Підприємства і інженерні системи

При проектуванні виробничих будівель, які передбачаються розташовувати у зонах можливих руйнувань, доцільно застосовувати легкі огороджуючі конструкції. Технологічне устаткування в тих випадках, коли це припускається умовами експлуатації, слід розміщати на відкритих майданчиках або під навісами.

СТІЙКІСТЬ РОБОТИ ПРОМИСЛОВИХ ОБ'ЄКТІВ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Ступінь вогнестійкості виробничих, складських і адміністративно-побутових будівель, об'єктів господарювання визначається залежно від категорій об'єктів з цивільної оборони і місць їхнього розміщення:

—виробничі і складські будівлі та споруди об'єктів особливої важливості
незалежно від їхнього розміщення і 1-ї категорії з цивільної оборони, які
розташовуються в категорійних містах, повинні бути не менше II ступеня вогне­
стійкості, а будівлі і споруди об'єктів 1-ї категорії, які розташовуються поза
категорійними містами та 2-ї категорії з цивільної оборони незалежно від їх
розміщення — не нижче Ша ступеня вогнестійкості;

—адміністративно-побутові і будівлі об'єктів особливої важливості
незалежно від їхнього розміщення і 1-ї категорії з цивільної оборони, які
розміщуються в категорійних містах, повинні бути не нижче Ша ступеня
вогнестійкості, а об'єктів 1-ї категорії, які розміщуються поза категорійними
містами, і 2-і категорії з цивільної оборони незалежно від їхнього розміщення
можуть бути Ша, Шб, IV і ІУа ступеня вогнестійкості. При цьому, кількість будівель
нижче Ша ступеня вогнестійкості не повинно перевищувати 50% загальної
кількості адміністративно-побутових і допоміжних будинків на об'єкті.

Застосування пальних утеплювачів припускається тільки для будинків ІУа ступеня вогнестійкості. У складських будинках кількість воріт, дверей, вікон і технологічних прорізів повинно бути мінімально необхідним.

На підприємствах, що розробляють або споживають СДОР, вибухові речо­вини і матеріали, необхідно:

—проектувати будівлі і споруди переважно каркасними, із легкими
огороджуючими конструкціями, і наповнювачами, з огляду на кліматичні умови;

—розташовувати пульти керування, як правило, у нижніх поверхах будинків,
а також передбачати дублювання їхніх основних елементів у пунктах керування
підприємства;

—передбачати при необхідності захист ємностей і комунікацій від руйну­
вання ударною хвилею;

 

—розробляти і проводити заходи, що виключають розлив небезпечних
рідин, а також заходи щодо локалізації аварій шляхом відключення найбільш
уразливих ділянок технологічної схеми за допомогою установки обернених
клапанів, пасток і комор із спрямованими стоками;

—передбачати можливість випорожнення в аварійних ситуаціях особливо
небезпечних ділянок технологічних схем у заглиблені ємності відповідно до
норм і правил, а також з урахуванням конкретних характеристик продукції
(схильність до швидкої полімеризації, саморазкладання при знижених температурах,
сильна агресивність і ін.).

На підприємствах, що роблять або споживають СДОР і вибухонебезпечні речовини, слід передбачати заходи на особливий період з максимально можливих скорочень запасів і термінів збереження таких речовин, що знаходяться на під'їзних шляхах підприємств, на проміжних складах і в технологічних ємностях, мінімально необхідних для функціонування виробництва.

2Ї8..... "............

Розділ Ь

З метою зменшення необхідної кількості СДОР і вибухонебезпечних речовин в особливий період слід передбачати, як правило, перехід на безбуферну схему виробництва. Злив СДОР і вибухонебезпечних речовин в аварійні ємності слід.передбачати, як правило, за допомогою автоматичного включення зливних систем при обов'язковому його дублюванні пристроєм для ручного вмикання випорожнення небезпечних ділянок технологічних схем.

На об'єктах, що мають СДОР, створюються локальні системи виявлення зараженості цими речовинами навколишнього середовища й оповіщення про це працюючого персоналу цих об'єктів, а також населення, що мешкає в зонах можливого небезпечного хімічного зараження.

