Третейський суд. Значення третейського розгляду третейсько- правових спорів

 

ст. 2 ЗУ «Про третейські суди» від 11.05.2004 № 1701-IV Третейський суд- недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Третейська палата України - постійно діючий орган самоврядування третейських суддів.

 

Природа третейських судів полягає у: тому, що вони є недержавними органами цивільної юрисдикції, які обираються за погодженням самими сторонами для розв’язання конкретного цивільно-правового (господарського) спору між ними. Розгляд цивільно-правових (господарських) спорів у третейському суді може виникнути тільки тоді, коли є угода сторін про обрання цієї форми захисту цивільних прав з зобов’язанням підкоритися його юрисдикції.

 

 

Переваги, які надають третейські суди учасникам спору:

- спеціалізація з питань, що стосуються фактичних взаємовідносин сторін, - швидкість й економічність розгляду спору, - конфіденційність діяльності, зручність для сторін відносно визначення часу та місця вирішення спорів, - та ін.

 

 

В Україні можуть утворюватися та діяти: (ст. 7 Закону України «Про третейські суди»)

1)Постійно діючі третейські суди.

2) Суди ad hoc. (третейські суди для вирішення конкретного спору)

 

(ч.2 ст.7) Постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи.

 

(ч.3 ст.7)Постійно діючий третейський суд очолює голова третейського суду, порядок обрання якого визначається Положенням про постійно діючий третейський суд. (Ст.8) Порядок утворення третейських судів. Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України: всеукраїнських громадських організаціях; всеукраїнських організаціях роботодавців; фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях професійних учасників ринку цінних паперів; торгово-промислових палатах; всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України; об'єднаннях, асоціаціях суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, у тому числі банків. Постійно діючі третейські суди не можуть утворюватися та діяти при органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Утворення постійно діючого третейського суду компетентним органом суб'єктів, визначених у частині першій цієї статті, вимагає: 1) прийняття рішення про утворення постійно діючого третейського суду; 2) затвердження Положення про постійно діючий третейський суд; 3) затвердження регламенту третейського суду; 4) затвердження списку третейських суддів. Списки третейських суддів постійно діючих третейських судів повинні містити такі відомості про третейських суддів: дата народження, освіта, отримана спеціальність, останнє місце роботи, загальний трудовий стаж, стаж роботи за спеціальністю. Місцезнаходженням постійно діючого третейського суду є місцезнаходження його засновника, що не обмежує засновника третейського суду в праві визначати розташування третейських суддів за адміністративно-територіальним принципом. Порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням цього Закону.   (Ч.1 – ч.6 Ст 9 ЗУ). Державна реєстрація постійно діючого третейського суду Постійно діючий третейський суд підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація постійно діючого третейського суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, протягом п’ятнадцяти днів з дня подання його засновником заяви. До заяви додаються рішення про утворення постійно діючого третейського суду, затверджені Положення і регламент цього суду та список третейських суддів, копія статуту заявника. { ч.2 ст.9 із змінами від 16.10.2012 } { ч.3 ст.9 виключено від 16.10.2012 } Про державну реєстрацію постійно діючого третейського суду видається свідоцтво встановленого зразка. Постійно діючий третейський суд визнається утвореним з моменту його державної реєстрації. Склад постійно діючого третейського суду (ч.3 ст.16 зу) У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду.(ч.5 ст.16 ЗУ) За всіх умов третейський суд може розглядати справи в будь-якій непарній кількості третейських суддів.

