У дітей залежно від типу сімей

Сім'я — це найцінніший скарб, яким повинен дорожити кожен. Якщо ж людина, проживши життя, не створила власної сім'ї, не виростила дітей, можна вважати, що вона марно прожила на світі. Лише в сім'ї людина може бути по-справжньому щасливою. У ній ми навчаємося бути доброзичливими, гуманними, щедрими, добрими. Саме тут закладаються найвищі людські цінності. Тому, маючи гарну сім'ю, ми повинні дякувати Богові за такий дарунок.

Сповідуючи подібні думки, ми зацікавилися, яким чином складаються відносини в сучасних умовах між головними представниками сім'ї — батьками й дітьми. Також ми вивчали особистісні характеристики дітей у різноманітних сім'ях.

Дослідження проводилося за методикою Рене Жиля, яка дала нам змогу вивчити картину стосунків між батьками і дітьми в сучасних сім'ях. Ця методика також дала -нам змогу проаналізувати вплив конкретних типів сімей на формування особистісних характеристик дітей. Ми досліджували повні сім’ї з однією дитиною,

Таблиця 1 Ставлення дітей до батьків в окремих видах сімей, %

	Склад сім'ї
Склад сім^і	Неповна сім'я (одна мама)	Повна сім'я, одна дитина	Повна сім'я, 2—3 дітей	Багатодітні СІМ^І
	Стать
Х	Д	Х	Д	X	Д	X	Д
Мама	50,5	67,2		41,8	31,8
Батько	13,2		25,3	14,5	19,3	14.8	22,5	16,8
Батьки разом	21,6		50,4	48,6		41,8	33.9	32,7
Брат, сестра	23,8	29,4	16,3	26,3	34,8	31,2	33,2	42,9
Друзі	14,1	18,8		15.9	14,7	13,7	9,3	8,5

повні сім'ї з двома-трьома дітьми, багатодітні, а також неповні сім'ї, де основну роль виконує мати. Аналіз результатів дослідження показує, що діти найприхильніше ставляться до матері у неповних сім'ях (дівчатка — 67,2;, хлопчики — 50,5%) (табл.1).

 

Природне бажання дітей бачити поряд з собою двох рідних людей — батька й матір, не відбереш. Але, коли складається ситуація, де дитина лишається напівсиротою, подвійну любов вона віддає матері. Як свідчить статистика, такі сім'ї складаються переважно в результаті розлучень, які досить поширені в нашому суспільстві. Дитина лишається сиротою при живому батькові. Рідше спостерігається тенденція, коли батько помирає. І тоді у таких сім'ях мати, як правило, намагається зробити все для того. щоб дитина не відчувала себе одинокою, покинутою. Та не завжди це вдається.

Дитячої любові й відданості варті всі матері, а тим більше матері, які змушені нести весь тягар життєвих перипетій на своїх плечах. Тому, безумовно, материнська турбота й опіка високо оцінюється дітьми з неповних сімей. Адже, за результатами дослідження, хлопчики й дівчатка найвище цінують матір у тих сім'ях, де роль батька обмежена або відсутня взага­лі. У повних сім'ях, із збільшенням кількості дітей, роль матері слабшає. Цікавим є те, що саме в багатодітних сім'ях рольова оцінка матері є най­нижчою в порівнянні з іншими типами (видами) сімей (дівчатка — 39%, хлопчики — 31%'). Подібна тенденція спостерігається в хлопчиків і дівчаток. Важливе значення для виховання ді­тей відіграє авторитет батька. У хлоп­чиків найтісніший зв'язок батька і сина спостерігається у повних сім'ях з одні­єю дитиною. Через відсутність братів і сестер хлопчики вбачають у своєму батькові друга й порадника. Слід заз­начити, що хлопчики з багатодітних сі­мей також віддають перевагу спілку­ванню з батьком (22,5%).Найменшу увагу батькові приділяють діти з не­повних сімей.

Дівчатка найбільшою увагою наді­ляють батька в багатодітних сім'ях (16,8%). Друге місце за кількістю свід­чень на користь батька займають сім'ї з 2—3 дітьми (14,8%), найниж­чий авторитет батька у дівчаток та хлопчиків з неповних сімей.

