ТЕМА 7. Економічне шпигунство

ТЕМА 7. Економічне шпигунство

ПЛАН

Економічна розвідка як фактор у конкурентній боротьбі

Організація та ефективність економічної розвідки

Методи шпигунства

Канали витоку інформації

Дані про ділових партнерів та конкурентів

Технічні засоби збору інформації

 

Рис. 2. Схема організації розвідки крупних підприємств

 

— вербування “місцевих” і “внутрішніх” агентів у конкурентів;

— встановлення контактів з незалежними агентствами й агентами;

— організація лобі на місцевому рівні.

Особливості організації розвідки малими підприємствами. Малі підприємства також повинні вести комерційну розвідку того середовища, у якому вони функціонують. Оскільки малі підприємства працюють на вільних, хоча і локальних ринках, у них на відміну від великих корпорацій і середніх фірм є безліч конкурентів. Організація служби економічної роз­відки щодо них стає недоцільною з погляду ефективності.

Організатором збору цієї інформації виступає менеджер малого підприємства. Інформацію він може одержати:

а) у консультантів спеціальних консалтингових фірм, що на основі огляду відкритої інформації можуть дати відповідний висновок про стан того чи іншого підрозділу ринкової інфраструктури;

б) у працівників підрозділів ринкової інфраструктури, що можуть працювати консультантами в малому підприємстві на умовах сумісництва і за відповідні гонорари представляти необхідну інформацію, давати поради;

в) у незалежних розвідувальних агентств і агентів;

г) нарешті, якщо мале підприємство має спонсором велику фір­му, воно може одержувати деяку інформацію від її служби.

Таким чином, особливості організації економічної розвідки на під­приємствах різних типів зводяться до зміни співвідношення між зовнішні­ми і внутрішніми джерелами одержуваної інформації. В міру збільшення розмірів підприємства відносно скорочується частка інформації, агентів, що купується в незалежних розвідувальних агентствах, консалтингових фірмах і консультантів й зростає значення спеціальних розвідувальних підрозділів корпорацій.

 

Методи шпигунства (методи збирання інформації)

Легальні методи збирання інформації

Особливістю легальних методів збору інформації є те, що з величез­ної маси матеріалу потрібно витягти буквально краплини необхідних ві­домостей. Наприклад, у газетному нарисі про конфлікт на фірмі ви знахо­дите деякі відомості про менеджера, який вас цікавить, його спосіб життя чи відомості про технологію, що може бути використане в конкурентній боротьбі.

Використання експертів

Одним з досить ефективних методів збору легальної інформації є за­лучення до цієї роботи агентів-експертів (вони можуть бути працівниками державних органів, посередницьких організацій, консалтингових фірм). Ця категорія фахівців, як правило, добре знає ситуацію в галузі і регіо­ні, непогано орієнтується в інформаційних потоках. Особливе місце в цій категорії займають науковці і викладачі вищих спеціальних навчальних закладів, що мають розвинуті навички аналізу й узагальнення матеріалу.

Бесіди з фахівцями

Найпростіший і безневинний спосіб одержати цікавлячу інформа­цію — це поговорити з фахівцем конкурента в неофіційній обстановці (на прийомі, за сніданком, вечерею, на відпочинку тощо). Головне — створи­ти невимушену обстановку, без видимої цікавості викликати співрозмов­ника на розмову щодо проблеми, яка цікавить, дати йому можливість ви­словитися і вміти його вислухати.

Основне завдання — знайти працівника з персоналу конкурента, що ще не навчився мовчати. Як звертає увагу В.Суворов, люди більше страж­дають від того, що наявні в них думки, ідеї ніхто не слухає. Тому, якщо ви готові і вмієте слухати, шанс одержати інформацію цим способом істотно підвищується. Спочатку бесіди, зрозуміло, можна імітувати своє прагнен­ня “висловитися з наболілого питання”, але потім треба різко звільнити поле дії особі, яка вас цікавить.