На відміну від постійно діючого третейського суду, порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням Закону України «Про третейські суди». (ст.2 ЗУ)Третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. Див Розділ II ЗУ- «ТРЕТЕЙСЬКА УГОДА». (ч.1 ст.12) Третейська угода може бути укладена у вигляді: 1) третейського застереження в договорі, контракті. 2)окремої письмової угоди.   (ч.8 ст.12) Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. (ч.1 ст.13) Якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.   (ч.2 ст.13) Якщо третейська угода укладена у вигляді окремої угоди, то у разі заміни кредитора у зобов'язанні останній повинен повідомити нового кредитора про її існування. Зміна третейської угоди в такому випадку можлива лише за умови явно вираженої згоди іншої (інших) сторони (сторін) угоди.     (продовження ст.12 ЗУ) Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Законом встановлена, так би мовити, безумовна дійсність третейського застереження в договорі або контракті, і у випадку недійсності окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.     (продовження ст.12 ЗУ) У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом. Склад суду ad hoc. (ч.4 ст.16 зу) У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду. (ч.5 ст.16 ЗУ) За всіх умов третейський суд може розглядати справи в будь-якій непарній кількості третейських суддів. (ч.6 ст.16 зу) Якщо сторони не погодили кількісний склад третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору, то третейський розгляд здійснюється у складі трьох суддів.

 

 

	(ч.1 ст.16 ЗУ) Склад третейського суду формується шляхом:
1)Призначення третейських суддів (третейського судді).	2)Обрання третейських суддів (третейського судді).

 

 

(ч.2 ст.16 ЗУ) Третейський суд може розглядати справи в складі:

1) Одного третейського судді.

2) Будь-якій непарній кількості третейських суддів.

§ 2. Порядок розгляду справ третейським судом

Розгляд справ третейськими судами здійснюється у відповідності до принципів третейського судочинства.Стаття 4 Закону України «Про третейські суди» закріплює принципи організації третейських судів (організаційні принципи), та принципи судового розгляду (функціональні принципи).
1) Принципи організації третейських судів (організаційні принципи)		2) Принципи судового розгляду (функціональні принципи).
1.Добровільність утворення третейського суду; Принцип добровільності утворення третейського суду означає, що компетенція третейського суду щодо розгляду справи обов`язковою передумовою має згоду сторін на передачу справи на розгляд третейського суду, тобто компетенція третейського суду щодо розгляду справи не може виникнути без укладення третейської угоди. Це відрізняє компетенцію третейських судів від компетенції офіційних судових установ, які можуть розглядати справи, виходячи з конституційних критеріїв (правова природа спору, як це випливає із ст. 124 Конституції України), та юрисдикційних критеріїв, встановлених ЦПК та ГПК (відповідний суб`єктний склад учасників спору та характер правовідносин).	1.Законності; Зміст принципу полягає в дотриманні третейським судом норм процесуального законодавства під час розгляду і вирішення спорів. Іншим проявом принципу законності є додержання третейським судом норм матеріального права, тобто третейський суд повинен правильно застосувати відповідні норми матеріального права до спірних правовідносин сторін.
2.Незалежність третейських суддів та підкорення їх тільки законові; Принцип незалежності третейських судів та підкорення їх тільки закону означає, що вплив на третейських суддів забороняється. Розглядаючи справу та постановляючи рішення по справі, третейські судді керуються лише законом. В той же час, за природних обставин держава не надає третейським суддям правових гарантій їх незалежності, як суддям офіційних судових установ, вони не користуються статусом судді, не існує спеціального порядку притягнення третейських суддів до відповідальності тощо. Одним з процесуальних механізмів, за допомогою якого одна з складових зазначеного принципу набуває реального змісту, є можливість усунути суддю від участі в розгляді справи шляхом заявлення відводу. Закон встановлює перелік підстав, які унеможливлюють участь третейського суді у розгляді і вирішені справи і тягнуть за собою його самовідвід або відвід. Див. ст. 19 ЗУ. «Підстави відводу чи самовідводу третейського судді». Див.ст.20 ЗУ. «Порядок відводу чи самовідводу третейського судді». А також, див.ст.18. «Вимоги до третейських суддів».
2.Добровільної згоди третейських суддів на їх призначення чи обрання у конкретній справі;(ч.2 ст.14)В основу принципу добровільної згоди третейських суддів на їх призначення чи обрання у конкретній справі покладено диспозитивні основи самого третейського судочинства. Судді вправі вирішувати питання про участь у розгляді справи.
3.Самоврядування третейських суддів. (ст.58)Самоврядування третейських суддів є організаційною засадою діяльності третейського суду і означає можливість створення організаційних структур, які можуть координувати діяльність третейських судів в Україні, систематизувати судову практику тощо.
3. Рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом та третейським судом; Означає, що всі учасники третейського розгляду є рівними перед законом і третейським судом, незалежно від статі, віку, соціальних, національних, расових ознак, політичних та релігійних переконань тощо.
4.Змагальність сторін; Передбачає активну роль сторін у наданні суду доказів. (ч.6 ст.38) Кожна сторона повинна довести ті факти і обставини, на які вона посилається як підставу своїх доводів або заперечень проти них. Суд не має права за власною ініціативою збирати докази.
5.Арбітрування; Принцип арбітрування є специфічним в третейському судочинстві Відповідно до нього третейський суд повинен спрямовувати свою діяльність таким чином, щоби сторони досягли угоди по справі рішення третейського суду фактично ґрунтувалося на цій мировій угоді.
6.Всебічності, повноти та об'єктивності вирішення спорів;Третейський суд є органом по вирішенню цивільно-правових спорів. Юрисдикція третейських судів визначена в ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди».
7.Сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду; Згідно зі ст. 33 Закону України "Про третейські суди" третейський суд на початку розгляду повинен з`ясувати у сторін можливість закінчити справу мировою угодою та в подальшому сприяти вирішенню спору шляхом укладення мирової угоди на всіх стадіях процесу.
	8.Гласність судового розгляду;(ст.29) Відповідно до принципу гласності судочинство в третейському суді є відкритим, за виключенням випадків якщо проти відкритого розгляду справи третейським судом висунуто хоча б однією стороною заперечення з мотивів додержання та збереження комерційної або банківської таємниці чи забезпечення конфіденційності інформації, справа розглядається у закритому засіданні.
	9.Національна мова судочинства.(ст. 31) Розгляд справ у третейському суді провадиться українською мовою, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду чи угодою сторін.Сторона, яка надає документи чи письмові докази мовою іншою, ніж мова третейського розгляду, повинна забезпечити їх переклад на мову чи мови третейського розгляду.