Водопостачання

Системи водопостачання, що живлять окремі категоровані міста або декілька міст, у числі яких є категорійні міста й об'єкти особливої важливості, повинні базуватися не менше, ніж на двох незалежних джерелах води, один із яких слід передбачати підземним.

При неможливості забезпечення системи водопостачання від двох неза­лежних джерел допускається постачання водою з одного джерела з обладнанням двох груп головних споруд, одна з яких повинна розташовуватися поза зонами можливих сильних руйнувань.

Сумарну потужність головних споруд слід розраховувати згідно з нормами мирного часу. У випадку виходу з ладу однієї групи головних споруд потужність споруд, що залишилися, повинна забезпечувати подання води за аварійним режимом на виробничо-технічні потреби підприємств, а також на господарсько-питні потреби для чисельності населення мирного часу згідно з нормою— 31 л на добу на одну людину.

Для гарантованого забезпечення питною водою населення у випадку виходу з ладу всіх головних споруд або зараження джерел водопостачання слід мати резервуари з метою створення в них не менше тридобового запасу питної води за нормою не менше 10 л у добу на одну людину.

Резервуари питної води повинні бути обладнані фільтрами-поглиначами для очищення повітря від РР і краплиннорідких ОР і розміщуватися, як правило, за межами зон можливих сильних руйнувань. У випадку розташування резервуарів у зонах можливих сильних руйнувань, конструкція їх повинна бути розрахована на вплив надлишкового тиску у фронті повітряної ударної хвилі ядерного вибуху.

Резервуари питної води повинні обладнуватись також герметичними (за­хисними герметичними) люками і пристосуваннями для роздавання води людям у пересувній тарі.

Сумарна проектна продуктивність захищених об'єктів водопостачання в заміській зоні, що забезпечують водою в умовах припинення централізованого постачання електроенергією,, повинна бути достатньою для задоволення потреб в питній воді населення, у тому числі евакуйованих, а також сільськогосподарських

... ~~"'..... ". ~~"..... ~.... "........... 219

СТІЙКІСТЬ РОБОТИ ПРОМИСЛОВИХ ОБ'ЄКТІВ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

тварин громадського- й особистого сектора і визначається для населення — із
розрахунку 25 л у добу на одну людину, для сільськогосподарських тварин — за
нормами Мінагропрому.,

При проектуванні нових і реконструкції існуючих систем технічного водопоста­чання міст слід передбачати застосування систем оборотного водопостачання.

При проектуванні систем водопостачання теплових електростанцій і атомних станцій, розташованих у верхньому або нижньому б'єфі гідровузлів комплексного призначення, рекомендується передбачати можливість технічного водопостачання цих станцій при прориві споруд напірного фронту гідровузлів, а також заходи щодо забезпечення роботи систем водопостачання.

Застосування технічного водопостачання і заходів щодо забезпечення роботи цих систем установлюється на основі техніко-економічного порівняння варіантів.

У міських і сільських поселеннях, розташованих у зонах можливого небезпечного радіоактивного зараження (забруднення) місцевості навколо АС і в зонах можливого небезпечного хімічного зараження навколо об'єктів, що мають СДОР, для забезпечення населення питною водою необхідно створювати захищені централізовані (групові) системи водопостачання з переважним базуванням на підземних джерелах води.

Всі водозабірні свердловини для водопостачання міських і сільських поселень і промислових підприємств, а також для поливу сільськогосподарських угідь повинні мати пристосування, що дозволяють подавати воду на господарсько-питні потреби шляхом розливу в пересувний посуд, а свердловини з дебитом 5 л/сек. і більше, крім того, пристрої для забору води з них пожежними автомобілями.

Конструкції оголовків діючих і резервних свердловин повинні забезпечувати повну герметизацию відповідно до вимог норм проектування водопостачання.

При підключенні промислових підприємств до міських мереж водопостачання існуючі на підприємствах свердловини слід герметизувати і зберігати для можливого використання як резервні.

На централізованих системах водопостачання категорійних міст і об'єктів особливої важливості, розташованих поза категорійними містами, повинна забез­печуватися можливість подачі чистої води в мережу, минаючи водонапірні вежі.

