Дезадаптацівя дітей молодшого та підліткового шкільного віку

У вітчизняній психології загальна здібність до учіння (навчання) розглядається як складне багатокомпонентне інтегративне утворення, в складі якого у якості стійких характеристик виділяються внутрішні умови формування інтелектуальної діяльності, що саморегулюється. Складовими цих умов є – оптимальним чином розвинені для віку мотиваційний, інтелектуальний і регулятивний компоненти. Вони, у свою чергу, складають "передумови до становлення суб'єктивної активності дитини в учбовій діяльності шкільного типу" [ 30, с. 83].

Особливість спрямованості особистості деструктивно-агресивних дітей у тому,що вони показують переважання спрямованості на "себе," Егоцентризм таких дітей і підлітків особливим чином визначає не лише індивідуальний стиль діяльності, але й систему їх відношень до себе та інших, яка виникає і реалізується в діяльності "[30, с. 178].

Проблема адаптації дітей молодшого шкільного та підліткового віку до умов навчання виділена дослідниками як одна з найбільш актуальних. Частково вона пов'язана з недостатньо високим рівнем готовності дітей до школи, однак, наявні й суто шкільні чинники. Серед них такі: (1) зміна провідного онтогенетичного виду діяльності (перехід від гри до навчання); (2) досить жорстке нормування організації та проведення самого процесу навчання.

Дезадаптаці я проявляється у труднощах засвоєння навчального матеріалу, різкій мінливості настрою окремих дітей, спостерігаються деякі порушення стосунків між однолітками, виникнення непорозумінь окремих учнів з батьками, різке реагування на "об'єктивний тиск" з боку учителів. Шкільні психологи-експерти вважать, що до індивідуальних чинників дезадаптації слід віднести "… надмірну чутливість і підвищену збудливість нервової системи [ 22]. Емоційна вразливість таких дітей потребує розробки для них індивідуальних планів навчання, а також проведення спеціальних занять з психокорекції та психогімнастики, що сприятиме розвитку в них здатності саморегуляції. Саме це й складає те особливе, що стосується вимог до експерта стосовно його професійної компетенції та рівня розвитку спеціальних здібностей.

 

Цілісна експертиза діяльності школи має ту особливість, що вона призначається і проводиться в інтересах самої школи. Замовником експертизи виступає адміністрація (або весь педагогічний колектив) школи. Вона покликана виявити приховані проблеми, що негативно впливають на ефективність діяльності школи, щоб з допомогою тієї ж експертної групи знайти оптимальні шляхи їх вирішення. Можна вважати, що експертиза є внутрішньою справою школи. Сама школа має вирішувати, які результати оприлюднювати для широкого загалу, а які використовувати для службового (внутрішнього) аналізу та розробки перспективного плану подальшого розвитку.

 

Трудова експертиза [10; 12; 22].

Трудова експертиза спрямована передовсім на вирішення проблеми придатності людини до тієї чи іншої професії (спеціальності) або виду діяльності. Придатність, як свідчать дані профільної медичної, психологічної, фізіологічної, економічної, педагогічної науки обумовлюється такими факторами: віком, станом здоров'я,, професійною підготовкою, рівнем розвитку професіональних здібностей, здатністю до постійного удосконалення, навчання протягом усього життя [ ].

Основними завданнями трудової експертизи у всіх сферах суспільної практики (виробництво, наука, техніка, транспорт, послуги, бізнес, менеджмент і маркетинг) є такі: (1) уникнення прийняття на роботу осіб які за психологічними, віковими показниками непридатні для забезпечення якісної, надійної трудової діяльності тривалий час; (2) своєчасне відсторонення від роботи працівників, які з якихось чинників виявилися недостатньо придатними для виконання професійної діяльності уже безпосередньо на робочих місцях; (3) виявлення (в тому числі з допомогою психодіагностичних методів) найбільш відповідної для підекспертної особи іншої сфери професійної діяльності, в якій безпосередня професійна адаптація буде достатньо ефективною

Для розв'язання кожної з тих задач трудової експертизи необхідний набір адекватних методів (методик), а також певного рівня професійної майстерності експерта (експертів).

Дослідники виділяють ретроспективну і прогностичну трудову експертизу.

У ретроспективній експертизі оцінюється минула професійна підготовка випускників професійних закладів освіти або успішність молодих спеціалістів, які проходять первинну професійну адаптацію, встановлюють зв'язок допущених ними хибних дій з індивідуально-психологічними якостями підекспертних осіб з метою складання експертного висновку. Ретроспективна трудова експертиза важлива для оцінки потенціальних професійних здібностей індивіда (або недосвідченого працівника) для прогнозування успішності подальшої роботи й прийняття рішення про доцільність продовження професійного навчання або здійснення діяльності на тому чи іншому робочому місці.

