Основні заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах

 

Горюче середовище є обов’язковою передумовою виникнення пожежі. Пожежі або вибухи в будівлях та спорудах можуть виникати або через вибух устаткування, що в них знаходиться, або внаслідок пожежі чи вибуху безпосередньо в приміщенні, де використовуються горючі речовини та матеріали. В залежності від агрегатного стану та ступеня подрібненості речовин, горюче середовище може утворюватися твердими речовинами, легкозаймистими та горючими рідинами, горючим пилом та горючими газами [17, 34, 45].

Тверді горючі речовини, що зберігаються у приміщеннях та на складах, застосовуються у технологічному процесі, утворюють разом із повітрям стійке горюче середовище. Вони, як правило, не ізолюються від кисню повітря і можуть горіти безпосередньо у будівлях, приміщеннях, машинах та апаратах. Прикладами можуть бути паперові та книжкові фабрики, деревообробні комбінати, швацькі підприємства, склади та квартири.

Під час проведення аналізу пожежної небезпеки такого середовища враховувують кількість матеріалів, інтенсивність та тривалість можливого горіння.

Легкозаймисті та горючі рідини знаходять застосування у багатьох технологіях. З метою прискорення хімічних реакцій за участю цих рідин можуть штучно створюватися високі температури, підвищений тиск або вакуум, що обов’язково повинно враховуватись під час аналізу пожежної небезпеки. Необхідно детально вивчати причини утворю­вання горючого середовища такого роду на усіх стадіях технологічного процесу: зливання, наливання, перекачування рідин, а також усередині апаратів, трубопроводів, сховищ.

Виникнення пожежонебезпечного горючого середовища усередині апаратів з легкозаймистими та горючими рідинами можливе за наявності пароповітряного простору та температури у діапазоні температурних меж спалахування.

Під час обробки ряду твердих речовин (деревини, бавовни, ін.) утворюється горючий пил, який перебуває у зваженому стані в повітрі або осідає на будівельних конструкціях, машинах, устаткуванні. Як у першому, так і в другому випадку пил знаходиться в повітряному середовищі.

Таким чином, у суміші з повітрям горючий пил утворює горюче середовище підвищеної небезпеки, а також може вибухати.

Горюче середовище у приміщеннях виникає в разі виходу пилу через нещільності апаратів та трубопроводів, а всередині апаратів та трубопроводів – коли співвідношення горючого пилу з повітрям складає вибухонебезпечну концентрацію.

Під час аналізу пожежної небезпеки технологій, в яких спостерігається утворення горючого пилу, слід додатково встановлювати його походження (органічний чи неорганічний), розмір частинок (ступінь здрібнення) та умови його займання та горіння (в окремих випадках – і вибуху).

Горючі гази мають здатність проникати через незначні нещільності та тріщини. Тому їх зберігають у герметичних посудинах і апаратах. Але в разі пошкоджень або порушень правил експлуатації останніх, гази можуть виходити у навколишнє середовище і утворювати з повітрям пожежовибухонебезпечні суміші.

Усередині апаратів гази можуть утворювати горюче - та вибухонебезпечне середовище, коли вони досягають вибухонебезпечних концентрацій за певних співвідношень з киснем повітря.

Під час аналізу пожежовибухонебезпеки технологічного устаткування необхідно також оцінювати можливість утворення вибухонебезпечного середовища при параметрах стану, відмінного від нормального.

Враховуючи поширеність та небезпеку пожеж, що виникають внаслідок теплового прояву електричного струму, розглянемо детальніше причини загорянь в електричному устаткуванні та установках.

Причини загорянь кабелів і проводів [24]:

Перегрів від короткого замикання між жилами кабелів, жилами кабелю та землею, який можливий внаслідок:

· пробою ізоляції підвищеною напругою, в тому числі від перевантаження, викликаного блискавкою;

· пробою ізоляції в місці механічного пошкодження в процесі експлуатації;

· пробою ізоляції у випадку виникнення мікротріщин внаслідок заводського дефекту;

· пробою ізоляції від її старіння;

· пробою ізоляції в місці локального зовнішнього чи внутрішнього перегрівання;

· пробою ізоляції в місці локального підвищення вологості або агресивності середовища;

· випадкового або навмисного з’єднання струмопровідних жил кабелів та проводів між собою чи з’єднання струмопровідних жил із землею.

Перегрів від струмового перевантаження, який може статися у таких випадках:

· підключення споживача завищеної потужності;

· появи значного струму витоку між струмопровідними проводами, між струмопровідними проводами та землею;

· підвищення навколишньої температури на ділянці або в одному місці, погіршення тепловідводу чи вентиляції.

Перегрів у місцях перехідних опорів, який може виникнути у випадку:

· послаблення контактного тиску в місці з’єднання двох або більше струмопровідних жил, що призводить до значного підвищення перехідного опору;

· окиснення в місцях з’єднання провідників електричного струму.

