Природні передумови розвитку математичних здібносте молодших школярів та умови формування математичних здібностей молодших школярів

 

Дослідження математичних здібностей включає в себе і вирішення однієї з найважливіших проблем ¾ пошуку природних передумов, або задатків, даного виду здібностей. До завдаткам відносяться вроджені анатомо-фізіологічні особливості індивіда, які розглядаються як сприятливі умови для розвитку здібностей. Довгий час задатки розглядалися як фактор, фатально зумовлює рівень і напрямок розвитку здібностей. Класики вітчизняної психології Б.М. Теплов і С.Л. Рубінштейн науково довели неправомірність такого розуміння задатків і показали, що джерелом розвитку здібностей є тісна взаємодія зовнішніх і внутрішніх умов. Вираженість того чи іншого фізіологічного якості жодною мірою не свідчить про обов'язкове розвитку конкретного виду здібностей. Воно може бути лише сприятливою умовою для цього розвитку.

Типологічні властивості, що входять до складу задатків і є важливою їх складовою, відображають такі індивідуальні особливості функціонування організму, як межа працездатності, швидкісні характеристики нервового реагування, здатність перебудови реакції у відповідь на зміни зовнішніх впливів. Б.Г. Ананьєв, розвиваючи уявлення про загальну природній основі розвитку характеру і здібностей, вказував на формування в процесі діяльності зв'язків здібностей і характеру, що призводять до нових психічним утворенням, що позначається термінами "талант" і "покликання". Таким чином, темперамент, здібності й характер утворюють як би ланцюг взаємопов'язаних підструктур в структурі особистості та індивідуальності, що мають єдину природну основу.

Які ж властивості нервової системи (які розглядаються в якості задатків математичних здібностей), особистісні особливості і особливості інтелекту притаманні математично обдарованим учням? Перш за все, це високий рівень загального інтелекту, переважання вербального інтелекту над невербальних. Необхідною умовою для математичних здібностей є висока ступінь розвитку словесно-логічних функцій. В.А. Крутецкий [6], вивчаючи математичну діяльність здатних до математики учнів, звертав увагу на їх характерну особливість ¾ здатність до тривалого підтримання напруги, коли учень може довго і зосереджено займатися, не виявляючи втоми. Ці спостереження дозволили йому припустити, що така властивість, як сила нервової системи, може бути однією з природних передумов, сприятливих для розвитку математичних здібностей. Крім того, учням, здатним до математики, притаманні такі особистісні особливості, як розумність, розсудливість, завзятість, а також незалежність, самостійність.

Математичні здібності дуже складні і багатогранні за своєю структурою, тим не менш, виділяються як би два основних типи людей з їх проявом ¾ це "геометри" і "аналітики". В історії математики яскравими прикладами цього можуть бути такі імена, як Піфагор і Евклід (найбільші геометри), Ковалевська і Клейн (аналітики, творці теорії функцій). В основі такого поділу лежать, перш за все, індивідуальні особливості сприйняття дійсності, в тому числі і математичного матеріалу. Воно визначається не предметом, над яким працює математик: аналітики і в геометрії залишаються аналітиками, тоді як геометри будь-яку математичну реальність воліють сприймати образно.

У шкільній практиці ці відмінності проявляються не тільки в різній успішності оволодіння різними розділами математики, але і в бажаному відношенні до принципів вирішення завдань. Причому ці відмінності є досить стійкими. Це також необхідно враховувати при роботі, спрямованій на розвиток математичних здібностей.

З усього вищесказаного можемо зробити висновок, що за наявності сприятливих задатків і при оптимальних умовах життя і діяльності математичні здібності в дитини можуть формуватися дуже рано і розвиватися досить швидко. Однак слід зауважити, що відсутність ранніх досягнень не свідчить про відсутність здібностей.

Вчителю слід пам'ятати, що математика є одним з тих предметів, де індивідуальні особливості психіки (увага, сприйняття, пам'ять, уява, мислення) дитини мають вирішальне значення для його засвоєння. За важливими характеристиками поведінки, за успішністю (або неквапливістю) навчальної діяльності часто ховаються ті природні динамічні особливості, про які говорилося вище. Нерідко вони породжують і відмінності в знаннях ¾ їх глибині, міцності, узагальненості. За цим якостям знань, які належать (поряд з ціннісними орієнтаціями, переконаннями, навичками) до змістовний бік психічного життя людини, зазвичай судять про обдарованість дітей.

Таким чином, індивідуальні типологічні особливості особистості учня окремо, під якими розуміється і темперамент, і характер, і задатки і соматична організація особистості в цілому, справляють істотний вплив на формування і розвиток математичного стилю мислення дитини, який, безумовно, є необхідною умовою збереження природного потенціалу (задатків) дитини в математиці і його подальшого розвитку в яскраво виражені математичні здібності.

 

 

Висновки до розділу 1

 

Здібності − властивості душі людини, що розуміються як сукупність усіляких психічних процесів і станів. При чому Математичні здібності— це здатність утворювати на математичному матеріалі узагальнені, згорнуті, гнучкі й обернені асоціації та їх системи.

Ми вже знаємо, що з готовими здібностями діти не народжуються. Вони народжуються лише з внутрішніми передумовами до розвитку здібностей — з задатками. Здібності завжди є продуктом розвитку дитини, продуктом її навчання і виховання. Будучи складними психічними властивостями, здібності починають розвиватись не зразу. Щоб у дитини в тій чи іншій галузі діяльності виявились здібності, для цього потрібні певний рівень фізичного та психічного розвитку, певні знання і життєвий досвід. В окремих випадках здібності виявляються досить рано. Математичні здібності також проявляються дуже рано, та нажаль не у кожної людини вони є. Їх також потрібно постійно розвивати.

Щоб розвинути творчі здібності учнів, поступово та систематично залучати до самостійної пізнавальної діяльності, щоб забезпечити співпрацю між учнями та учителем, традиційного уроку недостатньо.

Здібності дітей виявляються в допитливості, в їх інтересах і нахилах до тих чи інших форм діяльності. Перехід дітей від початкового виявлення здібностей до вищих ступенів їх розвитку має своєю передумовою загальний розвиток дітей, дальше зміцнення їх фізичних та розумових сил і засвоєння ними. Засвоєння дітьми знань з математики, є необхідною основою для вдосконалення та розвитку їх початкових математичних здібностей. Розвиток здібностей дітей вимагає від них також спеціальних знань, умінь та навичок, які набуваються тривалими вправами в тих чи інших спеціальних галузях діяльності.

Без правильно побудованого навчання, без наполегливої праці над собою навіть «вундеркінди», тобто діти з рано виявленими визначними здібностями, стають пустоцвітами. Розвитком здібностей треба систематично керувати.