Благополуччя сім'ї залежить від взаємоповаги між батьками, спільнос­ті виховних ідей. Тому діти часто уяв­ляють батька й матір саме в єдності. У такому випадку дитина в своїй сві­домості не наділяє когось одного з батьків більшою увагою, а оцінює од­наково їхню роль у своєму житті. Ре­зультати дослідження показали, що в свідомості дітей батьки виступають як одне ціле в повних сім'ях з однією ди­тиною. Отже, батьки, які виховують лише одну дитину, незалежно від то­го, хлопчик це чи дівчинка, постають в дитячій уяві в єдності. Це відбуваєть­ся з певних причин. А саме, потрапля­ючи в становище відсутності братів і сестер, діти постійно перебувають у оточенні лише дорослих. На думку М.Стельмаховича, «...батькам дово-^ диться наче за «сумісництвом» поряд з батьківськими обов'язками викону­вати ще обов'язки «зниклих» старших братів і сестер, тобто бути старшими друзями своїх дітей, залишаючись ра­зом з тим, як і належить, їхнім «до­машнім начальством» -(е-НВВ^ І тому батьки, займаючи таку позицію, мимо­волі стають особливими для своєї ди­тини. Виховуючи лише одну дитину, батьки відчувають підвищену відпові­дальність перед нею. Вони постійно прагнуть догодити своєму «чадові», що в багатьох випадках призводить до негативних наслідків. Діти відчува­ють батьківську любов особливо гост­ро, коли вона спрямована лише на одного вихованця. Звичайно, найви­щий вплив прихильності до своїх ді­тей спостерігається у благополучних сім'ях, де панують взаємна повага й любов між батьками.

В основному дитина, яка єдина в сім'ї й відчуває на собі подібну опіку, не виділяє когось одного з батьків ок­ремо, а любить обох однаково. Ціка­вим є те, що під час аналізу результа­тів дослідження ми не помітили роз­біжностей між хлопчиками й дівчатка­ми. Тут вони виступають однодумця­ми. Дещо меншу єдність батьків усві­домлюють діти в сім'ях з більшою кількістю дітей. Найнижча єдність батьків спостерігається у неповних сім'ях (дівчатка — 18%, хлопчики — 21,6%).

Завданням кожної сім'ї є вихован­ня мудрих дітей, якими можна було б пишатися. Основна відповідальність у цьому, безумовно, лягає на плечі батьків. Та не правильно було б від­кидати вплив дітей одне на одного, особливо братів і сестер. На думку М.Стельмаховича, «...дитина, як пра­вило, значно активніше реагує на вчинки старшої дитини в сім'ї, ніж на наказ батьків, оскільки діти завжди ближчі між собою в становиш! і взає­морозумінні, ніж з батьками». Тоб­то виховна роль братів і сестер є не заперечувана. Таку думку підтверд­жують і результати нашого дослід­ження. У сім'ях, де є старші чи мо­лодші брати і сестри, діти надають перевагу спілкуванню саме з ними. Ставлення до батьків змінюється. Спілкуються з ними: хлопчики — 39%, дівчатка — 32,7%. Ставлення до братів й сестер: хлопчики — 42,9%. дівчатка — 42,9%. Ця тенден­ція спостерігається особливо серед дівчаток, які виховуються в багатодіт­них сім'ях, і серед хлопчиків, які вихо­вуються в сім'ях з 2—3 дітьми.

Зовсім протилежна ситуація спос­терігається в сім'ях з однією дити­ною. Одинокій дитині бракує партне­ра для ігор і спілкування в сім'ї, вона перебуває в оточенні лише дорослих, що гостро суперечить її природній потребі — спілкуватися зі старшими та молодшими братами й сестрами. Якщо таке спілкування відсутнє, ди­тина потрапляє в дискомфортне ста­новище. Вже зазначалося, що в таких сім'ях батьки змушені виконувати подвійну роль — роль батьків і відсут­ніх братів та сестер.

