Збору інформації, достатньої для визначення цілей і масштабу перевірки щодо вибраної теми,

Розробки відповідних критеріїв аудиту,

Вибору методів проведення аудиту,

Підготовки програми аудиту.

Члени групи аудиторів повинні володіти знаннями, сукупність яких дає можливість одержати всебічне уявлення про предмет і об'єкти аудиту, а також мати професійну кваліфікацію та досвід роботи, необхідні для проведення аудиту відповідно до діючих вимог.

З метою чіткої організації самого процесу попереднього вивчення керівник групи аудиторів, як правило, складає план попереднього вивчення об'єктів для проведення аудиту, який включає: предмет вивчення; перелік об'єктів, що вивчаються; конкретні питання для вивчення діяльності кожного об'єкту аудиту; джерела отримання інформації; терміни вивчення; склад групи аудиторів, що беруть участь в проведенні попереднього вивчення; розподіл членів групи аудиторів за конкретними питаннями і об'єктами вивчення; терміни підготовки аналітичної записки або звіту про попереднє вивчення об'єктів.

Під час планування аудиту ефективності необхідно визначити вичерпний перелік можливих джерел отримання інформації, який стосується діяльності об'єктів аудиту, що вивчаються.

Основними джерелами отримання інформації можуть бути:

1) законодавчі і нормативно-правові акти, що стосуються теми і об'єктів проведення аудиту ефективності;

2) установчі та інші документи, що визначають організаційно-правову форму об'єкта аудиту, його компетенцію і структуру;

3) договори, контракти, угоди і т.п.;

4) звіти про виконану роботу, плани роботи і пріоритетні напрями діяльності об'єктів аудиту;

5) матеріали попередніх перевірок в певній сфері, а також результати перевірок, що проводяться іншими контрольними органами;

6) матеріали, що містять аналіз і висновки внутрішнього аудиту, підготовлені організацією (дана інформація завжди може братися під сумнів, брати її за основу можна тільки за наявності достатньої доказової бази);

7) матеріали засобів масової інформації;

8) звернення керівників підприємств і організацій, а також громадян;

9) інформація спеціалістів (експертів);

10) архівні матеріали.

Попереднє вивчення об'єктів перевірки доцільно починати з вивчення системи внутрішнього управління і контролю в організаціях, що перевіряються, для визначення потенційних недоліків в діяльності об'єкта перевірки, на які слід звернути особливу увагу при проведенні аудиту.

З цією метою необхідно: (а) вивчити законодавчі акти, нормативні документи і звіти, що стосуються теми аудиту; (б) провести бесіди з керівниками; (в) опитування фахівців і (г) власні спостереження.

При цьому, аудитори, що здійснюють попереднє вивчення, можуть сконцентрувати свою увагу на наступних питаннях:

· наскільки діяльність організації, що перевіряється, відповідає положенням і вимогам законодавчих та інших нормативних актів, чи були розроблені і прийняті в їх розвиток документи або заходи, необхідні для ефективного здійснення цієї діяльності, і чи проводився аналіз їх результатів з метою оцінки ефективності;

· чи проводився аналіз результатів внутрішнього контролю з метою оцінки його ефективності;

· які організаційна структура об'єкту перевірки, політика і методи управління, що проводиться його керівництвом, результати роботи з досягнення поставлених цілей;

· чи є система звітності і моніторингу діяльності організації, яка давала б упевненість в отриманні достовірної інформації про результати її роботи;

· які існують процедури і вживаються заходи щодо забезпечення збереження матеріальних ресурсів, що використовуються, і т.д.;

· які існують зовнішні чинники, що впливають на виконання тієї або іншої програми, завдання, що стоять перед об'єктом аудиту;

· відносини підзвітності.

Залежно від характеру відповідей на перераховані питання, отриманих на основі зібраних даних в процесі попереднього вивчення об'єктів, аудитори мають можливість більш чітко і аргументовано сформулювати конкретні питання аудиту і, тим самим, ще до початку її проведення оцінити значущість очікуваних результатів аудиту.

Слід зазначити, що у кожному конкретному випадку коло питань буде розширюватись, залежно від специфіки об'єкту (програми), що досліджується.

У ході попереднього вивчення об'єктів перевірки аудитор повинен отримати достатнє розуміння про діяльності економічного суб'єкта, для того щоб встановити, наскільки йому потрібна консультація того або іншого фахівця, або залучення останнього як експерта.