При проектуванні в категорійних містах і на об'єктах особливої важливості, розташованих поза категорійними містами, декількох самостійних водопроводів (комунального і промислового) слід передбачати можливість передачі води від одного водопроводу до іншого з дотриманням санітарних правил.

Пожежні гідранти, а також засувки для відключення ушкоджених ділянок водопроводу категорійного міста або об'єкта особливої важливості, розташованого поза категорійним містом, слід розташовувати, як правило, на незавалюваній при руйнуванні будівель і споруд території.

Існуючі та ті, що проектуються для водопостачання населення і сільсько­господарських тварин шахтні колодязі й інші споруди для зобору підземних вод повинні бути захищені від попадання в них радіоактивних осадків і краплинно­рідких отруйних речовин.

220 "... "....... ~"........... ~" """

Розділ Ь

Газопостачання

При газопостачанні категорійних міст від двох і більше самостійних магістральних газопроводів подання газу повинно здійснюватися через газо­розподільні станції, що підключені до цих газопроводів і розміщені за межами проектної забудови зазначених міст.

При проектуванні нових і реконструкції діючих газових мереж категорійних міст слід передбачати можливість відключення як міст у цілому, так і окремих районів (ділянок) міст за допомогою пристроїв, що відключають, які спрацьовують від тиску (імпульсу) ударної хвилі.

Наземні частини газорозподільних станцій (ГРС) і опорних газорозподільних пунктів (ГРП) у категорійних містах, а також ГРП об'єктів особливої важливості, розташованих поза категорійними містами, слід обладнувати підземними обвідними газопроводами (байпасами) зі встановленням на них пристроїв для відключення. Підземні байпаси повинні забезпечувати подання газу в систему газопостачання при виході з ладу наземної частини ГРС або ГРП.

У категорійних містах необхідно передбачати підземну прокладку основних розподільних газопроводів високого і середнього тиску і відводів від них до об'єктів цих міст, що продовжують роботу у воєнний час. Прокладку газопроводів на території зазначених об'єктів слід здійснювати відповідно до вимог норм проектування газопостачання.

Мережі газопроводів високого і середнього тиску, у категорійних містах та на об'єктах особливої важливості, розташованих поза категорійними містами, повинні бути підземними і закільцьованими.

При проектуванні нових і реконструкції діючих систем газопостачання в ка-тегорованих містах необхідно передбачати в основних вузлових точках (на виході з ГРС, перед опорним ГРП, а також на відводах до об'єктів особливої важливості, розташованих поза категорійними містами) встановлення пристроїв, що відклю­чають та спрацьовують від тиску (імпульсу) ударної хвилі, а також обладнання перемичок між тупиковими газопроводами.

Газонаповнювальні станції скраплених вуглеводневих газів (ГНС) і газонапов­нювальні пункти категорійних міст і об'єктів особливої важливості, розташованих поза категорійними містами, рекомендовано розташовувати в заміській зоні.

Електропостачання

Енергетичні споруди й електричні мережі повинні проектуватися з ураху­
ванням забезпечення стійкого електропостачання категорійних міст і об'єктів.
Схема електричних мереж енергосистем при необхідності повинна передбачати
можливість автоматичного розподілу енергосистеми на збалансовані незалежно
працюючі частини.,

При проектуванні енергетичних систем і їхнього об'єднання категорійні з цивільної оборони теплові (конденсаційні) електростанції слід, як правило, роз-

.. ~~~ ~~~~~....... ~ 221

СТІЙКІСТЬ РОБОТИ ПРОМИСЛОВИХ ОБ'ЄКТІВ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

міщати поза зонами можливих руйнувань категорійних міст і об'єктів особливої важливості, а також поза зонами можливого катастрофічного затоплення.

У категорійних містах припускається розміщення тільки теплоелектро­централей (ТЕЦ) незалежно від їхньої встановленої потужності з максимальним видаленням їх від центрів житлової і промислової забудови.

Лінії електропередачі та підстанції напругою 500 кВ і вище, що виконують функції основних міжсистемних зв'язків об'єднаних енергосистем, а також транзитні лінії електропередачі (ЛЕП) і вузлові підстанції напругою 220 і 330 кВ у тих енергосистемах, в яких вони утворюють мережу вищої напруги, слід споруджувати за цежами зон можливих руйнувань категорійних міст і об'єктів особливої важливості, а також поза зонами можливого катастрофічного затоплення.

