Права і обов'язки страхових посередників.

Страхова угода, її сутність та необхідність.

Страхові агенти та їх функції. Система генеральних агентств.

Згідно Закону України “Про страхування” страхові агенти – цегромадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності. Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком. Страхові агенти реалізують готовий страховий продукт і не мають впливу на його якість.

На страхових агентів може покладатися виконання таких функцій:

- укладання договорів страхування,

- одержання страхових платежів,

- виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування

Страхові агенти – це, як правило, фізичні особи, що працюють у тій чи іншій страховій компанії. Роль агентів можуть також виконувати транспортні підприємства при здійсненні обов¢язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті; банки і поштові відділення з продажу полісів обов¢язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та ін. видів страхування.

Генеральні агенти – це фізичні особи, які уповноважені одним або кількома страховиками, яких вони представляють на певній території. Робота такого агента контролюється інспектором і працівниками страхової компанії, яка його уповноважила. Юридично відновини між генеральним страховим агентом та страховою компанією оформлені договором про призначення на посаду, в якому зазначається вид страхування, максимальний ліміт ризику, територіальні обмеження тощо. Кожному генеральному агентству, котре починає свою роботу, страхова компанія відкриває фінансування на організацію страхової справи (оренда приміщення, оплата праці спеціалістів тощо). Генеральний страховий агент наймає на роботу страхових агентів, яким виділяється зона обслуговування – територія (конкретні населені пункти), де вони мають організовувати продаж страхових полісів. Діяльність страхових агентів оплачується у вигляді комісійної винагороди або комісії, розмір якої обумовлюється агентською угодою і, як правило, виражається у відсотках від страхової премії, сплаченої страхувальником за конкретним договором страхування.

Система генеральних агентств вважається більш зрілою формою відносин між агентами і страховими компаніями і є домінуючою формою у західних країнах. Ця система будується за територіально-адміністративною ознакою, тобто у кожній адміністративно-територіальній одиниці створюється 1-2 агентства, роботу яких організують генеральні агенти, вони підбирають штат агентів, проводять навчання, визначають зону обслуговування і проводять розрахунки між агентами. При необхідності агенти можуть підбирати собі субагентів і таким чином вертикальний рівень продажу страхових послуг вибудовується у такий ланцюг:

Страхова компанія - генеральне агентство - агент - субагент.

Переваги системи генеральних агентств полягають у її гнучкості і мобільності та відпадає необхідність утримувати великий штат співробітників і витрати коштів на утримання філій, бо агентами робота будується на контрактних засадах (франчайзинг).

 

 

Права і обов'язки страхових посередників.

Страховий посередник - одна із трьох головних дійових осіб на страховому ринку поряд зі страхувальником і страховиком.

Страхова індустрія використовує різні типи посередників та їх комбінації. Посередницькі функції можуть виконувати: персонал страхових компаній, агенти, брокери, банки, туристичні агентства, відділення зв'язку, агентства нерухомості, автосалони тощо.

Закон України "Про страхування" дає таке визначення посередників: "Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів).

Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика та виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Страхові брокери - громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Посередницька діяльність страхових агентів і страхових брокерів на користь іноземних страховиків на території України не допускається, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України".

 

11. Розвиток системи автотранспортного страхування. Сучасний стан автотранспортного страхування в Україні.

Зараз у більшості країн світу автотранспортне страхування посідає за обсягами продажу страхових послуг перше місце серед загальних видів страхування. Воно є найбільш популярним і в Україні.

Страхові компанії проявляють велику зацікавленість у розвит­ку ринку таких послуг. Наведемо причини такої зацікавленості.

* Об'єкти автотранспортного страхування за вартістю є від­носно невеликими.

* Страхування ТЗ забезпечує значні надходження страхових премій.

* Страхування ТЗ дає змогу організовувати для клієнтів дода­ткові сервісні послуги (ремонт ТЗ на дочірніх підприємствах страховика, надання в користування на час ремонту пошкодже­ного або вирішення питання про відшкодування вартості знище­ного чи викраденого застрахованого автомобіля іншого ТЗ на умовах прокату (оренди)).

