Виробнича санітарія та гігієна праці

Гігієна праці – це галузь практичної наукової діяльності, що вивчає стан здоров’я працівників у його обумовленості умовами праці і на цій основі обгрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров’я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.

В системі законодавства щодо гігієни праці ключове місце займає Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Основні джерела і кількість тепла, що виділяється ними, наведені в таблиці 3.1.

 

Таблиця 3.1 — Опроміненість на робочих місцях біля електросталеплавильних печей

 

Робочі операції	Місткість печі, т	Опроміненість
Фактична Вт/ м2	ГДР опроміненості Вт/ м2
Продування киснем, вимір температури і взяття проби		350 – 7000
Викачування шлаку		3500 – 14000
Спостереження за випуском сталі		350 – 6300

 

 

При проектуванні металургійних агрегатів і технологічних процесів необхідно передбачати максимально можливий теплозахист і герметизацію обладнання, що забезпечить зниження температури зовнішніх поверхонь тепловиділяючого обладнання до 35° С, локалізацію тепла на огорожах поверхонь теплових агрегатів за допомогою вмонтованого або зовнішнього екранування. Теплова ізоляція дає можливість не тільки покращити умови праці і зменшити втрати тепла, але і підвищити продуктивність печей, зєкономити паливо, збільшити термін єксплуатації агрегатів, інтенсифікувати технологічний процесс. Для покращення герметизації печей їх ззовні обкладають листами алюмінія або оцинкованого заліза. Застосовуються різні способи захисту організму від впливу тепла, яке передається конвекцією. В літній період в гарячих цехах відкриваються всі вікна і отвори в стінках, ліхтарі і шахти в крівлі. Відкриті ліхтарі і шахти слугують головним чином для видалення гарячого повітря з цехів, а отвори в стінах – для притоку свіжого повітря. Разом з повітрям видаляється значна кількість тепла, що сприяє зниженню температури повітря в приміщенні. Велике значення має місцевий притік повітря від обдуваючих вентиляційних приладів, тобто повітряних душів.

Об’єм і площа виробничого приміщення повинні бути такими, щоб на кожного робочого припадало не менше 15 м3 об’єму і не менше 4 м2 площі. Створити благоприємні мікрокліматичні умови на такій великій площі досить важко. Тому розробляються спеціальні системи вентиляції та конденціювання. Вентиляція досягається переміщенням повітря: забрудненого–з приміщення і свіжого–в приміщення.

В електросталеплавильному цеху застосовують переважно механічну вентиляцію. Система загальнообмінної механічної вентиляції складається в основному з шахт, повітродувів, вентиляторів, приладів для очистки повітря, яке видаляється, калориферів для підігріву повітря, яке подається. Видалення повітря передбачається з верхньої зони (при наявності надлишків тепла чи газів легших за повітря) чи з нижньої (при видаленні пилей газів важчих за повітря). Кондиціонування повітря – це створення і автоматичне підтримання в приміщенні постійної або такої яка змінюється за визначеною програмою температури, вологості, чистоти і швидкості руху повітря. Кондиціонування повітря застосовується для забезпечення блогоприємних мікрокліматичних умов, а також при технологічних процесах, які потребують регулювання повітряного середовища. В електросталеплавильному цеху застосовується часткове кондиціонування, так як важливим чинником впливу є температура. В приладах для кондиціонування повітря здійснюється попередня його обробка: нагрів, охолодження, зволоження, очистка від домішків. Для охолодження повітря використовують холодильні машини: пароежекторні, компресорні та адсорбційні. Застосовують також місцеві кондиціонери і системи з роздільною обробкою повітря. Важливий критерій ефективності праці – працездатність, тобто здатність організму підтримувати необхідний рівень потужності роботи протягом можливо більш тривалого часу. Для підтримання високої працездатності потрібно недопускати надмірної тривалості роботи і здійснювати міри по профілактиці змучування. В металургійній промисловості в зв’язку з умовами виробництва встановлені 8-годинні зміни. Наднормові роботи, тобто понад нормальні або скорочені робочі дні, заборонені. В цілях охорони здоров’я працюючих встановлені наступні види відпочинку: обідня перерва, міжденна (міжзмінна) перерва, щонедільний відпочинок, особливі неробочі (святкові) дні і щорічні відпустки. Для працівників в сталеплавильних цехах повинні бути створені спеціальні побутові приміщення, напівдуші і прилади для охолодження в приміщеннях відпочинку на ділянках з інтенсивним впливом тепла. В гардеробних число місць для зберігання одягу повинно прийматись: при зберіганні на вішалках рівним числу працюючих в двох найбільш чисельних суміжних змінах; при зберіганні в шафах рівним числу працюючих за списком. Вмивальні розміщуюють в окремих приміщеннях, суміжних з гардеробними, або в гардеробних приміщеннях. Приміщення для годування грудних дітей передбачаються в тому випадку, якщо на підприємстві в найбільш чисельній зміні працює не менше 100 жінок. Медпункти передбачаються на підприємствах з числом працівників за списком 500 людей і більше. Відстань від робочого місця до медпункту повинна бути не більше 1000 м. В гарячих цехах передбачені місця площею 2 – 3 м2для установок, які забезпечуюють робочих підсоленою газованою водою, що відновлює втрату натрія і хлора, але не відновлює втрату інших солей організмом. На ряді заводів робочих забезпечуюють чаєм. Необхідність впровадження виробничої естетики обумовлюється також тим, що бурхливий технічний прогрес змінює і удосконалює не тільки технічний вигляд наших підприємст, але і умови в яких працюють робочі. Раціональне рішення кольору в інтер’єрі значно покращує виробничу атмосферу – працездатність підвищується на 15 – 20%. Так, стелі повинні мати максимальну відбиваючу здатність не нижчу 70%; стіни – близько 50 – 60%, що досягається фарбуванням їх в світло-сірий, блідо-зелений, зеленовато-сірий і блідо-голубий кольори. Механізми, станки та інше обладнання потрібно фарбувати фарбою з відбиваючою здатністю від 25 до 40%. Основними способами боротьби з пилюкою являється раціоналізація технологічного процесу, яка повністю запобігає утворенню пилюки; максимальна герметизація і аспірація всіх пилевиділяючих місць, в тому числі і транспортних засобів; зволоження пилюки (водою, паром) з метою запобігання її потрапляння у приміщення; прилад спеціальної пилевловлюючої вентиляції від місць утворення пилюки з очищенням повітря перед викидом його в атмосферу через систему фільтрів; регулярне прибирання пилюки в робочих місцях; застосування пневматичного транспорту; застосування індивідуальних засобів захисту (распіраторів, окулярів, спецодягу та ін.). Технічні засоби по боротьбі з шумом та вібраціями зводяться до приладу звукоізоляції в джерелі шуму і застосуванні звукопоглинаючих приладів. В якості індивідуальних засобів захисту застосовуються протишуми і антифони. Ефективним засобом захисту від шуму являється синтетичне волокно, яке називається «біруші» (бережи вуха), яке закладається в зовнішній слузовий отвір вуха.