Кава-кавальні та порта-кавальні анастомози

Всі три системи шляхів венозного відтоку крові пов’язані між собою. Кава-кавальні анастомози з’єднують верхню та нижню порожнисті вени. Порта-кавальні анастомози з’єднують ворітну вену та порожнисті вени. Ці анастомози забезпечують обхідний, непрямий відтік крові із однієї системи і іншу. Важливого значення ці анастомози набувають при утрудненні відтоку крові по одній із венозних систем.

Таким чином, велике коло кровообігу починається із лівого шлуночка, з якого під час його скорочення кров надходить до аорти. Розгалуженнями аорти вона підходить до органів та стінок тіла і потрапляє до капілярів. Через стінки капілярів відбувається обмін речовин між кров’ю та клітинами, після чого артеріальна кров перетворюється на венозну. Потім вона потрапляє у венули, далі у дрібні та середні вени, після чого збирається у верхню та нижню порожнисті вени, які несуть венозну кров у праве передсердя, де і закінчується велике коло кровообігу.

 

 

Тема 22. Будова серця

План

1. Топографія серця, краї, поверхні, форма.

2. Будова камер серця – стінки, клапани, судини, які входять в передсердя і виходять із шлуночків.

3. Провідна система серця, кровопостачання серця (кардіальне коло кровообігу).

 

Серце розташовується в середостінні. Його значна частина знаходиться в лівій половині тіла. Верхівка серця лежить на рівні п'ятого лівого міжреберного проміжку усередину від вертикальної лінії, що проходить через сосок і середину ключиці. Ліва межа йде навскіс до верхівки від місця з'єднання хряща і кістки третього ребра. Права межа виступає на 1-2см за правий край груднини на рівні 3-5 ребер; верхня межа знаходиться на рівні хрящів третіх ребер, нижня – проходить від хряща 5-го правого ребра до верхівки серця.

Серце оточене перикардом, зовнішній шар якого складається з нерозтяжної білої фіброзної тканини, а внутрішній – із двох листків – вісцерального і парієтального. Вісцеральний зрощений із серцем, а парієтальний – з фіброзною тканиною, у щілині між листками знаходиться перикардіальна рідина, що зменшує тертя між стінками серця і навколишніми тканинами.

Стінка серця складається з трьох шарів. Внутрішній – ендокард – це тонка оболонка з ендотеліальних клітин на сполучнотканинному шарі з еластичними волокнами і клітинами гладеньких м’язів.

Найбільш товстий шар - міокард. Він утворений із серцевої м'язової тканини.

Епікард, чи вісцеральна пластинка – серозна оболонка із сполучної тканини, оповитої з вільної поверхні мезотелієм.

Серце складається з 4 камер: двох верхніх - тонкостінних передсердь і двох нижніх – товстостінних шлуночків.

Функція передсердь полягає в тому, щоб збирати і на короткий час затримувати кров, поки вона не перейде до шлуночків. Відстань від передсердь до шлуночків дуже мала, тому велика сила скорочень не потрібна. М'язовий шар стінок шлунка відрізняється від передсердь не тільки по товщині, але і будові.

Стінка шлуночків складається з 3 шарів м'язових волокон. Зовнішній шар одного шлуночка від фіброзних кілець йде донизу і навскіс до верхівки серця, утворює завиток і переходить у глибокий шар іншого шлуночка, далі, піднімаючись нагору, доходить до фіброзного кільця. Між зовнішнім і глибоким шарами розміщується циркулярний шар, окремий для кожного шлуночка.

Стінка передсердя має 2 шари волокон – більш глибокий, окремий для кожного передсердя, який утворює кільцеподібні пучки навколо вічка вен, і поверхневий, круговий, який охоплює обидва передсердя. Між шлуночками перетинка складається з м’язової тканини, за винятком сполучнотканинного верхнього відділу (зрощена Баталлова протока), між передсердями – перетинка утворена сполучною тканиною. М'язові стінки лівого шлуночка втроє товщі стінок правого шлуночка внаслідок того, що правий шлуночок постачає кров'ю легеневе (мале) коло кровообігу, тоді як лівий шлуночок жене кров по системному (великому) колу, постачаючи кров'ю все тіло.

