Захист сільськогосподарських тварин

Основним та найнадійнішим способом захисту сільськогосподарських тварин є укриття їх у герметичних приміщеннях. Для герметизації приміщень необхідно:

—усі наявні щілини заліпити (замазати) глиняним або цементним розчином;

—²/₃ вікон закрити щитами чи заложити цеглою;

—віконні пройоми без рам заложити цеглою або мішками з піском (зем­
лею) і ззовні закрити плівкою;

—вхідні двері щільно підігнати і загерметизувати за допомогою гумових,
поролонових прокладок або ганчірного валика, оббити толем;

—у вентиляційні труби вставити найпростіші фільтри із мішковини, сіна
або моху;

—на вихідні отвори (вентиляції) поставити щільні дерев'яні засуви;

—водонапійні корита та усі ємності для годівлі тварин закрити щільними
кришками або плівкою;

— розрахувати і створити 5—-7 добовий запас кормів та води у тварин­
ницьких приміщеннях;

— обладнати місце відпочинку для перебування обслуговуючого персоналу.
Необхідно потурбуватися про захист запасів кормів, що знаходяться поблизу

тваринницьких приміщень. Соковиті корми слід закопати у спеціально приготовлені ями; над скиртами роблять навіси або накривають плівкою, брезентом чи іншими вологостійкими матеріалами. Вода зберігається в цистернах, бочках та в інших щільно закритих ємностях.

Здійснюються профілактичні протипожежні заходи: приводяться в готовність протипожежні щити, вогнегасники; створюються запаси води, піску та інше; приводяться у готовність безпечні у протипожежному відношенні чергові засоби освітлення; територія очищається від легкозаймистих матеріалів; навколо ферми виорюється пожежозахисна смуга шириною б—10 м, щоби вогонь з поля не перекинувся на територію ферми і інші заходи.

Одночасно із герметизацією та протипожежними заходами на фермах для захисту елітних (племінних) тварин виготовляють торби-протигази, попони та панчохи. Тварини переганяються поближче до ферм (тваринницьких приміщень), літніх таборів (навісів), ярів або лісів.

251

ЛІКВІДАЦІЯ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Приводяться у готовність зоотехнічні та ветеринарні установи, формування захисту тварин, а також засоби профілактики захворювань тварин, організовується (при необхідності) ветеринарна розвідка у місцях випасу і розміщення тварин, готуються матеріали для розгортання площадки ветеринарної обробки 1 ведеться постійне спостереження за станом тварин.

Проведення протиепізоотичних заходів. При виявленні перших ознак захворювання тварин (посилена спрага, відмовляються від корму, часте дихання, підвищена температура тіла або тремтіння м'язів), негайно треба ізолювати цих тварин та повідомити ветеринарного лікаря або фельдшера.

У господарстві, де виявлено хворих тварин, встановлюється карантин. До його зняття забороняється:

—будь-яке переміщення тварин у господарстві;

—вивезення незнезаражених продуктів тваринництва;

—ввезення нових тварин;

—проїзд через зону карантину;

—вхід на тваринницьку ферму стороннім.

За розпорядженням ветеринарного лікаря або фельдшера проводяться заходи щодо: ізоляції та лікування хворих тварин, ліквідації (утилізації) загиблих тварин, знищення підстилки, гною, дезінфікації приміщень, знезараження території, предметів догляду за тваринами.

Усім, хто доглядає хворих тварин, необхідно працювати тільки у спеціальному одязі (халат або комбінезон, гумові чоботи, головний убір), утримувати його у чис­тоті, а по закінченні роботи дезінфікувати.

Перед в'їздом на ферму, а також перед входом у кожне тваринницьке приміщення повинні бути дезінфікуючі переїзди та килимки з тирси (опилок) або солом'яних матів, змочених дезінфікуючим розчином.

У всіх приміщеннях ферми необхідно знищити кліщів, щурів, мишей, тарганів, мух, клопів та інших комах, як можливих переносників інфекційних захворювань.

До виконання зазначених робіт слід залучати обізнаних людей, яким зроблено профілактичні щеплення проти найнебезпечніших інфекційних захворювань.

Крім того, для захисту від укусів комах необхідно використовувати відля­куючі препарати типу диметилфталат, деатилтолуалід та інші. Якщо все-таки комаха вкусила, необхідно видавити (скільки можливо) кров із рани і на місце укусу наложити ватний тампон, змочений у 5% розчині лізолу і тримати протягом 4—5 хвилин.

