Організаційно-економічна характеристика господарства

Зміст

Вступ. 3

1.Огляд літературних джерел. 6

2.Організаційно-економічна характеристика господарства. 23

3.Облік грошових коштів. 36

3.1.Економічний зміст обліку грошових коштів. 36

3.2.Облік касових операцій. 37

3.3.Облік коштів на поточному рахунку в банку у національній валюті 43

3.4. Облік коштів на поточному рахунку в банку у іноземній валюті 48

3.5.Облік коштів на інших рахунках в бaнку в національній валюті 50

3.6. Облік коштів на інших рахунках в бaнку в іноземній валюті 52

3.7.Облік інших коштів. 53

4.Удосконалення обліку грошових коштів. 55

4.1 Основні напрямки удосконалення обліку. 55

4.2.Удосконалення обліку грошових коштів на підприємстві 56

Висновки та пропозиції 58

Список використаних літературних джерел. 60

Додатки. 67

 

Вступ

За довгу історію розвитку людської цивілізації сільське господарство пережило бурхливий прогрес. Значно розширилася кількість сільськогосподарських рослин та свійських тварин, з’явилися нові знаряддя праці, істотно активізувалася селекційна діяльність, широко почали застосовуватися добрива (спочатку органічні, а потім і мінеральні), хімічні засоби захисту від шкідників, меліорація, успішно застосовують сівозміни.

Порівняно з іншими галузями та сферами господарської діяльності сільському господарству властиво освоєння значних земельних площ, тривалий термін виробничого процесу, менша матеріаломісткість, більша працемісткість.

В сучасному сільському господарстві умовно можна виділити два типи:

· Для першого типу характерний високий рівень продуктивності, інтенсивності, ефективності. Таке сільське господарство називають товарним. Цей тип поширений у більшості розвинутих країн (передусім європейських та азійських) та в частині країн, що розвиваються. Представлений плантаційним рослинництвом і товарним тваринництвом. Високі результати праці тут поєднані з великою кількістю вкладеного капіталу.

· Для другого типу сільського господарства характерний низький рівень продуктивності, інтенсивності, ефективності. Таке сільське господарство називають споживчим. Воно переважає на значних територіях країн, що розвиваються, головним чином у найвідсталіших районах. Уся вироблена тут продукція споживається на місці. Такий тип ведення господарської діяльності називають натуральним. Для нього характерні: примітивна меліорація, незначна кількість унесених мінеральних добрив, переважання ручної праці, використання свійських тварин у ролі тяглової сили.

Структура сучасного сільського господарства трирівнева:

1. Макрорівень. На макрорівні в структурі сільського господарства виділяють дві великі галузі — рослинництво та тваринництво.

2. Мезорівень. На мезорівні у складі рослинництва виділяють окремі групи сільськогосподарських культур: зернові, технічні, інші продовольчі (овочі, плоди) та кормові.

3. Мікрорівень. На мікрорівні в рослинництві в кожній групі культур виокремлюють співвідношення між різними культурами, а в тваринництві — між різними напрямами кожної галузі (наприклад, у скотарстві виділяють молочний і м’ясний напрями).

Становлення ринкової економіки в Україні, розвиток фінансово-господарських звязків між субєктами підприємницької діяльності, поява новітніх форм платіжних засобів, упровадження інформаційних технологій зумовили необхідність удосконалення обліку. Його реформування покликане адаптувати вітчизняну практику до вимог міжнародних стандартів та створити якісне інформаційне підґрунтя для прийняття управлінських рішень, спрямованих на забезпечення ліквідності підприємства в коротко- та довгостроковій перспективі. Саме грошові кошти та їх еквіваленти, як найважливіша ланка системи кругообігу ресурсів, формують базис для підвищення платоспроможності господарюючого субєкта.

