Реабілітаційні заходи при пошкодженнях тазу

Пошкодження тазу виникають при стисненні його в сагітальній або фронтальній площи-нах, під час автоаварій, при обвалах, при падінні з висоти і т.д. Вони становлять 2 – 5% всіх пе-реломів кісток скелета у дорослих і 4,35 – 6% у дітей. Переломи кісток таза ділять на відкриті і закриті, з ушкодженням і без ушкодження тазових органів. Окрему групу становлять вогнепа-льні поранення, які протікають дуже важко, що обумовлено одночасним пошкодженням вели-ких судин, нервів і органів, розташованих в порожнині таза.

Переломи, що не супроводжуються ушкодженнями суглобів тазового кільця, не виклика-ють ускладнень з боку нервової системи, а також розладів в статиці і динаміці і зазвичай швид-ко виліковуються консервативними методами. Ускладнені переломи, як правило, бувають мно-жинними і супроводжуються пошкодженням суглобів тазового кільця, судин, нервів і органів таза, тому протікають значно важче. Найбільш частою локалізацією переломів таза є його пе-редні відділи.

У більшості випадків хворих з переломами кісток тазу лікують консервативно. При ізольо-ваному переломі однієї кістки або кісток тазового кільця (в будь-якому варіанті) хворого ук-ладають на ліжко з дерев'яним щитом, ноги кладуть на валик діаметром 60 – 80см (залежно від зросту) так, щоб кут згинання в колінних суглобах був 140°, п'яти ніг з'єднані, коліна розведені (положення «жаби»), ножний кінець ліжка піднімають на 30см від підлоги, під голову підкла-дають звичайну подушку. Такий стан хворого сприяє розслабленню м'язів, що прикріплюють-ся до кісток тазу, зіставленню відламків та зменшення больових відчуттів.

При розриві лонного зчленування ноги хворого укладають на валик паралельно, тазова об-ласть фіксується поясом Гільфердинга.

При переломі вертлюжної западини накладають скелетне витягування (спицю вводять за виростки стегна або великогомілкової кістки). Хворого укладають на ліжко з щитом, ногу з по-шкодженою боку – на шину Беллєра. Величина вантажу (5 – 8кг) залежить від стану голівки стегна в вертлюжній западині і тяжкості ушкодження.

При переломі типу Мальгеня одна половина кісток таза зміщена догори. Скелетне витягу-вання з вантажем 7 – 10кг накладається на кінцівку з боку зміщення, а при двосторонніх зсувах – з двох сторін, з великим вантажем із тієї сторони, яка більше зміщена. Зсув контролюється рентгенографічно і коригується величиною вантажу. Крім скелетного витягування накладаєть-ся пояс Гільфердинга.

ЛФК призначається на 2-й день після травми і підрозділяється на три періоди, тривалість яких залежить від характеру переломів.

І

Перший період ЛФКтриває до моменту, коли хворий може підняти прямі ноги вгору, вище валика і перевернутися на живіт.

Завдання ЛФК в І періоді:

1. Сприяти підвищенню загального тонусу організму;

2. Сприяти розслабленню м'язів тазового пояса для правильної консолідації уламків і зняття больових відчуттів;

3. Ліквідувати крововилив і набряклість;

4. Відновити м'язовий тонус нижніх кінцівок (хворий не може підняти пряму ногу вгору вище валика);

5. Нормалізувати роботу кишечнику, органів виділення і кровообігу, поліпшити обмін речо-вин;

6. Зміцнити м'язи плечового пояса, спини;

7. Забезпечити профілактику контрактури суглобів і атрофії м'язів.

Засоби ФР:

ЛГ, після навчання хворого спеціальним вправам рекомендується виконувати їх самостійно по 6 – 8 разів протягом одного заняття, 3 – 4 рази на день.