При проектуванні міжсистемних зв'язків напругою 500 кВ і вище їхні комутаційні вузли, як правило, не повинні сполучатися з розподільними при­строями електростанцій потужністю 1 млн. кВт і більше.

Розподільні лінії електропередачі енергетичних систем напругою 110— 330 кВ повинні бути закільцьовані і залучені до декількох джерел електропос­тачання з урахуванням можливого ушкодження окремих джерел, а також повинні, по можливості, проходити по різних трасах. При проектуванні систем електро­постачання слід зберігати як резервні дрібні стаціонарні електростанції, а також враховувати можливість використання пересувних електростанцій і підстанцій.

При проектуванні схем зовнішнього електропостачання категорійних міст необхідно передбачати їхнє електропостачання від декількох незалежних та територіально рознесених джерел живлення (електростанції і підстанції), частина з яких повинна розташовуватися за межами зон можливих руйнувань. При цьому зазначені джерела і їхні лінії електропередачі повинні знаходитися на відстані одне від одного, як правило, що виключає можливість їхнього одно­часного виходу з ладу.

Системи електропостачання категорійних міст повинні враховувати мож­ливість забезпечення транзиту електроенергії в обхід зруйнованих об'єктів за рахунок спорудження коротких перемичок повітряними лініями електропередачі. Нові лінії електропередачі, що живлять особливо, важливих споживачів, слід проектувати в кабельному виконанні.

Для забезпечення можливості зниження електричного навантаження в кате­горійних містах системи електропостачання об'єктів, які не відключаються у воєн­ний час, повинні бути відділені від систем електропостачання інших об'єктів.

Об'єкти, що не відключаються повинні, як правило, забезпечуватися електро­енергією по двох кабельних лініях від двох незалежних і територіально рознесених центрів (джерел) живлення.

Для підвищення надійності електропостачання об'єктів, що не відключаються, слід передбачати встановлення автономних джерел живлення. їхня кількість, вид, потужність, система підключення, конструктивне виконання повинні регла­ментуватися відомчими будівельними нормами і правилами, а також нормами тех­нологічного проектування відповідних галузей.

222

Електропостачання перекачуючих насосних і компресорних станцій магістральних трубопроводів (газопроводів, нафтопроводів, нафтопродуктопроводів), що проектуються, повинно здійснюватися від джерел електропостачання і електропідстанцій, розта­шованих за межами зон можливих сильних руйнувань, зі встановленням в необ­хідних випадках на них автономних резервних джерел.

У проектах на будівництво нових, реконструкцію і розширення існуючих атомних станцій повинні передбачатися системи сигналізації для передання сигналів про аварії на станції в місцеві органи цивільної оборони, а також локальні системи для виявлення рівня радіаційного забруднення навколишнього середовища й оповіщення робочого персоналу і населення, що мешкає в зонах можливого небезпечного радіоактивного забруднення (зараження).

Проектування будівель, споруд, устаткування і конструкцій атомних станцій, вихід із ладу яких може призвести до неприпустимого за діючиим санітарними нормами рівня опромінення населення, слід здійснювати відповідно до вимог "Загальних положень забезпечення безпеки атомних станцій при проектуванні, будівництві й експлуатації".

Гідротехнічні споруди

При проектуванні і будівництві гідровузла в каскаді повинні бути передбачені заходи, що забезпечують стійкість споруд напірного фронту при проходженні хвилі прориву в результаті руйнування розташованих вище гідровузлів, а також умови пропускання зазначеної хвилі через фронт цих споруд з урахуванням попереднього форсованого спрацювання водоймищ.

При проектуванні гідровузла варто визначити параметри хвилі прориву та межу зони можливого затоплення в нижньому б'єфі для випадків руйнування спору" напірного фронту в умовах нормального і зниженого підпірних рівнів водоймища.

Створ напірного фронту гідровузла повинен вибиратися з урахуванням мінімальних можливих руйнувань і втрат у нижньому б'єфі від проривної хвилі у випадку руйнування греблі.

