Тема 18. Залози травної системи

 

План

1. Топографія і зовнішня будова печінки (поверхні, краї, ворота, оболонки).

2. Внутрішня будова печінки (частки, сектори, сегменти, ацинус).

3. Будова жовчного міхура та жовчних протоків.

4. Система ворітної вени, її роль.

5. Будова підшлункової залози, її роль.

6. Будова слинних залоз, їх роль.

 

Підшлункова залоза - це залоза зовнішньої, екзокринної (виділяє сік з ферментами у дванадцятипалу кишку), і внутрішньої, ендокринної (виділяє у кров гормони – глюкагон і інсулін), секреції. Вона має довгасту форму і важить приблизно 80г. На ній розрізняють головку (її охоплює підкова дванадцятипалої кишки), тіло (лежить позаду шлунка) і хвіст, який досягає селезінки та лівої нирки.

Підшлункова залоза містить групи клітин - ацинуси. Ацинуси секретують ряд ферментів. До складу підшлункового соку входять амілаза, ліпаза, трипсиноген, хімотрипсиноген, карбоксипептидази, нуклеази. Внутрішньосекреторна частина залози утворена особливими клітинами, зібраними в чисельні островки всередині залози, особливо в хвостовій її частині. Островки не мають протоків. Островки представлені клітинами двох типів: А-клітини, які виробляють гормон глюкагон і В-клітини, які виробляють гормон інсулін. Обидва гормони являються фізіологічними антагоністами і регулюють обмін вуглеводів.

Печінка

Печінка складає 3-5% маси тіла. Розташована вона безпосередньо під діафрагмою, складається з декількох часток, оточена двошаровою оболонкою: зовнішньою - очеревиною і внутрішньою - фіброзною гліссоновою капсулою, що окутує також усі структури, що входять до складу печінки. Волокна капсули утворюють строму печінки.

У печінці виділяють ліву (меншу) і праву (більшу) частки. На верхній поверхні їх розмежовує серпоподібна зв’язка, яка внизу переходить у круглу зв’язку печінки (залишок пупкової вени). На нижній поверхні є ліва поздовжня борозна, яка ділить печінку на праву і ліву частки. У лівій поздовжній борозні є венозна зв’язка, яка йде від круглої зв’язки до нижньої порожнистої вени. Права частка печінки на нижній поверхні ділиться поперечною борозною на передню – квадратну і задню – хвостату. В поперечній борозні знаходяться ворота печінки –місце входу кровоносних судин, нервів і виходу лімфатичних судин і загальної печінкової протоки. У правій поздовжній борозні лежить жовчний міхур і нижня порожниста вена.

Структурною одиницею печінки є часточка – утворення призматичної форми товщиною 1-2мм у поперечнику. Кожна часточка складається із балок (трабекул), які розташовуються радіально стосовно центральної вени між кровоносними капілярами, які в неї впадають. Печінкові трабекули побудовані з двох рядів гепатоцитів, між якими проходить жовчний капіляр. До нього вступають мікроворсинки гепатоцитів, через які жовч виводиться шляхом активного транспорту.

Гепатоцити – це клітини печінки, які мають певні відмінності в будові і функціях органел. Вони мають велике кулясте ядро, інколи їх може бути 2. Ендоплазматичний ретикулум дуже розвинутий і виконує ряд важливих функцій: знешкодження лікарських і токсичних речовин, метаболізм стероїдів, біосинтез білків, глікогену, холестерину, ліпопротеїдів. В гепатоцитах містяться численні мітохондрії, лізосоми, які виконують роль внутрішньоклітинного травлення, і приймають участь в утворенні жовчі.

Печінка являє собою густу мережу з гепатоцитів, кровоносних судин і дрібних жовчних протоків. У печінці є клітини ще одного типу - купферівські, вони входять до складу ретикулоендотеліальної системи. Вони мають здатність до фагоцитозу і беруть участь у руйнуванні старих еритроцитів і в поглинанні патогенних організмів.

Функції печінки різноманітні: регуляція вуглеводного обміну, участь в обміні білків, синтезі білків, сечовини, жировому обміні, запасі вітамінів і мінеральних речовин, депонуванні крові, еритропоезі і руйнуванні еритроцитів, розпаді гемоглобіну, гормонів, детоксикації, теплопродукції, регуляції кислотно-лужної рівноваги і утворенні жовчі.

Слинні залози

В порожнину рота відкриваються протоки великої кількості слинних залоз, які виділяють слину. Слина – це серозна рідина, до складу якої входить слиз,, що містить травні ферменти, а також мінеральні речовини. Слинні залози є малі та великі. Малі слинні залози (їх безліч) називаються за місцем їх розташування: піднебінні, губні, щічні, язикові. Великі слинні залози є такими: привушна, піднижньощелепна, під’язиково.