Розділ 4. Методичний інструментарій психологічної експертизи

4.1. Загальні та спеціальні методи психологічної експертизи [5; 9; 15; 21; 23; 36].

До методів психологічної експертизи відносять як традиційні методи психологічних досліджень (бесіда, аналіз документації, анкетування, спостереження, експеримент, вимірювання, різні опитувальники і тести), так і специфічні методи (експертні оцінки, метод парних порівнянь, вивчення матеріалів особової справи, медичної книжки, бортових журналів, чорних скриньок т. ін.).

Для підбору конкретних методів (методик) мають бути чітко сформульовані мета, предмет, сфери проведення експертизи (виробництво, транспорт,освіта, менеджмент, маркетинг т.ін., конкретизовані цілі використання результатів: (1) для прогнозу успішності професійної діяльності; (2) для психологічного впливу (або) втручання; (3) для прийняття правових, адміністративних рішень; (4) для прогнозу розвитку малих груп і колективів.

Метод незалежних експертних оцінок – це метод, що передбачає винесення суджень (кількісних оцінок з використанням балів чи порядкових рангів) декількома експертами незалежно один від одного з подальшою статистичною обробкою, узагальненням й формулюванням зважених оцінок, які можуть бути використанні у експертному висновку.

Метод парних порівнянь полягає в тому, що перед експертом ставиться завдання провести порівняння досліджуваних об'єктів "попарно", встановлюючи у кожній парі порівнянь щось найбільш важливе, визначальне, виключне (для якогось з них). Усі можливі "пари об'єктів експерт подає у протоколі експертної оцінки, записуючи кожне з порівнянь, наприклад, об'єкти – 1,2; об'єкти – 2,3. Протокол може складатися і в формі матриці (таблиці). Через опозицію та конкуренцію

порівняння об'єктів у кожній парі експерт висловлює думку щодо переваг одного з них. Інколи експерти приймають рішення про однакову важливість обох об'єктів. У окремих випадках при великій кількості об'єктів, що досліджуються, на результати парних порівнянь впливають психологічні (суб'єктивні) чинники, тобто перевагу дістає просто більш бажаний, а не правдивий об'єкт. У подібних випадках треба проводити подвійне (або повторне) парне порівняння.

 

4.2. Емпіричні методи у психологічній експертизі [8; 18; 24; 26; 27; 31; 32].

У психологічній експертизі можуть бути використані (в залежності від її завдань) різні методи. Наводимо перелік основних в їх числі:

– метод занурення;

– метод узагальнення незалежних характеристик;

– метод аналізу продуктів діяльності;

– контент-аналіз у (або семантичної ідентифікації);

– мозкового штурму;

– семантичного диференціалу;

– реконструкції (або відтворення);

– метод експерименту в експертизі;

– метод моделювання;

– методи спеціальної діагностики: вимірювання сенсорної чутливості, креативності;

– соматографічні методи;

– експертні оціни стійкості професійної мотивації;

– методи сенсомоторної реабілітації;

– вимірювання параметрів фізичного середовища;

– оперативність прийняття рішення людиною-оператором;

– виявлення чинників міграції робочої сили;

– дослідження виробничого травматизму;

стандартизовані опитувальники і тести:

– діагностика адаптивних можливостей людини;

– діагностика нахилів до стресу;

– діагностика рівня емоціонального вигорання;

– діагностика рівня невротизації;

– методика вимірювання ригідності;

– опитувальник НПН (ознаки нервово-психічного напруження);

– методика вимірювання рівня тривоги;

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України / Наказ МОНУ № 330 від 20.05.2001 р.

2. Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Е.М. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1987.

3. Акофф Р. Искусство решения проблем. –. 1982.

4. Белый Б.И. Тест Роршаха. Практика и теория/ Под.ред. Л.Н. Собчак. –СПб.: Дорваль, 1982.

5. Братусь С.Л. Введение в гуманитарную экспертизу образования. – М.: Смысл, 1999.