Перед тим як підготувати і направити запити (з урахуванням повноважень РПУ) щодо надання необхідної інформації корисно провести консультації з незалежними фахівцями і експертами, співбесіду з керівництвом організацій, що перевіряються, з питань, які стосуються теми і функціонування об'єктів проведення аудиту ефективності.

Аналіз отриманої з різних джерел інформації щодо теми і об'єктів аудиту повинен бути спрямований на встановлення взаємозв'язків, співвідношень і тенденцій в сфері, що досліджується, для визначення пріоритетних питань, які необхідно вивчити в ході аудиту ефективності.

Відповідно до плану попереднього вивчення збір необхідної інформації слід проводити за певниим порядком (рис. 14.12).

 

Рис. 14.12. Порядок попереднього вивчення і збору необхідної інформації для отримання достатнього розуміння діяльності економічного субєкта

Як аналітичні інструменти обробки отриманих у ході збору інформації даних використовується складання таблиць і діаграм для представлення кількісної інформації, схем і рисунків для зображення процесів і процедур, систем і елементів.

Доцільно документувати і систематизувати знання про діяльність об'єктів аудиту у вигляді постійних файлів, у тому числі в автоматизованому вигляді. До складу постійного файла можуть належати: історія розвитку та діяльності об'єкта; перелік здійснюваних видів діяльності; положення облікової політики і її послідовні зміни; інша інформація, що має значення не тільки для аудиту, що проводиться зараз, але і для майбутніх аудиторських перевірок.

При формуванні висновків і пропозицій за результатами попереднього вивчення об'єктів аудиту як правило готується аналітична записка або звіт з описом стану об'єктів (напрямів) попереднього вивчення у розрізі напрямів діяльності, зосереджений на загальне розуміння області і предмета проведення аудиту ефективності.

У аналітичній записці необхідно відобразити наступні моменти:

· цілі попереднього вивчення;

· перелік джерел інформації і напрямів вивчення;

· коротка характеристика сфери діяльності об'єкту, що перевіряється і стан її законодавчого і нормативного забезпечення;

· характеристика фінансово-економічних показників діяльності об'єктів аудиту (у тому числі в динаміці);

· опис основних програм, задач і напрямів діяльності об'єктів аудиту;

· огляд матеріалів попередніх перевірок з вибраної теми, що проводились як аудиторами РПУ, так і іншими організаціями;

· аналіз діяльності об'єктів аудиту щодо досягнення поставлених цілей і задач (з урахуванням теми аудиту);

· механізм виділення і використання бюджетних коштів (порядок формування і виконання бюджетних запитів);

· опис системи організації і механізму управління об'єктами аудиту, організації внутрішнього контролю за використанням бюджетних коштів;

· пропозиції щодо складу групи аудиторів, зовнішніх консультантів і експертів, участь яких необхідна в ході проведення аудиту ефективності.

Визначення цілей аудиту ефективності залежить від того, що підлягає аудиту ефективності (витрачання державних коштів, передбачених на здійснення цільової державної програми, або на здійснення діяльності бюджетної галузі, конкретного міністерства, відомства, організації - об'єкту аудиту).

Так, цілі перевірки ефективності витрачання бюджетних коштів при реалізації державної цільової програми можна визначити в ході розгляду:

­ цілей і задач, які були закладені в самій програмі;

­ фінансових, трудових, матеріальних і інформаційних ресурсів, які були використані в процесі її реалізації;

­ процесів або видів економічної діяльності, за допомогою яких витрати на реалізацію даної програми перетворюються на її результати;

­ фактичних наслідків або результатів реалізації даної програми.

При визначенні цілі діяльності бюджетної галузі, міністерства, відомства, організації в рамках визначення основної цілі, як правило, визначаються допоміжні цілі. Кожна допоміжна ціль аудиту може відноситися до одного з трьох параметрів (економності, продуктивності і результативності), або комбінації з вказаних трьох параметрів, залежно від характеру діяльності об'єкту перевірки і по кожній з них (допоміжній цілі), в результаті проведення аудиту робиться відповідний висновок щодо ефективності або неефективності витрачання державних коштів.