У процесі виконання робіт щодо знищення переносників інфекційних захворювань, при дезінфекції території, споруд, обладнання та різної техніки люди наражаються на небезпечну дію бактеріальних засобів. Тому при усіх цих обставинах необхідно надзвичайно суворо дотримуватись заходів безпеки, щоб уникнути ураження працюючих.

Усі, хто виконує роботу по дезінфекції ділянок зараження обов'язково повинні працювати у засобах індивідуального захисту. Протигази знімаються тільки за розпорядженням старшого начальника.

252

V о з а і л о

При виникненні раптової слабкості, хвороби або пошкодженні засобів індивідуального захисту необхідно з дозволу старшого начальника звернутися за допомогою у медичний пункт.

Пам'ятайте, що з району, в якому введено карантин, вихід людей, вивід тварин та вивіз майна ЗАБОРОНЕНО.

Захист продуктів харчування та води досягається шляхом ізоляції їх від зовнішнього середовища. В домашніх умовах продукти харчування затаруються у поліетиленові мішечки, в ящики ущільнені плівкою, клейонкою, в посуд із щільно пригнаними кришками та ставляться у холодильник або шафу для продуктів. Вода зберігається у герметичній тарі або посуді, який щільно закривається.

Ретельно загерметизуйте приміщення (будинок, квартиру), підвал, де збері­гаються різні овочі. Якщр ви проживаєте у сільській місцевості, то крім герметизації та посилення захисних властивостей приміщень будинку та підвалу потурбуйтеся про створення захисних запасів продуктів у будинку (на кухні).

Рис. 6.1. Приклади захисту продуктів харчування

Для захисту води у колодязі (криниці): збудуйте навіс або будку із щільно підігнаних дощок, шахту колодязя закрийте герметичною кришкою; навколо колодязя влаштуйте „глиняний замок" шириною 1,5—2 м і глибиною 0,5 м. Глину втрамбуйте з ухилом 1-2°. На глину насипається шар піску, гравію або землі. Глиняний „замок" захищає від попадання заражених стічних та ґрунтових вод.

Зерно, муку та інші сипкі продукти необхідно зберігати в ящиках (засіках) із щільно закритими кришками (брезентом, клейонкою). Овочі що залишилися у полі уложити в бурти, закрити матами (соломою) та засипати шаром землі.

253

ЛІКВІДАЦІЯ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

6.4. СПЕЦІАЛЬНА ОБРОБКА

Спеціальна обробка — складова частина ліквідації наслідків радіаційного, хімічного, бактеріологічного забруднення і проводиться з метою відновлення готовності техніки, транспорту і особового складу формувань до виконання своїх завдань з проведення рятувальних робіт.

Спеціальна обробка включає:

—санітарну обробку особового складу;

—дезактивацію;

—дегазацію;

—дезінфекцію.

Санітарна обробка — ліквідація з оособового складу радіоактивних речовин, знешкодження та видалення ОР і БЗ.

Дезактивація — знищення РР із забруднених поверхонь до допустимих розмірів зараження, безпечних для людини.

Дегазація — знешкодження забруднених об'єктів шляхом руйнування (нейтралізації) чи знищення отруйних речовин.

Дезінфекція — знищення заразних мікробів і руйнування токсинів на об'єктах, які були заражені.

Дезісекція — знищення комах і кліщів.

Дератізація — знищення гризунів.

Залежно від обставин, часу, засобів спеціальна обробка поділяється на часткову і повну.

На£.Ш.оШі спеціальна обробка проводиться силами особового складу формувань і населення самостійно. Повна спеціальна обробка проводиться силами штатних невоєнізованих формувань.

В областях створюються для цього служби ЦО СОЛІОО — санітарної обробки людей і обеззараження одягу на базі підприємств обласного управління побутового обслуговування населення та комунально-технічна — на базі обласного управління комунального господарства.

Для безпосереднього ведення робіт створюються невоєнізовані формування:

—збірні загони (команди, групи) РХЗ;

—команди, групи знезараження;

—санітарні обмивальні пункти (СОП) (на базі лазні);

—станції знезараження одягу (СОО) (на базі пралень, фабрик хімічної чистки);

—станція обеззаражування траспорту (СОТ) (на базі мийних).
Часткова санітарна обробка проводиться особовим складом формувань,

робітниками і службовцями об'єктів, населенням в усіх випадках, коли вста­новлений факт радіоактивного, хімічного або біологічного забруднення.

