РОЗДІЛ 2. Альтернативні форми розгляду цивільних спорів

РОЗДІЛ 2. Альтернативні форми розгляду цивільних спорів

Глава LV. Третейське судочинство

 

Рішення третейського суду

В підруч. цього не зазначено! (Розділ VI ЗУ) Рішення третейського суду поділяються:

Рішення		(ст.52)Ухвали
З питань, що виникають у процесі розгляду справи і не стосуються суті спору, третейський суд постановляє ухвали.

Судове рішення як результат діяльності третейського суду має певні особливості:

1. Так, при визначенні правової природи судового рішення за результатами розгляду справи в порядку третейського судочинства слід виходити з того, що третейський суд не здійснює правосуддя, не входить до системи національних судів, а є алтернативною формою цивільної юрисдикції. На підтвердження такої правової позиції можна навести рішення Конституційного Суду України №19 – рп/2010 від 9 вересня 2010 р в якому наголошується, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур в системі судів загальної юрисдикції діють спеціалізовані суди, до яких належать господарські, адміністративні суди. Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Виходячи з цього рішенню третейського суду не притамання така ознака, як виключність, а саме рішення може бути предметом судового контролю. 2. Рішення третейського суду є обов'яз­ковим для сторін, однак така обов'язковість дещо відрізняється від тієї, що притаманнаактам судів загальної юрисдикції та госпо­дарських судів, зважаючи на особливу пра­вову природу третейського суду. З цієї причини у Законі України «Про третейські суди» відсутні положення про обов'язковість рішення третейського суду і відповідальності за його невиконання. Тому рішення третейського суду не може розглядатися як акт обов'язковий для виконання особами, що не є сторонами третейської угоди. Адже, укла­даючи третейську угоду, сторони наділяють визначений ними третейський суд правом розглянути спір, що виник між ними, і прий­няти рішення, яке стосуєтьея його суті. 3.Що стосується змісту рішення третейського суду, то законом, на відміну від вимог до змісту рішень, які приймаються, зокрема в порядку цивільного судочинства, не передбачено існування в судовому рішенні третейського суду таких частин, як вступна, описова, мотивувальна та резулятивна.

Ознаки рішення третейського суду:

1. Пов’язаність рішення з третейською угодою. Полягає в тому, що третейське рішення прямо залежить від арбітражної угоди та її дійсності. Третейська угода визначає коло спорів, щодо яких може бути прийняте рішення. Третейське рішення, що виходить за межі третейської угоди, є не­дійсним та не тягне правових наслідків. 2.Обов'язковість рішення третейського суду. Слід розуміти у двох аспектах: 1) обов'язковість третейського рішення для сторін та інших осіб, що брали участі, у справі, та 2) обов'язковість добровіль­но виконувати рішення третейського суду. Отже, рішення третейського суду є обов'яз­ковим для сторін, однак така обов'язковість дещо відрізняється від тієї, що притаманнаактам судів загальної юрисдикції та госпо­дарських судів, зважаючи на особливу пра­вову природу третейського суду. З цієї причини у Законі України «Про третейські суди» відсутні положення про обов'язковість рішення третейського суду і відповідальності за його невиконання. Тому рішення третейського суду не може розглядатися як акт обов'язковий для виконання особами, що не є сторонами третейської угоди. Адже, укла­даючи третейську угоду, сторони наділяють визначений ними третейський суд правом розглянути спір, що виник між ними, і прий­няти рішення, яке стосуєтьея його суті. 3. Здійснимість. Рішення постановлене за результатами розгляду справи підлягає добровільному виконанню сторонами третейського розгляду (ст. 50 Закону України «Про третейскі суди»). Сторони, погоджуючись на вирішення спору між ними в порядку третейського судочинства, так би мовити, апріорі дають свою згоду на виконання рішення без застосування заходів державного примусу. Це може виражатися у вчиненні нею таких дій як сплата боргу, неустойки, відшкодування шкоди тощо, однак не можна виключити (є чимало прикладів) і той факт, що відпові­дач відмовиться виконати рішення третейсь­кого суду. На випадок виникнення таких ситуацій передбачено примусове виконання рішень третейських судів. Порядок цієї процедури визначається Законом України «Про тре­тейські суди», ГПК України, ЦПКУкраїни та Законом України «Про виконавче прова­дження». 4.Виключність. Визначається неможливістю для осіб, що брали участь у справі, заявляти тотожний позов до третейського або державного суду, а для третейського чи державного суду — неможливість прийняттядо свого прова­дження та розгляду такого позову (п. 4 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, п. 2 ч. 1 ст. 62 ГПК України). Виключність рішення третейського суду лежить в основі права відмовити у прийнятті позовної заяви або припинити провадження у справі державним судом.