При проведенні аудиту ефективності державних закупок для охорони здоров'я основною ціллю є визначення ефективності використання бюджетних коштів, виділених на централізовані державні закупівлі в даній сфері. Допоміжними ж цілями, визначеними внаслідок проведення детального аналізу діяльності галузі за даним питанням є:

* встановлення ефективності механізму управління і системи контролю за використанням бюджетних коштів, що виділяються на здійснення державних закупок в області охорони здоров'я;

* оцінка економності здійснення закупівель медичного устаткування з урахуванням потреби установ, що знаходяться у віданні Міністерства охорони здоров'я;

* визначення соціального і економічного ефекту від використання закупленого за державні кошти медичного устаткування та ін.

Усі висновки за результатами проведення аудиту, що включаються в звіт, повинні бути зроблені з розбивкою за відповідними цілями аудиторської перевірки.

При визначенні масштабу аудиту ефективності необхідно зосередити увагу на об’єктах, які: (а) мають відношення до цілей аудиту; (б) є важливими з погляду ефективності використання державних коштів; (в) можуть бути перевірені, виходячи з наявних ресурсів.

Для того, щоб оцінити важливість тих або інших аспектів діяльності об'єктів аудиту і необхідність концентрації на них зусиль у ході аудиту, аудитори повинні отримати відповіді на наступні питання:

Ö який ступінь впливу даної організації на досягнення результатів використання державних коштів в сфері, що перевіряється;

Ö чи є зовнішні і/або внутрішні ризики в діяльності даної організації та наскільки вони можуть впливати на результати її діяльності;

Ö який обсяг державних коштів вона використовує;

Ö чи будуть результати аудиту сприяти підвищенню ефективності роботи даної організації і використання нею державних коштів.

Масштаб аудиту може визначатися з урахуванням двох основних критеріїв:

1. Значущість і доцільність проведення аудиту – фокусування на проблемах, що мають важливе значення, розв'язання яких буде сприяти підвищенню ефективності роботи об'єктів, що перевіряються, та Уряду.

2. Можливість проведення аудиту– відноситься до здатності аудиторів здійснити аудит відповідно до чинного законодавства і професійних стандартів.

При визначенні масштабу аудиту необхідно також розглянути наявність умов для його проведення, тобто можливості і здібності групи аудиторів здійснити аудит ефективності відповідно до затвердженої методики.

Результатом роботи зі встановлення масштабу аудиту є визначення у програмі переліку конкретних питань і об'єктів аудиту. При цьому аудитори РПУ керуються правилом, що для аудиту вибираються такі питання, які відображають поставлену ціль аудиту і мають принципове значення для успішного здійснення діяльності, що перевіряється. Об'єктами аудиту вибирають такі організації, в діяльності яких є щонайбільший ступінь ризику і за результатами аудиту якої існує можливість зробити суттєвий вплив на підвищення ефективності використання державних коштів.

Наступним кроком, який в обов'язковому порядку необхідно зробити на стадії планування аудиту ефективності використання державних коштів є детальна розробка і визначення критеріїв аудиту.

Критерії аудиту ефективності – це чіткі і здійснювані стандарти або показники вимірювання результативності, продуктивності і економності процесу управління і витрачання державних коштів, що здійснюється у бюджетній сфері, яка перевіряється, або об'єктом аудиту.

Критерії повинні бути свого роду «нормативною моделлю», тобто показувати, який результат в сфері або діяльності об'єкта аудиту є свідоцтвом ефективності використання державних коштів.

У випадку, якщо реальні показники функціонування бюджетної сфери або діяльності об'єкта аудиту, що перевіряється, відповідають встановленим критеріям або перевищують їх, то можна робити обґрунтований висновок про те, що державні кошти використовуються з достатнім ступенем ефективності.

Критерії повинні відповідати специфіці діяльності бюджетної сфери або міністерства, відомства, організації, що перевіряється, і слугувати основою для висновків і рекомендацій за підсумками проведеного аудиту.

Обсяг роботи, який необхідно виконати для того, щоб забезпечити відповідність вибраних критеріїв цілі аудиту ефективності, залежить від джерел даних критеріїв (рис. 14.13).

Рис. 14.13. Джерела критеріїв аудиту ефективності

 

Залежно від цілей аудиту ефективності, можливе застосування двох видів критеріїв для оцінки ефективності:

· критерії, що характеризують прямі результати діяльності об'єкту аудиту;

· критерії, що відображають кінцеві соціальні результати їх діяльності.