Сучасний стан в Україні характеризується фінансовою кризою, результатом якої є погіршення фінансового стану підприємств. Загальна неплатоспроможність суб'єктів господарювання - один з найважчих наслідків кризи, що обумовлює неспроможність підприємств як фінансових партнерів і перешкоджає здійсненню їх господарсько-фінансової діяльності.

Вдосконалення бухгалтерського обліку, застосування ефективнішої методики аналізу грошових коштів та їх еквівалентів залишається одним з найактуальніших питань, оскільки результати цих процесів є основою для ефективної діяльності господарюючого субєкта і його постійного розвитку.

Метою курсової роботи є вивчення теоретичних і практичних питань обліку грошових коштів та їх еквівалентів.

Досягнення поставленої мети зумовило постановку і вирішення наступних завдань:

· ознайомлення з періодичними виданнями стосовно визначеної теми;

· визначення місця грошових коштів та їх еквівалентів в системі бухгалтерського обліку;

· характеристика нормативних документів щодо регулювання обліку грошових коштів;

· проведення аналізу основних економічних показників діяльності досліджуваного підприємства;

· дослідження сучасного стану фінансового обліку грошових коштів на досліджуваному підприємстві.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є праці вітчизняних вчених з проблем бухгалтерського обліку і аналізу грошових коштів; законодавчі та нормативно-правові акти з питань бухгалтерського обліку. У процесі дослідження використовувалися матеріали ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ», що розташоване у с.Радгоспне Харківського району Харківської області.

 

Огляд літературних джерел

Сільське господарство – одна з головних галузей матеріального виробництва, що має важливе значення для постачання продовольства для населення та сировини для промисловости. У світі спостерігається бесперервний приріст сільскогосподарського виробництва, але це відноситься перш за все до економічно розвинених країн.

У своїй статті про сучасні тенденції розвитку сільського господарства, к.е.н. Маршалок М. дійшов таких висновків «Українська економіка успішно інтегрується в світову та є її невідємною складовою частиною. Важливе місце в ній займає і сільське господарство. Розвиваючись під впливом загальноекономічних законів та світових тенденцій, переймаючи досвід країн, де успішно здійснено аграрні реформи та проведено модернізацію, галузь має усі можливості підвищити свою ефективність, покращити соціально-економічний стан сільських територій та стати рушієм вітчизняної економіки в контексті світових тенденцій нестачі та дорожчання продуктів харчування.» [1]

«Основним напрямом покращення показників екологічної ефективності використання земель, особливо щодо родючості ґрунтів, повинно стати розробка, затвердження та, головне, дієвий контроль виконання Закону по охорону сільськогосподарських земель, зорієнтованого на екологобезпечність аграрного землекористування, що є запорукою покращення економічних та соціальних показників розвитку сільського господарства України.» [2] висловлює свою думку к.е.н. Кравченко О. щодо питання ефективності землекористування в сільському господарстві України.

«В Україні значно менші дотації в сільське господарство порівняно з розвинутими країнами світу, при цьому асигнування, в основному, спрямовуються на кількісне виробництво продукції, а не на поліпшення її якості та модернізацію обладнання. Кошти необхідно виділяти на фінансування високотоварного виробництва та на інтенсифікацію господарського процесу, а не на підтримку збиткових підприємств.» [3] ділиться з нами результатами своїх досліджень у питанні фінансування розвитку високотоварного виробництва в сільському господарстві Данкевич В.

Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових гос­подарських структур різних форм власності, розвиток міжна­родних економічних зв'язків зумовлюють необхідність удоско­налення обліку і контролю як складових частин економічної інформації, необхідної для управління на всіх рівнях.

«На сучасному етапі розвитку економіки України необхідною умовою ефективної підприємницької діяльності є реформування бухгалтерського обліку відповідно до потреб користувачів. Основними причинами незадовільного стану бухгалтерського обліку у нашій державі є: відсутність послідовної концепції реформування бухгалтерського обліку, недосконалість змісту Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, значна розбіжність між податковим та бухгалтерським законодавством» [4] висловлюються Іщенко Я. та Пришляк Н.

«Сучасний етап розвитку обліку передбачає теоретичне обгрунтування нових підходів до застосування існуючих облікових знань. Найбільш важливою проблемою є узагальнення існуючих знань і приведення їх в систему. Подальший розвиток бухгалтерського обліку повинен відбуватися в напрямку постійного перегляду і удосконалення теоретичних основ обліку з урахуванням найкращих наукових здобутків представників різних національних шкіл обліку.» [5] розповідає у своїй статті Пасько Т.

К.е.н. Миколаївського політехнічного інституту Ткаченко С., досліджуючи питання сучасної практики організації бухгалтерського обліку на підприємстві, ділиться з нами невтішними висновками «На практиці відсутній єдиний підхід до визначення місця бухгалтерського обліку в системі управління підприємством. Найбільш розповсюдженим до цих пір залишається «децентралізований підхід», тобто розосередження облікових завдань за різними функціональними підсистемами системи управління підприємством, що уявляється малоефективним з точки зору досягнення результатів.» [6]

Провівши дослідження, питання удосконалення методології бухгалтерського обліку в умовах розвитку інфляції, к.е.н. Остапюк Н. ділиться такими висновками «Для відображення впливу інфляційних процесів кожен з існуючих елементів методу бухгалтерського обліку потребує розширення та доповнення додатковими інструментами. Останні забезпечать отримання необхідної аналітичної інформації про рівень зміни вартостей, а також є основою забезпечення достовірності облікових показників. Крім того, необхідною є розробка ранжованого підходу коригування різних показників бухгалтерського обліку залежно від рівня інфляції.» [7]

Розкриваючи тему курсової роботи „Облік грошових коштів” був вивчений великий обсяг навчальної і нормативної літератури, з яких можна звернути увагу на наступні.

В даний час в Україні грошовий обіг регулюється наступними нормативними документами:

- Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями). Визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності в Україні;[8]

- Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Нацбанку України від 15.12.2004р. №637, із наступними змінами та доповненнями. Визначає правові принципи здійснення операцій з готівковими коштами в національній валюті; [9]

- Постанова Правління Національного банку України «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» від 06.06.2013 року за №210. Визначає граничні суми при готівковому розрахунку між підприємствами також між підприємствами та фізособами СПД; [10]

- Указ Президента України від 12.06.1995 року №436 зі змінами і доповненнями «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки». Визначає фінансові санкції у вигляді штрафів, які застосовуються при порушенні норм регулювання обігу готівки, встановлених НБУ, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами-громадянами України, іноземними громадянами, які є суб'єктами підприємницької діяльності; [11]

- Інструкція «Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті», від 12.11.2003р. №492 зі змінами та доповненнями. Визначає порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті; [12]

- Інструкція щодо застосування плану рахунків. Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291. Встановлює значення та порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку. Інструкція про застосування Плану рахунків направлена на забезпечення однаковості відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках та субрахунках; [13]

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р.; [14]- План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений у Міністерстві фінансів України від 30.11.1999р.;[15]

Постановою правління НБУ№210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» внесено зміни до положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, у главі 2, пункт 2.3 «Підприємства мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління НБУ. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Кількість підприємств та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.» [16]

З Листа НБУ від 29.08.2013 р. №18-111/10879 «Якщо сума договору купівлі-продажу, що укладається між фізичними особами, перевищує 150000 гривень, то нотаріус має здійснювати посвідчення такого договору після того, як переконається, що сторонами дотримано вимогу про проведення розрахунків у безготівковій формі. У безготівковій формі мають здійснюватися платежі на загальну суму договору незалежно від розміру кожного платежу.

Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки за договором купівлі-продажу на суму, що перевищує 150000 гривень, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок отримувача(у тому числі депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).» [17]

Витяг з листа від 6.03.2013 р. «Про перевищення обмеження на готівкові розрахунки» «Згідно пункту 1 постанови Правління НБУ від 9.02.2005 р. №32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» гранична сума розрахунку одного підприємства з іншим підприємством на протязі одного дня по одному або кільком платіжним документам встановлена у розмірі 10000 гривень. За порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари(послуги), в тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, до порушників застосовується адміністративна відповідальність, визначена статтею 163-15 Кодексу України про адміністративні порушення.» [18]

Державна податкова служба України проводить узагальнюючу податкову консультацію щодо курсових різниць «У разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або відємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів або вартістю на дату здійснення операції, якщо вона була проведена після дати звітного балансу(п.п.153.1.4 п.153.1 ст.153Кодексу). У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або відємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти.» [19]

Спеціалісти ДПІ проконсультували з питання друкування дублікатів касового чека: «Щодо видачі дубліката фіскального касового чека в разу його втрати чи псування, то подібної дії нормами чинного законодавства не передбачено. Більше того, функції РРО не дозволяють цього зробити, оскільки при формуванні щоденного Z-звіту відбувається обнуління регістрів денних підсумків оперативної памяті. Цей звіт містить підсумки розрахункових операцій за реалізовані товари за кожним зазначеним кодом окремо з моменту програмування товару. Відповідно, повернути час назад і надрукувати дублікат ф.№ФКЧ-1 неможливо.» [20]

Спеціалісти ДПІ проконсультували з питання штрафних санкцій за незареєстровану книгу КОРО: «У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткування готівки буде здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО. Таким чином, виручка, записана в незареєстрованій КОРО, є просто не оприбуткованою. За це передбачено штраф у п’ятикратному розмірі не оприбуткованої (неповністю або несвоєчасно оприбуткованої) суми – ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. №436/95.» [21]

У статті професорів Юрченко М. та Романенко А. щодо постановки питань грошового обліку з міжнародної та національної точок зору приходять до таких висновків «Більшість науковців та практиків схиляються до думки, що проблеми зв’язані з бухгалтерським обліком грошових коштів є не стільки облікові, бо як правило не виникає значних проблем з їх ідентифікацією як об’єкта обліку чи оцінкою (за оголошеною вартістю), а більше управлінські, організаційні.

Сутність їх зводиться до управління залишком грошових коштів (в першу чергу тим, який можна вважати «вільним»), управління грошовими потоками, а також забезпечення їх зберігання, контролю, узгодження «банківського» обліку та обліку не готівкових коштів на підприємстві.» [22]

Розглядаючи питання управління грошовими потоками на підприємстві, автор статті Федишин М. дійшов таких висновків «Виділення менеджменту грошових потоків в окремий напрямок фінансового менеджменту дозволить розглядати грошові потоки, їх планування та управління ними як досконалу систему управління результатами фінансово-економічної та інвестиційної діяльності підприємства, а також дозволить більш зважено підходити до прийняття будь-яких управлінських рішень по регулюванню функціонування будь-якого суб'єкта господарювання, що й є запорукою ефективної діяльності взагалі та економічної обізнаності зокрема.» [23]

У своїй статті Мармуль Л. та Лахтіонов А. висловлюються про організацію обліку і контролю грошових коштів сільськогосподарських підприємств «Правильність постановки обліку і контролю витрат грошових коштів залежить від виконання вимог стандартів бухгалтерського обліку, законодавства про платежі та перекази грошей, валютне регулювання і т.д. та інших нормативних документів. Порядок обліку і оформлення касових операцій та операцій на розрахунковому рахунку обов’язково повинен бути передбачений в обліковій політиці сільськогосподарського підприємства.» [24]

Власну думку, щодо визначення проблем організації обліку грошових коштів в Україні, висловлює у своїй статті Чеховська Т. «Значною проблемою обліку грошових коштів підприємства в Україні є повнота та своєчасність їх відображення у системі обліку. Адже, якщо грошові кошти не будуть повністю та своєчасно оприбутковані, то не буде чіткого відображення наявності коштів. А далі неправильне відображення податкових стягнень. Постійний контроль за дотриманням правил ведення операцій з грошовими коштами дозволить зменшити масштаби використання готівки підприємствами і організаціями, а отже, і обмежити роль готівкового обігу як засобу обслуговування руху тіньового капіталу, приховування доходів та ухилення від сплати податків до бюджету.» [25]

«Ефективність кожної керуючої системи значною мірою залежить від її інформаційного забезпечення. В умовах ринкової економіки відома формула «час – гроші» доповнюється аналогічною формулою: «інформація – гроші». Стосовно до управління грошовими потоками вона набуває прямого значення, тому що від якості використовуваної інформації при прийнятті управлінських рішень у значній мірі залежать обсяг витрачання фінансових ресурсів, рівень прибутку, ринкова вартість підприємства, альтернативність вибору інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування й інші показники, що формують рівень добробуту власників підприємства і темпи його економічного розвитку.» [26] висловлюють свою спільну думку автори статті про обліково-аналітичне забезпечення управління грошовими коштами підприємства професори Григорь’єва о., Кузьміна О., та д.е.н. Сьомкіна Т.

«У процесі управління грошовими активами з одного боку значну увагу варто приділяти оптимізації їх розміру для забезпечення стійкої платоспроможності, а з іншого боку – отриманню додаткових прибутків від вкладення їх у фінансові інвестиції. У зв’язку з стрімкою еволюцією грошей відбуваються трансформації в управлінні грошовими коштами. Парагроші здатні прискорювати (дебетові картки) або уповільнювати (кредитні картки) розрахунки.» [27] діляться з нами своєю думкою, щодо управління грошовими потоками на підприємстві, к.е.н., доценти Назаренко Я. та Жулин О.

Свою думку щодо управління грошовими потоками на підприємствах України, у своїй статті висловлює Г.М.Шамота «Головне завдання складання плану руху грошових коштів – перевірити реальність джерел надходження коштів – перевірити реальність джерел надходження коштів та обгрунтованість витрат, синхронність їх виникнення, визначити можливу потребу в позикових коштах. Результатом розробки плану грошових потоків може бути як дефіцит, так і надлишок грошових коштів. Тому заключним етапом управління грошовими потоками є їх оптимізація. Оптимізують шляхом балансування за обсягом і в часі, синхронізації формування в часі і оптимізації залишку грошових коштів на розрахунковому рахунку»[28]

Проводячи дослідження, щодо удосконалення організації обліку грошових коштів, автори статті на зазначену тему, Ананська М., Пильнева Н., Полозов М. наводять свої методи удосконалення «Особливої уваги щодо організації обліку грошових потоків потребують торгівельні під- приємства. Сьогодні все більше таких підприємств намагаються слідкувати за цим процесом. В ході аналізу оптових підприємств були визначені недоліки, які зумовили запропонувати наступні пропозиції з ціллю удосконалення організації обліку і аудиту грошових коштів. Напрямки удосконалення організації обліку грошових коштів: впровадження системи «Клієнт – Банк»; введення зарплатного проекту на підприємстві; впровадження корпоративних карт для господарських розрахунків.» [29]

Про вираження фінансових інвестицій як еквівалентів грошових коштів розповідає у своїй статті Жолнер І. «Еквіваленти грошових коштів утримуються для погашення короткострокових зобов'язань, але не для інвестиційних або яких-небудь інших цілей. Для того щоб інвестицію можна було визначити як еквівалент грошових коштів, вона повинна вільно конвертуватися у відому суму грошових коштів і характеризуватися незначним ризиком зміни вартості. Таким чином, інвестиція визначається здебільшого як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення, наприклад протягом трьох місяців чи менше з дати придбання.» [30]

