Сутність стійкості роботи об єктів господарської діяльності та основні шляхи її підвищення

Під стійкістю роботи ОГД розуміють його спроможність в умовах над­звичайної ситуації випускати продукцію в запланованому обсязі та номенклатурі, а при отриманні середніх руйнувань або порушенні зв'язків з кооперації та поставок відновлювати виробництво у мінімальні терміни.

Під стійкістю роботи об'єктів, які безпосередньо не виробляють матеріальні цінності розуміють їх спроможність виконувати свої функції в умовах НС.

208

Розділ 5

На стійкість роботи ОГД в умовах НС впливають наступні фактори:

— надійність захисту робітників та службовців;

— спроможність інженерно-технічного комплексу об'єкта протистояти у виз­
наченому ступеню уражаючих факторів, стихійного лиха, аварій, катастроф та
сучасних видів зброї;

— захищеність об*єкта від вторинних уражаючих факторів (пожеж, вибухів,
зараження ОР та СДОР);

— надійність системи забезпечення об'єкта всім необхідним для виробництва
(сировиною, паливом, комплектуючими вузлами і деталями, електроенергією, водою,
газом та іншим);

— стійкість та безперервність управління виробництвом та ЦО;

— підготовленість об'єкта до ведення РІНР та робіт щодо порушеного
виробництва.

Перелічені фактори є основними загальними для усіх ОГД шляхи підвищення стійкості роботи в умовах НС, а саме:

— забезпечення надійного захисту робітників та службовців від уражаючих
факторів сучасної зброї, аварії, катастрофи і стихійного лиха;

— захист основних виробничих факторів від уражаючих факторів, в тому
числі і від вторинних, які виникають в умовах НС;

— стійке забезпечення всім необхідним для випуску запланованої продукції;

— підготовка до відновлення порушеного виробництва;

 

— підвищення надійності та оперативності управління виробництвом та ЦО.
Захист робітників та службовців досягається чотирма основними способами:

— укриття людей в захисних спорудах;

— проведення евакозаходів;

— радіаційно-хімічний захист;

— медичний, і біологічний захист.

Надійно захистити виробничий персонал об'єкта можливо лише при комп­лексному використанні усіх основних способів захисту.

Захист виробничих фондів полягає у підвищенні протидії будинків, споруд і конструкції об'єкта до уражаючих факторів та захисті технологічного-облад­нання, верстатів, систем і комунікацій та інших засобів, що формують основу виробничого процесу.

Створення надійних систем електро-, водо- та теплозабезпечення об'єктів:

а) підвищення стійкості електрозабезпечення:

— розподіл схеми електромереж на незалежно працюючі,частини;

— закільцювання електромереж та підключення їх до декількох джерел
енергозабезпечення;

— створення резерву дизельних електростанцій;

б) підвищення стійкості систем водопостачання:

— водопостачання від двох незалежних джерел, одне з яких підземне;

— захист вододжерел та резервуарів чистої води;

— створення обвідних (байпасних) ліній навколо водонапірних веж;

14 цо 209

СТІЙКІСТЬ РОБОТИ ПРОМИСЛОВИХ ОБ'ЄКТІВ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

в) підвищення стійкості систем газо-, тепло- та паливо- забезпечення:

—розподільні газопроводи робити підземними та передбачати їх кільцювання:

—газорозподільні станції та опорні пункти обвідних газопроводів перед­
бачати в підземному варіанті;

—встановлювати в основних вузлових точках систем газозабезпечення
автоматичні вимикаючі пристрої, які спрацьовують при аваріях.

Підвищення протилежної стійксН:

—максимальне скорочення запасів паливо та вибухонебезпечних речовин;

—проведення профілактичних протипожежних заходів;

—підготовка сил і засобів пожежогасіння.

Створення стійкості системи матеріально-технічного постачання. На ОГД створюють запаси сировини, палива, комплектуючих вузлів і деталей, обладнання, * які дозволяють продовжувати роботу на випадок дезорганізації постачання. Створення стійкості системи управління:

—підготовка ПУ (захищених);

—забезпечення ПУ засобами зв'язку;

—використання автоматизованої системи управління.

Підготовка до прискореного (негайного) відновлення порушеного виробництва:

—розробка необхідної технічної та технологічної документації;

—створення запасів матеріальних засобів для встановлення робіт;

—розробка розрахунків сил і засобів для відновлюючих робіт;

—визначення вірогідної черговості робіт по відновленню виробництва з ураху­
ванням наявних ресурсів та місцевих умов.