Кров, що надходить в аорту, знаходиться під тиском 105мм рт.ст., а у легеневій артерії - 16мм рт.ст.

При скороченні передсердь кров виштовхується в шлуночки, кільцеві м'язи яких розташовані при впадінні порожніх вен у передсердя, скорочуються і перекривають вічка вен, перешкоджаючи відтоку крові.

Ліве передсердя відділене від лівого шлуночка двостулковим (передсердно-шлуночковим, або митральним) клапаном, а праве передсердя від правого шлуночка – тристулковим (передсердно-шлуночковим) клапаном.

До стулок клапанів збоку шлуночків прикріплені міцні сухожильні нитки, які іншим кінцем прикріплені до конусоподібних папіллярних м’язів, що являють собою вирости внутрішньої стінки шлуночків. При скороченні передсердь клапани відкриваються, а при скороченні шлуночків стулки клапанів щільно стуляються, перешкоджаючи поверненню крові в передсердя. Одночасно скорочуються сосочкові м'язи, натягаючи сухожилкові нитки і перешкоджаючи вивертанню клапанів у бік передсердь. При основі легеневої артерії й аорти знаходяться півлунні клапани, що пропускають кров у ці судини і перешкоджають її зворотному руху.

У роботі серця при одному скороченні відбувається серцевий цикл.

1. До правого передсердя надходить дезоксигенована, до лівого – оксигенована кров, передсердя розтягуються, клапани відкриваються – цей період спокою всіх камер серця називається діастолою, коли в шлуночки перетікає частина крові.

2. Настає систола передсердь – обоє передсердь одночасно скорочуються, до шлуночків надходить додаткова порція крові. Скорочуються шлуночки – це систола шлуночків, двостулкові і тристулкові клапани закриваються, відкриваються півлунні, кров б’ється в закриті клапани, виникає перший тон серця.

3. За систолою настає діастола шлуночків. Під дією високого тиску в артеріях, частина крові спрямовується назад, закриває півлунні клапани – виникає другий тон серця. Один повний цикл триває близько 0,8с.

Імпульси, які викликають ритмічні скорочення серця, виникають в особливій ділянці правого передсердя – синоатріальному (синусно-передсердному) вузлі і розташовану в місці впадіння верхньої порожнистої вени. Його називають водієм серцевого ритму (пейсмейкером). Один раз розпочавшись, скорочення поширюється по стінках передсердя через мережу м'язових волокон зі швидкістю 1м/с. М'язові волокна передсердь і шлуночків ізольовані одні від інших передсердно-шлуночковою перетинкою і з’єднуються в одній ділянці правого передсердя – атріовентрикулярному (АV-, передсердно-шлуночковому) вузлі. Від AV-вузла відходить AV-пучок, що передає збудження від передсердь до шлуночків. Між синусно-передсердним і передсердно-шлуночковим вузлами відбувається затримка передачі імпульсів на 0,15сек., тому систола передсердя закінчується раніше, ніж починається систола шлуночків. AV-пучок переходить у пучок Гісса, який поділяється на дві ніжки, від них відходять волокна Пуркіньє, імпульси по яких проходять зі швидкістю 5м/с. Регуляція частоти серцевих скорочень знаходиться під контролем нервової і гуморальної (ендокринної) систем. У довгастому мозку є ряд ділянок, які регулюють діяльність серцево-судинної системи:

1) кардіоінгібіторний центр – від нього відходить пара блукаючих нервів, що містять парасимпатичні волокна, що підходять до синоатріального вузла. Ім-пульси зменшують чостоту серцевих скорочень (ЧСС);

2) пресорна ділянка судинорухового центру – від нього відходять симпатичні волокна, що прискорюють ЧСС.

До цих центрів підходять нервові волокна від барорецепторів стінок дуги аорти, каротидного синусу і порожнистих вен. Імпульси від аорти і синусу сповільнюють роботу серця, від порожнистих вен – прискорюють.

