Сутність та необхідність страхування від нещасних випадківє

Життєдіяльність людини завжди пов'язана з певними ризиками, а отже й небезпекою втрати майнових або особистих інтересів, пов'язаних з життям, здоров'ям та працездатністю громадянина. Ризикогенність суспільного буття вимагає вжиття заходів щодо мінімізації негативних наслідків впливу на людину та оточуюче середовище. Серед фінансових інструментів захисту особистих інтересів громадян в умовах невизначеності посідає страхування від нещасних випадків.Укладання договору страхування від нещасних випадків зумовлює необхідність чіткого трактування поняття нещасного випадку з точки зору страхового захисту. У фінансово-економічній літературі існують різні теоретичні конструкції цього поняття. Так, один з родоначальників вітчизняної страхової науки, К. В. Воблий визначає нещасний випадок як зовнішню, раптову подію, що примусовим чином і поза волею постраждалого завдає йому тілесного пошкодження, яке іноді призводить до передчасної смерті, частіше за все позбавляючи тимчасово або назавжди (працездатності). В. Д. Базилевич трактує поняття нещасний випадок як несподівану, непередбачувану подію, що виникла всупереч волі людини, наслідком якої є ушкодження здоров'я, або смерть людини. Т. А. Говорушко нещасний випадок визначає як раптову, короткочасну, непередбачувану та незалежну від волі застрахованої особи подію, що призвела до травматичного пошкодження, каліцтва або іншого розладу здоров'я. У більш широкому розумінні цього поняття, під нещасним випадком слід вважати раптову, випадкову, короткочасну подію, незалежну від волі застрахованої особи, що фактично відбулась і внаслідок якої настав розлад здоров'я (травматичне ушкодження; випадкове гостре отруєння отруйними рослинами, хімічними речовинами (промисловими або побутовими), недоброякісними харчовими продуктами, ліками; захворювання кліщовим енцефалітом, поліомієлітом; розриви (поранення) органів або їх вилучення внаслідок неправильних медичних маніпуляцій) застрахованої особи або її смерть.Страхування від нещасних випадків розглядається як ризиковане страхування, яке на відміну від накопичуваного довгострокового страхування життя, передбачає виплату страхової суми лише у випадку настання страхового випадку (у повному розмірі або певної її частини, залежно від ступеня травматизму застрахованого). При цьому, цей вид страхування не виконує нагромаджу вальної функції. Якщо впродовж дії договору страхова подія не сталася, затрати страхувальника на придбання страхового поліса є для нього чистими витратами, оскільки не підлягають поверненню.Основною метою страхування від нещасних випадків є забезпечення страхового захисту на випадок втрати здоров'я або смерті застрахованої особи. Виплата страхових сум здійснюється у вигляді відповідних грошових компенсацій за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю застрахованої особи, а також захист майнових інтересів, пов'язаних зі зниженням доходу в результаті настання страхового випадку.Страховими подіями за даним видом страхування є: аварії, вибухи, катастрофи природного, техногенного та антропогенного походження; травми, утоплення, удушшя, обмороження, переохолодження; випадкове гостре отруєння хімічними речовинами (промисловими або побутовими); укуси тварин, отруйних комах, змій; а також дорожньо-транспортні пригоди.

Залежно від джерела сплати страхових платежів страхування від нещасних випадків поділяється на такі види:♦ договір добровільного страхування від нещасних випадків здійснюється на основі відповідних правил і вільного волевиявлення сторін договору страхування; ♦ обов'язкове страхування від нещасних випадків охоплює страхування туристів, пасажирів залізничного транспорту та деяких інших міжміських видів транспорту; ♦ індивідуальне страхування здійснюється з метою захисту інтересів страхувальника, який є фізичною особою, страхує себе або іншу особу та сплачує страхові премії за власний рахунок. У договорі індивідуального страхування фігурує лише один застрахований; o колективне страхування проводиться коли в одному договорі передбачено декілька застрахованих. Страхувальником за даним видом страхування виступає виключно юридична особа (роботодавець), яка страхує своїх працівників за власні кошти підприємства чи організації; o комбіноване з іншими видами страхування від нещасного випадку - страхування життя, включаючи страхування для одержання пенсії при настанні інвалідності від нещасного випадку, і змішане страхування життя; страхування транспортних засобів; медичне страхування громадян, що виїжджають за кордон. Існує практика укладання довічного страхування від нещасного випадку, яка найбільш популярна закордоном.

22. Умови забезпечення платоспроможності страховика. Страхові компанії з метою забезпечення виконання зобов'язань перед страхувальниками зобов'язані дотримуватися певних вимог, які забезпечують їхню платоспроможність. Відповідно до Закону України "Про страхування" (2001), умовами забезпечення платоспроможності страховиків є (рис. 15.4):— наявність сплаченого статутного фонду;— наявність гарантійного фонду страховика;— перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом;— створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань.Платоспроможність залежить також від розміру ресурсів страховика та зобов'язань, які бере на себе перестраховик, тобто створення системи перестрахування.Чинне законодавство встановило мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування, іншими, ніж страхування життя, в сумі, еквівалентній 1 млн евро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн евро за валютним обмінним курсом валюти України. Згідно з Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" №2774-IV від 7 липня 2005 р. (який набирає чинності через п'ять років після вступу України до COT), мінімальний розмір статутного фонду (гарантійного депозиту) страхової компанії, що займається ризиковими видами страхування, встановлено у розмірі 1 млн евро, а для life-компанії — 10 млн евро. Статутний фонд повинен бути сплачений виключно у грошовій формі за номінальною вартістю. Допускається сплата грошової частки державними цінними паперами, але не вище 25 % загального розміру статутного фонду. Для формування статутного фонду заборонено використовувати векселі у кошти страхових резервів, нематеріальних активів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.До гарантійного фонду страховика належать додатковий та резервний капітали, а також сума нерозподіленого прибутку. Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви, які є часткою власних коштів, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності (рис. 15.5).У ризикових видах страхування оцінка платоспроможності полягає у зіставленні фактичної платоспроможності з розрахунковою нормативною. У закордонній страховій практиці фактичний запас платоспроможності визначається як різниця між активами (крім нематеріальних) і зобов'язаннями.Закон "Про страхування" (2001) зобов'язує страховика відповідно до обсягів страхової діяльності підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів). При цьому на будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням зі загальної суми активів (вартості майна) суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, утому числі страхових. Страхові зобов'язання приймаються рівними обсягам страхових резервів, які страховик зобов'язаний формувати у порядку, передбаченому Законом України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р. Такий розрахунок проводиться на основі балансу страховика.Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, дорівнює більшій з двох величин, які визначаються такими способами:— перша' розраховується множенням суми надходжень страхових премій за звітний період на 0,18. При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 50 % страхових премій, належних перестраховикам;— друга визначається множенням суми страхових виплат за звітний період за договорами страхування на 0,26. При цьому сума здійснених страхових виплат зменшується на 50 % страхових виплат, компенсованих перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.Перший результат відрізняється від другого тим, що нормативний запас платоспроможності на підставі страхових премій визначається згідно із зобов'язаннями, які прийняті, а на підставі страхових виплат — на основі зобов'язань, що виконані.Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, що визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву), який визначається за кожним договором страхування життя, на 0,05.Кабінет Міністрів України може змінювати порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності страховика.Чинне законодавство зобов'язує страховика укладати договори перестрахування у випадку, якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів.Система перестрахування організовується також у випадках, передбачених окремими положеннями про обов'язкове страхування та відповідно до укладених міжнародних договорів і угод.