Вона може проводитися багаторазово, без зупинки виконання завдання, за розпорядженням командира (начальника), а населенням — самостійно.

При зараженні РР обробка містить у собі механічне видалення РР з відкритих
частин тіла, зі слизистих оболонок очей, носа ротової порожнини, одягу, спо-
___.__ __ _

Розділ 6

рядження і одягнутих засобів індивідуального захисту. Вона проводиться після зараження безпосередньо у зоні радіаційного зараження і повторюється після виходу з зони зараження.

Рис. 6.2. Часткова санітарна обробка

При проведенні часткової санітарної обробки у зоні радіоактивного зараження 313 не знімають. Спочатку слід протерти, обмести або обтрусити забруднені засоби захисту, одяг, спорядження і взуття, а потім усунути РР з відкритих частин рук і шиї. Коли особовий склад опинився у зараженій зоні без засобів захисту, то після часткової санітарної обробки слід їх одягнути. При проведенні часткової санітарної обробки на незараженій місцевості дотримуються такої послідовності:

—знімають засоби захисту шкіри і обтрушують їх чи протирають ганчіркою,
змоченою водою (дезактивуючим розчином);

—не знімаючи протигаза, обтрушують або обмітають радіоактивний пил
з одягу. Коли є можливість, то верхній одяг знімають і витріпують;

—обмивають чистою водою відкриті частини тіла, потім маску протигаза.

—знімають протигаз і старанно миють водою обличчя;

—прополоскують рот і горло.

Якщо не вистачає води, відкриті частини тіла і маску протигаза протирають вологою ганчіркою, яку змочують водою з фляги.

—при зараженні краплиннорідкими ОР необхідно, не знімаючи протигаза,
негайно провести обробку відкритих шкірних покривів, забруднених ділянок одягу,
взуття, спорядження і маски протигаза. Така обробка проводиться з використанням
індивідуального протихімічного пакету (ІПП-8), причому краплі потрібно зняти
протягом 5 хвилин після попадання.

—при зараженні БЗ часткову санітарну обробку проводять таким чином:
не знімаючи протигаза, обмітанням та обтрушуванням, видаляють БЗ, які осіли
на одяг, взуття, спорядження і 313.

255

ЛІКВІДАЦІЯ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Коли дозволяють обставини, спорядження та одяг знімають, старанно проти­рають підручними засобами, а потім витрушують. Знімати та одягати одяг треба так, щоб відкриті частини тіла не торкалися до зовнішньої забрудненої поверхні. Потім рідиною з ІПП-8 обробляють маску протигаза. При відсутності ІПП-8 для часткової обробки можна застосувати воду з фляги та мило.

Замість ІПП можна також користуватися 3% розчином перекису водню, та 3%- їдкого натрію (при відсутності їдкого натрію, його можна замінити силікатним клеєм у тій же кількості).

У жодному випадку не можна користуватися для часткової санітарної обробки шкіри розчинниками (діхлоретан, бензин, спирт), оскільки це посилить важкість ураження (ОР розчиняється у розчинниках, розподіляється на більшій площі, значно легше проходять крізь шкіру).

Повна санітарна обробка містить у собі обмивання тіла людини теплою водою з милом з обов'язковим змиванням білизни та одягу.

Мета обробки — повне знезаражування від РР, ОР і БЗ одягу, взуття, поверхні тіла. Повній санітарній обробці підлягає особовий склад формувань, робітники, службовці та евакуйоване населення після виходу з осередку ураження (зони зараження).

Обробку потрібно проводити не пізніше 5 годин після забруднення. Через 12 годин проводити обробку немає сенсу. Одяг підлягає заміні якщо після його обтрушування залишкове радіоактивне зараження перевищує допустиму величину.

При забрудненні краплиннорідинними ОР необхідно негайно провести часткову санітарну обробку: наступне обмивання теплою водою з милом не захищає від ураження ОР і необхідності в її проведенні немає. Заражений одяг повинен бути змінений у максимально короткий термін.

При зараженні БЗ повній санітарній обробці підлягає весь особливий склад, який знаходився у районі дії БЗ, незалежно від того чи використовувалися засоби індивідуального захисту та проводилася часткова санітарна обробка. Повна са­нітарна обробка у цьому випадку містить у собі знезаражування дезінфікую-чими розчинами відкритих частин тіла з наступним миттям людей теплою водою з милом. Одночасно з промиванням обов'язково проврдиться дезінфекція забруд­неного одягу чи його заміна.

