Класний керівник : Мєдєнцова А.М. 9 клас

Година спілкування: тема:"Торгівля людьми. Чи є це злочином проти людства?"

МЕТА: познайомити з протиправними явищами торгівлі людьми у сучасному суспільстві, як соціальним явищем, його історичними витоками і сучасними проявами; сприяти формуванню особистості, що буде протистояти злу, насильству, несправедливості та руйнуванню навколишнього світу, навчати дітей використовувати знання по праву в різних життєвих ситуаціях; виховувати почуття відповідальності за свої вчинки,доброзичливість,людяність, пошану до людської особи; навчати поведінки у важких ситуаціях, спираючись на положення міжнародних правових документів.

ПЛАН

І. Організаційний момент

ІІ. Основна частина

1. ВСТУП.

Тисячі років назад на Землі з’явилися люди. Одночасно з ними з’явились основні питання:

- Що люди можуть робити і чого не можуть?

- Що вони зобов’язані робити і чого не зобов’язані?

- На що вони мають право і на що не мають?

Без ясної відповіді на ці питання життя не перетворювалося на суцільний кошмар і плутанину. І тоді люди узялися за розв’язання цих головних питань в звичайних бесідах між собою, за допомогою різних релігій, шляхом міжнародних переговорів, і на жаль, в битвах і війнах.

Врешті – решт, людям вдалося вирішити головні питання, і на світі в 1948 році з’явилася Загальна Декларація прав людини, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН.

Одним з основних прав людини є свобода особистості. Свобода людини є однією з основних цінностей, проголошуваних не тільки міжнародними актами, але й національними законодавствами правових, демократичних держав.

Але сьогодні, на жаль, міжнародне суспільство констатує факти порушення свободи особистості.

2. МОТИВАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ.

2 грудня – Міжнародний день боротьби проти рабства. Рабовласництво, в традиційному розумінні цього слова, і сучасне рабовласництво серйозно розрізняються. В умовах «класичного» рабства рабовласник мав легальні права на раба, який розглядався як рухоме майно. Це, у свою чергу, забезпечувало достатньо високу ціни на рабів, що не дозволяло отримувати надвисокий прибуток від використання раба.

«Нове» рабовласництво не має юридичної бази – у всіх країнах світу воно заборонене. Але, в деяких країнах світу раба можна купити менш, ніж за 100 доларів або обміняти на козу. Отже, сьогодні ми будемо говорити про трагедію сучасного суспільства – торгівлю людьми.

1. УСНИЙ ЖУРНАЛ «ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ»

Торгівля людьми як явище.

Проблема торгівлі людьми – уперше була піднята правозахисниками на початку ХХ століття. У той час, особлива увага приділялася жінкам з Великої Британії, яких змушували до проституції в країнах континентальної Європи. Так з’явився термін «біле рабство, який пізніше поширився на загальне поняття торгівлі людьми.

З тих пір феномен торгівлі людьми піддається постійному аналізу і є предметом багатьох суперечок і дискусій. Однак якщо подивитись на більшість документів, публікацій, виступів з цієї проблеми, то стане очевидно, що часто поняття «торгівля людьми» обмежується «торгівлею жінками». При цьому в більшості випадків мова йде про торгівлю жінками з метою використання їх в проституції, порнобізнесі, сексуальній сфері.

Безумовно, торгівля жінками є складовою частиною злочину «торгівля людьми». Однак поняття «торгівля людьми» є більш широким:об’єктом цього злочину може бути будь - яка особа, незалежно від статі і віку.

Метою торгівлі жінками може бути насильницький шлюб, примусова праця, використання в домашньому господарстві і промисловому чи сільськогосподарському секторах, народження дитини примусово чи за замовленням, використання в сексуальному бізнесі. Чоловіків переважно використовують на будівництвах, у промисловості, сільському господарстві, дітей – у жебрацтві, осіб будь – якої статі та віку – для вилучення і трансплантації органів.

У даний момент найбільш повне визначення торгівлі людьми дає «Протокол з попередження торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми», який доповнює Конвенцію ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю. Протокол є основним сучасним документом, спрямованим на боротьбу з цим злочином. Він визначає торгівлю людьми як здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування чи утримання людей шляхом погрози, силою або її застосування чи інших форм примусу, викрадення,шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

З приведених вище визначень випливає, що торгівля людьми – це сукупність таких ознак: вербування, перевезення, передача, продаж, усиновлення у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боротьбу кабалу, використання шантажу, погроз, насильства.

 

 

Вербувальники.