Незалежно від того, як складають­ся стосунки між батьками й дітьми, будь-якій людині властиве бажання спілкуватися з іншими людьми. Отже, маючи навіть найкращу сім'ю, дитині також важливо мати хороших друзів. Тобто друзів, з якими можна було б поспілкуватись на різні теми, порадіти за їхні успіхи, поспівчувати невдачам.

Під час аналізу результатів опиту­вання було виявлено, що найбільше шукають підтримки серед друзів дів­чатка з неповних сімей. Зважаючи на те, що мама займає найголовніше міс­це в їхньому житті, друзям вони відда­ли почесне перше місце. На нашу думку, друзями вони намагаються по­ліпшити свій душевний стан і кофор­тніше відчувати себе в житті. Важливе значення відіграють друзі для дівчаток з повних сімей, де виховується лише одна дитина. У даній ситуації брак спілкування з дітьми в сім'ї компенсу­ється спілкуванням з друзями.

Якщо в сім'ї виховується більше однієї дитини, вплив друзів зменшу­ється. Це пояснюється тим, що дітям немає необхідності шукати партнерів для ігор і спілкування за межами до­мівки. Виховуючись у повній сім'ї зі своїми братами й сестрами, вони за­безпечують собі найнеобхіднішу пот­ребу в спілкуванні.

У хлопчиків ми помічаємо інше ставлення до друзів. У повних сім'ях з 2—3 дітьми хлопчики надають пе­ревагу спілкуванню з-друзями. Друзі для хлопчиків не є своєрідною замі­ною братів і сестер, як у дівчаток. Найбільшою увагою наділяють друзів хлопчики з повних сімей з 2—3 діть­ми (14,7%). На другому місці знахо­дяться хлопчики з неповних сімей. І третє місце посідають діти-одинаки з повних сімей. Навіть будучи однією дитиною, хлопчики не так гостро від­чувають потребу в дружбі з іншими дітьми, знайшовши надійну підтрим­ку в батька.

У багатодітних сім'ях хлопчики найменше відчувають потребу в дружбі. Як стверджує М.Стельмахо-вич, «Діти люблять виростати у сере­довищі своїх братиків і сестричок. Як­що...спілкування зі старшими та мо­лодшими братами й сестрами... від­сутнє, дитина потрапляє у диском­фортне становище»". Ці слова під­тверджують і результати тййвет дос­лідження. Виховуючись у багатодіт­них сім'ях, діти відчувають себе ком­фортно й затишно разом з братами й сестрами. У дітей-одинаків, навпаки, відчувається гостра потреба в спілку­ванні з друзями (хлопчики — 10%, дівчатка — 15,9%). Слід сказати, що в дівчаток друзі відіграють дуже важ­ливу роль тоді, коли сім'я неповна.

Отже, мікроклімат у сім'ї повністю впливає на потреби дитини, а також на формування особистісних харак­теристик. Майбутнє дитини певною мірою залежить від того, наскільки благополучна сім'я. Тобто, якщо в сім'ї дитина бачить взаємоповагу між батьками, дітьми й іншими членами сім'ї, це, безумовно, якнайкраще ві­добразиться в свідомості хлопчиків та дівчаток. Тому нас особливо заці­кавив вплив членів родини безпосе­редньо на дитину, як особистість, а саме: формування таких особистіс­них характеристик, як допитливість, комунікабельність, лідерство, кон­фліктність, агресивність (табл.2).

 

Таблиця 2 Особистісні характеристики дітей

	Склад сім'ї
Одна мама	Повна сім'я, одна дитина	Повна сім'я, 2—3 дітей	Багатодітні сім'ї
Стать
Х	Д	Х	Д	X	Д	X	Д
Допитливість		48,5		54,9	47,3	56,4	42,5	57,7
Комунікабельність	15.1	30,8	22,3		22,6	30,3	18,8	28,6
Лідерство	22,7	12,7	14,3	16,8	26.6		23,9	15,4
Конфліктність	41,6	14,4		13,9	26,9	12,6	16,3	6,8
Відчуженість	15,4	18,5		13,6	17,1	14,1		14,6

 

 

Перш за все дітям присутня до­питливість. Саме вони здатні задава­ти найбільше питань, що свідчить про Їхнє велике бажання дізнатись про щось нове, невідоме.