Дезактивація. Техніка, майно, одяг, місцевість, продукти харчування, вода, які забруднені радіоактивними речовинами підлягають дезактивації. При частковій дезактивації техніки та одягу видаляють радіоактивні речовини з усієї поверхні методом обмітання чи обтирання.

Повна дезактивація здійснюється наступними методами:

—змивання РР дезактивуючим розчином, водою і розчинниками з одночас­
ною обробкою забрудненої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів;

—змивання РР струменем води під тиском;

—знищення РР газокрапельним потоком;

—знищення РР витиранням забрудненої поверхні тампонами, які вмочені
у дезактивуючому розчині, водою і розчинниками;

256

Розділ 6

— змітання радіоактивного пилу віниками, щітками тощо;

— знищення радіоактивного пилу методом пилевідсмоктування.

 

Рис. 6.3. Часткова дезактивація одягу та засобів індивідуального захисту

Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруднення. Суть дезактивації, таким чином, полягає у відриванні радіоактивних частин від поверхні та знищення їх з оброблених об'єктів.

Дезактивація споруд проводиться обмиванням водою. Обмивання починається з даху і ведеться зверху вниз. Особливо старанно обмиваються вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинку.

Дезактивація внутрішніх приміщень і робочих місць проводиться за допомогою обмивання дезактивуючим розчином, водою, обмітанням мітлами і щітками, а також протиранням. Починати дезактивацію слід зі стелі. Стеля, стіни, майно протира­ють вологими ганчірками, підлога миється теплою водою з милом або 2—3% содовим розчином.

Дезактивація ділянок територій, які мають тверде покриття може проводитися змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливальних машин або змітанням радіоактивних речовин підмітально-при-биральними машинами.

Ділянки територій, які не мають твердого покриття, дезактивуються шляхом зняття зараженого шару грунту товщиною 5—10 см, дорожними машинами (бульдозерами, грейдерами), засипкою забруднених ділянок шаром чистого грунту товщиною 8—10 см; переорюванням зараженої території плугом на глибину до 20 см, збиранням снігу та льоду. Щоб зменшити перенесення радіаційного пилу з одного місця на інше використовують в'яжучі рецептори, які створюють плівку, перешкоджаючи пилоутворенню.

Дезактивація води проводиться кількома способами, зокрема: фільтруванням, перегонкою, за допомогою іонообмінних смол або відстоюванням криниці, шля­хом багаторазового відкачування з них води і знищенням грунту з дна, а ділян-

17 цо

ЛІКВІДАЦІЯ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

ка місцевості, яка прилягає до криниці у радіусі 15—20 м дезактивується шляхом зняття шару грунту товщиною 5—10 см з наступним засипанням її не заб­рудненим піском.

Дезактивація продуктів і харчової сировини проводиться шляхом обробки або заміни тари. Продукти, які не було затарено шляхом зняття забрудненого шару, заражена готова їжа і хліб знищуються.

Для поліпшення дезактивації користуються дезактивуючими розчинами, які створюються на базі порошків СФ-2 (СФ-2У) або при їх відсутності пральними засобами, чи промисловими відходами, які необхідні для пом'якшення води, що дає можливість краще змити з поверхні бруд разом з радіоактивними речовинами. З цією метою розчини можна підігріти.

Дегазація може проводитися хімічним, фізико-хімічним і фізичним способами.

Хімічний спосіб базується на взаємодії хімічних речовин з отруйними речовинами, внаслідок чого створюються нетоксичні речовини. Цей спосіб дегазації здійснюється протиранням зараженої поверхні дегазаційними розчинами або обробкою їх водними кашками ДТС ГК (хлорне вапно). При відсутності штатних дегазаційних речовин можна використовувати промислові відходи, які містять у собі речовини лугової та окислювально-хлоруючої дії.