Вербувальники поставляють «товар» на ринок торгівлі людьми. У завдання вербувальника входить переконати людину виїхати за кордон, допомогти підготувати їй усі необхідні документи, а в деяких випадках безпосередньо передати її в руки покупця чи посередника. Їхні доходи прямо залежать від кількості людей,яких удасться переправити за кордон. Як правило, вони інформовані про те, що насправді очікує людину в країні призначення.

У більшості випадків вербувальники намагаються представити роботу за кордоном як єдиний спосіб заробити необхідні гроші. Свої дії найчастіше мотивують «простим людським бажанням допомогти».

Часто вербувальниками можуть виступати колишні потерпілі від торгівлі людьми. Цей феномен пояснюється декількома причинами. У деяких випадках потерпілих змушують займатися вербуванням своїх подруг і знайомих, загрожуючи розправою над їхніми рідними і близькими у випадку відмови. Для деяких вербування співвітчизниць означає єдину можливість вирватися з рук торгівців людьми і повернутися додому. У багатьох же випадках дівчата діють за принципом «дідівщини» - поводитися з іншими так, як поводилися з ними. Усвідомивши, що торгівля людьми приносить великі прибутки, колишні потерпілі з жертв перетворюються на злочинців.

Іноді вербувальники виступають в ролі свах. Вербувальниці втираються в довіру до незаміжніх жінок і пропонують свої послуги зі створення для них родини з іноземцями. Під час розмови, коли з’ясовується, що дівчина не проти вийти заміж за іноземця, на прикметі у вербувальниці випадково з’являється знайомий іноземець, який мріє про дружину – українку. Далі ситуація до потрапляння в країну призначення розвивається за сценарієм красивого фільму.

Процес вербування.

Основним аргументом вербувальників на користь від’їзду за кордон виступає висока – за українськими мірками – заробітна плата. У залежності від країни призначення і роботи вони пропонують людям від 500 до3000 тисяч доларів США. Відомі випадки, коли, запрошуючи офіціанток для роботи в Сербії, пропонували 500 доларів на місяць, а за роботу хатньою робітницею в ОАЄ обіцяли 3000 доларів.

Вид робіт, які виконуватимуться, перед від’їздом з України, як правило, не обговорюється. Завдання формулюється загалом: необхідна людина для ведення домашніх справ чи роботи в барі, нічному клубі, на будівництві.

Умови проживання: одно-, двокімнатна квартира на двох, яка, Як і харчування, оплачується роботодавцем, 8 – годинний робочий день і два вихідних на тиждень

Навіть якщо людині надають можливість працювати в тій сфері, про яку попередньо йшла мова, ні оплата праці, ні умови проживання не відповідають даним обіцянкам.

Вербування може здійснюватися такими шляхами.

За допомогою особистих зв’язків.

Через оголошення в газеті:

- Фірми з працевлаштування

- Туристичні агентства

- Модельні агентства

- Приватні особи.

Через Інтернет

Дослідження проблеми торгівлі людьми протягом останніх 5 років показує, що способи вербування згодом міняються. Зараз спостерігається переорієнтація фірм, які спеціалізуються з наймання робітників для роботи за кордоном, у сільську місцевість. Це пов’язано з тим, що міським жителям більш доступна інформація про реальну можливість працевлаштування за кордоном і обдурити їх складніше.

Наступною тенденцією є перехід від вербування через особисті знайомства, зв’язки. Вона також пов’язана з посиленою недовірою до фірм, які займаються працевлаштуванням. Набагато простіше завербувати людину для виїзду за кордон, якщо інформація про можливе працевлаштування надходить від сусідки, подруги або навіть родича.

 

 

Продаж і передача людини.

Передача людини в руки замовника чи посередника є наступним за перевезенням етапом торгівлі людьми.

У цей момент відбуваються грошові розрахунки між покупцем і продавцем, що є основним у ланцюжку доказів і обвинувачень у торгівлі людьми. Довести факт оплатної передачі вкрай складно, хоча часто процес продажу проходить безпосередньо при ній.

Один з найбільш розповсюджених способів передачі людини – прохання пересісти з однієї машини, на якій перетинається кордон, в іншу. Дівчата пересаджуються в машину, залишаючи свої особисті речі. Їм говорять, що хвилюватися нема за що – їхні речі привезуть пізніше.

Частими є випадки, коли відразу після приїзду, дівчатам показують квартиру, у якій вони будуть жити. Поки вони її оглядають, їх замикають, а через кілька годин інші повідомляють їм, що вони продані.

Численні історії жінок, які потерпіли від торгівлі людьми, свідчать про те, що часто дівчат, які нічого не підозрюють, під приводом розваги приводять «у гості», де залишають у кімнаті самих «на хвилинку». Через якийсь час приходять нові «господарі» і відвозять їх у невідомому напрямку.