Третейський суд є органом по вирішенню цивільно-правових спорів. Юрисдикція третейських судів визначена в ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди».

Стаття 6. Підвідомчість справ третейським судам Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; { 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

 

Стаття 27. Компетенція третейського суду Третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи. Сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті. Сторона має право заявити про перевищення третейським судом меж його компетенції, якщо в процесі третейського розгляду виникне питання, розгляд якого не передбачено третейською угодою або яке не може бути предметом такого розгляду відповідно до регламенту третейського суду чи цього Закону. У випадках, передбачених частинами другою та третьою цієї статті, третейський суд повинен відкласти розгляд справи або зупинити розгляд справи по суті до вирішення ним питання щодо наявності у нього відповідної компетенції. З питань наявності чи відсутності компетенції третейський суд у зазначених випадках виносить мотивовану ухвалу. Якщо третейський суд дійде висновку щодо неможливості розгляду ним конкретного спору внаслідок відсутності у нього компетенції, третейський розгляд припиняється, а витрати, понесені третейським судом, відшкодовуються сторонами в рівних частках. При прийнятті позову третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду. У разі, якщо третейський суд дійде висновку про відсутність або недійсність зазначеної угоди, він повинен відмовити в розгляді справи. Про відмову у розгляді справи виноситься мотивована ухвала, яка надсилається сторонам. При цьому заявнику разом з ухвалою повертаються позовні матеріали.

Як і в загальних судах, які розглядають справи в порядку цивільного судочинства, так і третейських судах засобом захисту порушеного суб’єктивного права є пред’явлення позову, процесуальною формою якого є позовна заява.

