Особливості організації і проведення аудиту ефективності використання державних коштів

Аудит ефективності використання державних коштів здійснюється РПУ на виконання вимог БКУ та у відповідності до повноважень, визначених Законом України «Про Рахункову палату» від 11.07.1996 № 315/96-ВР і Законом № 3202-ІV. Крім того, нормативною базою, що регулює основні принципи та необхідні процедури проведення такого аудиту, є Міжнародні стандарти аудиту державних фінансів INTOSAI та Загальні рекомендації з проведення аудиту ефективності використання державних коштів, затверджені постановою Колегії Рахункової палати від 12.07.2006 №18-4 (далі – Рекомендації № 18-4).

Стандарти INTOSAI використовуються ВОФК країн-членів цієї міжнародної організації в якості професійних стандартів та є обов’язковими для застосування. Метою застосування Рекомендацій № 18-4 є надання допомоги аудиторам РПУ при організації та проведенні аудиту ефективності використання державних коштів на професійному й якісному рівні та у відповідності до напрямів діяльності РПУ, визначених у чинному законодавстві та Регламенті Рахункової палати.

У відповідності до Рекомендацій № 18-4 процес аудиту ефективності використання державних коштів організаційно складається з чотирьох основних етапів, що включають ряд послідовних дій, здійснення яких сприяє повноцінному і якісному проведенню аудиту ефективності (рис. 14.10).

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 14.10. Схема організації та проведення процесу аудиту ефективності використання державних коштів

 

Згідно з рис. 14.10, початковою стадією етапу планування аудиту ефективності використання державних коштів є вибір теми і об'єкту аудиту ефективності. Такий вибір ґрунтується на різноманітних джерелах інформації, найважливіших критеріях вибору теми, можливих областях ризику, а також зовнішніх і внутрішніх чинників, необхідних для аналізу потенційних областей ризику.

Під час визначення і обґрунтування джерел збору необхідної інформації для вибору теми і об’єкту аудиту ефективності аудиторам РПУ слід враховувати наступні основні особливості організації планування і проведення аудиту :

Ö ефективність використання державних коштів – необхідно концентруватися не тільки на критичних зауваженнях, а бути, перш за все, конструктивним, тому що найбільш важливим аспектом аудиту ефективності є висновки і рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності використання державних коштів.

Ö хід реалізації рішень органів представницької і виконавчої влади, оскільки аудит ефективності повинен сприяти підвищенню ефективності роботи даних органів і впровадженню в їх діяльність сучасних методів роботи;

Ö визначення переваг і правильності затверджених державних програм, а також оцінка ефективності діяльності органів виконавчої влади з їх реалізації – необхідно акцентувати увагу і зусилля на найбільш важливих, істотних питаннях і проблемах, розв'язання яких дозволяє досягати високих результатів на користь суспільства;

Ö підвищення відповідальності, прозорості і підзвітності органів виконавчої влади;

У ході попереднього вивчення для вибору теми і об'єкту аудиту визначаються джерела збору необхідної інформації.

Джерелами інформації для вибору тем і об'єктів аудиту ефективності за різними напрямами можуть бути:

· матеріали стратегії розвитку держави;

· стратегічний план РПУ;

· матеріали щодо соціально-економічного становища країни;

· матеріали щодо діяльності органів державної влади, наявні ризики і проблеми;

· матеріали щодо значних змін у державній політиці і програмах соціально-економічного розвитку, рівня витрачання державних коштів (виконання бюджету);

· інформація щодо попередніх перевіркок РПУ або інших контролюючих органів за актуальними темами;

· матеріали щодо угод з міжнародними фінансовими організаціями (МВФ, Світовий Банк і т.д.);

· спеціальні запити Парламенту, матеріали ЗМІ, звернення громадян;

· інші матеріали.

Для того, щоб обрати можливі теми і об'єкти аудиту ефективності, аудитори РПУ, які очолюють певні напрями її діяльності, організовують попередню роботу зі збору, аналізу й оцінки інформації про існуючі результати та наявність проблем:

а) використання державних коштів, які виділені органам державної влади та іншим одержувачам для виконання функцій і завдань, встановлених їм законодавчими і нормативними актами;

б) виконання державних цільових програм;

в) організації управління державним майном і його використання;

г) в інших різних сферах діяльності держави, що фінансуються з Державного бюджету України.

В аудиторській практиці немає механізму, який би дозволив автоматично вибрати проблему, що підлягає аудиту державних фінансів. Ступінь незалежності ВОФК у виборі проблеми аудиту в різних країнах варіюється залежно від вимог чинного законодавства. Так, згідно статті 15 Закону України «Про Рахункову палату» РПУ здійснює контроль ефективності управління коштами Державного бюджету України на основі річних і поточних планів, які формуються з урахуванням усіх видів і напрямів її діяльності та конкретних доручень Верховної Ради України та її комітетів, а також звернень і пропозицій Президента України та КМУ. Звідси можна заключити, що на вибір проблем аудиту ефективності використання державних коштів здійснюють вплив парламентарії, Президент України та Уряд України в особі КМУ.