Запрошення консультантів

Важливим джерелом напівлегальної інформації є фахівці, що працю­ють у державних органах влади і контролю (статистичних органах, орга­нах санітарно-епідемічного контролю, пожежної охорони і т.д., місцевих і центральних органах влади).

Використання жіночої краси

Не менш важливу роль у напівлегальних і нелегальних способах одержання необхідної інформації споконвічно відігравала жіноча краса. Суть проблеми полягає у використанні особливостей біологічної природи людини, коли гра на почуттях дає можливість “розв’язати язик” людині й одержати необхідну інформацію. Прикладів тут незліченна безліч і літе­ратурних, і історичних.

Жінки значною мірою є природженими мисливицями за чужими секретами. Мата Харі була знаменитою розвідницею, видаючи себе за індійську танцівницю. Зоя Рибкіна, відома як письменниця Воскресенська, виконала не один десяток найскладніших розвідувальних за­вдань.

Методики вербування агентів

Цінність завербованого агента на підприємстві конкурента визнача­ється не тільки тією інформацією, що він поставляє, а й самим фактом його присутності на об’єкті конкурента, самою можливістю постачань ін­формації.

Процес вербування агента умовно можна підрозділити на ряд етапів:

— визначення необхідного об’єкта вербування;

— пошук майбутнього агента;

— процес вербування

а) на добровільній основі;

б) під тиском.

В. Суворов, наприклад, виділяє декілька правил вербування, перше з яких пов’язано з пошуком необхідного об’єкта вербування. Вербування пре­зидента корпорації і його заступників, їхніх радників, головних конструк­торів і фахівців пов’язане з дуже високими витратами. Іноді ця категорія співробітничає “під тиском”, з остраху позбавитися досягнутого статусу.

Наступне правило говорить, що набагато дешевше обійдуться такі носії корпоративної інформації, що не мають високого службового статусу і райдужних перспектив. Такими кандидатами можуть бути працівники ремонтних служб, зв’язківці, працівники канцелярій, секретарі, референ­ти, помічники провідних спеціалістів, президентів і їх заступників, крес­лярі, програмісти й оператори ЕОМ, дружини і коханки відповідальних працівників. Не треба забувати, що ця категорія людей знає про об’єкт, який вас цікавить, не менше ніж їх начальники.

Важливе правило вербування зводиться до того, що контакт з об’єктом вербування варто встановлювати в невимушеній обстановці.

Четверте правило чи закон вербування, згідно з В. Суворовим, гово­рить, що в кожної людини в голові є блискучі ідеї, і кожна людина страждає в житті більше від того, що її ніхто не слухає. Головне в мистецтві вербу­вання — уміння уважно слухати співрозмовника. Навчитися слухати не перебиваючи, — це гарантія успіху.

П’яте правило, чи закон вербування — це закон полуниці. Якщо твій співрозмовник любить полуницю, не пригощай його тістечком.

Лабораторії “вівісекції”

Викрадені чи придбані продукти, устаткування, їх деталі, як правило, використовуються для “конструювання навпаки”. Великий матеріал для цього поставляють таємні лабораторії, що називаються лабораторіями “вівісекції”. Такі лабораторії мають усі більш-менш великі корпорації, де досліджується продукція конкурента за всіма параметрами: якості, про­дуктивності, надійності, технологічності виробництва й обслуговування. Продукція конкурента порівнюється з власного не тільки в цілому, а й за окремими деталями.

Канали витікання інформації

Для того, щоб максимально захистити секрети підприємства від шпи­гунів, необхідно насамперед визначити, яка саме інформація може стати об’єктом комерційного та промислового шпигунства, хто або що є її но­сієм, яким чином до неї можна отримати доступ, а також хто може бути зацікавлений в отриманні такої інформації. Кожне підприємство мусить самостійно визначати всі ці перераховані параметри відносно своєї діяль­ності та положення на ринку.