Стаття 35. Форма та зміст позовної заяви Позовна заява подається у письмовій формі. У позовній заяві, що подається до третейського суду, повинні зазначатися: назва постійно діючого третейського суду або склад третейського суду для вирішення конкретного спору; дата подання позовної заяви; найменування і юридичні адреси сторін, які є юридичними особами, та/або прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, місце проживання і місце роботи сторін, які є фізичними особами; найменування і юридична адреса представника позивача, якщо він є юридичною особою, або прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, місце проживання і місце роботи представника, який є фізичною особою, у випадках, коли позов подається представником; зміст вимоги, ціна позову, якщо вимога підлягає оцінці; обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, докази, що їх підтверджують, розрахунок вимог; посилання на наявність третейської угоди між сторонами та докази її укладення; перелік письмових матеріалів, які додаються до позовної заяви; підпис позивача або його представника з посиланням на документ, що засвідчує повноваження представника. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують: 1) наявність третейської угоди; 2) обґрунтованість позовних вимог; 3) повноваження представника; 4) направлення копії позовної заяви іншій стороні (опис вкладення про відправлення цінного листа, виписка з реєстру поштових відправлень тощо).

Слід зауважити, що при розгляді справи третейським судом подання відзиву є обов’язком.

Стаття 36. Відзив на позовну заяву Відповідач повинен надати третейському суду письмовий відзив на позовну заяву. Відзив на позовну заяву направляється позивачу та третейському суду в порядку та строки, що передбачені третейською угодою у третейському суді для вирішення конкретного спору або регламентом третейського суду. Якщо регламентом третейського суду строк надання відзиву на позовну заяву не визначений, а також у разі розгляду справи третейським судом для вирішення конкретного спору відзив на позовну заяву надається не менше ніж за три дні до першого засідання третейського суду, який вирішує спір. Неподання відповідачем відзиву у встановлені цією статтею строки не звільняє його в подальшому від виконання вимог третейського суду про надання відзиву на позов. Наслідки невиконання вимог третейського суду можуть бути передбачені третейською угодою сторін у третейському суді для вирішення конкретного спору або регламентом третейського суду чи встановлені складом третейського суду. Якщо сторони не домовилися про інше, до прийняття рішення третейським судом сторона має право змінити, доповнити або уточнити свої позовні вимоги.

В процесі судового розгляду:

1)Позивач		2)Відповідач
Вправі змінити, доповнити або уточнити свої позовні вимоги, якщо таке право не обмежене самими сторонами в третейській угоді. (так зазначено в книзі, хоча в ч.5 ст.36 використано поняття «сторонни»,а не «позивач»!!!)		(див. ст.37 ЗУ)Вправі подати до суду зустрічний позов, за умови, що такий позов є підвідомчим третейському суду та може бути предметом третейського розгляду відповідно до третейської угоди. Зустрічний позов має бути поданий до третейського суду, який розглядає справу в письмовій формі та змістом повинен відповідати вимогам які ставляться Законом до позовної заяви.

Рішення третейського суду

В підруч. цього не зазначено! (Розділ VI ЗУ) Рішення третейського суду поділяються:

Рішення		(ст.52)Ухвали
З питань, що виникають у процесі розгляду справи і не стосуються суті спору, третейський суд постановляє ухвали.

Судове рішення як результат діяльності третейського суду має певні особливості:

1. Так, при визначенні правової природи судового рішення за результатами розгляду справи в порядку третейського судочинства слід виходити з того, що третейський суд не здійснює правосуддя, не входить до системи національних судів, а є алтернативною формою цивільної юрисдикції. На підтвердження такої правової позиції можна навести рішення Конституційного Суду України №19 – рп/2010 від 9 вересня 2010 р в якому наголошується, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур в системі судів загальної юрисдикції діють спеціалізовані суди, до яких належать господарські, адміністративні суди. Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Виходячи з цього рішенню третейського суду не притамання така ознака, як виключність, а саме рішення може бути предметом судового контролю. 2. Рішення третейського суду є обов'яз­ковим для сторін, однак така обов'язковість дещо відрізняється від тієї, що притаманнаактам судів загальної юрисдикції та госпо­дарських судів, зважаючи на особливу пра­вову природу третейського суду. З цієї причини у Законі України «Про третейські суди» відсутні положення про обов'язковість рішення третейського суду і відповідальності за його невиконання. Тому рішення третейського суду не може розглядатися як акт обов'язковий для виконання особами, що не є сторонами третейської угоди. Адже, укла­даючи третейську угоду, сторони наділяють визначений ними третейський суд правом розглянути спір, що виник між ними, і прий­няти рішення, яке стосуєтьея його суті. 3.Що стосується змісту рішення третейського суду, то законом, на відміну від вимог до змісту рішень, які приймаються, зокрема в порядку цивільного судочинства, не передбачено існування в судовому рішенні третейського суду таких частин, як вступна, описова, мотивувальна та резулятивна.