У каротидних тільцях знаходяться хеморецептори, які збуджуються при високому вмісті вуглекислого газу у крові і надсилають імпульси у вазомоторний центр довгастого мозку. У відповідь центр посилає до судин імпульси і артеріальний тиск зростає. Інші фактори, зокрема, підвищення рН крові, зниження температури довкілля сповільнює, а зниження рН крові, підвищення температури довкілля, зростання вмісту в крові тироксину, адреналіну, навпаки, прискорює частоту серцевих скорочень.

Велике коло кровообігу починається в лівому шлуночку, кров попадає в аорту; після розгалужень артерій, артеріол, капілярів вона збирається в систему вену, вен, що впадають порожнистими венами в праве передсердя.

Мале коло кровообігу починається в правому шлуночку, далі йде в легеневий стовбур, праву і ліву легеневі артерії, артеріоли, після капілярів кров збирається в легеневі вени, що впадають у ліве передсердя.

Кардіальне коло кровообігу розпочинається від висхідної частини аорти на рівні клапанів відходять права і ліва вінцеві артерії, після чого вени серця збираються у вінцевий синус і впадають в праве передсердя.

Топографія серця

Серце – м’язовий порожнистий чотирьохкамерний орган конусоподібної форми, який є центром кровоносної системи. Серце починає пульсувати задовго до народження, в перші тижні ембріонального життя. Воно закладається в області шиї і на ранніх стадіях ембріогенезу воно є однокамерним, а пізніше в ньому послідовно формуються перетинки передсердь, потім шлуночків і клапанний апарат. Орган стає чотирикамерним. В ньому виділяють розширену частину – основу, в якій розташовані великі судини, і звужену частину – верхівку, направлену донизу, вперед, ліворуч. Серце розташовано в грудній порожнині в нижньому відділі переднього середостіння на сухожилковому центрі діафрагми, між лівою і правою плевральними порожнинами. Лівою легенею воно прикрите на дві третини, а правою – на одну третину.

Межі серця

Верхня межа серця розташована на рівні хрящів третіх ребер. Права межа проходить на 2см праворуч від правого краю груднини, між третім і п’ятим ребрами; нижня межа серця проходить від хряща п’ятого правого ребра і основи мечоподібного відростка до верхівки серця; ліва межа серця проходить навкіс від місця сполучення хряща третього лівого ребра з грудниною до верхівки серця, яка розташована в п’ятому міжреберному проміжку на 1см усередину від середньоключичної лінії.

Довга вісь серця проходить навкіс: починається з основи - зверху, позаду, праворуч і закінчується на верхівці - донизу, вперед, ліворуч. Форма серця у різних людей неоднакова - від видовженої овальної до короткої округлої. А тому і положення серця визначається його формою, формою грудної клітки і висоти стояння діафрагми. У людей з вузькою і довгою грудною кліткою серце розташовано майже вертикально і має витягнуту форму, у гладких людей з широкою грудною кліткою воно більш округле і лежить майже горизонтально.

Розміри серця

Довжина серця становить 12-13см, поперечний розмір – 8-11см, товщина – 5-8см, об’єм – 250-350мл, вага серця дорослого чоловіка складає близько 300г, а жіночого – 220г. Вважається, що розмір серця приблизно дорівнює розміру кулака.

Поверхні серця

Серце має чотири поверхні: передньоверхню (груднинно-реберну) опуклу; задньонижню (діафрагмальну); дві бічні (легеневі). Передньоверхня та задньонижня поверхні переходять одна в одну заокругленими краями, при цьому правий край загострений, а лівий – тупий, округлий.

Борозни серця

На поверхні серця пролягають три борозни: одна вінцева, проходить між передсердями і шлуночками; та дві (передня та задня) міжшлуночкові, які відділяють шлуночки один від одного. У вінцевій борозні розташовані власні судини серця – права та ліва вінцеві артерії та вени. В передній та задній міжшлуночкових борознах проходять передня та згинальна між шлуночкові гілки.