Відходи, які містять речовини лугового характеру створюються:

—при очищенні нафтопродуктів;

—при обробці вовни, льону, бавовни, віскози;

—при мийці склянок з-під пива, вина і безалкогольних напоїв;

—при обезжиренні металевих поверхонь;

—при переробці целюлози і інших підприємствах хімічної промисловості.
Луговість відходів можливо встановити за допомогою лакмусового паперу

(синіє), або в результаті лабораторного аналізу. Відходи, які мають у своєму складі речовини окислювальної та окислювально-хлоруючої дії створюються:

—при відбілюванні бавовняних і штапельних тканин;

—відбілюванні целюлози;

—виробництві хлору, азотно-тукових добрив. Лакмусовий папір у них червоніє.
Фізико-хімічний засіб заснований на змиванні, ОР із забрудненої поверхні

за допомогою мийних речовин або розчинників. Для цього використовуються порошки "Дом", "Єва" та інші мийні засоби у вигляді водного розчину (влітку) або розчину в аміачній воді (взимку).

При дегазації розчинниками ОР не знешкоджуються, а розчиняються і ви­даляються з зараженої поверхні разом з розчинником. Розчинниками можуть бути — бензин, гас, дизельне пальне, діхлоретан, спирт.

Фізичний засіб заснований на випаровуванні ОР з зараженої поверхні і част­ковим їх розкладанням під дією високо-температурного газового потоку. Прово­диться за допомогою теплових машин.

Дегазація території може проводитися хімічним або механічним способом. Хімічний спосіб здійснюється поливанням дегазаційними розчинами чи розсипан­ням сухих дегазуючих речовин за допомогою шляхових машин.

258

И о з а і л о

Механічний спосіб — зрізання та видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7—8 см, а снігу до 20 см, або нейтралізації забрудненої поверхні з використанням покриття із соломи, очерету, дошок тощо.

Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірно-наривними і нер­вово-паралітичними ОР, проводиться обробкою розчином хлорного вапна.

Дезінфекція може проводитися хімічним, фізичним, механічним та комбі­нованим способами.

Хімічний спосіб — знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речовинами — основний спосіб дезінфекції.

Фізичний спосіб дезінфекції — кип'ятіння білизни, посуду та інших речей. Використовується, в основному, при кишкових інфекціях.

Механічний спосіб здійснюється такими ж методами, що і дегазація і перед­бачає видалення зараженого грунту або використання мастил.

Для того, щоб полегшити проведення спеціальної обробки використовують різні комплекти, а також технічні засоби:

Рис. 6.4. Індивідуальний дегазаційний комплект, пристосований для спеціальної обробки автомобілів (ІДК)

—індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8;

—індивідуальний дегазаційний силікагелевий пакет ІДС;

—індивідуальний комплект для спеціальної обробки автотранспорту ІДК-І;

—автомобільний комплект спеціальної обробки ДК-4;

—авторозливні станції АРС-І2У;

—теплові машини ТМС-65, ТМ-59Д;

—димові машини ТДА-М;

—дезінфекційно-душеві установки ДДА-53А;

—поливо-мийні, підмітально-прибиральні і пожежні машини;

—сільськогосподарські машини для оббризкування рослин;

—бульдозери, скрепери, грейдери та інші.

259

ЛІКВІДАЦІЯ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Розчини, які використовуються для спеціальної обробки:

—мийний порошок СФ-2У — від білого до жовтого кольору, добре розчиня­
ється у воді при і = +10-15 °С. Для дезактивації техніки використовується
0,15% водний розчин СФ-2У;

—порошок СН-50 — суміш спеціальних речовин. Для дезактивації техніки
використовуються 1% водний розчин при температурі повітря від 25 до 14 °С.
Використовують пасти РАС-1, форетіла, лабеміда, мийні засоби — "Новость", "Лотос",
"Кристал". У Чорнобилі використовували: сульфанол (СФ-2У) — 0,5-0,6%;
щавелева кислота — 0,5—1,5%; трилон Б — 0,3—0,4%; глиноділомід — 15—
20%; вода — 77—83%. Ефективність розчину у 8 разів вища, ніж штатних;

—діхлорамін ДТ-2 (ДТХ-2) — кристалоподібний порошок жовто-білого
кольору із запахом хлору. У воді не розчиняється, у діхлоретані розчиняється
добре. При додаванні у сухий діхлорамін органічних речовин він самозагорається.
Зберігається у фанерних бачках по 40 кг;

—діхлоретан — безколірна (трошки жовта) летуча речовина з запахом
спирту. Кипить при +84 °С, замерзає при -35 °С. У воді не розчиняється, горить
чадним полум'ям. Є сильною отрутою, його пари шкідливі при вдиханні та дії
на шкіру;