6. Вайнберг Дж., Шумекер Дж. Статистика / Пер. с англ. Под ред. И с предисл. Н.Ш. Амирова.– М.: Статистика, 1979.

7. Виленский О.Г. Врачебно-трудовая экспертиза при психических заболеваниях. –К.: 1979.

8. Гірник А., Бобро А. Конфлікти: структура, ескалація, залагодження. К.: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2003.

9. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. 2-е изд.. – Л.: Изд-во Ленинг. Ун-та, 1988.

10. Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы. – М.: Наука, 1970.

11..Китаев-Смык Л.А. Психология стресса.– М.: Изд-во "Наука", 1983.

12. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. – Ростов-на-Дону: Изд-во "Феникс", 1996.

13. Кобаяси Н. Введение в нанотехнологию/ Н. Кобаяси. – Пер. с японск. – М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 2007.

14 Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Основы юридической психологии: Учебник. – Харьков: Одиссей, 2006. – К.: Либідь, 2002. – 264 с.

15. Корнилова Т.В., Смирнов С.Д. Методологические основы психологии. – СПб.: Питер, 2008.

16. Кратохвил С. Психотерапия семейно-сексуальных дисгармоний. Пер. с чешск. – М.: Медицина, 1991.

17. Мануель Кастельс, Пека Хіманен. Інформаційне суспільство та держава добробуту Фінська модель. Наукове видання. – Київ: Ваклер, 2006

18. Навайтис Г. Семья в психологической консультации. – М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО "МОДЭК", 1999.

19. Нагаев В.В. Основы судебно-психологической экспертизы: Учебное пособие для вузов

М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000.

20. Нор В.Т., Костицкий В.М. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе. – К.: Вища школа, 1985.

21. Осипова А.А. Общая психокорекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ "Сфера", 2000.

22. Основи практичної психології / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. 3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2006.

23. Оргазизационно-методические проблмы опроса. Анализ документов. Наблюдение.

Эксперимент. – М.: Наука, 1998.

24. Основы психологии: Практикум / Ред-сост. Л.Д. Столяренко. Изд. 4-е. доп. и перер.

– Ростов-на-Дону: изд.-во "Феникс", 2003.

25. Практикум по общей, экпериментальной и практической психологии: Учеб. Пособие.

Под общ. Ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. – СПб.: Питер, 2000.

26. Практикум по психологии профессиональной деятельности и менеджмента: Уч. Пособие для студ. Высш. Учеб. Заведений. – М.: "Академия", 2001.

27. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Уч. Пособ. / Ред.-составитель Д.Я.Райгородский.– Самара: Изд. Дом "Бахрах-М", 2000.

28. Принципы отбора детей во вспомагательные школы. – М.: 1973.

29. Проективная психология / Пер. с англ. – М.: Апрель Пресс, 2000.

30. Психологические особенности детей и подростков с проблемами в развитии. Изучение и психокорекция / Под ред. Проф. У.В. Ульенковой. – СПб.: Питер, 2007.

31. Психология и психофизиология индивидуальных различий. Сб. ст. Отв. Ред. А.А. Смирнов. – М.: Педагогика, 1977.

32. Смирнов Б.А.,Е.В. Долгополова. Психология деятельности в экстремальных ситуациях.2-е изд. Испр., доп.– Х.: Тзд-во Гуманитапный Центр, 2007.

33. Справочник по инженерной психологии/ Под ред. Б.Ф. Ломова. – М.: Машиностроение, 1982.

34. Трофімов Ю.Л. Інженерна психологія: Підручник.– К.: Либідь, 2002.

35. Фултон Джозефина. MENSA Тесты на гениальность/ Пер. с англ. – Х.: Книжный Клуб,

2005.

36. Шошин П.Б. Метод експертных оценок. – М.: 1987.

37. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкис В. Психология и психотерапия семьи. 2-е изд. Расш. и допол. – СПб.: Питер, 2000.