Хімічні опіки та їхнє попередження

Хімічні опіки виникають при місцевому впливі хімічно активних речовин (твердих, рідких, і газоподібних) на шкіру, дихальні шляхи й очі. Ступінь опіку залежить від хімічної активності і токсичності речовини, його концентрації, температури, тривалості дії, а також чутливості шкіри потерпілого.

Розрізняють опіки чотирьох ступенів. Опіки першого ступеня характеризуються червоністю, припухлістю шкіри і хворобливістю. При опіках другого ступеня з’являються пухирці і можливо наступне захворювання шкіри. При опіках третього ступеня внаслідок глибоких ушкоджень, виникають ділянки омертвління (некрози) тканин. Опіки четвертого ступеня характеризуються поразкою не тільки всієї товщі шкіри, але і глибоко розташованих тканин і органів.

Хлоридна, нітратна, сульфатна, флуористоводнева й інші кислоти, хромовий ангідрид, а також концентровані розчини лугів (NaOH, NH₄OH, КОН, Ва(ОН)₂), потрапляючи на шкіру, викликають хімічні опіки, причому лужні опіки характеризуються більшою глибиною поразки, що порозумівається омиленням лугом жирового шару шкіри і розчиненням білкових речовин. Особливо небезпечне потрапляння шматочків твердого лугу в очі і волосся. Амоніак і перекис водню при влученні в очі можуть викликати сліпоту.

Усі студенти, що виконують хімічні досліди, повинні мати відповідний спецодяг – білий халат. Для захисту очей від потрапляння кислоти і лугу необхідно застосовувати захисні окуляри.

У випадку опіку потрібно якнайшвидше і ретельніше промити уражене місце потужним струменем чистої води.

Основні заходи щодо надання першої допомоги при хімічних опіках зводяться до наступного:

1. При опіках хімічними речовинами, особливо кислотами і лугами, уражений ділянка шкіри швидко промивають великою кількістю води; якщо опік викликаний лужними металами, а також фосфором, то необхідно тампоном вати зняти зі шкіри залишки цих речовин, а потім промити 5 %-ним розчином соди і марганцевокислого калію.

2. При опіках кислотами уражене місце слід промити великою кількістю води, потім 3-5%-ним розчином натрій гідрогенкарбонату і знову водою. При потраплянні кислот, кислотної пари чи газів до порожнини рота треба багаторазово промити рот водою, а потім 3-5%-ним розчином натрій гідрогенкарбонату.

3. При опіках лугами уражене місце шкіри слід промити проточною водою, потім 3-5%-ним розчином оцтової кислоти і знову водою. При потраплянні лугів до порожнини рота негайно прополоскати рот водою, а потім 3%-ним розчином оцтової (ацетатної) кислоти.

4. При опіках бромом уражене місце обробляють 10-20%-ним розчином натрій тіосульфату, змивають його великою кількістю води і потім накладають тампон, змочений 5%-ним розчином сечовини.

5. При хімічних опіках очей кислотою чи лугом необхідно ретельно промити око водою, використовуючи спеціальну очну ванночку, а потім 1% розчином натрію гідрогенкарбонату (якщо потрапила кислота) або 2% розчином боратної кислоти (якщо потрапив луг).

6. При порізах видаляють щипцями з рани шматочки скла, змазують краї рани спиртовим розчином йоду і, поклавши на рану стерильну пов’язку, забинтовують.

7. При виникненні пожежі треба негайно вимкнути всі газові пальники та електроприлади, а також забрати всі вогне- та вибухонебезпечні речовини, потім перекрити доступ повітря до вогню, для чого місце пожежі засипати піском, накрити вовняною ковдрою або обробити вуглекислим газом з вогнегасника.

8. Не слід заливати водою місце горіння натрію, калію або речовин, які не змішуються з водою (бензен, етер, тощо), оскільки це може призвести до розтікання полум’я і відповідно до розширення зони пожежі. Розчинні у воді вогненебезпечні речовини (спирт, ацетон) можна гасити водою.

9. У випадку загоряння одягу або волосся на потерпілого накидають вовняну ковдру (або пальто) і після гасіння полум’я швидко і обережно знімають тліючий і обгорілий одяг, слідкуючи за тим, щоб не пошкодити на попечених місцях шкіру.

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

 

 

 

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

 

 

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

4. ЛІТЕРАТУРА

 

1. М.С. Слободяник та ін.. Загальна та неорганічна хімія. Практикум.. Навчальний посібник. – Київ: «Либідь», 2004
2. Овчінніков С.О. Збірник задач і вправ із загальної та неорганічної хімії. – Харків: ВГ „Основа”, 2003

3. Романова Н.В. Загальна та неорганічна хімія. – К.,1998.

4. В.І. Кириченко Загальна та неорганічна хімія. Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2005. - 639 с.

5. Матеріали з Інтернет:

- http://library.chem.univ.kiev.ua;

- http://www.chemistry.ssu.samara.ru;

- http://cnit.ssau.ru/organics.

Перелік наочних та інших навчально-методичних посібників,

методичних матеріалів до ТЗН

1. ГОСТ12.4.113-82. Общие требования безопасности при выполнении

учебных лабораторных работ

2. ГОСТ 1493-62. Буквенные обозначения основных общетехнических ве личин.

3. ГОСТ 9.101-7.8. ЕСЗКС. Основные положения.

4. ГОСТ 8.417-81. Единицы физических величин.

5. ДСТУ 2515-93. Розчини та індикатори. Терміни та визначення.

6. ДСТУ 2216-93. Реактиви та особливо чисті речовини. Позначення та методи визначення чистоти.

7. ДСТУ 2439-94. Елементи хімічні та речовини прості. Терміни та визначення основних понять. Умовні позначення.