Про місце грошових коштів в діяльності підприємства виказує свою думку Сук Л.К. «Засоби підприємства здійснюють безперервний кругообіг: із грошової форми вони переходять у матеріальну, потім у виробничу і знову в матеріальну і грошову. Цей процес можна виразити формулою: Г- М – В – М¹ – Г¹. Гроші на підприємстві мають бути завжди: є гроші – фірма працює, немає грошей – немає фірми, від неї залишається лише назва. Діяльність підприємства, як правило, починається з обліку наявності та руху грошей. Для обліку коштів в плані рахунків виділено такі рахунки: 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти». Це активні рахунки, за дебетом яких відображають наявність та збільшення грошових коштів, а за кредитом – їх зменшення. Облік грошових коштів повинен забезпечити їх збереження, а також давати інформацію для правильного і раціонального використання.» [31]

У своїй статті к.е.н.Мельянкова Л.В. та бакалавр Дяченко Д.О. розповідають про документальне оформлення касових операцій «Рух коштів у касі оформлюють первинними документами: прибутковий касовий ордер(форма №КО-1); видатковий касовий ордер(форма №КО-2); платіжні, розрахунково-платіжні відомості. Приймання і видачу готівки за касовими ордерами здійснюють тільки в день їх виписки. Касові та інші видаткові документи відразу після одержання або видачі грошей за ними підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться штамп або напис «Оплачено» із зазначенням дати. Касові ордери до передання в касу реєструють у журналі реєстрації касових ордерів(форма №КО-3а).» [32]

Про заповнення касових документів комбінованим способом розповідає у своїй статті Шевченко І. «Касові документи можна заповнювати частково вручну, і частково друкарським способом, оскільки прямої заборони на таке заповнення в чинному законодавстві немає. Головне – аби в касових документах були відсутні виправлення, закреслення, а записи в них могли бути читабельними впродовж трьох років. Саме на це (разом із правильність заповнення всіх реквізитів ПКО та ВКО) звертають увагу фахівці ДПС під час перевірок дотримання підприємствами та фізособами – СПД порядку оформлення касових документів.» [33]

У своєму коментарі щодо оформлення ВКО висловлюється консультант газети «Все про бухгалтерський облік» Нижник Т. «Нацбанк підтвердив, що у ВКО, які оформлюють на загальну суму проведених підприємством операцій, реквізит «Одержав» не заповнюють. Аналогічно, це стосується і реквізиту «Підпис одержувача» - у «загальних» ВКО його можна не заповнювати, оскільки одержувачі готівки проставляють свої автографи про отримання у відомості на виплату грошей. А от решта рядочків не отримала добро на «пусті місця» у них. Щодо фіксування у ВКО найменування, дати та місця видачі документа, який засвідчує особу одержувача, НБУ зауважив: їх заповнюють відповідно до вимог Положення про касові операції.» [34]

Розглядаючи питання про облік поштових марок на підприємстві Чернікова О. зазначає «Аналітичний облік поштових марок здійснюють за їх видами. Виходячи з того, що марки – бланки суворої звітності, підприємства повинні використовувати форми, затверджені наказом №67. Так, при надходженні марок на склад складають прибутково-видаткову накладну на бланки суворої звітності(ф. №СЗ-1), роблять запис у прибутково-видаткову книгу з обліку бланків суворої звітності(ф. №СЗ-2) та картку-довідку за виданими та використаними бланками суворої звітності(ф.№СЗ-5). Аналогічно виконують облік і по вибуттю. Факт використання марок завершує акт на списання використаних бланків суворої звітності(ф. №СЗ-3), а при інвентаризації оформлюють акт перевірки наявності бланків суворої звітності(ф. №СЗ-4).» [35]

Щодо готівкових розрахунків із населенням виказує свою думку Чернікова О. «Працівникові, який витрачатиме гроші фірми, слід бути вкрай уважним. Річ у тім, що, коли він придбаває товар у звичайних фізосіб, обмеження готівкових розрахунків не працює(пп. «а» п.2.3 Положення №637). А коли платіж буде на користь фізособи-підприємця, то 10-тисячного ліміту доведеться дотримуватися. Тож, якнайсуворіше попередьте колегу:перш ніж розплатитися за закуплену сільгосппродукцію, нехай поцікавиться статусом продавця.» [36]

