Розділ І. Опис предметної області.

ВСТУП

Забезпечення сталого розвитку можливе лише шляхом подолання протиріч між економічним зростанням, збереженням природних ресурсів та поліпшенням якості життя населення. Це вимагає всебічної оцінки, застосування певних індексів та індикаторів. Світова спільнота постійно вдосконалює систему індикаторів, але, на жаль, достатньо узгоджена система сталого розвитку ще відсутня навіть на міжнародному рівні. В Україні процес всебічної оцінки також потребує подальшого обґрунтування та вдосконалення.

Дослідженнями цього питання займалися Д.Г. Медоуз, В.І. Данілов-Даніл’ян, Б.М. Данилишин, З.В. Герасимчук, Ю. Бицюра, Ю.В. Орловська, Л.Г. Мельник, М.З. Згуровський та багато інших. Нажаль, зараз недостатньо літератури для розгляду цього питання, особливо для порівняльних та аналітичних характеристик.

Економічний підхід полягає в оптимальному використанні обмежених ресурсів та застосуванні природо-, енерго- і матеріалозберігаючих технологій для створення потоку сукупного доходу, який би забезпечував принаймні збереження (не зменшення) сукупного капіталу (фізичного природного або людського), з використанням якого цей сукупний дохід створюється. Водночас перехід до інформаційного суспільства приводить до зміни структури сукупного капіталу на користь людського, збільшуючи нематеріальні потоки фінансів, інформації та інтелектуальної власності. Уже тепер ці потоки перевищують обсяги переміщення матеріальних товарів усемеро. Розвиток нової, «невагомої» економіки стимулюється не лише дефіцитом природних ресурсів, а й наростанням обсягів інформації та знань, що набувають значення затребуваного товару.

 

РОЗДІЛ І. ОПИС ПРЕДМЕТНОЇ ОБЛАСТІ.

Постановка задачі

Темою курсової роботи є дослідження та аналіз індексів. Ідентифікаторів соціального виміру стійкого розвитку суспільства та надання пропозицій щодо вдосконалення розвитку суспільства

Метою даної роботи є дослідження, аналіз та вдосконалення структури розвитку соціально стійкого суспільства на сьогоднішній день.

Предметом дослідження служать причинно-наслідкові зв'язки явищ і процесів, що відбуваються в структурі розвитку суспільства. Дослідження полягає у параметризації соціально-економічного виміру сталого розвитку. Методом порівняння п’яти індексів, які відображають рівень економічної та соціальної стійкості суспільства і господарства, виділені країни, що досягли найбільших успіхів на цьому шляху. Також проаналізовано внутрішній зміст цих індексів, їх наповнення конкретними соціально-економічними даними. Звичайно, всі індикатори, які впливають на складові наведених індексів, як і самі ці індекси, вимірюються у різних одиницях і мають різні інтер- претації. Тому вони приводяться до нормованої форми так, щоб їх зміни, як і зміни самих індексів, знаходилися в діапазоні від 0 до 1.

Дерево цілей:

Рисунок 1­ Дерево цілей для аналізу стійкого розвитку суспільства.

РОЗДІЛ ІI СИСТЕМИ ІНДИКАТОРІВ СТАЛОГО РОЗВИТКУ.

Інтегральні показники сталого розвитку.

ВИСНОВОК

Сталий розвиток — одна з основних парадигм сучасного розвитку суспільства. Важливими і поки що достатньою мірою не розробленими є задачі створення систем оцінювання показників сталого розвитку, адаптованих до національних природоохоронних пріоритетів, національної та регіональної екологічної, економічної та соціальної політик; оцінювання екологічності продукції, впливу продукційних систем протягом життєвого циклу на людину та оточуюче її середовище; застосування метрик сталого розвитку до обмеженої, локальної області (підприємства, міста, регіону тощо).

Сьогодні вже стало очевидним, що система управління на загальнодержавному та місцевому рівнях повинна передбачати використання цілого комлексу показників, що охоплювали б усі виміри сталого розвитку регіонів: соціальний, економічний та екологічний. Проведене комплексне дослідження сталого розвитку регіонів України дозволило, в першу чергу, створити цілу низку показників (параметрів) регіонального розвитку, які релевантно відтворюють результати економічної, соціальної та екологічної політики центральних та місцевих органів державної влади. Такі показники сформовані та обгрунтовані на основі узагальнення результатів зарубіжних та вітчизняних теоретичних досліджень і практичних розробок з питань сталого розвитку. Разом з тим, здійснений дослідницькою групою компаративний аналіз регіонів, за такими інтегральними показниками як індекс сталого розвитку та індекс гармонізації, зробив можливим для керівників різного рівня державної влади з’ясувати слабкі та сильні сторони сучасної вітчизняної регіональної політики, а також визначити пріоритетні напрямки їх подальшої діяльності.