 

Вимоги до рішення третейського суду:

 

Основні вимоги.		Додаткові вимоги.
Жодна з цих вимог не передбачена прямо в Законі України «Про третейські суди», але ці вимоги витікають з загальних засад діяльності третейських судів.
1.Законність.	2.Обґрунтованість.		1.Повнота.	2.Ясність.	3.Точність.
Законність, як одна з основоположних вимог судового рішення, являє собою стан або якість судового рішення, що характеризується правильним застосуванням судом під час розгляду конкретної справи норм матеріального та процесуального права.	Обгрунтованість означає, що рішення має бути постановлене на підставі правильного встанволення всіх юридичних фактів У рішенні повинні міститися мотиви його ухвалення.		(ст. 47 ЗУ «Про третейські суди») (ч.1 ст.47(Якщо сторони не домовилися про інше, будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, може протягом семи днів після одержання рішення звернутися до третейського суду із заявою про прийняття додаткового рішення щодо вимог, які були заявлені під час третейського розгляду, але не знайшли відображення у рішенні. (ч.2 ст.47) Заяву про прийняття додаткового рішення має бути розглянуто тим складом третейського суду, який вирішував спір, протягом семи днів після її одержання третейським судом. (ч.3 ст.47)За результатами розгляду заяви приймається: 1) додаткове рішення, яке є складовою частиною рішення третейського суду     2)виноситься мотивована ухвала про відмову у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення.	(ст. 48 ЗУ «Про третейські суди») (ч.1) Якщо сторони не домовилися про інше, будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, має право протягом семи днів після одержання рішення звернутися до третейського суду із заявою про роз'яснення резолютивної частини рішення. (ч.2) Заяву про роз'яснення резолютивної частини рішення має бути розглянуто тим складом третейського суду, який вирішував спір, протягом семи днів після її одержання третейським судом. (ч.4)Здійснюючи роз'яснення резолютивної частини рішення, третейський суд не має права змінювати зміст рішення.   (ч.3)За результатами розгляду заяви виноситься:     1) Ухвала про роз'яснення рішення, яка є складовою частиною рішення,   2) мотивована ухвала про відмову у роз'ясненні рішення.	(ст. 49 ЗУ «Про третейські суди») Третейський суд у тому ж складі 1)з власної ініціативи   2)за заявою сторони третейського розгляду
(ст.49)Третейський суд у тому ж складі, з власної ініціативи або за заявою сторони третейського розгляду, може виправити у рішенні описки, арифметичні помилки або будь-які інші неточності, про що виноситься ухвала, яка є складовою частиною рішення.

 

Рішення третейського суду, як процесуальний документ повинно відповідати певним вимогам за формою та змістом.

За формою: це є письмой акт суду, яким вирішено спір по суті. (випливає з ч.1 ст.46)

Що стосується змісту рішення: третейського суду, то законом, на відміну від вимог до змісту рішень, які приймаються, зокрема в порядку цивільного судочинства, не передбачено існування в судовому рішенні третейського суду таких частин, як вступна, описова, мотивувальна та резулятивна.

Стаття 46. Вимоги до рішення третейського суду Рішення третейського суду викладається у письмовій формі і підписується третейським суддею, який одноособово розглядав справу, або повним складом третейського суду, що розглядав справу, в тому числі і третейським суддею, який має окрему думку. Окрема думка третейського судді викладається письмово та додається до рішення третейського суду. Рішення постійно діючого третейського суду скріплюється підписом керівника та круглою печаткою юридичної особи - засновника цього третейського суду. Підписи третейських суддів третейського суду для вирішення конкретного спору на рішенні третейського суду посвідчуються нотаріально. У рішенні третейського суду повинні бути зазначені: назва третейського суду; дата прийняття рішення; склад третейського суду і порядок його формування; місце третейського розгляду; сторони, їх представники та інші учасники третейського розгляду, що брали участь у розгляді справи третейським судом; висновок про компетенцію третейського суду, обсяг його повноважень за третейською угодою; стислий виклад позовної заяви, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень, клопотань сторін та їхніх представників, інших учасників третейського розгляду; встановлені обставини справи, підстави виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, зміст мирової угоди, якщо вона укладена сторонами, мотиви, з яких третейський суд відхилив доводи, докази та заявлені під час третейського розгляду клопотання сторін; висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю або частково по кожній із заявлених вимог; норми законодавства, якими керувався третейський суд при прийнятті рішення. Висновки третейського суду, що містяться в рішенні по справі, не можуть залежати від настання або ненастання будь-яких обставин. У разі задоволення позовних вимог у резолютивній частині рішення зазначаються: сторона, на користь якої вирішено спір; сторона, з якої за рішенням третейського суду має бути здійснено стягнення грошових сум та/або яка зобов'язана виконати певні дії або утриматися від виконання певних дій; розмір грошової суми, яка підлягає стягненню, та/або дії, які підлягають виконанню або від виконання яких сторона має утриматися за рішенням третейського суду; строк сплати коштів та/або строк і спосіб виконання таких дій; порядок розподілу між сторонами витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом; інші обставини, які третейський суд вважає за необхідне зазначити.

 

 

Див. також ст. 45 «Прийняття рішення третейським судом».

 

РОЗДІЛ 2. Альтернативні форми розгляду цивільних спорів