* Рівень платоспроможності населення ще дуже низький. Зо­крема, серед тих громадян, які 5—10 років придбали автомобілі, нині уже багато пенсіонерів, які здебільшого неспроможні сплатити страхові премії на загальних підставах.

В Україні все ще низький рівень страхової культури як се­ред автовласників, так і працівників місцевих адміністрацій, пра­воохоронних, податкових органів, банків. Це заважає реалізації вигод, які дав би більш високий рівень охоплення автовласників страхуванням. Названі чинники відчутно виливають на розвиток страхування автомобільних ризиків. Але, попри це, ринок автострахування з кожним роком зростає більш високими темпами, ніж приріст ВВП.

* У країні посилюється конкуренція серед страховиків, які па­дають страховий захист на випадок автомобільних ризиків.

* Заява містить великий обсяг інформації, яка використовується як під час оформлення страхового поліса, так і в разі розгляду питання щодо визначення страхового відшкодування.

* Договори страхування авторизиків можуть укладатися напря­му між страхувальником і страховиком або через посередника.

12. Страхова послуга як специфічний товар, ознаки, що характеризують страхову послугу.

Страхова послуга як специфічний товар.
Страховик надає своєму клієнту страхову послугу, яка виступає як специфічний товар на страховому ринку.
У порівнянні із звичайним товаром, страховик не створює ніякого матеріального продукту. Його продукт може бути визначений як невідчутна діяльність, у зв’язку з цим відноситься до поняття “послуга”. Страхова послуга належить до категорії фінансових послуг, так як послуги банків, фінансових установ.
Страхова послуга у порівнянні з переліченими послугами – це така послуга, яка потребує від страховика певних зусиль, спрямованих на формування потреби в цій послузі. Тому страховик повинен кожного разу на кожній стадії проходження страхової угоди і протягом всього строку дії договору страхування безперервно демонструвати страхувальнику, що він особливий, має хороший захист, що даній страховій компанії можна довіряти і що інтереси клієнта на першому місці. Для страхової послуги дуже важливим є демонстрація готовності постійно услужити страхувальнику, адже він сплачує гроші у вигляді страхових внесків, отримуючи натомість від страховика зобов’язання забезпечити страховий захист.
Ці два принципові моменти визначають ряд особливостей, якими характеризується страхова послуга:

1. надавати страхові послуги можуть лише спеціалізовані організації, які можуть надати відповідні фінансові гарантії;

2. Щоб надавати страхові послуги страхова компанія повинна мати ліцензії на відповідні види цих послуг;

3. Оскільки страхова послуга невідчутна, невидима – це означає, страховик не бачить цього продукту, не може відчути одразу користь від нього. Тому для просування на ринку страхових послуг потрібна вичерпна інформація і інтенсивна реклама;

4. Страхова послуга може бути надана як на добровільних засадах, так і примусово;

5. Страхова послуга носить обов’язковий характер тоді, коли надання страхового захисту необхідне з точки зору суспільних інтересів;

6. Дуже часто процес купівлі-продажу страхових послуг здійснюється через посередників, які відіграють дуже важливу роль;

7. При наданні страхових послуг завжди укладається договір страхування (досить часто він має спрощену форму) і виступає у вигляді полісу.
Купуючи страхову послугу страхувальник практично завжди платить повну ціну наперед.
^ Ознаки, що характеризують страхову послугу.
За економічними ознаками виділяють страхування життя та загальні види страхування. В основу цієї класифікаційної ознаки покладено принцип наявності нагромаджувального характеру договору страхування та строк дії ДС.
За об`єктом страхування можна виділити наступні види:
- особисте страхування (життя, здоров`є, працездатність страхувальників або застрахованих);
- майнове страхування (майно в різних його видах, рухомі і нерухомі цінності, грошові кошти, доходи);
- страхування відповідальності.
За статусом страхувальника виділяють страхові послуги, що захищають інтереси громадян, тобто фізичних осіб, і ті, які обслуговують інтереси суб`єктів підприємницької діяльності.
За статусом страховика можна виділити державне, комерційне та взаємне страхування.
Щодо класифікації страхових послуг за юридичною ознакою, то тут існують кілька підходів. Один з них було запропоновано та впроваджено згідно з Директиви ЄС з 01.01.1978 р., за якою було виділено 7 класів довгострокового та 18 класів загального страхування.