ІІ

Період починається з повороту на живіт і триває до вставання і ходіння. Перехід з поло-ження лежачи на спині в положення лежачи на животі здійснюється наступним чином: лежачи на спині хворий повинен пересунутися на край ліжка з пошкодженої сторони; ногу, яка ближче до краю ліжка, покласти на іншу ногу і швидко повернутися на живіт.

Завдання ЛФК ІІ періоду:

1. Підвищити загальний тонус організму;

2. Відновити м'язовий тонус нижніх кінцівок;

3. Зміцнити м'язи спини і тазової області;

4. Нормалізувати роботу кишечнику, органів виділення і кровообігу, поліпшити обмін речо-вин.

Засоби ФР:

ЛФК цього періоду сприяє зміцненню м'язів нижніх кінцівок і тазового пояса, створюючи тим самим стійке положення тазового кільця.

ІІІ

Переходити з положення лежачи на животі в положення стоячи дозволяється через 4 – 8 тижнів після травми за умови, що лежачи на спині хворий може вільно виконувати такі впра-ви: підняти прямі ноги вгору, на вазі зігнути їх у колінах і підтягнути до живота, випрямити на вазі, розвести в сторони (цей рух не роблять при розриві лонного зчленування), з'єднати і опу-стити на ліжко.

Встати з ліжка з положення лежачи на животі поперек неї можна так: спираючись на руки, спустити обидві ноги на підлогу на носки і пересувати руки до краю ліжка, одночасно опуска-ючись на всю ступню; коли стопи будуть повністю стояти на підлозі, випростатися і перенести руки на пояс.

Завдання ЛФК в ІІІ періоді:

1. Створити передумови для переходу в положення стоячи;

2. Відновити нормальну ходу.

Коли хворий може піднімати ноги високо від підлоги (руки на поясі), він починає повільно пересувати ноги вперед (кілька перших днів), поступово переходячи на ходьбу звичайним кро-ком.

Для освоєння ходьби рекомендуються вправи в положенні стоячи: ходьба на носках, на п'ятах, з рухом рук у різних напрямках, полуприсів, боком, назад, схрещеним кроком; махові рухи но-гами в тазостегнових суглобах; згинання ніг до живота; вправи на гімнастичній стінці (лазіння, присідання, віджимання).

Сидіти дозволяється за умови, якщо після двогодинного перебування на ногах хворий не від-чуває тяжкості в ногах і болі в області перелому. У положенні сидячи виконують вправи для нижніх кінцівок, в першу чергу руху в тазостегнових суглобах у всіх напрямках. При розриві лонного зчленування відведення ніг убік і присідання з розведеними ногами протипоказані про-тягом 6 – 8 місяців після травми.

У заняттях ЛГ продовжують зміцнювати м'язи нижніх кінцівок, тазового пояса, корпусу, тре-нують вестибулярний апарат. Такі заняття готують хворого до вставання і ходьби, хворі нав-чаються правильній ході, готуються до побутових навантажень і самостійних занять вдома. У ІІІ періоді за будь-яких переломах кісток таза корисна ЛГ в басейні. Особливо ефективна ходьба (звичайна, схрещеним кроком, полуприсів), махові і кругові рухи в тазостегнових суг-лобах, відведення ніг убік, згинання їх до живота, присідання, почергове піднімання прямих ніг у воді, повороти стоп носками всередину і назовні.

Крім занять ЛГ на заключному етапі хворому рекомендуються прогулянки з поступовим збі-льшенням часу перебування на ногах. При виписці із стаціонару хворому слід продовжувати самостійно заняття ЛГ. Комплекси ЛГ (за періодами) хворі з переломами кісток тазу освоюють в різні терміни залежно від характеру і складності перелому.

Спеціально розробленої методики масажу не існує, незважаючи на це сеанс масажу починає-ться спільно з ЛГ і проводиться на двох ділянках:

1. Сегментарно-рефлекторний масаж проводиться по паравертебральним зонам поперекових і крижових сегментів;

2. Масаж м'язів, оточуючих тазову область (погладжування, розминання і струшування; роз-тирання суглобових елементів, кісткових виступів).