Про особливості організації та відображення обліку касових операцій в установах банків розповідає у своїй статті Данелян І. «Усі банки України, здійснюючи касові операції, дотримуються ряду принципів. По-перше, всі суб’єкти господарської діяльності зобов’язані зберігати свої кошти на рахунках у банках. По-друге, витрачання готівки суб’єктами господарювання здійснюється за цільовим призначенням, тобто клієнт не в змозі без підтверджувального документа зняти або переказати певну суму коштів. По-третє, суб’єкти господарської діяльності, які мають готівкові кошти, зберігають їх у касі в межах ліміту. Якщо сума готівки перевищує ліміт, то вона повинна бути здана в банк і зарахована на поточний рахунок протягом трьох днів, враховуючи день отримання. Розмір готівки в касі не повинен бути завищений, оскільки для банку це активи, які не працюють.» [37]

У своїй статті про записи в КОРО та касовій книзі Осавул А. чітко дає зрозуміти «Записи в КОРО та касовій книзі слід робити на суми з копійками. Це визначено у законодавстві: п.75 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок. За округлення сум передбачено такі санкції: якщо округлення відбулось в менший бік, то суму копійок перевіряючі можуть визнати не оприбуткованою. Адже коли готівкові розрахунки оформлюють із застосуванням РРО або розрахункових книжок, то готівку вважають оприбуткованою після проведення запису коштів у повній сумі їхніх фактичних надходжень у КОРО на підставі Z-звіту або даних РК. За неоприбуткування очікує санкція в п’ятикратному розмірі від не оприбуткованої суми.» [38]

Щодо документального оформлення розмінної монети розповідає у своїй статті Валентинова Т. «Незаперечна істина – розмінна монета мусить бути там, де проводять розрахунки з покупцем. Якщо це головна каса, то питань не виникає, а як же передати розмінку в операційну касу в магазині або взагалі в касу відокремленого підрозділу? Спочатку варто оформити наказ, у якому чітко прописати правила роботи з розмінкою. Після того, як наказ готовий, складіть касові документи, що підтверджують передачу розмінки з головної каси в операційну. Так, у головній касі виписують видатковий касовий ордер, а в підрозділі все залежить від способу оформлення готівкових операцій.» [39]

Про нюанси документального оформлення інкасації виручки висловлюється Нижник Т. «Якщо ви ведете касову книгу й готівку оприбутковуєте за прибутковим касовим ордером,то, передаючи гроші інкасаторам, випишіть видатковий касовий ордер. У рядку «Видати» уукажіть найменування банку, до якого інкасатори мають пере направити готівку, а в рядок «Підстава» доцільно вписати інформацію про те, що це інкасація виручки. До того ж, нехай у рядку «Підпис одержувача» інкасатор залишить свій автограф, а якщо останній відмовиться, то достатньо буде підпису касира, який відповідає за передачу грошей.» [40]

Про перерахунок ліміту каси при зміні робочого графіку розповідає у своїй статті Сумський А. «Звісно, ніхто не забороняє Вам переглянути ліміт уже наступного дня після зміни графіка роботи. Проте підприємство ще не матиме реальних даних стосовно руху готівки за новим робочим графіком, та й сумарну кількість робочих днів за будь-які три місяці поспіль з останніх дванадцяти доведеться брати зі старої п’ятиденки. Тож у перші три місяці роботи за оновленим графіком ця справа може видатися марною. Але тільки-но вони спливуть, радимо перерахувати ліміт каси.» [41]

Щодо питання про понадлімітну готівкову виручку висловлюється Осавул А. «Готівкову виручку не вважають понадлімітною в день її надходження. Але за умови, що така понадлімітна сума готівки біла здана до обслуговуючого банку не пізніше наступного робочого дня. До того ж не будуть понадлімітними в день їх надходження й ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані до банку в сумі, що не перевищує затверджений ліміт каси, наступного робочого дня банк та підприємства.» [42]