Ознаки рішення третейського суду:

1. Пов’язаність рішення з третейською угодою. Полягає в тому, що третейське рішення прямо залежить від арбітражної угоди та її дійсності. Третейська угода визначає коло спорів, щодо яких може бути прийняте рішення. Третейське рішення, що виходить за межі третейської угоди, є не­дійсним та не тягне правових наслідків. 2.Обов'язковість рішення третейського суду. Слід розуміти у двох аспектах: 1) обов'язковість третейського рішення для сторін та інших осіб, що брали участі, у справі, та 2) обов'язковість добровіль­но виконувати рішення третейського суду. Отже, рішення третейського суду є обов'яз­ковим для сторін, однак така обов'язковість дещо відрізняється від тієї, що притаманнаактам судів загальної юрисдикції та госпо­дарських судів, зважаючи на особливу пра­вову природу третейського суду. З цієї причини у Законі України «Про третейські суди» відсутні положення про обов'язковість рішення третейського суду і відповідальності за його невиконання. Тому рішення третейського суду не може розглядатися як акт обов'язковий для виконання особами, що не є сторонами третейської угоди. Адже, укла­даючи третейську угоду, сторони наділяють визначений ними третейський суд правом розглянути спір, що виник між ними, і прий­няти рішення, яке стосуєтьея його суті. 3. Здійснимість. Рішення постановлене за результатами розгляду справи підлягає добровільному виконанню сторонами третейського розгляду (ст. 50 Закону України «Про третейскі суди»). Сторони, погоджуючись на вирішення спору між ними в порядку третейського судочинства, так би мовити, апріорі дають свою згоду на виконання рішення без застосування заходів державного примусу. Це може виражатися у вчиненні нею таких дій як сплата боргу, неустойки, відшкодування шкоди тощо, однак не можна виключити (є чимало прикладів) і той факт, що відпові­дач відмовиться виконати рішення третейсь­кого суду. На випадок виникнення таких ситуацій передбачено примусове виконання рішень третейських судів. Порядок цієї процедури визначається Законом України «Про тре­тейські суди», ГПК України, ЦПКУкраїни та Законом України «Про виконавче прова­дження». 4.Виключність. Визначається неможливістю для осіб, що брали участь у справі, заявляти тотожний позов до третейського або державного суду, а для третейського чи державного суду — неможливість прийняттядо свого прова­дження та розгляду такого позову (п. 4 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, п. 2 ч. 1 ст. 62 ГПК України). Виключність рішення третейського суду лежить в основі права відмовити у прийнятті позовної заяви або припинити провадження у справі державним судом.

 

Вимоги до рішення третейського суду:

 

