Поняття про спілкування. Функції спілкування. Взаємозв’язок спілкування та діяльності.

Спілкування -_ взаємодія двох чи більше людей, яка полягає в обміні між ними інформацією пізнавального чи афективно-оцінного характеру

За метою виділяють наступні функції спілкування (Л.Карпєнко)

1) Контактна. Метою цієї функції є встановлення контакту як стану спільної готовності до прийому та передачі повідомлення взаємоорієнтованості.

2) Інформаційна. обмін повідомленнями

3) Спонукальна. Полягає у стимуляції активності партнера в спілкуванні,

4) Координаційна. Полягає у взаємному орієнтуванні і узгодженні дій для організації спільної діяльності.

5) Функція розуміння. адекватне сприймання, і розуміння партнерами один одного (намірів, установок, переживань, станів).

6) Амотивна. Передбачає цілеспрямоване збудження у партнера потрібних емоційних переживань (обмін емоціями) чи несвідомий «обмін емоціями

7) Управління відносинами (функція встановлення стосунків) - усвідомлення і фіксування свого місця в системі міжособистісних та інших зв'язків спілкування

8) Функція здійснення впливу зміна намірів, установок, думок, поглядів, рішень, уявлень, потреб, дій, активності, смаків, норм та стандартів поведінки, оцінки партнера.

В.В.Знаков виділяє наступні функції спілкування:

а) організація спільної діяльності;

б) зізнання людьми один одного;

в) формування і розвиток міжособистісних стосунків.

 

Структура спілкування.

Спілкування - складний процес, у якому виділяють три взаємопов'язані аспекти:

- комунікативний;

- інтерактивний;

- перцептивний.

Комупікативпий-аспект спілкування забезпечує обмін інформацією; обмін між учасниками різною інформацією: знаннями, думками, почуттями. Спілкування розглядається не тільки як процес передачі інформації, але і її створення.

Інтерактивний аспект - регулює взаємодію партнерів у спілкуванні; передбачає певний вплив на іншу людину, зміну її поведінки та діяльності.

Перцептивний аспект спілкування - Спілкуючись, люди намагаються емоційно оцінювати один одного, зрозуміти вчинки, спрогнозувати поведінку інших, змоделювати власну.

Цього досягають завдяки використанню механізмів соціальної перцепції:

Ідентифікація - уподібнення себе іншій людині, яка відіграє важливу роль у спілкуванні і взаємодії; процес ототожнення себе з іншим індивідом чи групою, основою якого є емоційний зв'язок.

Емпатія - реалізується як емоційний відгук на потреби іншого, тісно пов'язаний з ідентифікацією.

Емпатія може бути адекватною і неадекватною (одні люди радіють чужому горю, інші співчувають).

Егоцентризм - зосередження індивіда тільки на власних інтересах і переживаннях, що спричинює його нездатність зрозуміти іншу людину

Рефлексія - перцептивний механізм, який реалізується як внутрішнє уявлення людини про дутику тих, із ким вона контактує.

Засоби спілкування.

Зміст спілкування реалізується за допомогою певних засобів, головним з яких є мова. Мовні (вербальні) засоби доповнюються невербальними: жести, міміка, пантоміміка та ін.

Мова і мовлення. важливою характеристикою людини, яка відрізняє її від інших живих істот, є здатність до передачі та засвоєння досвіду за допомогою мови.

Мова — це система словесних знаків. Вона включає в себе слова з їх значеннями і синтаксис - набір правил, за якими будується речення.

Слова як знаки характеризуються тим, що ними позначається не лише критичні ситуації, як у тварин, а майже все.

Процес використання людиною мови для спілкування називають мовленнєвою діяльністю.

Мовлення — це конкретне застосування мови для вислов­лення думок, почуттів і настроїв. Мовлення є явищем психічним. Воно завжди Індивідуальне і суб'єктивне, адже виявляє ставлення індивіда до об'єктивної реальності.

Види мови і мовлення.

Види мовленнєвої діяльності класифікуються за різними ознаками.

1.3а складністю психофізіологічних механізмів, які забезпечують процес мовлення, вирізняють: хорове мовлен­ня; ехолалічне (просте повторення); мовлення-називання; комунікативне мовлення;

2. За рівнем планування: активне (монологічне); реактивне (діалогічне); допоміжні види мовлення (читання письмового тексту).

3. За довільністю (більш чи менш довільне).

4. За екстеріоризованістю чи інтеріоризованістю: зовніш­нє: усне (монолог, діалог і афективне мовлення); письмове;

Найбільш простою структурою є усне афективне мовлення, яке й мовленням може називатися лише умовно, оскільки в ньому немає чіткого мотиву (прохання, наказу, повідом­лення), а його місце посідає афективне напруження, яке дістає вихід у формі вигуку.

Другим, найдавнішим видом усного мовлення є діалог як безпосереднє спілкування двох і більше людей у формі розмови чи обміну репліками.

Усне монологічне мовлення — це складний різновид мовлен­ня, який може виступати в різних формах: розповіді, доповіді, лекції.

Найскладнішим різновидом висловлювання є писемне монологічне мовлення.

Особливим різновидом мовленнєвої діяльності є внутрішнє мовлення.