У ситуації, коли ВОФК є ініціатором аудиту, може використовуватись низка критеріїв відбору найважливіших проблем для аудиту:

· важливість проблеми: матеріальність (гроші, важливість для громадян), ризик (нерезультативності), тип проблеми (структурна, довготривала тощо);

· можливість проведення аудиту: можливість застосування відповідних методів аудиту, наявні ресурси (бюджет, транспорт, час), наявність відповідних навичок аудиту, перевірка вже ведеться іншими органами (наприклад, ДФІУ);

· потенціал змін: можливі рішення, зацікавленість у змінах, виявлена урядом або тими, кого перевіряють.

Обрання теми для аудиту ефективності спирається на оцінку ризиків та є продуктом стратегічного планування аудиторської установи. Обрання тем повинно логічно витікати із процесу, а не з власного судження аудитора.

Теми аудиту обираються виходячи з проблем та наслідків. Основними параметрами при цьому є: значимість, суттєвість ризиків, зрозумілість питання, результати попередніх аудитів, результати оцінок впливів, можливість проведення аудиту, масштаб тощо.

На практиці розрізняють таки типи проблем (рис. 14.11).

 

Рис. 14.11. Типи проблем

 

Частіше в ході аудиту державних фінансів досліджуються групові довготермінові, культурні проблеми структурного характеру.

У процесі підготовки до аудиту аудитор має визначити і спробувати зрозуміти характер проблеми та проаналізувати її, щоб правильно обрати теми для аудиту ефективності. Аналіз починається з індикаторів проблеми, які отримує аудитор.

Індикаторами проблеми може бути інформація, що може з’явитися в ході моніторингу тенденцій у суспільстві, що проводить аудитор, або в результаті його контактів з політиками, науковцями, громадкістю чи ЗМІ, а саме: дані про недоліки в якості та послугах (довший час розгляду, нагромадження нерозглянутих справ у міністерстві, установі тощо); велика кількість скарг або апеляцій від громадськості; збільшення витрат через потребу в нових ресурсах.

Виконуючи аналіз проблеми і пам’ятаючи про ці індикатори, аудитор здійснює пошук нових проблем або її причин у секторі, що аналізується. Потім він співвідносить і пов’язує різні проблеми між собою, використовуючи техніку дерева проблем, в якому проблеми визначаються ієрархічно, згідно з тим, як вони впливають одна на одну.

Аудиторська група (а в деяких випадках і представник суб’єкта, в якому проводиться аудит) має зустріч для обговорення та погодження напрямків аудиту. А першим завданням для них є формулювання запитань, на які необхідно отримати відповідь під час виконання аудиту.

Після визначення і обґрунтовування джерел збору необхідної інформації для вибору теми і об'єкту проведення аудиту наступним етапом є збір повної і достовірної інформації, а також детальний аналіз зібраних матеріалів.

У ході цього етапу основна увага аудиторів РПУ повинна концентруватися на:

– організованому зборі і аналізі інформації, для ухвалення керівництвом Рахункової палати обґрунтованих рішень щодо вибору теми і об'єкту аудиту;

– отриманні адекватної (доказової і достатньої) інформації для ознайомлення з діяльністю об'єкту аудиту. Найбільш доказовою є інформація, що отримана в результаті особистих спостережень та інших аудиторських процедур, а також отримана з незалежних зовнішніх джерел. Успіх планування значною мірою залежить від повноти зібраної інформації.

У відповідності до Рекомендацій № 18-4 при виборі тем і об'єктів аудиту ефективності необхідно керуватися наступними критеріями:

1) соціально-економічна значущість теми (якщо вона охоплює питання, що мають значення для усього державного сектора, чи стосується значних державних інтересів, або аудит здійснюється стосовно діяльності декількох міністерств або відомств);

2) ступінь наявності існуючих ризиків (на даному етапі визначається лише загальна, попередня оцінка наявності і ступеня ризиків ефективного використання державних коштів, а детальніше їх виявлення й аналіз проводяться в процесі попереднього вивчення вже обраних тем і об'єктів аудиту);

3) обсяг державних коштів (які щорічно направляються на фінансування можливої сфери аудиту (наприклад, державної цільової програми) та/або одержуються об'єктами аудиту на здійснення певних функцій (видів діяльності), а також розміри використовуваного при цьому державного майна);

4) проведення попередніх аудитів (слід з'ясувати, чи проводилися РПУ або іншими контрольними органами у попередні періоди перевірки (аудит), які були одержані результати, чи вжито заходи щодо усунення виявлених проблем і недоліків);

5) оцінка можливих результатів аудиту (вплив можливих результатів аудиту на інші сфери використання державних коштів);

6) ресурси РПУ (необхідний для проведення аудиту обсяг фінансових ресурсів, наявні в РПУ ресурси).

При проведенні детального аналізу можливих областей ризику необхідно ураховувати як зовнішні, так і внутрішні впливи на об'єкти або області аудиту.

До зовнішніх впливів, які існують незалежно від діяльності об'єкту аудиту, можна віднести конфлікт інтересів, неузгодженість дій уряду, стихійне лихо та інші дії.

До внутрішніх впливів, що визначаються самою діяльністю організації, що перевіряється, можна віднести помилки в управлінні, недостатні ресурси, відсутність внутрішнього контролю, невідповідності законодавства, відсутність безпеки та інші дії.

Попереднє вивчення об’єктів аудиту проводиться шляхом: