Форма проведення. Відверта розмова.

Усе суще і живе на Землі має свій початок і свій кінець. Сім'я ж у цьому одвічному циклі виконує роль не тільки продовження роду, а й збереження та продов­ження соціальних, культурних, духовних традицій.

У наш час, такий тривожний і бентежний, економічно і соціальне нестабільний, суспільне хисткий і вибухове небезпечний непередбачуваними подіями і полярно змінюваними цінностями, сім'я, хоч і зазнає значного негативного впливу, але продовжує лишатися тим єди­ним острівцем у бурхливому життєвому морі, де людина може знайти дах, розраду і надію.

І кожен з дітей знаходиться у сімейному колективі. Тут вони живуть, виховуються, а ви, як батьки, несете відповідальність за їх виховання.

Можна уявити злу. недоброзичливу людину, яка ви­росла в добрій, справедливій сім'ї? Можна.

Можна зустріти ледаря, який вийшов із сім'ї трудівників? Можна.

Можна знайти приклади, коли в неблагополучній сім'ї виростали прекрасні люди? Можна.

Тому що сім'я має великий вплив на особистість ди­тини. Для кожної сім'ї характерна специфічна, особлива свідомість — певні критерії в оцінці життєвих явищ, поставлені мета і способи її досягення, погляди на на­вколишній світ і т. д. Звичайно, сім'я — колектив чутли­вий. На неї впливає склад сім'ї. Жити у великій сім'ї, де

зібрані представники трьох поколінь, зовсім не те, що в сім'ї без дідуся і бабусі; там, де одна дитина, живеться по-іншому, ніж у сім'ї, де дітей кілька. В кожній з таких сімей по-різному розподілені ролі. різні клопоти і обов'язки. 1 тому сім'я є найважливішою умовою вихо­вання дітей. Та для цього належить подолати багато шляхів. А вони. як відомо, не завжди вистелені троянда­ми, бувають на них і глибокі рівчаки, й колючі терни.

Процес виховання дітей потребує від вас грунтовних різноманітних знань, урахування вікових особливостей синів і доньок. Досить часто ви, батьки, не розумієте по­треб і запитів дітей, що викликає в них тривогу і протест дітей, які з цим не миряться. Проблема «батьків і дітей» завжди була актуальною. То в чому справа? Невже батьки такі черстві й нечутливі до своїх чад. байдужі до їх інтересів, неспроможні зрозуміти найближчих їм людей, а діти жорстокі й невдячні, грубі й егоїстичні настільки, що на всі спроби батьків щиро порозумітися, відповіда­ють бездушністю й емоційною глухотою? Тому ви, бать­ки, чиї діти стоять на порозі підліткового віку. повинні пам'ятати:

1. Любіть дитину не за те, що вона розумна чи красива, а лише за те, що вона рідна дитя.

2. Головне новоутворення підліткового періоду — відкриття своєї індивідуальності, свого «Я».

3. Починається перебудова організму — дитина стає імпульсивною, з'являється негативізм, часта зміна настрою, суперечки із ровесниками, бунт проти батьків.

4. На дітей звалюється криза, пов'язана з бажанням самостійності, відокремленості від батьківської опіки і страхом перед невідомим дорослим життям.

5. Зростає дух незалежності, який робить стосунки підлітка в сім'ї, в школі дуже напруженими.

6. Бажання звільнитися' від зовнішнього контролю поєднується із збільшенням самоконтролю і початком свідомого самовиховання.

7. Підліток дуже чутливий, вразливий і легко піддається впливам, як позитивним так і негативним.

8. Підвищений рівень тривожності.

9. Внутрішній світ дитини ще не має стабільності, то­му батькам не бажано залишати своїх дітей без розум­ного нагляду.

 

10. Розширюється спілкування.

11. Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

12. З'являються нові авторитети.

1 3. Недоліки і протиріччя в поведінці близьких і стар­ших сприймаються гостро і хворобливо.

14. В батьках хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Які все ж вікові особливості підлітків? Підлітковий вік -- періоду розвитку дитини від 10 до 15 років. Він ха­рактеризується бурхливим і нерівномірним ростом і розвитком організму, що супроводжується подекуди тимчасовими розладами у діяльності серцево-судинної і нервової системи (підвищення кров'яного тиску, сер­цебиття, запаморочення, загальна неврівноваженість, дратівливість, періодична млявість, апатія тощо). Голо­вне у фізичному розвитку підлітка — статеве дозрівання, яке істотно впливає на роботу внутрішніх органів, а та-кож є причиною появи статевого потягу (часто неусвідомленого) і пов'язаних з цим нових переживань, думок, почуттів. У зв'язку з особливостями фізичного розвитку велике значення у підлітковому віці має пра­вильний режим праці, відпочинку, сну, харчування, фізичне виховання, спорт.

Основна діяльність у підлітковому віці — суспільне ко­рисна. У ході її розвиваються розумові здібності підлітка, його пам'ять, увага, емоційно-вольова сфера. Швидко формуються моральні Поняття, переконання, принципи, які визначають поведінку учня. Важливим моментом у формуванні особистості підлітка є розвиток самосвідо­мості, на основі якої часто виникає прагнення до само­виховання, формування почуття дорослості виявляється у прагненні до самостійності, бажання добитися у до­рослих визнання своєї гідності, звільнитися від дріб'яз­кової опіки.

Ігнорування дорослими цього аспекту в розвитку особистості підлітка — одна з частих причин його підліктів з людьми, що його оточують.

Для прикладу розглянемо таку ситуацію. Лариса, уче­ниця 8 класу, познайомилась з Боліком Слив'янським. Все частіше розповідає про нього батькам. Йому 20 років, працює у фотоательє, красиво одягається. Справжній, на її думку, мужчина, не то, що її однокласни­ки. Вона вже з ним в кіно ходила, він їй свою фотокарт­ку подарував.

Подивилася мати на картку — і серце защеміло. Все їй не сподобалось: і бакенбарди оті, і вусики, і погляд самовпевнений. і посмішка улеслива. Що йому потрібно від моєї доньки з дитячим ряботинням на обличчі? Та не можна, заспокоюю себе, по фотокартці про людину судити. Бува, що й розумні люди такий вигляд мають.

Показала картку чоловікові. Він розсердився: «Та це

ж пустодзвін якийсь! Негайно заборони Ларисі зустрічатися з ним». «Заборонити можна. — кажу. — але що це дасть? Вона перестане зі мною говорити про нього, і тільки. Але чи перестане з ним зустрічатися? Це не так просто — заборонити». Порадившись, батьки вирішили зробити так.

Сказала мати Ларисі, щоб вона запросила свого Боліка в гості: «Ми, мовляв, хочемо познайомитися з ним». Вона охоче погодилась. Але він довго не приходив. «Не має часу, — коротко відповідала мені Лариса», їй, бачу, вже було соромно переді мною. Нарешті прийшов цей Болік. Розговорились. Коли син збиває розмову на літературу, на навчання, то Болік замовкає і тільки очи­ма кліпає. Лариса ніяковіє, але рада. що Болік прийшов. Сіли за стіл. Болік пожвавішав. Поглянув на етикетку на пляшці й почав розповідати, які є марки вин і коньяку. Випив одну чарку, другу. А батько Ларисі показує зна­ками, щоб вона гостинність проявляла. Але Болік уже сам усім підливає та різні тости виголошує. Він ще сидів би та сидів, та Лариса запропонувала пройтись. Швид­ко повернулась і мовчки пішла до іншої кімнати.

Приходив ще кілька разів до Лариси цей Болік, а потім перестав. Лариса якийсь час нічим не ділилася зі мною, а згодом заговорила: «Знаєш, мамо? Я сказала цьому Слив'янському, щоб він у нас більше не з'являвся і щоб до мене близько не підходив».

«Роби, дочко, як хочеш, — відповіла мати. — Тобі видніше».

Питання для обговорення.

1. Чи правильно вчинили батьки щодо дочки?

2. Яких методів виховання дотримуються батьки в даному випадку?

3. Оцініть дану ситуацію зі своєї точки зору.

(Виступи батьків].

Після обговорення ситуації вчителеві варто зверну­тися до батьків із запитанням: «Як мені краще вихову­вати ваших дітей, а моїх теперішніх учнів? Розкажіть, що їх хвилює, що в нашій школі вас не задовольняє». І тим самим викликати на відверту розмову.

(Виступ батьків).

На закінчення, шановні батьки, хотілося б сказати слова великого педагога Василя Олександровича Су-хомлинського. Він говорив: «У дитині ми повинні бачи­ти завтрашню дорослу людину — ось в цьому, мені здається, і полягає життєва мудрість батька, матері, педагога. Іншими словами — потрібно вміти любити дітей». Адже ми, дорослі, чомусь забуваємо, що в ди­тячій душі, як на благодатному грунті, — все, що потрап­ляє, проростає. Посієш добре, розумне, вічне, і збереш багатий урожай доброти, милосердя, людяності, щи­рості.

 

Взаємовідносини у сім’Ї і моральне виховання дітей молодшого шкільного віку

Мета. З'ясувати, яку поведінку слід вважати моральною. Розкрити зв'язок моральних звичок з культурою поведінки школяра.

Обладнання. Виставка літератури з дано' теми. Вислови видатних людей на дану тему.

Виховувати тепер дуже важка справа; думаєш, ну, все, тепер закінчилось. Але' тільки все починається!..

М.Ю. Лєрмонтов

„.Виховувати не значить тільки вигодовувати і догляда­ти.. але і дати напрям серцю і розуму.

ВГ. Бєлінський

Форма проведення. Лекція.

Дитина народилася... А якою вона виросте? Чи буде вона працьовитою, доброю, чесною, чи любитиме й шануватиме своїх батьків,' чи здатна буде відповідати за себе і свої вчинки, як вона ставитиметься до себе і оточуючих, яким буде й життєвий вибір, якими будуть ї поведінка і місце в суспільстві, іншими словами, чи буде в майбутньому дитина морально зрілою особистістю?

Хто ж і коли має розпочати моральне виховання дитини?

Відомо, що засвоєння норм моральної поведінки почи­нається ще в ранньому дитинстві Спостерігаючи за поведінкою батьків, дитина вчиться творити добро, виявляти любов і сим­патію до інших людей, вчиться бути працьовитою і скромною, чесною і справедливою, щедрою, ввічливою, витриманою. Ви, батьки, вчите любити рідну землю, шанобливо ставитися до її краси і багатства. Ви є першими вчителями людського співжит­тя. Отож. дорогі батьки, ви є першими вихователями дитини, і розвиток моральності дітей — одне з найважливіших ваших за­вдань

Діти, особливо молодшого шкільного віку, які правильно роз­виваються і в яких є всі передумови для розвитку моральної по­ведінки, сприймають батьків, вихователю, вчителів як носіїв усього найкращого, на яких бажають бути обов'язково схожими. Дітям хочеться пізнати великий, невідомий світ. Засвоєння пра­вил поведінки, бажання робити те, що роблять дорослі, — важливі мотиви позитивної поведінки дітей Урахування саме цього спо­нукання дає позитивні наслідки, адже допомагає вам, як бать­кам, не лише залучати дітей до виконання різних завдань, а й полегшує формування в них навичок моральної поведінки.

Провідним мотивам така моральної поведінки у дитини мо­лодшого шкільного віку є схвалене ставлення до їхньої по­ведінки Батькам знайома радість дитини, яку похвалили. Діти дуже часто звертаються до батьків, щоб переконатися у пра­вильності, загальній корисності своїх дій. Тому підкреслення до­рослими успіхів дитини під час виконання нею різних доручень і після зробленої справи викликає позитивні переживання і сприяє її моральному зростанню.

Дії дорослих не викликають жодного сумніву, і дитина, як пра­вило, охоче сприймає зауваження, нагадування Під впливом вимог дорослих у неї формується вміння стримувати себе, кон­тролювати власну поведінку, протидіяти негативним впливам. Проте багато дітей, як відомо, поводять себе відповідним чином лише у присутності дорослих, в особливо відповідальних ситу­аціях або через побоювання покарання. Коли діти позбавлені контролю, вони часто забувають, що повинні себе стримувати, не можуть подолати свою імпульсивність Така залежність по­ведінки дп-ей лише від зовнішніх впливів (наявність чи відсутність

дорослих) свідчить про ще недостатню сформованість стимулів стійкої моральності

У дітей З—4-го класу з'являється нове ставлення до себе — вони вже можуть оцінювати свої вчинки, їхня поведінка стає більш свідомою і обдуманою. Певна частина дгтей самостійно намагається поліпшити поведінку, займаючись самовихован­ням.

Позитивну поведінку забезпечують вже не зовнішні впливи, а, внутрішні спонукання — розуміння непристойності чи негатив­ності вчинку, незадоволення собою й бажання удосконалити свою особу, вболівання за честь колективу. Така регуляція по­ведінки — це вже ознаки справжньої моральності.

Але процес виховання дітей — складний і довготривалий. Наші дії. вчинки, ставлення до роботи та до інших людей, наша особистість в цілому — все малюки сприймають, все навко­лишнє впливає на них. Однак важливо пам'ятати, що кращі людські риси формуються в тих випадках, копи дитина стає

співучасником виховного процесу, союзником дорослого. Без активності дитини, і зацікавленості в тому, щоб навчитись пев­ним правилам поведінки, виховні впливи дорослих не будуть да­вати належних результатів.

Також одна з ознак моральної вихованості — відповідальне ставлення до обов'язків. І дорослим треба знати, що потрібно і можна вимагати від дитини певного віку, а що вона ще не в змозі виконати.

Так, часом можна спостерігати, як мати складає книжки у портфель учневі третього класу Виховання відповідального ставлення до навчання було б успішним, коли б до наступного дня у школі дитина готувалася сама вже починаючи з першого класу.

Від дітей, наприклад, старшого дошкільного віку треба вима-гати, щоб вони самостійно одягались, прибирали за собою іграшки, сам* організовували ігри. не порушували відпочинку до­рослих тощо. Діти молодшого шкільного віку повинні вже ста­ранно виконувати обов'язки, покладені на них у школі та сім'ї і хо­дити без нагадувань до магазину, допомагати батькам по господарству, стежити за своїм одягом тощо.

Вам, шановні батьки, важливо враховувати, коли можна ви-магати обов'язкового виконання свого розпорядження. ви повинні подумати над тим, чи правильна сама по собі вимога до дітей, чи може вона бути ними виконана, які труднощі вона може викликати.

Закінчуючи лекцію, хочеться зазначити, що є дуже багато способів взаєморозуміння між батьками і дітьми та впливу батьків, сім'ї на дггей. Все інше, як мистецтво артиста на сцені, досягається важкою працею, солоним потом, недоспаними но­чами, розладнаними нервами, розчаруваннями й невдачами, і знову пошуком. Як я вже говорила, батьки, як актори на сцені, можуть бути талановиті й безталанні, яскраві, сірі. безбарвні. Проте коли на виставу бездарних акторів ми можемо й не піти, то в сім'ї батькам і дітчм треба жити весь час поряд, одним жит­тям. Тому ви, батьки, повинні постійно думати і дбати про своїх дггей, знаходити з ними спільні інтереси, йти до високості духу, оволодіння усіма багатствами теплих, щирих і сердечних взаємин у сім'ї. Іншого шляху, ніж самовдосконалення, збага­чення своєї душі, освоєння знань, і не обов'язково книжкових, і щоденна праця з дітьми, просто немає

Яік розуміти щастя дитини

Мета. З'ясувати, як батьки розуміють «щастя дити­ни». Обговорити праці відомих педагогів на дану тему.

Обладнання. Виставка літератури. Учнівські твори-мініатюри на тему «Моє щастя — це коли...». Вислов­лювання видатних людей.

Щоб мати доступ в чудовий палац, ім'я якому — ди­тинство, ми повинні перевтілюватись, ставати в деякій мірі дітьми. Тільки тоді ми зможемо зрозуміти справжнє щастя дитини.

В.0. Сухомлинський

Воспитатель тот, которьій не сковьівает, а освобож-даєт, не ломаєт, а формирует, не подавляет, а возно-сит, не диктует, а учит, не требуєт, а спрашивает, пере-живаєт вместе с ребенком много вдохновенньїх минут. Я.Корчак Форма проведення. Відверта розмова.

Відверту розмову з вами, шановні батьки, я хотіла б розпочати такою новелою В.0. Сухомлинського.

«Тихий осінній вечір. Заходить сонце. В синьому небі — ключ журавлів. Наша бабуся сидить на лавці біля тину, дивиться на захід сонця. Я запитую:

— Бабусю, скажіть, для чого людина живе на світі? Бабуся усміхається і говорить:

— Щоб жити вічно.

Я не можу зрозуміти: як це — жити вічно?

Бабуся говорить:

— Пішли у сад.

Ми ідемо в сад. Там відцвітають чорнобривці. Ба­буся зібрала пучечок сухого насіння цих квітів і зав'язала у вузлик.

— Підожди до весни, — сказала вона і поклала вуз­лик із насінням чорнобривців у сухий куточок.

Прийшла весна. Ми посіяли насіння. Зійшли ма­ленькі рослини, піднялись, зацвіли. Які красиві квіти чорнобривці! Зараз вони красивіші, ніж були тоді, восени.

— Ось і людина живе для того, щоб вічно жила її краса, — сказала бабуся.

— Батьки живуть, щоб виховувати дітей. А діти, коли стають дорослими, виховують своїх дітей, щоб вічно іжив людський рід.

— А для чого живе людський рід? — знову запитую я. ' — Для щастя.

Так, ми живемо для щастя. Але що є щастям для маленької дитини? Що вона вкладає в це поняття?, [Аналіз учнівських творів-мініатюр].

Шановні батьки! Ви прослухали думку своїх дітей, що для них є щастям. Але мені хотілося б дізнатися, що ви вкладаєте в поняття «щастя» і, зокрема, «щастя [дитини»? І [Думки, виступи батьків).

Дитинство, дитячий світ — це світ особливий. Діти живуть своїми, дитячими уявленнями про добро і зло, про хороше і погане. У них свої, дитячі, критерії краси, у них навіть свій вимір часу; в дитинстві день здається роком, а рік — вічністю. Утверджуючи все це дитяче, не можна забувати й про те, що завтра ваша дитина вже не буде дитиною. В душі дитини треба утверджувати дитяче, але на все життя. Дитячі уявлення, критерії, погляди, переконання повинні бути маленькими, але міцними паростками, з яких виростуть могутні дерева.

Тому, дорогі батьки, якщо порівняти наше життя з квітучим деревом, то ми — батьки і матері — вивчаємо квіти: що вони обіцяють дати? Який плід зав'яжеться на квіточках? І на першому місці у нас сьогодні буде розмова про щастя.

Всі ми знаємо, що бажання дитини стало у багатьох сім'ях рушійною силою. Від бурі і невдач, сильних по­чуттів і переживань ви, батьки, прикриваєте дітей своїми серцями — і в цьому велике горе. Адже дуже

вражає те, що багато дітей молодшого віку не знають, що в житті людини буває горе.

Одна шестирічна дівчинка дружила з бабусею — матір'ю сусіда. Часто навідувалась до неї, приносила яблука і горіхи, а бабуся розповідала їй казки (на жаль, у багатьох сім'ях зникло це зачарування дитинства — бабусині казки). Але ось бабуся відчула, що наступає її час. Мати відправила дівчинку на місяць у сусіднє село до родичів. Для чого? Щоб прикрити дитяче сер­це від тривоги про смерть дорого» людини. Поверну­лась дівчинка, відразу ж до сусідів: «Де бабуся? Мамо, так скажіть, де бабуся Дарина?» — «Зникла бабуся... Підростеш — дізнаєшся...»

[Обговорення ситуації].

В тих сім'ях, де єдиний двигун пізнання і засвоєння світу — дитяче бажання — поступово перетворюється у примху, діти позбавлені справжнього щастя. Не­щасливі вони тому, що ситі споживчим щастям. Году­вання благами, які взяті у готовому вигляді, позбавляє їх можливості правильно бачити світ, а значить, і людське щастя. Щастя людини неможливо передати у спадок і неможливо отримати у спадщину.

Справжня мудрість вихователя — батька, матері, вчителя -- в умінні дати дитині щастя. А щастя дитини — це і спокійний вогонь, який дає тепло і їжу; але во­гонь цей може перетворитися і в катастрофічну поже­жу. Все залежить від того, як ви керуєте вогнем, дорогі батьки. В мудрості бути кочегаром цього вогнища — вся мудрість виховання.

Але все ж наш вихованець —дитина. І як сказав В.0. Сухомлинський: «Що.б мати доступ у дивний палац, ім'я якому дитинство, ми повинні перевтілюватися, ставати в якійсь мірі дитиною. Тільки за цієї умови нам умови діти не дивитимуться на нас як на істот, що ви-падково потрапили в їхній палац, як на сторожів, що охороняють їх дитячий світ, — байдужих сторожів, яким все одно, що робиться в дивному палаці — в ди­тинстві».

Є у Ф.М. Достоєвського прекрасні слова: «Увійдімо до залу суду з думкою про те, що й ми винні». Увійдімо в дивний світ дитинства з гарячим серцем, в якому живе, тріпоче пульс дитячого життя.

Не подумайте, шановні батьки, що світ дитинства — це ідеальний світ. Я прекрасно розумію, що дитинство твориться з того, що ми, дорослі, залишаємо в своїх дітях. Але саме тому, що дитина — ніжний пагін, сла­бенька гілочка, яка стане могутнім деревом, ди­тинство й вимагає особливої турботи, ніжності, обе­режності.

Мудрість влади батька й матері — це передусім їх здатність все зрозуміти. І якщо ви хочете увійти до дивного палацу дитинства, то зрозумійте насамперед ту істину, що у дитини ніколи не буває прагнення на­вмисне чинити зло.

Не поспішайте оголошувати дитячі пустощі зло­вмисним порушенням порядку, дитячу неуважність — лінощами, дитячу забудькуватість — недбальством. Зрозумійте, що дитячі пустощі, неуважність, забудьку­ватість — все це було, є й вічно буде. Все це треба ро­зуміти; не ламати, а дбайливо, мудро виправляти й спрямовувати. Намагаючись щось у дитині зламати, ви ламаєте дитяче довір'я до себе. Ви штовхаєте ди­тину на те, що вона починає захищатися не­покірливістю, навмисною (не злонавмисною!) неслух­няністю, свавіллям, прагненням діяти наперекір ва­шим порадам і вимогам. Все це з'являється там, де дитяче довір'я до вас дало тріщину.

А що може бути в сім'ї неприпустимішим і без­глуздішим, ніж жорстока дитина? Дитина має бути тільки доброю, сердечною, з відкритим серцем. Лише це творить у ній

благородну здатність ненавидіти зло й бути його непримиренним ворогом. Жорстокість — заряд, який щохвилини загрожує вибухом. Мабуть, вам доводилося зустрічатися у сімейному житті з та­кими випадками: здавалося б, немає ніякого видимо­го приводу для вчинку, що здається зловмисним, а ди­тина діє так. мовби навмисне хоче заподіяти людям неприємність. В чому справа? Чому дитина діє напе­рекір здоровому глузду? Це і є вибух, для якого досить маленького, здавалося б, необережного, необачного, але дуже болючого доторкнення до дитячого серця. І дуже часто ці вибухи трапляються не відразу після то­го, як у душу дитини покладено «заряд», а через три­валі проміжки часу. Батькам тільки з подивом дово­диться знизувати плечима і запитувати: що діється?

Для прикладу наведу оповідання В.О. Сухомлин-ського «Він зненавидів красу».

В одної матері був трирічний син. Дуже любила мати

свого единого сина. Що б не захотілося сину, мама

відразу ж намагається виконати його бажання.

Побачив син за вікном розквітлу троянду, запитує:

що це таке?

— Це квітка троянди, — відповідає мати.

— Хочу квітку троянди, — вимагає хлопчик.

Не просить, а вимагає.

Мати йде, зрізує квітку троянди і приносить синові. Потримав хлопчик квітку в руках, зім'яв пелюстки і ви­кинув на підлогу.

Побачив син на огорожі горобця, запитує: хто це та­кий?

— Це горобець — відповідає мати., — Хочу горобця, — відповідає хлопчик.

Мати пішла до сусідських дітей, просить: «Спіймай­те горобця, куплю кілограм цукерок».

Впіймали діти горобця, отримали кілограм цукерок, принесла мати синові пташку. Взяв хлопчик горобця, почав гратися, притиснув його за шийку, запищав го-' робець і замовк. Викинув син мертву пташку.

Почув син, як хтось грає за вікном на сопілці. Спо­добалась хлопчику гра, запитує він у матері: що це та­ке?

— Це пастух грає пісню на сопілці, — відповідає ма­ти.

— Хочу пісню, хочу, пісню, вона така красива, — ви­магає хлопчик.

Пішла мати до пастуха, просить: «Йди, пастух, до мого хлопчика любого, хоче він, щоб йому належала ця прекрасна пісня».

— Ні. — відповідає пастух, -- пісня — це краса. Вона нікому одному не може належати. Вона належить всім людям.

Ні з чим прийшла мати до сина, передала йому відповідь пастуха.

І син зненавидів красу, перестав розуміти і розпізнавати прекрасне.

 

Питання для обговорення.

1. Чи можна в даному випадку назвати дитину жор­стокою?

2. Яких помилок припустилась мати у вихованні ди­тини? Чи можна ще її перевиховати?

3. Як ви вважаєте, що може в даному випадку ро­зуміти дитина під терміном «щастя»?

(Думки, виступи батьків].

Ось і підходить до кінця наша розмова. Щастя — це чудова жар-птиця, яку можна спіймати. Здійснюючи владу над світом дитячих думок, почуттів, переживань, не можна ні на хвилину забувати про те, що в кожної дитини є добра воля, добрі наміри і своє розуміння особистого щастя. А ваше завдання, дорогі батьки, дати своїм дітям це щастя, тоді і стануть вони справжніми людьми.

 

 

Особливості психічного розбитну старшокласників і вихоівні завдання батькам

Мета. Ознайомити батьків із психофізіологічними та віковими особливостями дітей старшого шкільного віку. Розкрити необхідні умови успішного впливу батьків на формування особистості старшокласника.

Обладнання. Виставка літератури на дану тему. Висловлювання видатних людей.

Сім'я — перше джерело, з якого починається велика ріка почуттів і переконань.

В.0. Сухомлинський

Виховання людини, виховання власних сина і доньки — важлива, перша суспільна діяльність громадянина, його громадський обов'язок.

В.0. Сухомлинський

Форма проведення. Лекція.

Процес виховання дітей потребує від вас, шановні батьки, ґрунтовних і різноманітних знань, урахування психофізіологічних і вікових особливостей синів і доньок. Ці особливості відображають динамічний процес психіч­ного, фізіологічного й фізичного розвитку дитячого ор­ганізму та формування духовної неповторності особис­тості. Досить часто ви не розумієте потреб і запитів дітей, що викликає тривогу у вас і протест дітей, які не хочуть з цим миритися. Проблема «батьків і дітей» завжди була ак­туальною. То в чому ж справа? Невже батьки такі черстві й нечутливі до своїх чад, байдужі до їх інтересів, неспро­можні зрозуміти найближчих їм людей, а діти жорстокі й невдячні, грубі й егоїстичні настільки, що на всі спроби батьків щиро порозумітися з ними відповідають без­думністю й емоційною глухотою? Однозначної відповіді на ці питання годі шукати у посібниках з педагогіки, та й у самому житті навряд чи можна знайти. Динамізм процесу настільки глибокий і багатогранний, що ігнорування одно­го з його складників призводить до непорозумінь, конфліктів, сімейних драм і трагедій. От чому так важливо, її,'ви, батьки, мали хоча б найелементарніші знання з психофізіології, етики взаємин.

Рання юність — період життя і розвитку людини від 15 до 17 років. Це етап завершення фізичного розвитку ор­ганізму: уповільнюється темп росту тіла, збільшується йо­го вага, закінчуються формування та функціональний розвиток усіх його систем і органів. Важливу на цьому етапі розвитку організму продовжують відігравати умови, в яких він відбувається. Тому додержання правильного режиму харчування, праці, відпочинку, заняття фізкульту­рою обов'язкове для юнаків і дівчат. Батьки, ви повинні виховувати в дітей потребу й уміння стежити за нормаль­ним функціонуванням свого організму, запобігти розвит­ку в них шкідливих звичок (алкоголізму, паління тощо). Основні види діяльності в юнацькому віці -- навчання і праця. Початок трудової діяльності, необхідність вибору професії сприяють зростанню свідомого ставлення юнаків і дівчат до навчання і праці, стабілізують їх пізна­вальні інтереси. Істотно змінюються характер розумової діяльності юнаків і дівчат: зростає критичність мислення, розвиваються вміння аргументувати й доводити свою думку. В юнацькому віці розширюється коло соціальних ролей та обов'язків людини. Розвиваються вольові якості, сфера емоцій і почуттів. Значне місце в емоційному житті юнаків і дівчат посідають почуття дружби і кохання. Роз­вивається самосвідомість і самооцінка, що дають імпульс до самовиховання.

Юнацький вік -- вік життєрадісності, бадьорості, ен­тузіазму, прагнення до активної участі в житті суспільства. У розв'язанні багатьох життєвих завдань юність потребує допомоги і керівництва дорослих. Але щоб здобутки стар­шого покоління стали надбанням молоді, важливо пра­вильно будувати взаємини між батьками і дітьми, і взагалі дорослими людьми. У сім'ях старшокласників має витри­муватися принцип рівноправності поколінь. Юнаки і дівча­та дуже болісно реагують на випадки, коли батьки не зва­жають на їх самостійність й ініціативу. До конфліктів між батьками і дітьми часто призводить невмілий підхід до мо­лоді старших, які ігнорують зміну в дітях у період ранньої юності, що часто виражається в різкій і не досить пере­конливій критиці смаків синів і доньок, їх інтересів, уподо­бань. Водночас ви, самі батьки, вели спосіб життя, повод­ження в сім'ї і поза нею далеко не завжди як взірець для наслідування.

Для прикладу наведу таку ситуацію.

Літнім днем п'ятирічний Слава з батьком пішов на річку купатися. Приємно було бути у теплій воді, пересипати га­рячий пісок.

Крутим берегом річки бігло маленьке щеня. Раптом во­но послизнулося і впало у воду. Біля прямовисної стіни річка дуже глибока. Славі було боляче слухати жалібне скавучання маленького собачати. Він ніби кликав на до­помогу. Але хлопчик не вмів плавати. Він благав батька:

— Тату, врятуйте собача... Воно ж втопиться. Батько відповів:

— Всіх не врятуєш.

Собача втопилося. Над річкою стало тихо.

Славко плакав.

Пройшло багато років. Славко став дорослою людиною — Ярославом Івановичем. Він побудував собі дім. У нього був син — п'ятирічний Івась.

Стояла люта зима. Від морозу тріскалась земля. Одного разу під вечір розпочалась заметіль. Хтось постукав у вікно.

— Хто там? — запитав Ярослав Іванович.

— Пустіть, люди добрі, погрітися... Ми мандрівники.. За­мерзаємо... Врятуйте...

— Всіх не врятуєш, — тихо сказав Ярослав Іванович, а вголос відповів, — ідіть собі далі... В нас тісно...

— Тату, чому ви їх не впустили? — запитав Івась. — Вони ж загинуть від холоду.

 

Івась заплакав.

Отже, ми бачимо, що необдумана поведінка батька ви­ховала в дитячій душі жорстокість, байдужість, невміння співчувати чужій біді.

А важливою особливістю виховання дітей в сім'ї у цьо­му віці являється відношення до них, як до дорослих.

В учнів старших класів є також гостра потреба відчува­ти свої зростаючі сили, їм властива енергія, прагнення до незалежності. В той же час вони відчувають потребу у підтримці їх впевненості в своїх силах при переборенні труднощів. І тут вони чекають допомоги від вас, шановні батьки, надання якої сприяє становленню кращих взаємин між дітьми і батьками. Уважне ставлення до­рослих у сім'ї до дітей сприяє попередженню труднощів у стосунках з ними.

Для того, щоб уникнути можливих ускладнень у взаєминах, ви, батьки, повинні розібратися у його причи­нах, а не вимагати поваги до себе. Щоб користуватися справжніми повагою і авторитетом, батькам важливо по­казати себе з найкращого боку.

Якщо юнак чи дівчина звертається до вас з будь-яким питанням, треба прагнути дати вичерпну однозначну відповідь. Ні в якому разі не можна підміняти пораду пока­ранням, намагатися насильно проникнути в душу юнака чи дівчини, коли він чи вона того не хочуть.

У взаєминах із старшокласниками часто наражаєшся

на інші труднощі: молодь нерідко відмовляється серйозно розмовляти про себе, порадами дорослих вона може знехтувати. Труднощі для вас, шановні батьки, полягають і в тому, що ви не єдині порадники своїм дітям. Для того, щоб зменшити ці труднощі, ви, як батьки, повинні вміти слухати дочку чи сина, бачити перспективу розмови, обе­режно, щоб не образити, з'ясувати мотиви їх діяльності, що допомагатиме передбачати поведінку дітей, ретельно продумувати аргументи бесіди.

Звідси випливає, що моральний авторитет батьків, чут­ливість, тактовність, повага і дружні взаємовідносини — необхідні умови успішного впливу батьків на формування особистості старшокласника.

І закінчити лекцію хотілося б словами великого педаго­га В.0. Сухомлинського: «Що ми залишаємо в серцях своїх дітей — залишаємо своїми справами і словами, вчинками і почуттями? Чим ми запам'ятаємось нашим дітям, чим возвеличимо себе в їх очах? Є єдина могутня духовна сила, яку ні з чим не можна порівняти, яка здатна відобразити в душах наш образ — образ справжньої людської краси. Ця сила — велике багатство людське, й духу — любов. Будемо ж створювати це багатство своїм життям. Є вона в наших батьківських серцях — є чим ви­ховувати дітей».

 

Про авторитет батьків і його роль у бихованні старшокласників

Мета. Ознайомити батьків з різними видами автори­тету. Вирішити педагогічні задачі і з'ясувати роль авто­ритету у кожній сім7.

Обладнання. Виставка книг на дану тему. Висловлю­вання видатних людей.

Велике зло нашого часу і велика, майже непереборна перешкода для успішної дії всіх засобів виховання в то­му, що наші сучасні батьки і матері майже повністю втратили усвідомлення того, що вони щось, навіть все можуть зробити для виховання своїх дітей. Ця втрата багатьма батьками і матерями віри в самих себе є за­гальним джерелом безгрунтовності наших виховних засобів...

Песталоцці

Форма проведення. Зустріч «за круглим столом».

Людина народжується не для того, щоб безслідно зникнути нікому невідомою пилиною. Людина народ­жується для того, щоб залишити по собі слід — вічний.

Людина залишає себе перш за все в людині. В цьому наше безсмертя. Ви, шановні батьки, живете для того, щоб відобразити себе у сині чи доньці, щоб жити в їх прагненнях і праці. В цьому високе щастя і зміст життя. Якщо ви хочете залишитись у серці людському — вихо­вайте своїх дітей. Виховання людини — важливий

обов'язок кожного. Наші батько і мати уповноважені суспільством виховати майбутнього громадянина Ук­раїни, вони несуть відповідальність перед суспільством. І на цьому заснований їх батьківський авторитет, влада в очах своїх дітей.

Звідки ж береться батьківський авторитет? Як він ор­ганізовується?

Ті батьки, в яких діти «не слухаються», є прикладом того, що в очах дитини вони не мають авторитету. Або іноді батьки думають, що авторитет дається від природи, що це особливий талант. Якщо таланту немає, то і зро­бити нічого не можна, залишається лише позаздрити тому, у кого такий талант є.

Ці батьки помиляються. Авторитет може бути ор­ганізований в кожній сім'ї, і це навіть не дуже важка справа. Адже все, що роблять дорослі, дитина наслідує:

нерідко можна почути в змісті розмов, інтонаціях голосу дитини осудження батьків, вчителів, а в манерах по­ведінки побачити звичні рухи мами чи тата.

Діти звертають увагу на все красиве, бездоганне так само, як і на різко негативне. Отже, поведінка дорослих сама повинна приваблювати дітей своєю чіткістю, ор­ганізованістю. Дітям подобається сумлінне ставлення батьків до своїх обов'язків, їхня чесність і справедливість, гуманне, доброзичливе ставлення до інших, ба­гатство знань і висока культура

Не можна матері чи батькові один раз і назавжди за­воювати авторитет у своїх дітей Цей авторитет буде стійким, якщо батьки прагнутимуть множити його з року в рік Як уже я говорила, у дітей, починаючи з підлітково­го віку, спостерігається тенденція відходити від до­рослих Цьому сприяє і зростання в них критичного ставлення до інших Тому вплив батьків на дітей багато в чому залежить від того, наскільки діти «приймають» вас, дорослих, як досконалу особу Але більш за все, шановні батьки, дітям старшого шкільного віку подобається, ко­ли їх розуміють, чуйно до них ставляться

Для прикладу розглянемо таку ситуацію

— Можна, — зазирає до кімнати Катя Вона чимось схвильована

— Звичайно, заходь Сідай ближче Чому в тебе такі очі⁷ Чому синець^?

— Тато мене побив Не люблю більше тата Не хочу його бачити

—- У тебе такий чудовий тато, як же він міг тебе поби­ти^?

— Колись був хороший Тепер став поганий, лається.

— Постривай Давай-но витремо сльози

Я дістаю з кишені носовичок, витираю їй сльози

— А тепер розповідай, як усе було