Основні вимоги.		Додаткові вимоги.
Жодна з цих вимог не передбачена прямо в Законі України «Про третейські суди», але ці вимоги витікають з загальних засад діяльності третейських судів.
1.Законність.	2.Обґрунтованість.		1.Повнота.	2.Ясність.	3.Точність.
Законність, як одна з основоположних вимог судового рішення, являє собою стан або якість судового рішення, що характеризується правильним застосуванням судом під час розгляду конкретної справи норм матеріального та процесуального права.	Обгрунтованість означає, що рішення має бути постановлене на підставі правильного встанволення всіх юридичних фактів У рішенні повинні міститися мотиви його ухвалення.		(ст. 47 ЗУ «Про третейські суди») (ч.1 ст.47(Якщо сторони не домовилися про інше, будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, може протягом семи днів після одержання рішення звернутися до третейського суду із заявою про прийняття додаткового рішення щодо вимог, які були заявлені під час третейського розгляду, але не знайшли відображення у рішенні. (ч.2 ст.47) Заяву про прийняття додаткового рішення має бути розглянуто тим складом третейського суду, який вирішував спір, протягом семи днів після її одержання третейським судом. (ч.3 ст.47)За результатами розгляду заяви приймається: 1) додаткове рішення, яке є складовою частиною рішення третейського суду     2)виноситься мотивована ухвала про відмову у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення.	(ст. 48 ЗУ «Про третейські суди») (ч.1) Якщо сторони не домовилися про інше, будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, має право протягом семи днів після одержання рішення звернутися до третейського суду із заявою про роз'яснення резолютивної частини рішення. (ч.2) Заяву про роз'яснення резолютивної частини рішення має бути розглянуто тим складом третейського суду, який вирішував спір, протягом семи днів після її одержання третейським судом. (ч.4)Здійснюючи роз'яснення резолютивної частини рішення, третейський суд не має права змінювати зміст рішення.   (ч.3)За результатами розгляду заяви виноситься:     1) Ухвала про роз'яснення рішення, яка є складовою частиною рішення,   2) мотивована ухвала про відмову у роз'ясненні рішення.	(ст. 49 ЗУ «Про третейські суди») Третейський суд у тому ж складі 1)з власної ініціативи   2)за заявою сторони третейського розгляду
(ст.49)Третейський суд у тому ж складі, з власної ініціативи або за заявою сторони третейського розгляду, може виправити у рішенні описки, арифметичні помилки або будь-які інші неточності, про що виноситься ухвала, яка є складовою частиною рішення.

 

Рішення третейського суду, як процесуальний документ повинно відповідати певним вимогам за формою та змістом.

За формою: це є письмой акт суду, яким вирішено спір по суті. (випливає з ч.1 ст.46)

Що стосується змісту рішення: третейського суду, то законом, на відміну від вимог до змісту рішень, які приймаються, зокрема в порядку цивільного судочинства, не передбачено існування в судовому рішенні третейського суду таких частин, як вступна, описова, мотивувальна та резулятивна.

Стаття 46. Вимоги до рішення третейського суду Рішення третейського суду викладається у письмовій формі і підписується третейським суддею, який одноособово розглядав справу, або повним складом третейського суду, що розглядав справу, в тому числі і третейським суддею, який має окрему думку. Окрема думка третейського судді викладається письмово та додається до рішення третейського суду. Рішення постійно діючого третейського суду скріплюється підписом керівника та круглою печаткою юридичної особи - засновника цього третейського суду. Підписи третейських суддів третейського суду для вирішення конкретного спору на рішенні третейського суду посвідчуються нотаріально. У рішенні третейського суду повинні бути зазначені: назва третейського суду; дата прийняття рішення; склад третейського суду і порядок його формування; місце третейського розгляду; сторони, їх представники та інші учасники третейського розгляду, що брали участь у розгляді справи третейським судом; висновок про компетенцію третейського суду, обсяг його повноважень за третейською угодою; стислий виклад позовної заяви, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень, клопотань сторін та їхніх представників, інших учасників третейського розгляду; встановлені обставини справи, підстави виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, зміст мирової угоди, якщо вона укладена сторонами, мотиви, з яких третейський суд відхилив доводи, докази та заявлені під час третейського розгляду клопотання сторін; висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю або частково по кожній із заявлених вимог; норми законодавства, якими керувався третейський суд при прийнятті рішення. Висновки третейського суду, що містяться в рішенні по справі, не можуть залежати від настання або ненастання будь-яких обставин. У разі задоволення позовних вимог у резолютивній частині рішення зазначаються: сторона, на користь якої вирішено спір; сторона, з якої за рішенням третейського суду має бути здійснено стягнення грошових сум та/або яка зобов'язана виконати певні дії або утриматися від виконання певних дій; розмір грошової суми, яка підлягає стягненню, та/або дії, які підлягають виконанню або від виконання яких сторона має утриматися за рішенням третейського суду; строк сплати коштів та/або строк і спосіб виконання таких дій; порядок розподілу між сторонами витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом; інші обставини, які третейський суд вважає за необхідне зазначити.

 

 

Див. також ст. 45 «Прийняття рішення третейським судом».