Порожнини (камери) серця

Серце людини має чотири камери: два передсердя (праве та ліве) та два шлуночки (праве та ліве). Серце поділено на дві, не сполучених між собою половини – праву (венозну) та ліву (артеріальну), кожна із яких, в свою чергу, утворена двома камерами – передсердям та шлуночком. Межі між передсердями і шлуночками чітко видно зовні і вигляді вінцевої борозни.

Праве передсердя.

Це порожнина, зверху в яку відкривається отвір верхньої порожнистої вени, а знизу – отвір нижньої порожнистої вени, під нею є невеликий отвір венозної пазухи (синуса), в яку збирається кров від власних вен серця, а також є кілька отворів найменших серцевих вен. Ліворуч, попереду передсердя, розташований випин передсердя, в якому є порожнина трикутної форми – праве вушко серця. На міжпередсердній перегородці є заглиблення – овальна ямка – це залишок отвору, через який у плоду сполучались обидва передсердя. На стінках правого передсердя і правого вушка є виступи – гребінчасті м’язи. Праве передсердя сполучається з правим шлуночком через передсердно-шлуночковий отвір, який обмежений фіброзним кільцем.

Правий шлуночок

Правий шлуночок розташований нижче від правого передсердя. Внутрішня поверхня його покрита м’язовими виступами і трабекулами, які утворюють сосочкові м’язи. Отвір між передсердям і шлуночком закривається тристулковим клапаном. Кожна стулка утворена складками ендокарду. До вільного краю стулок прикріплюються сухожилкові струни (хорди), які прямують до сосочкових м’язів. Від кожного сосочкового м’язу відходить 10-12 сухожилкових струн. При скороченні передсердь клапани відкриваються, а при скороченні шлуночків стулки клапанів щільно стуляються, перешкоджаючи поверненню крові в передсердя. Одночасно скорочуються сосочкові м'язи, натягаючи сухожилкові нитки і перешкоджаючи вивертанню клапанів у бік передсердь. Вгорі ліворуч в правому шлуночку є отвір легеневого стовбура. У вічці легеневого стовбура є три кишенеподібні півмісяцеві клапани, які пропускають кров у напрямку від шлуночка в легеневий стовбур. При скороченні шлуночка кров переходить у легеневий стовбур і кишені клапанів заповнюються кров’ю, їх стінки тісно стуляються і закривають вхід у легеневий стовбур, не даючи можливості крові повертатися назад до шлуночка.

Ліве передсердя

Ліве передсердя розташоване позаду правого, воно, як і праве передсердя, має випин, в якому є порожнина – ліве вушко. Всередині порожнини містяться гребінчасті м’язи. Верхня поверхня лівого передсердя містить чотири отвори легеневих вен. Ліве передсердя сполучається із лівим шлуночком передсердно-шлуночковим отвором, який закривається двостулковим (мітральним) клапаном.

Лівий шлуночок

Лівий шлуночок розташований нижче лівого передсердя. Його внутрішня поверхня покрита м’язовими виступами у вигляді трабекул, від яких починаються два сосочкових м’язи. Від них до стулок клапанів відходять сухожилкові струни, які перешкоджають вивертанню клапанів у бік передсердь і, тим самим, поверненню крові у передсердя. Вгорі праворуч є отвір аорти, отвір якої закривається трьома кишенеподібними півмісяцевими клапанами, які функціонують тук само, як і клапани легеневого стовбура, перешкоджаючи зворотному току крові в лівий шлуночок.

Стінки серця

Серце оточене перикардом, зовнішній шар якого складається з нерозтяжної білої фіброзної тканини, а внутрішній – із двох листків – вісцерального і парієтального. Вісцеральний зрощений із серцем, а парієтальний – з фіброзною тканиною, у щілині між листками знаходиться перикардіальна рідина, що зменшує тертя між стінками серця і навколишніми тканинами.

Стінка серця складається з трьох шарів. Внутрішній – ендокард – це тонка оболонка з ендотеліальних клітин на сполучнотканинному шарі з еластичними волокнами і клітинами гладеньких м’язів.

Найбільш товстий шар - міокард. Він утворений із серцевої м'язової тканини.

Епікард, чи вісцеральна пластинка – серозна оболонка із сполучної тканини, оповитої з вільної поверхні мезотелієм.