Крім того, на стійкість роботи ОГД буде впливати наявність підготовленої робочої сили.

Підвищення надійності та оперативності управління виробництвом:

—створення на об'єкті стійкої системи зв'язку;

—висока підготовка.керівного складу;

—своєчасне прийняття Лрних рішень та постановка завдань підлеглим у від­
повідності до обстановки, що склалася.

Підвищення стійкості роботи ОГД досягається завчасним проведенням комплексу інженерно-технічних, технологічних та організаційних заходів, які спрямовані на максимальне зниження дії уражаючих факторів і створення умов для ліквідації наслідків АС.

Інженерно-технічні заходи — це комплекс робіт, що забезпечують підвищення стійкості виробничих будинків і споруд, обладнання, комунально.-енергетичних систем.

Технологічні заходи забезпечують підвищення стійкості роботи об"єкта шляхом зміни технологічного процесу, що сприяє спрощенню виробництва про­дукції та усуває можливість виникнення вторинних уражаючих факторів.

Організаційні заходи передбачають розробку і планування дій керівного, командно-начальницького складу штабу, служб і формування СО при захисті робітників і службовців, проведенні Р та ІНР, відновленні виробництва.

2І0

Розділ 5

5.3. ВИМОГИ НОРМ ПРОЕКТУВАННЯ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ У ЦИВІЛЬНІЙ ОБОРОНІ

Основним керівним документом, відповідно до якого повинні плануватися та здійснюватися ІТЗ ЦО є «Будівельні норми і правила», що зберігають свою чинність на всій території України.

Інженерно-технічні заходи ЦО — це комплекс заходів, спрямованих на:

—захист населення та зниження можливих втрат та збитків від наслідків
великих виробничих аварій, катастроф та стихійних лих, а також застосування
засобів озброєної боротьби під час конфліктних ситуацій;

—підготовку галузей промисловості та об'єктів господарювання до
стабільної роботи при загрозі і виникненні великих виробничих аварій, катастроф,
стихійних лих та під час розгортання конфліктних ситуацій;

—створення умов для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт
(надалі — РіНР) та ліквідації наслідків виробничих аварій, катастроф, стихійних
лих та застосування засобів озброєної боротьби.

При проектуванні та здійсненні ІТЗ ЦО використовується диференційований метод.

Великі адміністративні та промислові центри (міста) відносять до груп з ЦО за такою класифікацією: міста "особливі групи", 1-ї, ІІ-Ї та III -ї груп з ЦО.

Великі промислові та інші господарські об'єкти відносять до об'єктів "особливої важливості", 1-ї та ІІ-Ї категорій, з ЦО, при цьому об'єкти атомної енергетики виділяють в окрему групу.

Надалі міста та об'єкти господарювання, що відносяться до груп та категорій з ЦО будуть існувати як "категорійні міста та об'єкти".

Відповідно до вимог проектування ІТЗ ЦО здійснюється зонування території на якій розташовані категорійні міста та об'єкти господарювання. Територія, на якій розташовані категорійні міста всіх груп та об'єкти господарювання "особ­ливої важливості", де може виникнути надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі Д/^, що дорівнює 10 кПа (0,1 кгс/см²) та більше, складає зону можливих руйнувань. Частина території зони можливих руйнувань, у межах якої надмірний тиск у.фронті повітряної ударної хвилі д Р_ф дорівнює 30 кПа (0,3 кгс/см²) та більше, складає зону можливих сильних руйнувань.

Відстань меж зон можливих сильних руйнувань та можливих слабких руйнувань стосовно категорійних міст та окремо розташованих об'єктів "особливої важливості" наведено у таблиці 5.1.

Зона можливих руйнувань категорійного міста та об'єкта з прилеглою до нього смугою шириною 10 км формує зону можливого небезпечного радіо­активного зараження (забруднення). Для атомної станції (АС) зону небезпечного радіоактивного зараження (забруднення) становить зона її можливих руйнувань та прилегла до цієї зони смуга території шириною 20 км для атомної станції із встановленою потужністю до 4 ГВт та 40 км для АС з встановленою потужністю понад 4 ГВт.

__. 211

СТІЙКІСТЬ РОБОТИ ПРОМИСЛОВИХ ОБ'ЄКТІВ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Таблиця 5.1