Передусім необхідно визначити, розголошення якої інформації може завдати шкоди підприємству, а також визначити носіїв цієї інформації. Найчастіше часто об’єктами шпигунства стають:

— розробка нових виробів, ідеї;

— науково-дослідні роботи, нові технології;

— інформація про розробників;

— створення нових підприємств, злиття;

— ноу-хау;

— ресурси;

— умови контрактів;

— постачальники, клієнти;

— рекламні програми;

— інвестиції;

— плани;

— способи захисту інформації.

Після визначення ступеня секретності інформації необхідно визна­чити, де зібрані відомості щодо конкретного об’єкту та яким чином вони можуть бути отримані. На цьому етапі виявляються джерела отримання інформації та визначаються методи шпигунства, за допомогою яких ця ін­формація може бути отримана.

Необхідно зазначити, що першочерговим каналом як виникнення, так витікання інформації є людина, тому необхідно визначити осіб — по­тенційних викрадачів секретів:

- конкуренти;

- клієнти;

- постачальники;

- рекламні агенти;

- працівники державних органів контролю;

- журналісти;

- професійні шпигуни;

- незадоволені працівники та особисті вороги керівників.

Найбільш вірогідним каналом витікання інформації є людина, тому

основна увага повинна приділятись психологічній профілактичній роботі зі співробітниками підприємства, прищепленні відданості підприємству.

Отже, основними каналами витікання інформації можуть бути:

1) працівники підприємства, міграція спеціалістів;

2) публікації в засобах масової інформації, звіти про НДДКР, допо­віді і виступи співробітників підприємства на симпозіумах, семі­нарах тощо;

3) спільна робота з іншими підприємствами, контрагентами ринко­вих відносин, а також контакти з потенційними замовниками та покупцями, постачальниками, інвесторами;

4) торгові виставки, рекламні матеріали;

5) комп’ютерна техніка та інші технічні засоби.

Оцінити шкоду від викрадення конфіденційної інформації дуже важко, оскільки економічна злочинність багатопланова і практично за­вжди копіювання товару, корупція, рекет або шахрайство передбачають попереднє викрадення інформації. Фахівці багатьох країн намагались систематизувати інформацію про нанесені таким чином збитки, але точних статистичних даних отримати не вдалось. У даному розділі наведені деякі цифри, що характеризують обсяги нанесеної економічним шпигун­ством шкоди та затрат, які деякі підприємства несуть як в процесі його здійснення, так і в процесі боротьби з ним.

 

Відеотехніка в розвідці

Відеотехніка в розвідці почала використовуватися не пізніше, ніж аудіотехніка. Підзорні труби і біноклі з’явилися набагато раніше радіопередавальних і радіоприймальних пристроїв. Крім них до цієї групи техніч­них засобів відноситься фотографічна й телевізійна техніка.

Комп’ютерна розвідка

Одним із найбільш плідних об’єктів одержання інформації є комп’ютер. Особливістю сучасної економіки є комп’ютеризація всіх сто­рін її функціонування.

У багатьох країнах створені комп’ютерні системи, що обслуговують оборону, статистичні, податкові органи, медицину, науку і т.ін. Деякі з них об’єднані в міжнародному масштабі, такі як “Інтернет” та ін. У цих системах циркулює найцінніша інформація. Сьогодні по міжнародних комп’ютерних системах проводяться телеконференції, переговори, обмін науково-технічною інформацією, досьє по кримінальних суб’єктах тощо. Кожна з перерахованих складових частин становить значний інтерес для розвідки взагалі й економічної зокрема. Крім того, навіть якщо цінна ін­формація і не надходить у систему, то система служить каналом, по якому представляється можливість проникнути в комп’ютер і скопіювати ін­формацію, що зберігається в ньому.

ТЕМА 7. Економічне шпигунство

ПЛАН