У греблях гідровузлів що проектуються, через які передбачається пропус­кання витрат проривної хвилі від вище розташованого гідровузла, кількість кранів для підйому затворів повинно визначатися, виходячи з умов відкриття розрахун­кового числа отворів за час добігання проривної хвилі.

У греблях високонапірних гідровузлів рекомендується передбачати глибинні водоскидні отвори для забезпечення попереднього спрацювання водоймища.

Судноплавні пристрої категорійних гідровузлів повинні бути вирішені так, щоб руйнування шлюзових затворів не призводило до руйнування споруд напірного фронту.

При проектуванні шлюзів на магістральних водяних шляхах повинна бути передбачена можливість подання до них електроенергії від пересувного джерела живлення. Керування роботою шлюзу з центрального пульта повинно дублю­ватись місцевими постами керування.

~~...................................................... 223

СТІЙКІСТЬ РОБОТИ ПРОМИСЛОВИХ ОБ'ЄКТІВ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Транспортні споруди

Залізничні вузли і станції, що розташовані в категорійних містах (або ті, що є окремими об'єктами особливої важливості), повинні мати обходи і кутові сполучні шляхи для пропускання поїздів без заходу у вузол або на станцію. Пропускання, обробка та простій поїздів із розрядними вантажами (вибухових речовин і матеріалів, СДОР і ін.) повинні здійснюватися тільки згідно з обходами.

Майданчики для перевантаження (перекачування) цих вантажів, залізничні колії для нагромадження (простою) вагонів (цистерн) із розрядними вантажами повинні бути віддалені на відстань, не менше 250 м від житлових, виробничих та складських будинків, від місць стоянки інших поїздів. Зазначені об'єкти облад­нуються системою постановки водяних завіс і заливання водою (дегазатором) на випадок розливу СДОР, а також локальною системою оповіщення про аварію зі СДОР працюючого персоналу та населення, що мешкає в зонах можливого небезпечного хімічного зараження.

Для організації невпинного пропуску поїздів у заданих розмірах руху через залізничні вузли і станції, віднесені до об'єктів особливої важливості і першої категорії з цивільної оборони, а також вузли і станції, що знаходяться в кате-горованих містах, слід підготовляти передвузлові станції, розташовані поза зонами можливих сильних руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення.

Прилягання нових ліній до значних залізничних вузлів, розташованих у ка-тегорованих містах, як правило, не припускається, а повинно здійснюватися до передвузлових дільничих або проміжних станцій, розташованих поза зонами можливих сильних руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення.

При будівництві нових і реконструкції діючих залізничних ліній, а також при розвитку вузлів і станцій, розташованих у категорійних містах (або тими, що є окремими об'єктами особливої важливості), пропускна спроможність ліній придатних ділянок повинна визначатися з урахуванням забезпечення перевезень по підвозу робочих змін і евакуації населення. Розрахункові розміри руху встанов­люються завданням на проектування.

Шляхопроводи, що знову проектуються на ррзв'язках підходів залізничних ліній до вузлових станцій, що знаходяться в зонах можливих сильних руйнувань категорійних міст і об'єктів особливої важливості, слід розміщати розосереджено.

Пункти стикування ділянок електричної тяги на різних системах струму, що знову проектуються, повинні розташовуватися, як правило, поза зонами можливих сильних руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення.

Схема зовнішнього електропостачання ділянок залізниць, які електри­фікуються, повинна передбачати двостороннє живлення тягових підстанцій від незалежних джерел електроживлення. Тягові підстанції, що будуються, повинні розташовуватися за межами зон можливих сильних руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення. При цьому потужності сусідніх тягових підстанцій і перетин проводів контактної мережі повинні бути розраховані на забезпечення заданих розмірів руху за умови випадання однієї з зазначених тягових підстанцій. _

Розділ 5

На тягових підстанціях, що обладнуються пристроями автоматики і телемеханіки, необхідно передбачати можливість переведення їх на місцеве керування. Тягові підстанції повинні мати енергодиспетчерський зв'язок із заміськими пунктами керування відділень доріг.

Для забезпечення електроживлення пристроїв СЦБ, зв'язку і водопостачання повинні передбачатися стаціонарні резервні автономні джерела електроживлення.