Причини виникнення загорянь в електронагрівальних приладах, апаратах, устаткуванні:

1) перегрів приладів, апаратів та устаткування від замикання електронагрівальних елементів внаслідок:

· руйнування ізоляції від її старіння;

· руйнування електроізоляційних елементів від зовнішньої механічної дії;

· пробою електроізоляції конструктивних елементів підвищеною напругою живлення;

· окиснення та послаблення контактного тиску в місцях відімкнення струмопровідних елементів, що викликає значне підвищення перехідного опору;

· википання води чи іншої рідини, яка підлягає нагріванню, що призводить до деформації та зруйнування нагрівача;

· нашарування струмопровідного забруднення між струмоведучими конструктивними елементами.

2) загоряння від електронагрівальних приладівбувають у разі:

· теплового опромінювання горючих речовин від поверхні електронагрівальних приладів;

· попадання горючих речовин на нагріту поверхню електронагрівальних приладів, апаратів, устаткування;

· недотримання безпечних відстаней від нагрітих поверхонь таких приладів до горючих матеріалів.

Причини, загоряння освітлювальної апаратури:

1) перегрів від електричного пробою, який може виникнути в разі:

· зниження електроізоляційних якостей конструктивних елементів;

· механічного зміщення струмопровідних елементів до взаємного зіткнення різними потенціалами;

· послаблення контактного тиску та підвищення перехідного опору в місцях відімкнення проводів та джерел світла;

· використання джерел світла завищеної потужності;

· окиснення поверхонь, що контактують, і підвищення перехідного опору у місцях відімкнення джерел світла (ламп у цоколі, патроні, лампотримачі) до живильної напруги.

2) перегрів в елементах пускорегулювальної апаратури люмінесцентних ламп та ламп типу ДРЛ внаслідок:

· електричного пробою конденсатора, що призводить до струмового пробою дроселя;

· погіршення природного охолодження елементів конструкції освітлювача, зокрема дроселя, при сильному запиленні або неправильному встановленні;

· «злипання» стартера, що спричиняє струмові перевантаження дроселя;

· «злипання» стартера, яке спричиняє розплавлення електропроводів, перегрів цоколя лампи та лампотримача;

· підвищеного розсіювання потужності у дроселі внаслідок послаблення кріплення магнітного осердя;

· міжвиткового замикання у трансформаторі для безстартерних схем пуску та живлення.

Основні причини виникнення загорянь електродвигунів, генераторів та трансформаторів:

1) перегрів від коротких замикань в обмотках та на корпус, який виникає, коли має місце:

· міжвитковий пробій ізоляції від старіння;

· міжвитковий пробій в одній обмотці електроізоляції підвищеною напругою;

· міжвитковий пробій ізоляції в місці виникнення мікрощілин при наявності заводського дефекту;

· міжвитковий пробій ізоляції під впливом вологи або агресивного середовища;

· міжвитковий пробій електроізоляції, що виникає внаслідок впливу локального зовнішнього чи внутрішнього перегріву;

· міжвитковий пробій ізоляції при механічному пошкодженні;

· пробій ізоляції обмоток на корпус підвищеною напругою;

· пробій ізоляції обмоток на корпус у разі її старіння;

· пробій ізоляції обмоток на корпус від механічного ушкодження електроізоляції;

· пробій ізоляції обмоток на корпус під впливом вологи чи агресивного середовища;

· пробій ізоляції обмоток на корпус від зовнішнього чи внутрішнього перегріву.

2) перегрів від струмового перевантаження, який може спостерігатися у таких випадках:

· гальмування ротора у підшипниках від механічного спрацювання та відсутності змащення;

· роботи трифазного електродвигуна на двох фазах;

· роботи електродвигуна в разі зниженої живильної напруги при номінальному навантаженні на валу;

· підвищеної напруги живлення;

· тривалої безперервної роботи під максимальним навантаженням;

· порушення охолодження;

· завищення частоти реверсування електродвигунів;

· порушення режиму пуску.

Перегрів від іскріння у контактних кільцях та колекторі, який можливий за умов:

· забруднення, окиснення контактних кілець, колектора;

· механічного спрацювання контактних кілець, колектора та щіток, що може призвести до послаблення контактного тиску;

· механічного пошкодження контактних кілець, колектора та щіток;

· порушення місць установлення струмознімальних елементів на колекторі;

· перевантаження на валу (для електродвигунів);

· струмового перевантаження в ланцюзі генератора.

Причини загорянь у розподільних пристроях, електричних апаратах пуску, перемикання, керування та захисту:

1) перегрів обмотки електромагніту при міжвитковому замиканні через пробій ізоляції внаслідок:

· її старіння;

· підвищеної напруги;

· виникнення мікрощілин як виробничого дефекту;

· механічного пошкодження в процесі експлуатації;

· локального зовнішнього перегріву від контактів, що іскрять;

· підвищеної вологості або агресивності середовища.

