Розділ 3. Проведення психологічної експертизи

 

 

3.1. Етапи психологічної експертизи [ 7; 8; 9; 10 ].

 

У літературі виділяють чотири основних етапи проведення психологічної експертизи:

1) збір перинної інформації на основі вивчення документації, ознайомлення з обстановкою, яка спонукає до проведення експертизи й потребує уточнень щодо її завдань, складу експертної групи, місця та часу проведення;

2) основний етап збирання суттєвої інформації, який включає зустрічі з членами експертної групи, представниками зацікавлених сторін, уточнення головних завдань експертизи, розподіл функцій та взаємодії між експертами;

3) застосування спеціальних психодіагностичних (інших) методик;

4) обробка та інтерпретація результатів "інструментальної роботи "експертів";

5) підготовка та написання експертного висновку.

Експертний висновок має включати такі розділи (або пункти): короткий опис предмету експертизи, її мети та завдань, склад експертної групи (у разі її наявності), повний перелік джерел інформації, висновки та зауваження окремих експертів, загальні висновки та рекомендації

3.2. Різновиди психологічної експертизи [1; 5; 12; 18; 19;21; 22; 23; 28; 35].

 

Психолого-педагогічна експертиза

Експертна діяльність шкільного практичного психолога розгортається в складі психологічної служби і натепер розглядається як один з найбільш важливих напрямів його фахової діяльності. Її проведення актуалізується відповідно до виникнення проблем шкільного життя на всіх рівнях загальноосвітньої школи.

Експертиза готовності дошкільнят до навчання включає:

–загальну підготовку дитини, рівень розвитку її здібностей відповідно до віку;

–психологічну готовність до навчання в умовах початкової школи.

Метою експертних оцінок на цьому етапі (дошкільна робота) є виявлення особистісного потенціалу дітей шести і семирічного віку та прогноз успішності їх діяльності в умовах шкільного навчання. Складовими психологічної готовності до школи є:

1)особистісно-мотиваційна складова: певний рівень моральної зрілості, тобто здатність володіння своєю поведінкою, наявність соціальної толерантності у міжособистісних стосунках, поєднання власних інтересів з інтересами малої групи, до якої входить дитина, з інтересами класного колективу, учителів і батьків; пізнавальний інтерес, бажання займатися суспільно значущою діяльністю, потяг до нового, позитивне ставлення до загально прийнятих норм поведінки, наявні мотиви змагальності та досягнень, При діагностичних обстеженнях головна увага має приділятися внутрішнім компонентам мотивації, наголошувати важливість стійкості пізнавальної мотивації навчальної діяльності;

2)інтелектуальна складова: відповідний до віку рівень розвитку пізнавальної сфери особистості (сприймання, пам'ять, мислення, уява, фантазія). Особливе місце серед пізнавальних процесів займає мислення. Саме мисленнєва активність чи не найперша передумова успішності навчальної діяльності школярів, у якій мають тісно поєднуватися аналітичність і креативність;

3)афективна (емоційно-вольова) складова: наявність позитивного ставлення до школи, класу та однокласників; емоційна стійкість як здатність протидіяти негативному впливу на власну поведінки інших учасників навчального процесу, ситуативних збурень у поведінці школярів, які можуть призвести до тимчасової дезорганізації уроку й супроводжуватися між індивідуальними розбірками. Вольові якості школярів проявляються в здатності довільної саморегуляції (шліхом переборення перешкод) діяльності, поведінки у різних видах навчальної роботи учнів.

Загальний висновок психолога-експерта може бути таким: для групи обстежених дітей