

психолого-педагогічна структура діяльності викладача - истема дій педагога, спрямованих на досягнення поставлених цілей через розв'язання педагогічних завдань.

 

рівні готовності викладача до педагогічної діяльності - Ефективність викладацької роботи залежить від професій­ності викладача. За результатами роботи педагогів відно­сять до кількох рівнів (Н. Кузьміна):

1) репродуктивний (недостатній) полягає в умінні роз­повісти те, що знає сам;

2) адаптивний (низький) — передбачає уміння присто­сувати своє повідомлення до особливостей аудиторії;

3) локально-моделюючий (середній) — полягає у воло­дінні педагогом стратегіями передавання знань з окремих розділів та тем;

4) системно-моделюючий (високий) — полягає в умінні формувати систему знань, умінь, навичок з предмета загалом;

5) системно-моделюючий діяльність і поведінку (вищий) — передбачає здатність педагога перетворювати свій предмет на засіб формування особистості вихованців.

 

 

Педагогічна майстерність – сукупність якостей особистості, які забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяльності педагога.

Складовими професійної майстерності є професійні знання, педагогічна техніка, педагогічні здібності, педагогічна моральність, професійно значущі якості, зовнішня культура.

Результати дослідження

Обробка результатів

Мета обробки результатів — отримання коефіцієнтів самооцінки за «позитивною» (СО⁺) і «негативною» (СО^-) множинами. Для підрахунків кожного з коефіцієнтів кількість рис у колонці, визначених досліджува­ним як таких, що властиві йому, ділять на всю суму рис у даній ко­лонці.

Аналіз результатів

У двох запропонованих варіантах дослідження самооцінки її рівень і адекватність визначаються як відношення між «Я-ідеальним» і «Я-реальним». Уявлення людини про себе, як правило, здається їй перекон­ливим незалежно від того, ґрунтується воно на об'єктивному знанні чи на суб'єктивній думці, є воно дійсним чи хибним. Риси, які людина при­писує собі, не завжди адекватні. Процес самооцінки може проходити двома напрямками:

1) шляхом порівняння рівня своїх домагань з об'єктивними результатами своєї діяльності;

2 ) шляхом порівняння себе з іншими людьми.

Проте, незалежно від того, чи лежать в основі самооцінки власні мі­ркування людини про себе, чи інтерпретації ставлення інших людей, са­мооцінка завжди носить суб'єктивний характер, при цьому її показника­ми можуть виступати адекватність і рівень.

Адекватність самооцінки виражає ступінь відповідності уявлень людини про себе об'єктивним основам цих уявлень. Так, наприклад, не­адекватність в оцінюванні свого зовнішнього вигляду може бути викли­кана як орієнтацією людини на зовнішні стандарти, оцінки, так і викрив­леними уявленнями про ці оцінки або незнанням їх.

Рівень самооцінки відбиває зв'язок між оцінюванням справжніх та ідеальних уявлень про себе. Адекватну самооцінку з тенденцією до за­вищення можна віднести до позитивного ставлення до себе. Низька са­мооцінка, навпаки, може бути пов'язана з негативним ставленням до се­бе, з відчуттям власної неповноцінності.

Висновок про адекватність і рівень самооцінки будуть надійними, якщо результати збігаються за обома варіантами методик або підтвер­джуються спостереженнями.

У процесі формування самооцінки важливу роль відіграє співвід­ношення образу «Я-реального» з образом «Я-ідеального».

Другий фактор, важливий для формування самооцінки, пов'язаний з інтеріоризацією оцінок і соціальних реакцій інших людей, а також з по­зицією, обраною людиною в системі суспільних та міжособистісних сто­сунків.

Самооцінка і ставлення людини до себе тісно пов'язані з рівнем до­магань, з мотивацією та з емоційними особливостями особистості. Від самооцінки залежить інтерпретація придбаного досвіду й очікування людини стосовно самої себе та інших людей.

Балів

Отже, ви отримали більш точні уявлення про рівень розвитку ваших здібностей до самоосвіти і саморозвитку. Heзасмучуйтеся, якшо цей рівень у вас невисокий, його можна підвищити, якщо ви готові попрацювати над собою.

 

Семінарське заняття № 6

Тема: Методика проведення навчальних занять у вищій школі

Вид заняття: семінар-практикум

Методи: бесіда, діагностика знань, психологічне дослідження, самостійна робота, розв’язування задач

Мета: знати особливості основних груп методів навчання, форми організації навчання, засоби навчання

вміти застосовувати отримані знання в професійній діяльності

Мотивація навчання особистісне і професійне самовдосконалення

Актуалізація опорних знань: контрольні запитання до теми «Організаційні форми, методи і засоби навчання у вищому навчальному закладі»

План

1. Особливості основних груп методів навчання у вищій школі.

2. Форми організації навчання у вищому навчальному закладі.

3. Засоби навчання у вищій школі.

4. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів

Поясніть основні поняття:

дидактика___________________________________________________________________________________________________________________________________________________

методи навчання____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

форми організації навчання _________________________________________________________________________________________________________________

засоби навчання________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Вам як молодому викладачу необхідно познайомитися з системою дидактичного та методично оформленого навчального матеріалу (змістом освіти) для певного освітнього та освітньо-професійного рівнів певної професії. Які документи Вам потрібно вивчити для створення навчально-методичного комплексу дисципліни?

Визначається зміст освіти освітньо-професійними про­грамами підготовки фахівців з вищою освітою певних освітньо-кваліфікаційних рівнів; структурно-логічною схемою підготовки; програмами навчальних дисциплін; іншими нормативними документами та навчальною і на­вчально-методичною літературою.

Освітньо-професійна програма підготовки — перелік нормативних навчальних дисциплін із зазначенням за­гального обсягу часу, відведеного для їх вивчення та форм підсумкового контролю з кожної навчальної дисципліни.

Наукове і методичне обґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми (послідовність вивчення навчальних дисциплін, форми і періодичність виконання індивідуальних завдань, проведення контролю тощо) визначається структурно-логічною схемою підготовки.

Навчальна програм а — документ, який визначає місце і значен­ня навчальної дисципліни в реалізації освітньо-професійної про­грами підготовки, її зміст, послідовність і організаційні форми вивчення навчальної дисципліни, вимоги до знань і вмінь сту­дентів.

Компонентами навчальної програми є пояснювальна записка, тематичний виклад змісту навчальної дисцип­ліни і список літератури. Навчальні програми норматив­них дисциплін належать до документів державного стан­дарту освіти.

На основі освітньо-професійної програми вищі на­вчальні заклади розробляють навчальний план і робочі на­вчальні програми дисциплін, які є нормативними доку­ментами вищого навчального закладу.