2) перегрів від струмового перевантаження в обмотці електромагніту, коли має місце:

· підвищена напруга живлення обмотки електромагніту;

· підвищена частота (кількість) вмикань–вимикань;

· періодичне недотягнення рухомої частини осердя до замикання магнітної системи при механічних пошкодженнях конструктивних пристроїв;

· тривалий розімкнутий стан магнітної системи при вмиканні під напругою обмотки.

3) перегрів конструктивних елементів внаслідок:

· окиснення в місцях відімкнення струмопровідних провідників та елементів, що призводить до значного підвищення перехідного опору;

· послаблення контактного тиску в місцях відімкнення струмопровідних елементів;

· іскріння робочих контактів при спрацюванні контактних поверхонь;

· іскріння робочих контактів при окисненні контактних поверхонь;

· іскріння робочих контактів у разі перекосів контактних поверхонь, що призводить до підвищення контактного опору в місцях контактування;

· сильного іскріння нормальних робочих контактів при вилучених іскро-, дугогасниках;

· іскріння в разі електричного пробою проводів на корпус.

4) причини загоряння від запобіжників:

· нагрівання в місцях робочих контактів від зниження контактного тиску та зростання перехідного опору;

· нагрівання у місцях робочих контактів від окиснення;

· розбризкування частинок розплавленого металу плавкої вставки при руйнуванні корпусу запобіжника, викликаному застосуванням нестандартних плавких уставок («жучків»);

· розбризкування частинок розплавленого металу нестандартних відкритих плавких уставок.

Значна кількість пожеж від теплового прояву електричного струму трапляється внаслідок використання саморобних електронагрівальних приладів, застосування «жучків», недотримання безпечних відстаней, експлуатації несправного електроустаткування, неправильного вибору його виконання (ступеня захисту) залежно від класів зон.

Система запобігання пожежі - це комплекс організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на виключення можливості виникнення пожежі. Організаційні та технічні заходи з попередження пожежі реалізуються ще на стадії проектування окремих об’єктів [17]. Ппопередньо вивчаються особливості технологічних процесів та об’єкту в цілому, можливі причини та джерела виникнення пожежі. Запобіганню пожежі у великій мірі сприяє правильне планування, розташування основних та допоміжних приміщень з урахуванням рельєфу місцевості, дотримання протипожежних розмірів між будівлями у відповідності з вимогами генерального плану та ін.

Пожежна профілактика - комплекс організаційних та технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людей, на запобігання пожежі, обмеження її розповсюдження, а також створення умов для успішного гасіння пожежі. Пожежна профілактика ефективна, якщо постійно ведеться дослідження пожежної безпеки об’єктів, приміщень та процесів. Мета дослідження - виявити умови утворення у апаратах та виробничих приміщеннях вибухонебезпечних концентрацій, джерел запалювання та інших факторів, що призводять до виникнення пожежі.

Попередження пожежі досягається: запобіганням утворенню горючого середовища; запобіганням виникнення у горючому середовищі або появи в ньому джерел запалювання; підтриманням температури гарячого середовища нижче максимально допустимої; підтриманням тиску у горючому середовищі нижче максимально допустимого по горючості; зменшенням визначального розміру горючої суміші середовища нижче максимально допустимого по горючості [38, 45]. Температура самозапалювання горючої суміші залежить від форми останньої. Зменшуючи визначальний розмір горючої суміші у фланцевих з’єднаннях трубопроводів, світильниках, електродвигунах, можна запобігти небезпеці пожежі і навіть вибуху.

Реалізація перших двох вищеназваних шляхів запобігання пожежі, у свою чергу, може досягатися впровадженням у виробництво ряду організаційних та технічних заходів, що виключають умови появи факторів, що характеризують пожежну небезпеку об’єктів.

Запобігання виникненню горючого середовища забезпечується обмеженням:

· допустимої концентрації горючих газів та пари у повітрі – менше нижньої або більше верхньої межи вибуховості. Для цього приміщення провітрюють, улаштовуючи природну вентиляцію, або вентилюють за допомогою механічної – штучної вентиляції. Підтримання концентрації газів або пари більше верхньої межи вибуховості у резервуарах та апаратах забезпечується за допомогою герметизації останніх;

· допустимої концентрації флегматизатора у повітрі, горючому газі, парі або рідині. Суміш може стати негорючою (це залежить від фізичних та хімічних властивостей домішки та горючої суміші, їх спорідненості один до одного) або у результаті дії інгібітору (інтенсивного гальмування швидкості хімічних реакцій у полум’ї) флегматизатору – домішки, або за рахунок зменшення вмісту окисника у суміші, частина якого йде на окислення флегматизатора.