Функція передсердь полягає в тому, щоб збирати і на короткий час затримувати кров, поки вона не перейде до шлуночків. Відстань від передсердь до шлуночків дуже мала, тому велика сила скорочень не потрібна. М'язовий шар стінок шлунка відрізняється від м’язового шару передсердь не тільки по товщині, але і будові. Самий товстий шар мають стінки лівого шлуночка – 10-15мм, стінки правого шлуночка більш тонкі - 5-8мм, перетинка між шлуночками – 10мм, а між передсердями – 2-3мм.

Стінка шлуночків складається з 3 шарів м'язових волокон. Зовнішній шар одного шлуночка від фіброзних кілець йде донизу і навскіс до верхівки серця, утворює завиток і переходить у глибокий шар іншого шлуночка, далі, піднімаючись нагору, доходить до фіброзного кільця. Між зовнішнім і глибоким шарами розміщується циркулярний шар, окремий для кожного шлуночка.

Стінка передсердя має 2 шари волокон – більш глибокий, окремий для кожного передсердя, який утворює кільцеподібні пучки навколо вічка вен, і поверхневий, круговий, який охоплює обидва передсердя. Між шлуночками перетинка складається з м’язової тканини, за винятком сполучнотканинного верхнього відділу (зрощена Баталлова протока), між передсердями – перетинка утворена сполучною тканиною. М'язові стінки лівого шлуночка втроє товщі стінок правого шлуночка внаслідок того, що правий шлуночок постачає кров'ю легеневе (мале) коло кровообігу, тоді як лівий шлуночок жене кров по системному (великому) колу, постачаючи кров'ю все тіло.

Провідна система серця

Провідна система серця представлена спеціальними вузлами і волокнами і забезпечує скорочення і розслаблення різних відділів серця:

Синусно-передсердний (пазушно-передсердний) вузол або водій ритму (пейсмекер) – комплекс спеціалізованих м’язових клітин, розташованих у міокарді правого передсердя між отвором верхньої порожнистої вени і правим вушком серця, і визначає частоту серцевих скорочень;

Передсердно-шлуночковий (атріо-вентрикулярний) вузол – розташований у основи міжпередсердної перетинки;

Передсердно-шлуночковий пучок (пучок Гісса) – спускається в перегородку шлуночків, де він поділяється на праву та ліву ніжки, які локалізуються в стінках правого та лівого шлуночків;

Волокна Пуркіньє – розгалуження від ніжок пучка Гісса - поверхневі гілки провідної системи.

Центральну іннервацію серця забезпечують симпатичний і блукаючий нерви. Симпатичні нерви відходять від шийного та грудного відділів симпатичного стовбура і посилюють збудливість серцевого м’язу, внаслідок чого посилюється сила та частота серцевих скорочень і збільшується швидкість проведення імпульсу в серцевому м’язі. Від блукаючого нерва, який виходить із довгастого мозку, відходять верхні та нижні серцеві гілки, які впливають на роботу серця прямо протилежно симпатичним нервам, тобто, послаблюється сила та частота скорочень, зменшується швидкість поширення та проведення серцевого імпульсу по провідній системі, знижується збудливість серця.

Судини серця

Живлення серця здійснюється за рахунок правої та лівої вінцевих артерій, які лежать у вінцевій борозні і починаються від висхідної частини аорти. Права вінцева артерія огинає серце праворуч по вінцевій борозні і переходить на задню поверхню, і спускається по задній міжшлуночковій борозні до верхівки серця, де анастомозує з гілками лівої вінцевої артерії. Права вінцева артерія кровопостачає значну частину правої половини серця і частину задньої стінки лівого шлуночка. Ліва вінцева артерія забезпечує кров’ю ліву половину серця і незначну частину передньої стінки правого шлуночка. Артерії розгалужуються до капілярів, де відбувається обмін речовин. Із капілярів кров збирається у вени, які супроводжують вінцеві артерії. Частина вен впадає у вінцевий синус у правому передсерді, а частина вен несе кров безпосередньо у праве передсердя, обминаючи вінцевий синус.