Кількість, потужність, захищеність і місця встановлення стаціонарних резерв­них автономних джерел електроживлення визначаються відповідними завданнями на проектування.

Для оперативного складу робітників управлінь і відділень залізниць, а також чергового оперативно-розпорядницького персоналу залізничних станцій, віднесених до об'єктів особливої важливості і першої категорії з цивільної оборони, що залишається в місцях постійної дислокації, необхідно передбачати захищені пункти керування, які обладнані мінімально необхідними технічними засобами і забез­печують безперервність керівництва експлуатаційною діяльністю залізниць.

Автомобільні дороги. Автомобільні дороги загальнодержавного значення і загальної мережі слід прокладати не ближче 2 км від меж проектної забудови категорійних міст. У тих випадках, коли зазначені дороги проходять через кате­горійні міста, необхідно передбачати будівництво обхідних автомобільних доріг, що прокладаються не ближче 2 км від меж проектної забудови міст.

При розвитку мережі автомобільних доріг слід передбачати- стикування міських магістралей із заміськими магістральними дорогами, а також будівництво автомобільних під'їзних шляхів до залізничних станцій і портів — пунктів посадки (висадки) населення, що евакуюється.

Автодорожні і залізничні мости через судноплавні ріки, які розміщуються поза категорійними містами, слід розташовувати на відстанях, що виключають їхню одночасну руйнацію одним ядерним вибухом.

На автомобільних магістралях, що перетинають зону можливого небезпечного радіоактивного зараження (забруднення) навколо АС, у місцях їх перетинання з межею цієї зони, необхідно передбачати будівництво майданчиків для миття та огляду автотранспорту, що пристосовуються у випадку аварій на АС для спеціальної обробки рухомого складу автотранспорту, сільськогосподарських тварин, одягу і предметів домашнього ужитку, а також для санітарної обробки людей.

У зоні можливого небезпечного радіоактивного зараження (забруднення) АС слід проектувати не менше двох шляхів із твердим покриттям, що забезпечують вихід на АС із трьох-чотирьох протилежних напрямків.

Магістральні трубопроводи. Траси магістральних трубопроводів (газопрово­дів, нафтопроводів, нафтопродуктопроводів) при наземному прокладанні труб повинні проходити за межами зон можливих руйнувань, а при заглибленому їхньому розміщенні — поза зонами можливих сильних руйнувань.

У зонах можливих слабких руйнувань припускається відкрите (незаглиблене) прокладання магістральних трубопроводів тільки через перешкоди. При про­кладанні магістральних трубопроводів у зонах можливого катастрофічного затоплення

15 цо 225

_

 

 

СТІЙКІСТЬ РОБОТИ ПРОМИСЛОВИХ ОБ'ЄКТІВ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

слід довести до мінімуму кількість відкритих (незаглиблених) ділянок і передбачати заходи, що забезпечують нормальну експлуатацію.

Максимально припустимий обсяг хранспортування нафти (нафтопродуктів, скраплених вуглеводневих газів) або газу (газового конденсату) в одному технічному коридорі магістральних трубопроводів — 260 млн. тонн умовного палива в рік.

У випадку спільного прокладання в одному технічному коридорі нафто­проводів (нафтопродуктопроводів, трубопроводів скраплених вуглеводневих газів) і газопроводів (газових конденсатопроводів) припускається при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні збільшувати цей об'єм до 370 млн. тонн умовного палива в рік. Відстань між технічними коридорами магістральних трубопроводів слід приймати, як правило, не менше 30 км. При відповідному обгрунтуванні припускається зменшувати цю відстань до 15 км на ділянках із складними топографічними умовами.

Перекачувальні насосні і компресорні станції по трасі магістральних трубо­проводів необхідно розташовувати за межами зон можливих сильних руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення. Відстані між ними як в. одному коридорі, так і в сусідніх технічних коридорах магістральних трубопроводів, мають бути не менше 30 км.

Мінімальна відстань трубопроводів, перекачувальних насосних і компресорних станцій від будівель і споруд необхідно брати згідно з вимогами норм проектування магістральних трубопроводів.

При проектуванні магістральних газопроводів слід передбачати кільцювання їх із існуючими газопроводами і тими, що споруджуються.