Прогностична психологічна трудова експертиза проводиться переважно в контексті шкільної професійної орієнтації у формі професійної прогностики на основі результатів психодіагностичних обстежень. У результаті приймається рішення про подальше працевлаштування або вибір спеціальності в системі професійного (вищого) навчального закладу з метою отримання кваліфікації певного освітньо-кваліфікаційного рівня: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр. Здійснювати профпрогностику робота надзвичайно важлива, цікава, але й надто складна і відповідальна. Вона вимагає досконального знання психофізіологічних та особистісних складових потенціальних професійних здібностей, особливостей їх розвитку і трансформації у різних вікових періодах під впливом тієї чи іншої навчальної, предметної та суспільної діяльності. Однак, не менш важливими є знання світу професій, тих вимог, які вони ставлять до людини, їх рівня розвитку для досягнення високого рівня професійної майстерності, компетенції, професіоналізму в цілому.

 

Інженерно-психологічна та ергономічна експертиза [33; 34].

Інженерно-психологічна експертиза включає:

– інженерно-психологічні вимоги до техніки: робочого місця оператора, систем відображення інформації, органів управління;

– інженерно-психологічні вимоги до зовнішнього середовища;

– інженерно-психологічні вимоги до проектування систем "людина–машина": людина як компонент системи у процесі проектування СЧМ; послідовність урахування інженерно-психологічних факторів;

– Інженерно-психологічна оцінка систем "людини–машина": оцінка надійності СЧМ; оцінка інформаційного навантаження оператора; економічна оцінка СЧМ;

– інженерно-психологічні основи організації праці: режим праці та відпочинку; професійна підготовка оператора; контроль стану й ефективності роботи оператора.

 

У разі експертизи аварійності щодо людського фактора експертній оцінці піддають:

1) рівень і повноту врахування ролі професійно-значущих факторів індивіда (особистості) щодо конструкції робочого місця (наприклад, пілота, водія автотранспорту, диспетчера);

2) зміст і структуру діяльності фахівця;

3) способи виконання дій;

4) особливості інформації для прийняття рішення;

5) робочу позу, робочий темп;

6) функціональні навантаження протягом зміни, їх динаміку;

7) режим праці та відпочинку;

8) організацію діяльності, стиль управління.

 

Судово-психологічна експертиза [14; 16; 19; 20 ].

З допомогою судово-психологічної експертизи можна отримати дані щодо особливостей психічної діяльності та поведінки людей, які мають суттєве значення стосовно судово-правових висновків, зокрема, показань свідків, потерпілих, звинувачуваних, коли вони викликають сумніви і можуть впливати на рішення слідчих, судів, адвокатів та ін. учасників досудового й судового процесу.

Нині існують широкі можливості для проведення судово-психологічної експертизи. До компетенції судово-психологічної експертизи можуть бути віднесені такі питання: 1) встановлення дієздатності неповнолітніх, в яких мають прояв тимчасові затримки у психічному розвитку, здатності повного усвідомлення значення своїх учинків, а також рівня володіння собою; 2) встановлення можливості виникнення в суб'єкта в конкретній ситуації психічних станів, які можуть суттєво ускладнювати виконання професійних функцій при управлінні сучасною технікою, визначити, в якому стані міг перебувати індивід у момент настання якоїсь події (випадку), здійснення власних дій; 3) виявлення в суб'єкта індивідуально-психологічних особливостей, які могли суттєво вплинути на зміст і спрямованість його дій (вчинків) у конкретній ситуації.

 

Експертиза конфліктних ситуацій [2; 3; 7; 16; 21; 37].

Експертиза конфліктів розглядається як особливий вив експертиз, коли виникає потреба виявлення обумовлюючих факторів конфлікту, розкриття його прихованих складових, уточнення правових нюансів. Конфліктологічна експертиза проводиться на тлі протистояння (або боротьби) сторін, які мають різні інтереси (часто зовсім не сумісні).

Експертиза включає: 1) вивчення документів, що містять економічну, демографічну, екологічну,географічну інформацію, дані про політичні партії та громадські організації регіону, про криміногенну ситуацію, а також рівень безробіття та різні місцеві негаразди, які можуть стати дестабілізуючим фактором; 2) конфіденційні бесіди з місцевими працівниками місцевих органів влади, соціальних і комунальних служб, які добре обізнані з місцевими (регіональними) проблемами; 3) аналіз публікацій у місцевій пресі за певний період.

На основі зібраних матеріалів експерти можуть виявити глибинні чинники конфлікту й можливі його наслідки, установити фактори, що можуть вплинути на його перебіг і динаміку, побудувати моделі запобігання ускладнення ситуації, вихід її з під контролю.