· допустимої концентрації кисню у газі. Якщо розвести горючу суміш, то можна зменшити концентрацію кисню до межі, при якій вона стає негорючою. Більшість органічних речовин не здатна горіти при вмісті кисню у горючій суміші менше 14 – 15%;

· горючості застосованих речовин, матеріалів, обладнання та конструкцій.

Запобігання виникненню у горючому середовищі джерел запалювання здійснюється [38, 45]:

¨ регламентацією виконання, застосування та режиму експлуатації машин, механізмів та іншого обладнання, матеріалів та виробів, що можуть бути джерелом запалювання горючої суміші. Під час експлуатації машин та механізмів у процесах, наприклад, прийому, зберігання та відпускання нафтопродуктів на складах не допускаються співудари окремих вузлів машин, у результаті яких можуть висікатися іскри. Всі автомобілі з бензиновими та дизельними двигунами споряджаються пристроями, що гасять іскри, справність яких контролюється кожен день при виїзді з гаражу;

¨ застосуванням електрообладнання, що відповідає класу пожежної вибухонебезпечності приміщення або зовнішньої установки, групі та категорії вибухонебезпечної суміші. Ця вимога реалізується шляхом правильного вибору електрообладнання, комутаційної електроапаратури у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні та її режимів експлуатації;

¨ застосуванням технологічного процесу та обладнання, що задовольняє вимогам електростатичної іскрової безпеки. Технологічні процеси передбачають з’єднання всіх без виключення металічних частин обладнання у єдине електричне коло із наступним приєднанням його до заземленого контуру або заземлювача;

¨ улаштуванням захисту від блискавок для будівель, споруд та обладнання. Будівлі та споруди захищають від прямих ударів блискавки, електростатичної та електромагнітної індукції і від заносу потенціалів;

¨ регламентацією максимально допустимої температури нагрівання поверхонь обладнання та матеріалів, що можуть увійти в контакт із горючим середовищем. Режим роботи обладнання не повинен викликати підвищеного нагрівання його поверхні;

¨ регламентацією максимально допустимої енергії іскрового розряду в горючому середовищі. Зменшувати енергію іскрового розряду можливо, якщо зменшувати напругу між частинами обладнання, при якій відбувається іскровий розряд у горючому середовищі;

¨ регламентацією максимально допустимої температури нагрівання горючих речовин, матеріалів та конструкцій;

¨ застосуванням інструменту, що не іскрить, при роботі з легкозаймистими речовинами. Під час зачищення резервуарів застосовують інструмент та пристосування, що не висікають іскру при ударах та падінні;

¨ ліквідацією умов для хімічного самозаймання оборотних речовин та матеріалів. До самозаймистих речовин у технологічних процесах належать, наприклад, пірофорні речовини, що розігріваються в результаті окиснення киснем повітря до 600 ;

¨ усуненням контакту з повітрям пірофорних речовин. Під час зачищення резервуарів та посудин, у яких було паливо, старанно видаляють продукти корозії, тим самим виключаючи можливість утворення пірофорних речовин та їх

Усередині технологічного обладнання запобігання утворенню вибухонебезпечного середовища забезпечується [38, 45]:

· герметизацією апаратів, насосів, фільтрів;

· підтриманням складу та параметрів середовища зовні області їх запалювання. Наприклад, у резервуарі концентрації пари палива або бензину вища верхньої границі запалювання і тому вона не вибухонебезпечна;

· застосуванням домішок інгібітору та хімічних активних домішок флегматизатору;

· конструктивними та технічними рішеннями, що застосовуються при проектуванні технологічних процесів, а також виробничого обладнання та пристосувань.

Запобігання виникненню джерела ініціювання вибуху забезпечується:

¨ обмеженням вогневих робіт у вибухонебезпечних приміщеннях;

¨ запобіганням нагріванню обладнання до температури вибухонебезпечного середовища;

¨ застосуванням засобів, що зменшують тиск у фронті ударної хвилі;

¨ застосуванням матеріалів, що не утворюють при співударі іскор, здатних ініціювати вибух вибухонебезпечного середовища, наприклад, при зачищенні резервуарів застосовується інструмент, що не викрешує іскор при ударах;

¨ застосуванням заходів захисту від іскріння атмосферної та статичної електрики, блукаючих струмів, струмів замикання силових та освітлювальних мереж приміщень;

¨ застосуванням захищеного від вибуху обладнання;

¨ застосуванням швидкодіючих засобів захисного відключення можливих електричних джерел ініціювання вибуху;

¨ обмеженням потужності електромагнітних та інших теплових випромінювань;

¨ усуненням небезпечних теплових проявів хімічних реакцій, наприклад, самозаймання пірофорних речовин у резервуарах при дії на них кисню повітря.