Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Порядок і методи обліку виробничих витрат
Облік витрат на виробництво є визначальним у загальній системі бухгалтерського обліку. Він забезпечує воображения операцій, пов'язаних з виробництвом продукції за допомогою їх вимірювання, реєстрації, групування і аналізу в розрізах, шо формують собівартість продукції. Облік витрат здшснюється для встановлення їх величини за окрешімн об'єктами. Процес визначення собшартості певного об'єкта витрат називають калькулюванням (Costing). Об'єктом витрат (Cost Object) є предмет або сегмент діяльності, шо потребує окремого вимірювання пов'язаних з ним витрат. Вибір об'єкта витрат залежить від мети калькулювання. З метою ціноутворення, внутріїпньої звітності, оцінки запасів, рішень шо-до асортименту, об'єктом витрат звичайно є продукт. З метою контролю за рівнем витрат, для планування і оцінки діяльності менеджери*, об'єктом витрат обирається центр відповідальності. Калькулювання і контроль собівартості об'єктів витрат забезпечує система виробничого обліку. В межах цієї системи спочатку здійснюється накопичення витрат за однорідними елементами (матеріали, зарплата тошо) у розрізі відповідних підрозділів (центрів відповідальності), а потім ці витрати розподіляються на певні види продукції' (калькуляційні одиниці). Калькулювання собівартості продукції є важливою функцією обліку. Разом з тим. необхідно пам'ятати, шо для різних цілей використовуються різні види собівартості. Так. у фінансовому обліку формується: • виробнича собівартість: • собівартість реалізованої продукції: • повна собівартість. З метою підготовки інформації для управління собівартістю, тобто для цілей управлінського обліку необхідно формувати такі види собівартості: • собівартість центру відповідальності: • повну виробничу собшартість: • маржинальну (обмежену) собівартість. Собівартість центру відповідальності включає сукупність витрат на виготовлення відповідним центром усієї продукції та містить лише ті статті витрат, за які відповідає керівник даного структурного підрозділу. Собівартість центру відповідальності застосовується для контролю та оцінки діяльності центру. Собівартість центру відповідальності включає сукупність витрат на виготовлення відповідним центром усієї продукції та містить лише ті статті витрат, за які відповідає керівник даного структурного підрозділу. Собівартість центру відповідальності застосовується для контролю та оцінки діяльності центру.
Повна виробнича собівартість включає змінні і постійні виробничі витрати, які Доцільно віднести на собівартість конкретного виду продукції. Маргинальна (обмежена) собівартість включає змінні витрати, які можна прямо віднести на собівартість конкретного виду продукції. Організація обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції залежить від виду діяльності підприємства, структури управління, характеру виробництва, видів продукції, шо виготовляється, періодичності ЇЇ випуску. Важливою передумовою раціональної організації обліку витрат і калькулювання собівартості продукції є правильне визначення об'єктів обліку та об'єктів калькулювання. Об'єктом обліку виробничих витрат є витрати на виробництво виробів. їх окремих частин (конструктивних елементів, вузлів, деталей), груп виробів, виконані роботи, сукупність однорідних робіт, виробництва, процеси, фази й стадії технологічних процесів (переділи), окремі операції, які грутгуються за різними ознаками з метою визначення собівартості. Об'єктом калькулювання є одиниця продукції (робіт, послуг), тобто кінцевий продукт, виготовлений на підприємстві. Залежно від технології і характеру продукції об'єктами калькулювання можуть бути: один продукт виробництва: один продукт окремих процесів, стадій, переділів, фаз виробництва; виріб підприємства: виріб центру відповідальності: вид робіт, послуг структурного підрозділу підприємства. У деяких випадках виникає необхідність калькулювати продукт різного ступеня готовності. В таких виробництвах об'єктом калькулювання є напівфабрикат або окремі частини (деталі) виробів. Облік витрат на виробництво і калькуляція собівартості продукту здійснюються за такими етапами: • групування первісних витрат за статтями калькуляції та за об'єктами обліку витрат: • визначення витрат і калькулювання собівартості продукції допоміжних виробництв та віднесення їх на основне виробництво:
• визначення собівартості браку: • оцінка зворотних відходів: • оцінка незавершеного виробництва: • розподіл витрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом; • розрахунок собівартості кожного об'єкта калькулювання та його калькуляційної одиниці. Методика групування витрат за об'єктами калькулювання є спільною для всіх підприємств. Вона включає в себе облік прямих витрат, узагальнення даних у регістрах бухгалтерського обліку, облік та розподіл непрямих витрат. Для визначення собівартості продукції прямі витрати відносять до відповідних об'єктів на підставі первинних документів, а непрямі витрати розподіляють між об'єктами пропорційно до обраної бази (обсяг}' виробництва, площі, суми прямих витрат, прямої зарплати, машино-годин тошо). Вибір бази розподілу залежить від рівня механізації та автоматизації виробництва. Для виробництв з високим рівнем ручної праці доцільно за базу приймати заробітну плату або кількість відпрацьованих годин робітниками основного виробництва, а для виробництв з високим рівнем оснащення — час. відпрацьований машинами (машино-години). Базу розподілу непрямих витрат підприємство обирає самостійно. При її виборі необхідно визначити таку характеристик}' виробничого процесу, зміна якої найбільше впливала б на величину непрямих витрат. За певних обставин доцільно використовувати два і більше методів розподілу непрямих витрат, залежно від умов функціонування конкретних виробничих підрозділів. Передумовою вибору методу розподілу має стати найбільш тісний причннно-наслідковнй взаємозв'язок між базою розподілу і витратами. 121. Застосування системи стандарт-кост у процесі обліку витрат на виробництво. Для здійснення процесу управління і прогнозування економічних наслідків рішень, шо приймаються на різних рівнях управління, необхідно володіти інформацією про витрати підприємства. Щоб мати можливість управляти витратами. їх перш за все необхідно класифікувати за певними ознаками. Метою класифікації витрат в управлінському обліку є формування інформації для прийняття управлінських рішень керівниками підприємства. Класифікація витрат повинна відповідати вимогам системи управління — надавати інформацію для планування, організації, мотивації, здійснення контролю. Виходячи з мети та напрямів використання інформації існують різні підходи до класифікації витрат, але основним принципом при її побудові має бути різні витрати для різних цілей. Для оцінки запасів та визначення фінансового результату витрати поділяються на: • вичерпані та невичерпані; • витрати на продукцію та витрати періоду; • прямі та непрямі; • основні та накладні. Вичерпані та невичерпані витрати. Дотримуючись принципу періодичності, як у фінансовому, так і в управлінському обліку необхідно виділяти витрати звітного період}'. Шляхом поршняння доходів і витрат звітного періоду визначається фінансовий результат. Отже, необхідно чітко усвідомлювати, які витрати відносяться до звітного періоду. Для цього розглянемо дві ситуації. Ситуація 1- Підприємство витратило кошти на придбання активів. Чи можна вважати таке витрачання коштів витратами звітного періоду? Безумовно, ні. оскільки у даному випадку один вид активів був обміняний на інший. Отже, витрачені кошти— це невичерпані (ше не спожиті) витрати, які принесуть користь у майбутньому.
Невичерпані (неспожиті) витрати {Unexpired Costs)— це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності підприємства для отримання доходу або шшої вигоди у майбутньому. Ситуація 2. Підприємство реалізувало виготовлену продукцію. В результаті був отриманий дохід разом із збільшенням грошових коштів або дебіторської заборгованості. Тому собівартість реалізованої продукції' визнається вичерпаними (спожитими) витратами. Отже, вичерпані (спожиті) витрати (Expired Costs) — це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності підприємства для отримання доходу звітного періоду. Невичерпані витрати відображаються в активі Балансу як не-спожнті ресурси, а вичерпані — у Звіті про прибутки та збитки, як витрати звітного період}'. Витрати на продукцію та витрати періоду. Не всі витрати підприємства безпосередньо пов'язані з виробництвом або придбанням товарів. Тому для визначення собівартості продукції або товарів розрізняють витрати на продукцію та витрати періоду. Витрати на продукцію (Product Costs) пов'язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації. Вони відображаються у Балансі в складі запасів, а після реалізації продукції чи товарів — у Звіті про прибутки та збитки як собівартість реалізованої продукції (товарів). На підприємствах виробничої сфери витрати на продукцію називають виробничими витратами, а витрати періоду — невиробничими витратами. Витрати періоду (Peiiod Costs) не включаються до собівартості запасів і розглядаються ж витрати того період}', в якому вони були здійснені. До шгх відносять витрати на здійснення управління, маркетингу, досліджень, розробок тошо. Такі витрати відображаються у Звіті про прибутки та збитки як операційні витрати.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-23; просмотров: 348; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.116.40.177 (0.012 с.) |