При оцінці прямих результатів діяльності організацій, що перевіряються, можуть використовуватися наступні показники:

­ показники витрат, тобто фінансових, трудових і матеріальних ресурсів, використаних для отримання конкретних результатів (наприклад, витрати на придбання і утримання лікарняного устаткування, покупку ліків, оплату роботи медичного персоналу);

­ показники безпосередніх результатів здійснених затрат (наприклад, кількість проведених операцій, проведених вакцинацій і т.п.)

Як критерії оцінки ефективності прямих результатів діяльності об'єктів аудиту може використовуватися співвідношення між здійсненими затратами ресурсів (у вартісному виразі) і отриманими при цьому результатами (обсягом випуску продукції, виконаних робіт, наданих послуг). Так, наприклад, критерієм оцінки ефективності при будівництві шкіл та інших навчальних закладів є здійснені затрати з розрахунку на одне «учбове місце», а лікарень – затрати на одне «ліжко-місце».

Разом з тим, в деяких сферах, що перевіряються, для оцінки ефективності прямих результатів діяльності об'єктів аудиту можуть використовуватися інші критерії. Зокрема, ефективність прямих результатів діяльності правоохоронних органів можна оцінити на основі показника рівня розкриття злочинів, а медичних установ – частки населення, охопленого диспансеризацією, або частки дітей, що пройшли вакцинацію.

Критерії оцінки ефективності кінцевих соціальних результатів діяльності характеризують наслідки для суспільства, якоїсь частини населення або певної групи людей виконання органами державної влади, іншими організаціями, що перевіряються, покладених на них функцій, реалізації програм або вирішення поставлених завдань. Або, інакше кажучи, на основі цих критеріїв повинна даватися оцінка результатів надання послуги, що фінансується з Державного бюджету України, для її одержувачів.

Підготовка програми аудиту завершує етап планування аудиту ефективності. При розробці програми слід мати на увазі, що від якості її складання багато в чому залежать результати не тільки безпосередньо самого процесу аудиту, але і проведення аудиту ефективності в цілому. Програма аудиту повинна бути чіткою, зрозумілою, логічною і достатньо гнучкою, а також ефективною з точки зору відповідності можливих результатів аудиту і затрат на його проведення.

Програма аудиту повинна містити таку інформацію:

1) цілі аудиту і період, що перевіряється;

2) перелік питань і об'єктів аудиту, що визначають його масштаб;

3) критерії оцінки ефективності, які будуть використовуватися в ході аудиту, і їх джерела;

4) короткий опис методики проведення аудиту (збору фактичних даних і доказів);

5) графік проведення аудиту;

6) переліки вживаних процедур і осіб, що їх виконують;

7) терміни проведення аудиторських процедур;

8) список групи аудиторів, включаючи відповідальних за конкретні напрями аудиту, а також незалежних експертів, що залучаються на основі договорів до аудиту, з зазначенням їх професійних знань і кваліфікації;

9) термін представлення звіту про результати аудиту на розгляд Колегії Рахункової палати.

Крім того, до програми аудиту додається:

1) уточнений кошторис фінансових витрат (з вказівкою вартості за договорами);

2) розрахунки трудових витрат (кількість людино-днів), необхідних на проведення даного аудиту, з урахуванням вже здійснених витрат і витрат на етапі попереднього вивчення.

Програма повинна бути якомога докладнішою, щоб знизити вірогідність можливих помилок чи непорозумінь.

У разі потреби внесення змін в програму аудиту в ході її проведення, керівник аудиту повинен представити відповідні пропозиції на розгляд члена Рахункової палати, відповідального за проведення даного аудиту.

Після затвердження програми аудиту керівник розподіляє завдання між членами групи (призначає, за необхідності, відповідальних виконавців за об'єктами перевірки), відповідно до яких вони готують і подають на затвердження керівника аудиту робочий план по кожному об'єкту аудиту. У цьому плані (1) формулюються конкретні питання аудиту, (2) визначаються методи збору фактичних даних, (3) зазначаються джерела отримання необхідної інформації, (4) терміни проведення аудиту та (5) відповідальні виконавці.

У відповідності до Рекомендацій № 18-4 у ході аудиту здійснюється збір інформації і фактичних даних для отримання аудиторських доказів відповідно до встановлених цілей аудиту, критеріїв оцінки ефективності та обраних підходів (методів) до проведення аудиту.

Аудиторськими доказами/фактами є інформація та фактичні дані, на основі яких формуються результати аудиту ефективності.

