Мінімально допустимі відстані від аес і атец до меж проектної забудови міст

 

 

Найменування міст	Відстань від станції граничної потужності, км
8ГВт	4ГВт
Міста з чисельністю населення, тис. від 100 до 500 від 500 до 1000 від 1000 до 1500 від 1500 до 2000 більше 2000 Зони відпочинку державного значення, біосферні й історичні заповідники, державні природні національні парки	25 30 40 50 100	25 30 35. 40 100

—щільність населення, що мешкає в зоні радіусом 25 км навколо АЕС та
АТЕЦ (включаючи будівельників і експлуатаційників атомних станцій), розрахована
на весь період до закінчення експлуатації станції, не повинна перевищувати 100
осіб на 1 км². При цьому повинні бути передбачені дорожна мережа і транспортні
засоби, що дозволяють забезпечити в разі потреби евакуацію населення з зазначеної
зони протягом 4 год;

—чисельність населення селищ для робітників АЕС і АТЕЦ не повинна
перевищувати 50 тис. осіб та відстань цих селищ -від межі проектної забудови
станції повинна бути не менше 8 км;

—у випадку розміщення АС у прибережній смузі водяних об'єктів загаль­
ного користування відстань від берегової лінії цих об'єктів до АС повинна бути
не менше 1 км;

—розміщення АС над джерелами водопостачання з затвердженими запасами
підземних вод, використовуваних або намічених до використання для питного
водопостачання, не припускається, якщо не може бути обгрунтована неможливість
їхнього забруднення радіоактивними речовинами;

 

—забороняється використання наливних водойм-охолодників АС для
водопостачання об'єктів, що не мають відношення до АС;

—відстань від АС теплопостачання (АСТ) до меж проектної забудови міст із
чисельністю населення не більш 1500 тис. осіб повинна бути не менше 5 км.

_... _____..........,..

На існуючих, проектованих і атомних станціях, що будуються, передбачається створення систем автоматизованого контролю за радіаційною обстановкою на території АС і в зоні спостереження цих станцій, оповіщення й інформації обслуговуючого персоналу і населення про радіаційну небезпеку, а також захище­них пунктів керування протиаварійними діями на території АС і в селищах цих станцій.

Розміщення об'єктів, що мають СДОР, вибухові речовини і матеріали, що легко займаються і пальні речовини. Будівництво базисних складів для збереження СДОР, вибухових речовин і матеріалів, пальних речовин слід передбачати в заміській зоні з відстанню від міських і сільських поселень і об'єктів господарювання відповідно до діючих державних і відомчих норм.

Базисні склади нафти і нафтопродуктів, споруджених на берегах рік на відстані 200 м і менше від'краю води (при максимальному рівні), повинні розміщатися нижче (за течією рік) міських і сільських поселень, пристаней, річкових вокзалів, значних рейдів і місць постійної стоянки флоту, гідроелектро­станцій і гідротехнічних споруд, суднобудівних і судноремонтних заводів, залізничних мостів і водопровідних станцій, на відстані не менше 100 м.

При неможливості забезпечити це базисні склади нафти і нафтопродуктів припускається розташовувати вище (за течією рік) зазначених об'єктів на відстанях, передбачених нормами проектування складів нафти і нафтопродуктів.

При проектуванні аеропортів склади пального і мастильних матеріалів (ПММ) повинні розміщатися на ділянках, розташованих нижче по відмітках місцевості відносно основних споруд аеропортів, сусідніх підприємств, міських і сільських поселень. У тих випадках, коли розташування складів ПММ можливо тільки вище або в одному рівні за відмітками місцевості відносно зазначених об'єктів, слід передбачати пристрої, що виключають розтікання нафтопродуктів при можливому ушкодженні наземних резервуарів.

Підприємства з переробки легкозаймистих і пальних рідин, а також базисні склади зазначених рідин (наземні склади першої групи відповідно до норм проектування складів нафти і нафтопродуктів) слід розміщати нижче по ухилу місцевості щодо житлових зон і промислових підприємств категорійних міст та об'єктів, автомобільних доріг і залізниць з урахуванням можливості відводу пальних рідин у безпечні місця у випадку руйнування ємностей.

На діючих підприємствах, де не забезпечена ця умова, необхідно за периметром території цих підприємств улаштовувати полотно автомобільних доріг, підняте над спланованою територією об'єкта на висоту, що забезпечує утримання розливу рідин у кількості не менше 50% від ємностей усіх резервуарів і технологічних установок із легкозаймистими і пальними рідинами.

Підземні сховища нафти, нафтопродуктів і скраплених газів необхідно розміщати відповідно до вимог норм проектування зазначених сховищ.

При розміщенні в категорійних містах і на об'єктах особливої важливості баз і складів для збереження СДОР і вибухонебезпечних речовин, запаси зазначених речовин на цих базах і складах установлюються міністерствами та

215

СТІЙКІСТЬ РОБОТИ ПРОМИСЛОВИХ ОБ'ЄКТІВ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

відомствами України, а також державними об'єднаннями підприємств за узгодженням із Радою Міністрів АР Крим, обласними, міст Києва та Севастополя державними адміністраціями.