За результатами дослідження найвищі показники відзначаються у дівчаток з сімей, у яких виховується більше двох-трьох дітей. У гурті, разом з братами й сестрами, дівчатка найактивніше цікавляться усім новим. Дещо нижчий відсоток допитливості спостерігаємо у повних сім'ях з однією дитиною (54,9%). Найменше цікавить новизна навколишнього середовища дівчаток з неповних сімей. Це спостерігається і в хлопчиків. Серед хлопчиків найвищий відсоток допитливості відзначається у сім'ях з однією дитиною, найнижчий — у неповних сім'ях. Діти з неповних сімей стають більш байдужими, їм не цікавими стають ті факти, які б зацікавили дітей з благополучних сімей.

Не слід залишати поза увагою і той факт, що діти, які ростуть без батька, відзначаються найбільшою агресією у ставленні до своїх однолітків, товаришів, друзів. Вони є найпершими порушниками в школі й за її межами, а також найактивнішими лідерами в конфліктних ситуаціях. Можливо, нестача батьківського виховання й спричинила такий хід подій. Найменше створюють конфліктні ситуації ті діти, які виховуються у багатодітних сім'ях. Діти з таких сімей намагаються не влаштовувати скандальних ситуацій, а відзначаються певною поступливістю, доброзичливістю. Не менше конфліктують і дівчатка-одиначки (13,9%) з повних сімей, які також намагаються верховодити в конфліктних ситуаціях. У сім'ях з більшою кількістю дітей рівень конфліктності знижується.

Вплив сімейного виховання позначається й на такій особистісній характеристиці, як комунікабельність. Як відомо, жодна людина не існує сама по собі. Кожен з нас може жити лише серед людей. Спілкування ж є невід'ємною й дуже важливою стороною людського існування. Тому, досліджуючи потребу в спілкуванні в різних сім'ях, ми визначили, що суттєва відмінність між хлопчиками й дівчатками. Виховуючись в неповних сім'ях, де основну виховну роль виконує мама, а роль батька практично відсутня, хлопчики стають дуже замкнутими, потреба в спілкуванні зводиться до мінімуму.

Дівчатка зовсім по-іншому формуються в неповних сім'ях. Вони, на противагу хлопчикам, активно вступають у спілкування, намагаються завдяки активному контакту завоювати прихильність друзів. Саме з таких сімей дівчатка найбільше цінують друзів, їхню дружню прихильність. Взагалі, за результатами дослідження, дівчатка є комунікабельнішими, ніж хлопчики. Потреба в спілкуванні в них розвинута більшою мірою.

Найактивнішими співбесідниками виступають хлопчики з повних сімей з 2—3 дітьми, і вони знаходяться на першому місці (22,6%). Дещо нижча активність у хлопчиків-одинаків (22,3%). На нашу думку, знижене бажання спілкуватись у дітей з багатодітних сімей, де є старші й менші брати та сестри.

Дівчатка з повних сімей з 2—З дітьми теж активно спілкуються в колективі (30,3%). У багатодітних сім'ях дівчатка найактивніше спілкуються з братами й сестрами.. Найменша потреба у спілкуванні зі своїми однолітками спостерігається серед дівчаток, які є єдиною дитиною в сім'ї.

Хлопчики й дівчатка з повних сімей, де виховуються 2—3 дітей, найактивніше спілкуються зі своїми однолітками. Зайнявши активну позицію, діти впевнено зарекомендовують себе як безперечні лідери. Аналізуючи окремо результати дослідження дівчаток було помічено, що подібна активність спостерігається і в повних сім'ях з однією дитиною (16,8%). Прагнення домінувати поступово зменшується в багатодітних сім'ях (15,4%). Зовсім інше бажання спостерігається в дітей-напівсиріт. Особливо знижене бажання до лідерства відзначається у дівчаток, які виховуються без батька. Хлопчики з таких сімей теж знаходяться на передостанньому місці (22,7%). А найпасивнішими вони є у повних сім'ях, де виховується лише одна дитина (14,3%), поряд з тим, що дівчатка з таких сімей є більш активними (16,8%).