Метою використання аудиторських доказів є:

* визначення відповідності результатів роботи об'єкта, що перевіряється, критеріям оцінки ефективності;

* обґрунтування висновків за результатами аудиту;

* виявлення можливості для вдосконалення роботи об'єкта, що перевіряється, і сформулювати відповідні рекомендації.

Розрізняють фізичні, документальні, свідчі й аналітичні докази/факти (рис. 14.14).

 

 

Рис. 14.14. Види аудиторських доказів/фактів

.

Інформація та фактичні дані, зібрані на стадії попереднього вивчення об’єктів, що перевіряються, повинні також використовуватися у складі аудиторських доказів, одержаних на стадії проведення аудиту.

Природа, якість та кількість доказів/фактів повинні відповідати певним критеріям.

Аудиторські докази/факти повинні бути:

1. достатніми – якщо їх обсяг і зміст здатні переконати в обґрунтованості та правильності зроблених висновків за результатами аудиту ефективності;

2. належними (обґрунтованими, тобто достовірними та надійними) – якщо вони одержані з надійних і достовірних джерел;

3. адекватними (релевантними), якщо вони мають безпосереднє відношення до зроблених висновків і логічно пов'язані з цілями і критеріями аудиту ефективності;

Докази, одержані при проведенні аудиту ефективності, можуть мати більшою мірою якісні характеристики, тому рішення про їх використання повинне ухвалюватися членами групи аудиторів, перш за все, на основі власних професійних міркувань.

Після збору аудиторських доказів слід переходять до їх аналізу для створення необхідної бази для розробки наступних висновків і рекомендацій.

При аналізі чи розробці аудиторських доказів основною характеристикою того чи іншого доказу є його достатність. Тобто обсяг доказів повинен давати можливість сформувати думку щодо цілі аудиту.

Оцінюючи достатність аудиторських доказів завжди необхідно ставити питання та давати на нього відповідь – чи є зібрані докази достатніми для того, щоб переконати пересічного громадянина в достовірності та обґрунтованості висновків аудиту ефективності.

При оцінці достатності доказу також необхідно брати до уваги наступні чинники:

· якість отриманих доказів;

· рівень істотності або значущості виявлених даних;

· ступінь ризику, пов'язаного з помилковістю зробленої думки;

· накопичений під час попередніх аудитів досвід щодо достовірності аудиторської документації;

· попередньо відоме ставлення клієнта до відповідної проблеми;

· переконливість доказів при аудиті;

· витрати на отримання доказів в порівнянні з користю, яка отримана від них при їх використанні для підкріплення отриманих відомостей.

Аналіз аудиторських доказів має різноманітні моделі або методи: дослідження причинно-наслідкових зв'язків, порівняння поточної ситуації з минулими подіями, порівняльні дослідження різних варіантів або результатів.

Аналіз доказів пов'язаний з оцінкою значущості знайдених фактів і з формуванням відповідей на питання аудиту. Докази розглядаються з погляду чотирьох компонентів:

Критеріїв, тобто як повинні йти справи.

Стану, тобто, як йдуть справи насправді.

Причини, тобто чому, те як йдуть справи, відрізняється від того, яким чином вони повинні бути.

Слідства, тобто, що з цього слідує. Інакше кажучи, наслідки існуючої різниці між тим, як повинні іти справи та тим, який стан в дійсності.

Розробка та аналіз аудиторських доказів повинен бути практичною основою для звіту про аудит ефективності, а також що найважливіше, сформувати базу для наступних висновків, рекомендацій та пропозицій.

На всіх етапах проведення аудиту ефективності оформлюються документи, які підтверджують, що аудит проводився відповідно до встановлених правил, процедур і вимог.

Ретельне документування є дуже важливим аспектом при проведенні аудиту ефективності і дозволяє:

- забезпечити підтвердження і обґрунтовування зроблених висновків і рекомендацій;

- підвищити продуктивність і ефективність аудиту;

- підтвердити виконання перевіряючими стандартів аудиту;

- полегшити планування і контроль;

- упевнитися в належному виконанні перевіряючими необхідного обсягу робіт;

- ефективно використовувати матеріали аудиту ефективності, що проводиться, як довідково-аналітичного матеріалу.