Розміщення інших господарських об'єктів. Будівництво нових баз і скла­дів у категорійних містах повинно здійснюватися в обсязі, що не перевищує потреб у складських ємностях, призначених для постачання матеріальними ресурсами промислових підприємств цих міст за встановленими нормами.

Основні продовольчі склади, призначені для поточного постачання населення категорійних міст продуктами харчування, слід розташовувати на околицях цих міст. Не припускається концентрація в одному місці продовольчих складів, які постачають населення категорійного міста основними видами продуктів харчування.

Інші продовольчі склади, розподільні холодильники і склади непродовольчих товарів першої необхідності обласного і державного значення, а також сховища товарів, призначених для постачання населення категорійних міст повинні розмі­щатися поза зонами можливих сильних руйнувань і зон можливого затоплення.

У зонах можливого катастрофічного затоплення значних водоймищ, вже існуючих, що будуються або плануються до будівництва як правило, не припускається будівництво нових міських і сільських поселень, а також об'єктів, що мають важливе господарське або оборонне значення. Таке будівництво припускається лише у виняткових випадках і з проведенням відповідних захисних заходів. В існуючих містах забороняється розміщення нових житлових районів у зонах можливого катастрофічного затоплення.

Лікарні відновлювального лікування для видужуючих, онкологічні, тубер­кульозні і психіатричні лікарні, а також пансіонати (за винятком пансіонатів для старих і профілакторіїв), будинки та бази відпочинку, санаторії, туристичні бази та притулки, дитячі, спортивні і молодіжні табори, що функціонують протягом року, підсобні господарства промислових підприємств, а також кооперативно-садівничі товариства, як правило, повинні розміщатися в заміській зоні.

Планування і забудова міст. При плануванні та забудові нових, розширенні і реконструкції існуючих категорійних міст зелені насадження (парки, сади, буль­вари) і вільні від забудови території міста (водойми, спортивні майданчики і т. п.) слід зв'язувати в єдину систему, що забезпечує членування території міста протипожежними розірваннями шириною не менше 100 м на ділянки площею не більше 2,5 км² при переважній забудові будинками і спорудами І, II, III, ІИа ступенів вогнестійкості і не більше 0,25 км² при переважній забудові будинками ІПб, IV, ІУа, V ступенів вогнестійкості.

Система зелених насаджень і територій, що не забудовуються, повинна разом із мережею магістральних вулиць забезпечувати вільний вихід населення зі зруйнованих частин міста (у випадку ураження) у парки і ліси в заміській зоні.

Магістральні вулиці міст повинні прокладатися з урахуванням можливості виходу по них транспорту з житлових і промислових районів на заміські шляхи не менше, ніж у двох напрямках. Зазначені магістралі повинні мати перетинання з іншими магістральними автомобільними і залізничними шляхами в різних рівнях. __

Р о з б і л Ь

При відповідних обгрунтуваннях припускається створення систем багаторівневих зупинно-пересадних вузлів, що включають зупинки суспільного транспорту, станції метрополітену (швидкісного трамваю), транспортні перетинання, підземні пішохідні переходи.

При проектуванні внутрішньоміської транспортної мережі категорійних міст слід забезпечувати надійне сполучення між окремими житловими і промисловими районами, вільний прохід до магістралей стійкого функціонування, що веде за межі міста, а також найбільш короткий і зручний зв'язок центру міста, міських житлових і промислових районів із залізничними і автобусними вокзалами, вантажними станціями, річковими та морськими портами, аеропортами. При проектуванні транспортної мережі необхідно передбачати дублювання шляхів сполучення по території міста і прилягаючого району.

У категорійних містах перетинання вулиць і автомобільних доріг у різних рівнях із залізницями, а також автомобільних шляхів між собою повинні мати дублюючі запасні переїзди в одному рівні на відстані не менше 50 м від шляхопроводу.

При плануванні, забудові нових і розвитку існуючих категорійних міст нові сортувальні залізничні станції і вузли слід розміщати за межами зон можливих сильних руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення. На території міста дозволяється розміщати тільки пасажирські і вантажні станції.

При реконструкції районів категорійних міст слід передбачати винос існу­ючих сортувальних залізничних станцій і вузлів за межі зон можливих сильних руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення.

Гаражі для автобусів, вантажних і легкових автомобілів міського транспорту, виробничо-ремонтні бази прибиральних машин, тролейбусні депо і трамвайні парки категорійних міст повинні розміщатися розосереджено і переважно на околицях міст або в підземній частині міста. Гаражні приміщення будівель пожежних депо повинні забезпечувати розміщення 100% резерву основних пожежних машин (машин, що подають на пожежу вогнегасні речовини).

У категорійних містах і на окремо стоячих об'єктах особливої важливості необхідно передбачати обладнання штучних водойм із можливістю використання їх для гасіння пожеж. Ці водойми слід розміщати з урахуванням наявних природних водойм і під'їздів до них. Загальну місткість водойм необхідно приймати з розрахунку не менше 3000 м³ води на 1 км² території міста (об'єкта).

На території категорійних міст через кожні 500 м берегової смуги рік та водойм слід передбачати обладнання пожежних під'їздів, що забезпечують забір води в будь-який час року не менше, чим трьома автомобілями одночасно.