Методика Рене Жиля дала змогу нам уявити становище в сучасних сім'ях дівчаток і хлопчиків15-17 років. За результатами нашого дослідження, найвищий відсоток почуття відчуженості, одинокості, занедбаності спостерігається в дівчаток саме в неповних сім'ях. Тобто вони є найранимішими в подібній ситуації.

У хлопчиків почуття найбільше загострюється у багатодітних сім'ях, де вирує багатоголосся братиків і сестричок (24%). Здавалося б, присутність братів і сестер у сім'ї є причиною того, що хлопчики відчувають себе обділеними увагою з боку батьків.

Низький відсоток почуття відчуженості відзначається в повних сім'ях з 2—-3 дітьми серед дівчаток (14,1%). Серед хлопчиків третє місце розділяють діти з неповних сімей, де основну виховну роль виконує мати. Найкомфортніше і найвпевненіше почувають себе діти у повних сім'ях, де вони є єдиною дитиною. Будучи одинаком чи одиначкою в сім'ї, дитина має змогу певною мірою відчути всю турботу батьків, бо вони спрямовують усю свою любов і увагу на неї.

 

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

Сучасна сім'я все більше стає головною ланкою у вихованні дитини. Вона має забезпечувати її достатні матеріальні та педагогічні умови для інте­лектуального, фізичного, морального та духовного розвитку.

Батьки. Якими вони повинні бути? Загальних ре­цептів немає. І все ж... Ніжна, весела мати, що вміє бу­ти ледь-ледь холоднуватою. Стримано-суворий бать­ко, що часом усміхнеться і зрідка попустує. Можливо, на таких невеликих «вкраплюваннях» мають трима­тися і авторитет, любов до дітей.

А дитина, якою б вона не була, коли їй скрізь погано, мусить бути захищеною вдома, мусить знати: там завжди горить вогник, що зігріє без зайвих запитань і повчань.

У вихованні підростаючих поколінь важливим чин­ником має стати родинна педагогіка. Родинна педа­гогіка розглядає виховання дитини як певну взаємодію головним чином батьків і конкретних умов, що вплива­ють на виховання й соціальне становлення особистості. Як вихователі, так і батьки повинні добре знати особистісні якості дитини: фізичне й психічне

здоров я, стійкість нервової системи, реакції на ті чи інші види подразнень, інтереси і можливості тощо. А тому важливо поєднувати елементи наукової педа­гогіки та родинно-національних традицій, звичаїв і об­рядів у підготовці батьків, педагогів до здійснення ними виховної функції, підвищення педагогічної культури сім'ї.

То хто ж допоможе батькам набути педагогічних знань? Напрошується традиційна відповідь — школа. І це, зрештою, правильно. Бо школа лишається одним з найбільших авторитетів у цьому питанні.

Аналіз педагогічної практики показує, що най­кращі результати дає така організація педагогічного всеобучу батьків, яка передбачає обов'язкові для батьків бесіди за сталим планом і програмою; гру­пові та індивідуальні консультації, педагогічні прак­тикуми, батьківські загальношкільні і класні збори, ґ активне залучення до участі у виховній роботі з класом, до виконання доручень батьківського комітету.

Зібрані матеріали призначені для класних керівників, вчителів, шкільних психологів в організації роботи з батьками і для самостійної роботи всіх, хто підвищує педагогічний рівень.

ПОРАДИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ ДІТЕЙ В СІМ"Ї'

Стаття 59 Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дити­ни як особистості.

2. На батьків покладається однакова відпо­відальність за виховання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

—- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей:

— поважати гідність дитини, виховувати праце­любність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до України, рідної мови, культури, сім'ї, пова­гу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів:

—— сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати домашню освіту в обсязі вимог до її змісту, рівня та обсягу:

— виховувати повагу до законів, прав, основних сво­бод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх заміню­ють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захи­щає права сім'ї.

Стаття 60

Права батьків

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

—- вибирати Заклад освіти для неповнолітніх дітей:

—— обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування в закладах освіти:

— звертатись до органів державного управління освітою з питань навчання, виховання дітей;

— захищати у відповідних державних, судових орга­нах законні інтереси своїх дітей.