До складу документів, що оформлюються при проведенні аудиту ефективності, входять:

1) аналітична записка за результатами попереднього вивчення об'єктів аудиту і матеріали, що обґрунтовують зроблені в ній висновки і пропозиції;

2) план вивчення об'єктів аудиту;

3) програма проведення аудиту;

4) акти (довідки) аудиту;

5) робочі документи і матеріали;

6) звіт та інші документи (подання, розпорядження, листи), оформлені за результатами аудиту.

За результатами проведення об'єктивного аналізу зібраних фактичних даних та порівняння цих даних з критеріями оцінки ефективності готуються попередні висновки, які повинні визначати, якою мірою результати в сфері діяльності організації, що перевіряється, відповідають критеріям оцінки ефективності, і характеризують ступінь досягнення цілей, поставлених в рамках цього аудиту.

У ході проведення аналізу та підготовки висновків виявляються чинники, які свідчать про неефективне використання державних коштів об'єктами аудиту. Ці чинники можуть мати як кількісну, так і якісну оцінку.

При проведенні порівняльного аналізу та підготовці висновків за його результатами, аудитори РПУ виходять тільки з одержаних і зібраних фактичних даних. На основі зроблених висновків аудитори повинні визначити причини, які призводять до неефективних результатів діяльності об'єкта аудиту, і сформулювати відповідні висновки щодо кожної з цілей даного аудиту для включення в звіт за результатами аудиту.

Висновки за результатами аудиту повинні:

-характеризувати відповідність тих або інших фактичних результатів діяльності об'єктів аудиту затвердженим критеріям;

-вказувати ступінь, характер і значущість виявлених відхилень від затверджених критеріїв;

-визначати причини існуючих проблем і наслідки, які вони можуть спричинити за собою;

-визначати відповідальних посадових осіб, до компетенції яких відносяться виявлені проблеми.

У випадку, якщо в результаті аудиту виявлено недоліки, а зроблені висновки вказують на можливість істотно підвищити якість і результати роботи організації, що перевіряється, група аудиторів повинна підготувати на даному етапі попередні відповідні рекомендації для вжиття необхідних заходів щодо усунення цих недоліків.

Рекомендації, ґрунтуючись на відповідних висновках повинні бути:

- направлені на усунення основних причин існування виявленого недоліку або проблеми;

- ясними, стислими і простими за формою, а також достатньо докладними за змістом для їх розуміння у випадку, якщо вони розглядаються окремо;

- орієнтованими на вжиття конкретних заходів і адресовані організаціям та посадовцям, що відповідають за здійснення відповідних заходів і уповноважених на це;

- позитивними за тональністю та змістом;

- практичними, тобто такими, що можуть бути здійснені в розумний термін і враховують правові й інші обмеження;

- економічно ефективними, тобто витрати, пов'язані з їх виконанням, не повинні перевищувати одержувану вигоду;

- орієнтованими на результати, які можна оцінити або виміряти;

- сформульовані так, щоб можна було перевірити їх виконання.

Ознайомлення керівництва організацій, що перевірялися, з результатами аудиту може здійснюватися як безпосередньо в ході проведення аудиту ефективності, так і після його завершення.

Група аудиторов РПУ повинна з'ясувати думку керівників організації, що перевіряється, щодо підготовлених за результатами аудиту висновків і рекомендацій, а також заходів, які слід вжити для усунення виявлених недоліків і вирішення наявних проблем.

З цією метою член РПУ, відповідальний за проведення аудиту, повинен направити підготовлені групою перевіряючих висновки та рекомендації керівництву об'єкта, що перевіряється, і запропонувати представити письмово відповіді на кожні з них із вказівкою своєї думки з приводу цих документів. У цих письмових відповідях обов’язково повинна бути зосереджена увага на:

- зобов'язаннях розробити та вжити необхідні заходи відповідно до даної рекомендації;

- причині чи причинах незгоди з висновком або запропонованою рекомендацією;

- причині неможливості вжиття відповідних заходів щодо даної рекомендації у визначений термін.

Відповіді, отримані від керівництва об'єкта, що перевірявся, слід об'єктивно оцінити і, у разі обґрунтованості зауважень, що містяться в них, і пропозицій, врахувати їх при формуванні остаточних висновків і рекомендацій, що включаються в звіт про результати аудиту.

Якщо виникають істотні розбіжності між перевіреною організацією та аудиторами щодо висновків і рекомендацій, необхідно вказати на це в звіті за результатами аудиту із обґрунтуванням причин, з яких перевіряючі не згодні із наданими запереченнями.

Заключним етапом аудиторської перевірки є складання звіту.