— їдкий натрій (каустична сода) — топлений моноліт або чешуйки.
"ігроскопічний, добре розчиняється у воді. Концентрований розчин його (більше

З—5%) роз'їдає шкірні покриви, пошкоджує тканини, взуття. Зберігають їдкий натрій у герметичних металевих барабанах по 25—100 л;

—моноєтамоналамін (технічний) — в'язка рідина (колір жовтий) зі слабким
аміачним запахом, гігроскопічна, горюча, добре змішується з водою, температура
замерзання -30 °С, зберігається у металевих бочках по 100 і 300 л;

—аміачна вода є 20—25% розчином аміаку у воді. Подразнює слизові
оболонки очей і носа, на шкірні покриви практично не діє. Температура замерзання
-40 °С, зберігається у металевих бочках по 100 і 250 л;

—двітретіоснозна сіль гіпохлоріду кальцію (ДТС-ГК) — білий сипкий
порошок із запахом хлору. У воді розчиняється помірно, в органічних роз­
чинниках не розчиняється. Подразнює органи дихання, слизові оболонки очей
і шкірні покриви, знебарвлює і пошкоджує тканини, викликає корозію нефар­
бованих металевих поверхонь. Зберігається у герметичних барабанах з оцин­
кованої сталі по 25—50 л;

—хлорне вапно — білий порошок із запахом хлору. У воді розчиняється
погано, у органічних розчинниках не розчиняється. Викликає іржу металів і пош­
коджує тканини, руйнує взуття;

 

—скло натрієве рідке — темно-бура рідина. Використовується для
стабілізації водних суспензій ДТСТК. Зберігається у металевих бочках по 250 л
при температурі повітря від +5 до -5 °С;

—монохлорамін Б — білий (трошки жовтуватий) кристалоподібний
порошок зі слабким запахом хлору. Добре розчиняється у воді, негорючий.
Зберігається у паперових мішках або фанерних барабанах не більше 30 кг.

260 ~~~~ —

Розділ 6

Дегазаційні розчини:

—дегазаційний розчин № 1 є 2% (за вагою) розчином діхлораміна ДТ-2
у діхлоретані і призначається для дегазації техніки, засобів індивідуального захис­
ту і місцевості, заражених іпрітом. Використовується при температурі повітря
до -35 °С при нормі витрати 0,5—0,6 л/м². Термін придатності розчину з мо­
менту виготовлення не більше 5—7 діб;

—дегазаційний розчин № 2 бш є водним розчином 10% їдкого натрію і 25%
моноєтаноламіна і призначений для дегазації техніки, 313, місцевості, заражених
зоманом. Температура замерзання розчину —ЗО °С. Норма витрати 0,5—0,6 л/м².

-Термін придатності розчину не більше одного року;

—дегазаційний розчин № 2 аш (аміачно-луговий) являє собою розчин 2%
їдкого натрію, 5% моноєтаноламіна і 20—25% аміачної води. Призначення і норма
витрати та сама, що і розчину № 2 бш. Температура замерзання розчину -40 °С.
Для виготовлення 100 л розчину у ємність заливають 10 л води і розчиняють
у ній 2 кг розтертого їдкого натрію. Додають 85 л 20—25% аміачної води і 5 л
моноєтаноламіна. Одержаний розчин перемішують 3 хв. Розчин готовий;

—1 % водна суспензія ДТС-ГК — призначена для дегазації техніки, засобів
індивідуального захисту шкіри, місцевості заражених зоманом та іпрітом. Викорис­
товується при температурі повітря +5 °С та вище. Норма витрати 1,5 л/м²;

 

—водна кашка ДЇС-ГК — (дві частини ДТС-ГК та одна частка води).
Використовується для дегазації металевих та дерев'яних поверхонь заражених
УХ, зоманом та іпрітом при температурі повітря не нижче +5 °С;

—1% водний розчин порошку СН-50 — призначений для дегазації
(дезактивації) техніки, зараженої X, заманом, іпрітом за допомогою комплекту
ДК — при температурі повітря від 25 до 40 °С. У каністру місткістю 20 л
висипають 1 пакет (200 г) порошку СН-50 і перемішують 1—3 хвилини.

