Використання технічних засобів

Сучасний розвиток науки і техніки дозволяє одержувати інформацію без проникнення на об’єкт звичайними методами. Аудіо- і відеотехніка досягла мікроскопічних розмірів і може виявитися в найнесподіваніших місцях. Датчики монтуються в ручки для писання, окуляри, запальнички, капелюхи, ґудзики, прикраси, зуби, підбори і т.ін. Окрім того, розвиток комп’ютерної техніки та всеохоплюючий її характер потенційно дає мож­ливість проникнути у комп’ютерну мережу, наприклад конкурента, з при­міщення, що розташоване далеко за межами його об’єктів;лазерна техніка забезпечує можливість зчитування ззовні розмов всередині будинку; переміщення та радіозв’язок записуються супутником, що пролітає в космо­сі, і т.ін.

Канали витікання інформації

Для того, щоб максимально захистити секрети підприємства від шпи­гунів, необхідно насамперед визначити, яка саме інформація може стати об’єктом комерційного та промислового шпигунства, хто або що є її но­сієм, яким чином до неї можна отримати доступ, а також хто може бути зацікавлений в отриманні такої інформації. Кожне підприємство мусить самостійно визначати всі ці перераховані параметри відносно своєї діяль­ності та положення на ринку.

Передусім необхідно визначити, розголошення якої інформації може завдати шкоди підприємству, а також визначити носіїв цієї інформації. Найчастіше часто об’єктами шпигунства стають:

— розробка нових виробів, ідеї;

— науково-дослідні роботи, нові технології;

— інформація про розробників;

— створення нових підприємств, злиття;

— ноу-хау;

— ресурси;

— умови контрактів;

— постачальники, клієнти;

— рекламні програми;

— інвестиції;

— плани;

— способи захисту інформації.

Після визначення ступеня секретності інформації необхідно визна­чити, де зібрані відомості щодо конкретного об’єкту та яким чином вони можуть бути отримані. На цьому етапі виявляються джерела отримання інформації та визначаються методи шпигунства, за допомогою яких ця ін­формація може бути отримана.

Необхідно зазначити, що першочерговим каналом як виникнення, так витікання інформації є людина, тому необхідно визначити осіб — по­тенційних викрадачів секретів:

- конкуренти;

- клієнти;

- постачальники;

- рекламні агенти;

- працівники державних органів контролю;

- журналісти;

- професійні шпигуни;

- незадоволені працівники та особисті вороги керівників.

Найбільш вірогідним каналом витікання інформації є людина, тому

основна увага повинна приділятись психологічній профілактичній роботі зі співробітниками підприємства, прищепленні відданості підприємству.

Отже, основними каналами витікання інформації можуть бути:

1) працівники підприємства, міграція спеціалістів;

2) публікації в засобах масової інформації, звіти про НДДКР, допо­віді і виступи співробітників підприємства на симпозіумах, семі­нарах тощо;

3) спільна робота з іншими підприємствами, контрагентами ринко­вих відносин, а також контакти з потенційними замовниками та покупцями, постачальниками, інвесторами;

4) торгові виставки, рекламні матеріали;

5) комп’ютерна техніка та інші технічні засоби.

Оцінити шкоду від викрадення конфіденційної інформації дуже важко, оскільки економічна злочинність багатопланова і практично за­вжди копіювання товару, корупція, рекет або шахрайство передбачають попереднє викрадення інформації. Фахівці багатьох країн намагались систематизувати інформацію про нанесені таким чином збитки, але точних статистичних даних отримати не вдалось. У даному розділі наведені деякі цифри, що характеризують обсяги нанесеної економічним шпигун­ством шкоди та затрат, які деякі підприємства несуть як в процесі його здійснення, так і в процесі боротьби з ним.