Автори статті, про аудит касових операцій та грошових коштів, Даценко Г. та Левченко І. наводять свою версію щодо подолання проблем пов’язаних з контролем за касою «Розв’язання проблеми підвищення ефективності контролю за грошовими коштами слід здійснювати на засадах системного підходу, а саме: По-перше, даний вид контролю повинен розглядатися як важливий елемент фінансового контролю, який, у свою чергу, є складником системи загальнодержавного контролю. По-друге, у процесі удосконалення контролю повинні враховуватися принципи такої структуризації контролю, яка означає необхідність розгортання взаємодій контролю з іншими контролюючими органами. По-третє, вдосконалити внутрішній контроль за процесами інвентаризації та експертної оцінки касових операцій.» [43]

У своїй статті Палій С. наводить шляхи поліпшення обліку касових операцій «Для полегшення роботи касира та забезпечення своєчасності виконання ним своїх обов’язків на підприємстві слід складати графік роботи касира, який має затверджуватися керівником. Доцільним також буде запровадження на підприємстві управлінського обліку готівкових коштів, що дозволить підвищити загальний рівень ефективності звітності для забезпечення потреб управління підприємством. Однією з можливих форм управлінської звітності на підприємстві може бути застосування Звіту про виконання платіжного бюджету, який передбачає надання інформації про грошові потоки підприємства. Крім того, ефективним буде наведення у вказаному звіті додаткових показників, які інформуватимуть систему управління про стан готівкових коштів на початок і кінець звітного періоду.» [44]

Про належні дії банку та касира при знаходженні фальшивої виручки виказує план дій Зубач Д. «У разі виявлення сумнівних грошей у виручці банк вилучає їх з оформленням у трьох примірниках довідки про вилучення і направляє такі гроші для дослідження. Окрім того, фінансовий працівник робить відмітку про суму сумнівних банкнот у супровідній відомості до сумки готівкою. На суму сумнівних грошей банк оформлює прибутковий позабалансовий ордер, який видають клієнту разом із довідкою про їх вилучення.

Якщо це стосується касира, то якщо при прийманні грошей, було виявлено їх фальшивість, то касир має право не приймати такі гроші. Але якщо гроші спочатку прийняли, а потім, після експертизи виявили, що купюри фальшиві, тоді виручку оприбутковуємо за мінусом непідходящих купюр.» [45]

Щодо корисності безготівкових розрахунків у своїй статті говорять Т.С.Смовженко та С.В. Міщенко «Безготівкові розрахунки є менш затратними і більше придатні для автоматизації операційних процедур, ніж платежі готівкою. Особливе значення це має для сфери роздрібних операцій, яким притаманні порівняно більші витрати банків на розрахунково-касове обслуговування дрібних клієнтів. Основні цілі використання безготівкових роздрібних платежів полягають у забезпеченні стійкості грошової системи і скороченні витрат банків на здійснення платіжних операцій, сприянні економічному зростанню, підвищенні рівня збору податків, розширенні доступності роздрібних платіжних послуг для населення.» [46]

Автори статті, про організацію обліку в банках України, Крещенко О., Строкова Н., Плакунова М. діляться з нами про складові системи обліку банку «Система обліку банку включає фінансовий, управлінський та податковий облік, які ґрунтуються на єдиній інформаційній базі первинного обліку, відрізняючись цілями, об’єктами обліку, колом користувачів облікової інформації, роллю в управлінні установою, формою та періодичністю подачі даних. Основні функції управління - контроль та регулювання, побудовані на зіставленні планових даних та інформації оперативного обліку. Оцінюють результати управлінських рішень за показниками внутрішньої звітності. Планування та координація подальшої діяльності банку базується на відповідних аналітичних розрахунках.» [47]