Дезінфікуючі речовини і розчини:

—формальдегід — безколірний задушливий газ, який розчиняється у воді
35—40% водний розчин формальдегіду — формалін. Формалін має різкий запах,
активно діє на вегетативні і спорові форми мікробів і використовується для
дезінфекції техніки, засобів індивідуального захисту, одежі, взуття, зберігається
у металевих бочках і скляних бутлях по 40 л;

—фенол — тверда речовина рожево-коричневого кольору, добре розчи­
няється у воді. Водний розчин фенолу (90%) називається карболовою кислотою.
3—5% розчину її знищує вегетативні форми мікробів. Фенол з отрутою. Збері­
гається у металевих бочках і скляних бутлях;

—крезол — темно-бура масляниста рідина з запахом фенолу, слабо роз­
чиняється у воді. Добре розчиняється у лузі і кислоті. Використовується у виг­
ляді 5% горючих мильно-крезолових розчинів для знищення вегетативних форм
мікробів. Крезол є отрутою;

—лізол — червоно-бура масляниста рідина, розчин крезолу у рідкому
калійному милі. У воді розчиняється добре. Використовується у вигляді 5%
водних розчинів. Зберігається у 100 л металевих бочках;

. 2бГ

ЛІКВІДАЦІЯ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

— нафтализол — суміш 35% крезолу і 65% нафтенового мила. 10% водний
розчин нафтализолу має дезінфікуючу дію і мийні властивості.

Для дезінфекції об'єктів, які заражені споровими формами мікробів, використовуються розчини:

— 10% монохлораміна Б і 17—20% формальдегіда;

— 5% (по вазі) водна суспензія ДТС-ГК при температурі повітря вище +5 °С.
Для дезінфекції об'єктів, які заражені вегетативними формами мікробів,

використовуються розчини:

—З—5% формальдегіду;

—2% монохлораміну;

—З—5% фенолу;

—5% крезолу і лізолу;

—5—10% нафталізолу;

—1 % водна суспензія ДТС-ГК;

—2% порошку СН-50.

Для місцевості, зараженої вегетативними формами мікробів, використовуються 20—25% водна суспенсія ДТС-ГК, а при спорових формах мікробів суспензії, які утримають 10—12% активного хлору. Суспензії стабілізуються від випадання осаду рідким склом (1% від ваги).

Для знищення токсинів можна використовувати 10% водні розчини їдкого натрію і сірчистого натрію.

В умовах мінусових температур використовують дегазаційний розчин № 1 для техніки і транспорту, а шкіри 0,5% (по вазі) розчин монохлораміна Б.

Розділ 7

ПЛАНУВАННЯ ЗАХОДІВ ТА ПІДГОТОВКА НАСЕЛЕННЯ З ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ

ПЛАНУВАННЯ ЗАХОДІВ ЦО

НА ОБ ЄКТАХ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (ОГД) У ВИПАДКУ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ (НС)

Найбільш повне та організоване виконання заходів ЦО на об'єкті досягається завчасною розробкою плану заходів, які необхідно проводити при загрозі або виникненні НС.

План дій органів управління і сил ЦО (міністерств, відомств, областей, районів, міст, підприємств, установ і організацій) із запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій розробляється на підставі законодавчих, дерективних і нормативних документів і призначений для координації і діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, керівництва ОГД, а також оперативності їх реагування на загрозу і виникнення НС, відвернення або зниження можливої загибелі людей, мінімізація матеріальних збитків і втрат та організацію задоволення першо­чергових потреб населення, яке постраждало.

План визначає порядок дій і відповідальність керівництва відповідних органів управління підприємств, установ і організацій, а також основні заходи щодо організації і проведення робіт із запобігання і ліквідації НС техногенного і природ-ного_ч походження, узгодження термінів їх виконання, фінансові, матеріальні та інші ресурси, які необхідні для цих заходів і робіт. У план дій включаються заходи щодо захисту робітників і службовців, підтримування виробничої діяльності та інші з урахуванням обстановки після виникнення НС, передбачаються необхідна кількість сил і засобів для ліквідації наслідків НС.

При плануванні використовуються необхідні вихідні дані та довідкові мате­ріали з урахуванням специфіки роботи та особливостей щодо відомчої та регіональної діяльності підприємства, організації чи установи.

Основними вихідними даними при розробці плану дій на об'єкті є рішення та вказівки вищого штабу ЦО (управління, відділу з НС), розпоряджень начальника ЦО об'єкта, документів, що характеризують об'єкт (комунально-енергетичні мережі, стан будівель і споруд, вододжерела, дані прогнозування за можливими НС та ін.).

