Пожежна безпека в електросталеплавильному виробництві

 

Причинами пожеж і взривів в електросталеплавильних цехах являються: завалка в піч сирих і незнешкоджених предметів, дотик розплавленого металу і шлаку з водою, неполадки електросіток і електрообладнання, не дотримання інструкцій при роботі на газовому паливі і інші.

Для запобігання поширення пожежі необхідно:

1. Дотримуватись протипожежних розривів між спорудами, приміщеннями, цехами, установками.

2. Розділяти споруди брандмауерами і іншими перешкодами з вогнетривких матеріалів.

3. Передбачати дренчерні та спринклерні прилади для автоматичного гасіння пожеж водою.

Принцип гасіння пожеж заключається у охолодженні матеріалів, які горять нижче температури їх спалахування за допомогою речовин, які володіють великою теплоємністю, і ізоляція матеріалів, які горять від атмосферного повітря, в якому міститься кисень, або від іншого якого-небудь окислювача, який підтримує горіння. В залежності від фізико-хімічних властивостей речовин для їх гасіння застосовують різні засоби: рідкі, у вигляді піни, пару, газу або тверді.

Для видалення з будівлі при пожежі продуктів горіння передбачають димові люки в даху або стінах. Наявність таких люків обов’язкова при відсутності ліхтарів або вікон (на складах, сходах). Протипожежну стіну розміщують перпендикулярно до осі будівлі або паралельно їй, вона спирається на фундамент і перерізає всі елементи будівлі, які згорають і які важко згорають. Кількість протипожежних стін в будівлях визначають за нормами в залежності від категорії виробництва, площі, кількості поверхів та вогнестійкості будівлі. Для попередження поширення пожежі на інші будівлі і споруди передбачають протипожежні розриви. Склади для зберігання цінних горючих матеріалів розділяють протипожежними стінами на відсіки площею не більше 1500 м2. Кількість горючих матеріалів, які зберігаються в виробничих приміщеннях, обмежується (як правило, не більше добової необхідності). Всі речовини можна зберігати тільки в ізольованих приміщеннях, які не згорають.

В кожній будівлі забезпечують можливість швидкої безпечної евакуації людей у випадку виникнення пожежі. Кількість виходів повинна бути не меньше двох (по можливості в протилежних сторонах приміщення). З коридору рекомендується проектувати, як правило не меньше двох евакуаційних виходів. Сумарну ширину шляхів евакуації і евакуаційних виходів визначаються з розрахунку 0,6 м ширини на 100 людей, що евакуюються. Ширину виходів і шляхів евакуації визначають виходячи з того, що густина масових людських потоків складає 10 – 12 чол/м2, пропускна здастність дверей і сходів шириною до 1,5 м — 50 чол/ (м · хв), а шириною 1,5 – 2,4 м — 60 чол/ (м · хв). [18]

При автоматичному і дистанційному управлінні виробничими процесами, а також в інших випадках відсутсутності персоналу (на складах) для можливо більш раннього виявлення початку пожежі і оголошення її необхідні автоматичні прилади. Установка електричної пожежної сигналізації складається з датчиків (оповіщувачів), приймальної станції з джерелами живлення і лінійної мережі.

Відділ техніки безпеки підприємства здійснює систематичний контроль за проведенням мироприємств по створенню безпечних умов праці, а також по профілактиці травматизму та аварій. Він підпорядковується безпосередньо директору і головному інженеру підприємства.

 

 

ЕКОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

 

Сучасний період людської історії характеризується небувалим посиленням виробничого впливу на навколишнє середовище. Особливо пагубно впливають на біосферу ті галузі промисловості, які в найбільшій мірі забруднюють своїми відходами атмосферу, гідросферу, земну поверхню, виснажують природні ресурси. До таких галузей промисловості належить і чорна металургія.

Охорона природи, раціональне використання природних ресурсів – найважливіші проблеми сучасності, від вирішення яких залежить благоустрій теперішніх і майбутніх поколінь.

Розвиток людського суспільства відбувався і відбувається в постійній взаємодії з природою або як тепер прийнято говорити, з навколишнім середовищем. Вплив людини на природу неминучий і він посилюється по мірі розвитку виробничих сил і збільшення маси речовин, які вводяться в господарський обіг.

В теперішній час вплив людського суспільства на природу (антропогенний вплив) набуває таких масштабів, що в окремих регіонах Землі з’явилась можливість порушення існуючої в природі відносної рівноваги, що може призвести до тривалих наслідків і слугувати перепоною для подальшого розвитку людського суспільства.

Під охороною природи розуміють систему мір, яка направлена на підтримання раціональної взаємодії людського суспільства і навколишнього середовища, яка забезпечує збереження і відновлення природних багатств, раціональне використання природних ресурсів, попереджує прямий і опосередкований шкідливий вплив результатів діяльності суспільства на природу і здоров’я людини.