Представлені результати дослідження дають змогу говорити про необхідність диференційованого підходу до розвитку регіонів та єдиної державної стратегії, заснованої на концептуальних принципах сталого розвитку.

Список використаної літератури:

1. Стратегія сталого розвитку регіону: [монографія] / [І. О. Александров, О. В. Половян, О. Ф. Коновалов та ін.]; за заг. ред. д.е.н. І. О. Александрова; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк: Ноулідж, 2010. – 203 с.

2. Аналіз сталого розвитку – глобальний і регіональний контекст / наук. кер. М. З. Згуровський; Міжнар. рада з науки (ICSU) [та ін.]. – К.: НТУУ «КПІ», 2010. Ч. 2. Україна в індикаторах сталого розвитку. – 2010. – 359 с.

3. Будущее, которого мы хотим: Итоговый документ Конференции ООН по устойчивому развитию РИО+20 (20–22 июня 2012 г., Рио-де-Жанейро, Бразилия). – 66 с.

4. Діагностика стану та перспектив розвитку соціальної відповідальності в Україні (експертні оцінки): [монографія] / [О. Ф. Новікова, М. Є. Дейч, О. В. Панькова та ін.]; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2013. – 296 с.

5. Козьменко О. В. Страховий ринок в Україні у контексті сталого розвитку: [монографія] / О. В. Козьменко. – Суми: ДВНЗ «УАВСНБУ», 2008. – 350 с.

6. Комплексна стратегія розвитку Дніпропетровської області на період до 2015 року: Рішення обласної ради Дніпропетровської області № 132-7/VI. – Дніпропетровськ: Дніпропетровська обласна рада, 2011. – 89 с.

7. Лібанова Е. М. Стратегічні пріоритети соціальної політики України на початку ХХІ століття / Е. М. Лібанова // Демографія та соціальна політика. – 2008. – № 1 (9). – С. 9–22.

8. Лісовський С. А. Аналіз збалансованості економічного, екологічного і соціального розвитку регіонів України / С. А. Лісовський // Український географічний журнал. – 2008. – № 1. – С. 43–47.

9. Методика вимірювання людського розвитку регіонів України. Методологічні положення зі статистики. – К.: Держкомстат України, 2001. – 32 с.

10. Про необхідність розробки та прийняття проекту Указу Президента України «Про основні напрями соціальної політики на період до 2015 року»: доповідна записка / [О. Ф. Новікова, В. П. Антонюк, Л. В. Шаульська та ін.]; НАН України, Ін-т економіки пром.-сті. – Донецьк, 2011. – 64 с.

11. Системна криза в Україні: передумови, ризики, шляхи подолання: аналіт. доп. / за заг. ред. Я. А. Жаліла. – К.: НІСД, 2014. – 132 с.

12. Социально-экономический потенциал устойчивого развития: ученик / под ред. проф. Л. Г. Мельника (Украина), проф. Л. Хенса (Бельгия). – Сумы: ИТД: «Университетская книга», 2007. – 1120 с.

 

 

ВСТУП

Забезпечення сталого розвитку можливе лише шляхом подолання протиріч між економічним зростанням, збереженням природних ресурсів та поліпшенням якості життя населення. Це вимагає всебічної оцінки, застосування певних індексів та індикаторів. Світова спільнота постійно вдосконалює систему індикаторів, але, на жаль, достатньо узгоджена система сталого розвитку ще відсутня навіть на міжнародному рівні. В Україні процес всебічної оцінки також потребує подальшого обґрунтування та вдосконалення.

Дослідженнями цього питання займалися Д.Г. Медоуз, В.І. Данілов-Даніл’ян, Б.М. Данилишин, З.В. Герасимчук, Ю. Бицюра, Ю.В. Орловська, Л.Г. Мельник, М.З. Згуровський та багато інших. Нажаль, зараз недостатньо літератури для розгляду цього питання, особливо для порівняльних та аналітичних характеристик.

Економічний підхід полягає в оптимальному використанні обмежених ресурсів та застосуванні природо-, енерго- і матеріалозберігаючих технологій для створення потоку сукупного доходу, який би забезпечував принаймні збереження (не зменшення) сукупного капіталу (фізичного природного або людського), з використанням якого цей сукупний дохід створюється. Водночас перехід до інформаційного суспільства приводить до зміни структури сукупного капіталу на користь людського, збільшуючи нематеріальні потоки фінансів, інформації та інтелектуальної власності. Уже тепер ці потоки перевищують обсяги переміщення матеріальних товарів усемеро. Розвиток нової, «невагомої» економіки стимулюється не лише дефіцитом природних ресурсів, а й наростанням обсягів інформації та знань, що набувають значення затребуваного товару.

 

РОЗДІЛ І. ОПИС ПРЕДМЕТНОЇ ОБЛАСТІ.