План дій розробляється на підставі наказу начальника ЦО об'єкта. До розробки документів плану залучається керівний склад і спеціалісти об'єкта. Началь­ник штабу ЦО складає графік розробки окремих документів (розділів) і контролює його виконання.

План дій розробляється у двох (при необхідності і більше) примірниках. Підписується план дій начальником штабу ЦО об'єкта, погоджується з терито­ріальними управліннями (відділами) з питань надзвичайних ситуацій та у справах

..... "...... ~....... " "..................... 263

ПЛАНУВАННЯ ЗАХОДІВ ТА ПІДГОТОВКА НАСЕЛЕННЯ ПО ЦИВІЛЬНІЙ ОБОРОНІ

захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і затверджується на­чальником ЦО об'єкта (підприємства, організації, установи, незалежно від форм власності і підпорядкування). Після затвердження зміст плану дій доводиться до виконавців.

Щорічно, станом на перше січня, план коригується і вносяться відповідні зміни. Реальність плану перевіряється під час командно-штабних, комплексних об'єктових навчань та об'єктових тренувань Цивільної оборони.

План дій органів управління і сил ЦО із запобігання та ліквідції НС — це програма здійснення запобіжних та захисних заходів. Він дозволяє цілеспрямовано та організовано вирішувати завдання ЦО в умовах НС мирного та воєнного часу.

Основу плану складають заходи щодо захисту робітників, службовців і чле­нів їх сімей. При визначенні цих заходів враховується важливість та особли­вості виробничої діяльності об'єкта, основні завдання органів управління та сил ЦО щодо запобігання і ліквідації НС.

План дій органів управління та сил ЦО на мирний час складається із п'яти розділів текстової частини і додатків до них. Текстова частина плану включає:

Розділ 1. Висновки із оцінки обстановки на території об'єкта

У цьому розділі викладається загальна характеристика території, енергетичного та промислового комплексу, комунальних комунікацій, під'їздних шляхів та транспортних доріг на об'єкті, вірогідних надзвичайних ситуацій техногенного та природного походження, їх масштаби і наслідки, які визначаються на підставі експертної оцінки, прогнозу чи результату модельних експериментів, проведених кваліфікованими експертами.

Розділ 2. Приведення в готовність та організація роботи органів управління у НС

У розділі викладається порядок надходження інформації про загрозу та виникнення НС, терміни оповіщення та збору керівного складу ЦО в робочий та неробочий час.

Дії людини, яка отримала інформацію про загрозу та виникнення НС:

— інформування керівництва об'єкта;

—оповіщення керівного складу ЦО та персоналу об'єкта;

—порядок та форма доповіді вищій інстанції.

Дії начальника ЦО з отриманням інформації про загрозу та виникнення НС:

—віддача розпорядження на збір КС ЦО об'єкта;

—доповідь начальника ЦО району (міста) про обстановку, яка склалася,
прийняті рішення та вжиті заходи;

—прийняття і доведення рішення до підлеглих на запобігання (ліквідацію) НС;

—практичне керівництво проведенням робіт щодо запобігання або ліквідації
наслідків НС і ходом евакуації персоналу (при необхідності);

264 ~~ ~

Н О З О І Л (

— щодобове підведення підсумків щодо ліквідації наслідків НС та інфор­
мація вищої інстанції.

Дії НШ ЦО об'єкта з отриманням інформації про загрозу та виникнення НС:

—постановка завдання старшому оперативному групи, яка виїжджає в район
(місце) НС, порядок зв'язку, взаємного інформування;

—інформування начальника ЦО про НС, організація роботи комісії з НС;

—уточнення обстановки в районі НС, визначення потреби в силах і засобах;

—проведення аналізу та оцінки обстановки, уточнення завдань опергрупі;

—підготовка пропозицій щодо першочергових робіт;

—уточнення питань взаємодії;

— при необхідності виїзд в район НС для організації керівництва.
Порядок дій оперативної групи, комісії з питань НС, головних спеціалістів

(начальників служб ЦО) об'єкта.

Розділ 3. Сили ЦО об'єкта, що залучаються до виконання

аварійно-рятувальних, пошукових та відновлювальних робіт

Розкривається наявність сил і засобів ЦО об'єкта, які залучаються до ліквідації наслідків НС (табл. 7.1).

Таблиця 7.1