Реабілітаційні заходи при пошкодженнях органів черевної порожнини

 

Завдання ФР:

1. Відновлення механіки дихання;

2. Зміцнення м'язів черевного преса;

3. Формування міцного рухливого рубця;

4. Поліпшення діяльності серцево-судинної системи;

5. Виправлення постави;

6. Профілактика утворення спайок і зрощень у черевній порожнині;

7. Підвищення загального тонусу організму.

Механізми лікувальної дії фізичних вправ:

Лікувальна дія фізичних вправ та інших засобів після операцій на органах черевної порож-нини виявляється у вигляді тонізуючого, нормалізуючого, трофічного та компенсаторного впливу. Головними фізіологічними механізмами дії фізичних вправ є нервовий та нейрогумо-ральний.

Виконання фізичних вправ ставить хворого в умови активної та свідомої участі у лікуваль-ному процесі, що в свою чергу має великий вплив на його психічний стан і підвищує впевненість у своїх силах і близькому одужанні. Головний чинник – підвищення м'язового тонусу – зумовлює зміну вегетативних функцій. За теорією моторно-вісцеральних рефлексів моторний апарат є провідним стимулятором нервової і гуморальної регуляції дихання, крово-обігу та інших систем.

Помірне фізичне навантаження після хірургічних втручань здійснює нормалізуючий вплив на серцево-судинну систему, посилює енерготропний і трофотропний вплив на міокард, спри-яє мобілізації допоміжних чинників кровообігу, завдяки чому поліпшується функція серцево-судинної системи. Збільшення дихальних екскурсій грудної клітки і діафрагми посилює кро-вообіг і зменшує застійні явища у паренхіматозних органах і порожнистих венах. Скорочення м'язів під час фізичних вправ сприяє посиленню кровообігу у венозній системі, а розслаблення м'язів полегшує надходження крові з капілярів у вени. Поліпшення венозної гемодинаміки під час м'язової роботи позитивно впливає на судинний тонус артерій і серця, що посилює кро-вообіг, усуває порушення периферичного кровообігу, запобігає розвитку венозного застою, тромбоемболій.

Зміни гемодинаміки тісно пов'язані зі змінами у системі дихання, діяльність якої в свою чергу підвладна вольовій регуляції людини. Під час занять фізичними вправами є можливість змінювати ритм, темп та амплітуду дихальних рухів, посилювати легеневу вентиляцію за рахунок реберно-грудного або черевно-діафрагмального компонента дихання. Внаслідок вико-нання таких вправ виникає рефлекторне посилення дихання, зумовлене подразненням працю-ючих м'язів. Збільшення глибини дихання підвищує дихальний і хвилинний об'єми дихання, що сприяє поліпшенню бронхіальної прохідності, ліквідує застійні явища в легенях, приско-рює видалення мокротиння. Під час виконання ЛГ зростає споживання кисню і виділення вуглекислоти, яка у свою чергу поглиблює дихання, що сприяє запобіганню розвитку застійних процесів у легенях. Відновлення повноцінного механізму дихання і посилення функції дихання сприятливо позначається на перебігу післяопераційного періоду після різних операцій на черевній порожнині, а тим більше після торакальних операцій. Дихальні рухи грудної клітки та діафрагми, скорочення і розслаблення м'язів черевної стінки активізують кровообіг органів черевної порожнини, рефлекторно підвищують секреторну і моторну функції травного тракту.

ЛФК широко застосовують у лікуванні різних захворювань органів черевної порожнини. Численними науковими дослідженнями доведена стимулююча дія фізичних вправ і спеціальних вправ ЛГ на секреторну і моторну функцію травного тракту. Фізичні вправи спри-яють усуненню рефлекторної затримки сечовипускання після операцій на черевній порожнині. ЛГ поліпшує перебіг обмінних і окислювально-відновних процесів, прискорює регенерацію, запобігає розвиткові різних ускладнень,сприяє прискоренню клінічного та функціонального відновлення.

Відновне лікування проводиться в три етапи.

І етап –триває до зняття швів.

Лікувальні процедурі починають із 1-го дня. Для профілактики легеневих і серцевих уск-ладнень призначають дихальні вправи й вправи для дистальних частин кінцівок. Можна та-кож призначити лікувальний дренажний масаж кінцівок.

З 2 – 4-го дня рекомендують обертання на бік, згинання кінцівок у колінах, підняття таза з опором на ноги та лікті. В цьому положенні хворому 1 – 2 рази в день роблять масаж спи-ни. Після цього за допомогою персоналу хворий приймає положення напівсидячи в ліжку, підклавши під спину подушку. Ноги зігнуті в колінних суглобах, під них підкладається ва-лик.

З 4 – 6-го дня хворого навчають переходити в сидяче й стояче положення.

З перших днів хворого навчають навичкам відкашлювання мокротиння, причому мето-дист притискає черевну стінку в ділянці операції. Навантаження на м'язи черевної стінки об-межені внаслідок болю та небезпеки дистракції країв оперативної рани.

На 6 – 8 день призначають ходьбу по палаті й коридору.

ІІ етап – починається після зняття швів і триває доти поки хворий не буде виписаний зі ста-ціонару. Впродовж цього періоду звертають увагу на стимуляцію регенерації в зоні операції, на нормалізацію роботи серцево-судинної й дихальної систем, шлунково-кишкового тракту, на посилення м'язів черевного преса. М'язи черевної стінки навантажують поступово, не заподіюючи болю. Призначають дозовану ходьбу, теренкур № 1 та 2.

ІІІ етап – після виписки пацієнта зі стаціонару. У цьому періоді продовжують використову-вати вправи, що попереджають розвиток або прогресування спайкової хвороби, що збільшу-ють силу м'язів,визначають внутрішньочеревний тиск.

При холецистектоміях нерідко використовують великі розрізи, що включають м'язи правої половини черевної стінки по реберній дузі. Часто при цьому відзначається зменшення відходження жовчі.

Хворим з 2-го дня призначають грудний тип дихання, рухи в дистальних відділах кінці-вок, навички по самообслуговуванню.

З 3-го дня – обертання спочатку праворуч, а потім ліворуч.

3 3 – 4-го дня – діафрагмальне дихання.

З 5 – 6-го – сидіння.

З 7 – 8-го – вставання з ліжка.

З 10 – 12-го дня – ходьба.

У тих випадках, коли вставлена дренажна трубка в жовчні шляхи, обертання ліворуч до-зволяють із 6 – 7-го дня, сидіння – з 8 – 10. У перші 7 – 10 днів уникають вправ з інтенсив-ним напруженням та розтягуванням м’язів черевної стінки – для профілактики дистракції м'язів.

 

Ефективність проведення ФР

 

Про ефективність занять можна судити по зменшенню метеоризму, поліпшенню моторної функції кишечнику, збільшенню рухливості діафрагми, зменшенню задишки, тахікардії, зникненню інфільтрату навколо рани, адаптації сердечно-судинної і дихальної системи до зростаючого фізичного навантаження за даними фізіологічної кривої (пульс, АТ, до і після навантаження, час відновлення цих показників і т.д.).

 

Через 3 – 4 місяці після грижорозтинання і регулярних занять вдома й у поліклінічних умовах можна виконувати комплекс лікувальної гімнастики, що сприяє зміцненню м'язів че-ревного преса послідовно з вихідного положення лежачи, сидячи і стоячи. З нього кожен хворий вибирає для себе вправи, що відповідають його фізичному стану, дехто може викону-вати їх цілком.