Роль уяви у різних видах творчості, розвиток уяви. Взаємозв’язок мислення та уяви.

Уява – одна з провідних характеристик творчої особистості. Творчість – це передусім процес створення нового продукту завдяки і сприйманню, і пам’яті, і мисленню, і, звичайно, уяві. В цьому переліку головне місце належить саме уяві, її глибині і яскравості.

Подібне між мисленням та уявою: 1) мислення і уява виникають в проблемній ситуації; 2) вони детермінуються потребами особистості; 3) їх основу становить випереджальне відтворення.

Відмінне між мисленням та уявою: 1) в уяві образи створюються у вигляді яскравих уявлень, в мисленні – це оперування поняттями та категоріями; 2) міра невизначеності ситуації: при значному дефіциті інформації частіше діють механізми уяви, чим повніша інформація про задачу, тим вірогідніше вона розв’язується на рівні мислення.

Умови формування уяви:

1. Досвід людини.

2. Залучення людини до різноманітних видів діяльності.

3. Розвиток інтересів.

4. Використання спеціальних прийомів розвитку уяви.

Поняття про емоції та почуття. Функції емоцій і почуттів.

Емоція – це безпосереднє тимчасове переживання, що відображає Форми значущість діючих на людину явищ та ситуацій.

Почуття – це стійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності, які відображають їх значущість стосовно потреб та мотивів людини.

Функції емоцій та почуттів:

1. Сигнальна. Переживання виникають і змінюються у зв’язку з подіями, що відбувають в довкіллі чи організмі людини.

2. Регулююча. Стійкі переживання та реакції спрямовують поведінку людини, регулюють, дають можливість долати різноманітні перешкоди та досягати мети.

Теорії емоцій.

Фізіологічні основи: 1) взаємодія підкіркових центрів та кори великих півкуль головного мозку; 2) динамічний стереотип; 3) роль другої сигнальної системи та її зв’язок з першою сигнальною системою.

Теорії:

1) Теорія Джеймса-Ланга: сприймання емоціогенних стимулів → нервово-м’язові реакції організму → переробка в ЦНС імпульсів, що поступають від органів → виникнення суб’єктивного переживання стимулу у вигляді емоції.

2) Теорія Кельмана-Барда: сприймання емоціогенних стимулів → переробка нервових імпульсів, що йдуть від рецепторів до ЦНС, з одночасною передачею збудження в кору головного мозку та до інших органів тіла → виникнення суб’єктивного переживання стимулу та поява нервово-м’язових реакцій на певні стимули.

3) Інформаційна теорія емоцій Сімонова. Е = П×(Н – С), де Е – емоція, П – потреба, Н – інформація, прогностично необхідна для задоволення даної потреби, С – наявна інформація, якою може оперувати людина.

 

Види емоцій.

Види емоцій:

За характером: позитивні, негативні.

За дієвістю: стенічні; астенічні.

За задоволенням потреб: нижчі, вищі.

За опосередкованістю: прості (безпосередньо пов’язані з відчуттями, їх називають емоційним фоном відчуттів), складні (фундаментальні емоції, пов’язані з розумінням, їх виділяє Ізард: інтерес, здивування, радість, сміх, страждання, гнів, відраза та інші).

Виділяють також ситуативні (пов’язані з конкретною ситуацією, явищем) та узагальнені (переходять в емоційні стани) емоції.

Види почуттів.

Види почуттів:

За характером: позитивні (коли подія оцінюється позитивно), негативні.

За дієвістю: стенічні (активні) – активізують, підсилюють діяльність; астенічні (пасивні) – гальмують, пригнічують діяльність.

За задоволенням потреб: нижчі почуття (задоволення органічний потреб), вищі почуття (задоволення складних соціальних потреб, що виникають в процесі життя людини).

За спрямованістю вищі почуття поділяються на: моральні (визначають ставлення до себе та до інших людей), інтелектуальні (пов’язані з пізнавальною діяльністю), естетичні (почуття краси, гармонії), праксичні (пов’язані з трудовою діяльністю).

За суб’єктивною цінністю (за Додоновим): альтруїстичні (орієнтовані на допомогу іншим людям), комунікативні (пов’язані зі спілкуванням), глоричні (пов’язані зі захопленням, славою тощо), праксичні, романтичні (пов’язані зі необхідністю чогось нового, незвіданого, оригінального), гностичні (пов’язані зі пізнавальною діяльністю), естетичні, гедонічні (задоволення тілесного та душевного комфорту), акизитивні (пов’язані з накопиченням, колекціонуванням, збиранням), пугнічні (мобілізаційні, пов’язані із переживанням ризику, азарту).

За формою переживання: настрої (загальний емоційний стан людини), афект (сильне короткочасне збудження з втратою здатності до свідомої регуляції поведінки), стрес (стан напруги, нагадує афект, але стрес більш протяжний), фрустрація (переживання, які виникають унаслідок ущемлення потреб людини), пристрасті (стійкі почуття, які проявляються в прагненні до однієї мети чи об’єкту).