Історія розвитку гостинності. Основні поняття і визначення індустрії гостинності як сфери діяльності

Література:

1. Організація готельного господарства: підручник. /М. Г. Бойко, Л. М. Гопкало. − К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. − 448 с.

2. Організація готельного господарства [Текст]: навч. посіб. / О. М. Головко, Н. С. Кампов, С. С. Махлинець, Г. В. Симочко; за ред О. М. Головко. - К.: Кондор, 2012. - 338 с.

3. Організація готельно-ресторанної справи: навч. посіб. /В. С. Ковешніков, М. П. Мальська, Х. Й. Роглєв. − К.: Кондор-Видавництво, 2015. − 752 с.

4. Грабовенська С.П. Науковий вісник Національного лісотехнічного університету. - 2012. – Вип. 22.1. - С.214-221.

5. Закон України "Про туризм" від 15.09.1995 р., № 324/95-ВР. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.zakon.rada.gov.ua

6. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 06.08.2008 р., № 711 "Про затвердження Порядку залучення інвесторів для будівництва та/або реконструкції об'єктів у рамках підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу". [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.zakon.rada.gov.ua

 

Основи гостинності.

Якісною ознакою діяльності у сфері послуг, туризму є гостинність. Її ототожнюють з атмосферою доброзичливості, якою оточують споживача готельних послуг, що відповідає сутності господарської діяльності у цій сфері.

У загальному контексті, гостинність – мистецтво створення позитивного образу (місцевості, національних особливостей, підприємства тощо). Термін «гостинність» у готельному господарстві запроваджено експертами конфедерації національних асоціацій готелів і ресторанів Європейського економічного співтовариства, утвореної в 1982 р.

Гостинність єсистемою зі створення комфортного перебування подорожуючого поза місцем постійного проживання. До цієї системи входять послуги розміщення, харчування, додаткові послуги, необхідні подорожуючому для повноційної життєдіяльності та повязані зі здійсненням мети подорожі, послуги дозвілля, що урізноманітнюють подорож. Зазначений комплекс гостинності забезпечують на підприємствах готельного господарства.

Послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. (Закон України «Про захист прав споживачів»)

За функціональним призначенням послуги, що надаються ПГГ, підрозділяють на матеріальні та нематеріальні.

Матеріальна послуга – це послуга для задоволення матеріально-побутових потреб споживача.

Нематеріальна послуга – це послуга для задоволення духовних, інтелектуальних потреб.

Надання послуги, її проектування і сам процес обслуговування мають кінцеву мету – якісне обслуговування споживачів.

Поняття «послуга» є основним у концепції гостинності – цілеспрямована діяльність, головна риса якої поєднання виробництва, реалізації та споживання.

Згідно з Законом України «Про туризм»:

Готельна послуга - дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов'язана з тимчасовим проживанням.

Готельна послуга складається з основних та додаткових послуг, що надаються споживачу відповідно до категорії готелю.

Основні послуги – обсяг послуг готелю (проживання, харчування тощо), що включається до ціни номера (місця) та надається споживачу згідно з укладеним договором.

Додаткові послуги – обсяг послуг, що не належить до основних послуг готелю, замовляються та сплачуються споживачем додатково за окремим договором.

Відомо, що послуга як товар, за який клієнт готовий вкладати гроші по суті є річ немайнова. Тому клієнт, який платить за послугу платить не за неї як таку, а за супутні їй враження, знання, емоції, вигоду або щось подібне. Основна відмінність від ринку товарів визначають наступні чинники:

n Поєднання корисного ефекту з процесом виробництва;

n Комплексний характер (матеріальний і нематеріальний);

n Невідчутність послуг;

n Невіддільність надання послуг від споживача;

n Індивідуальність та мінливість якості;

n Складність оцінювання.

Специфіка готельних послуг:

1. Неодночасність процесів виробництва і споживання. Відносно надаваного в готелі комплексу послуг не повною мірою відповідає така загальна для послуг характеристика, як одночасність, нерозривний характер процесів виробництва і споживання. Окремі готельні послуги не пов'язані з присутністю клієнта. Наприклад, прибирання та підготовка номера до продажу не збігається за місцем і часом з моментом продажу номера в службі рецепції і безпосереднім заселенням клієнта.

Неодночасність характеризує і послуги харчування: в більшості випадків приготування страв проходить в іншому місці і в інший час, відмінне від процесів сервіровки і подачі, які здійснюються частково в присутності клієнта.

НАКАЗ

від 9 листопада 2010 року N 1067

Про введення в дію переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. N 787.

Галузь знань: 1401 «Сфера обслуговування»

Напрям підготовки 140101 «Готельно-ресторанна справа»

Найменування спеціальності:

ОКР “спеціаліст” – 7.14010101 «Готельна і ресторанна справа», 7.14010102 «Курортна справа»;

ОКР “магістр” 8.14010101 «Готельна і ресторанна справа», 8.14010102 «Курортна справа».

Перший набір магістрів зі спеціальностей “Готельна і ресторанна справа”, “Курортна справа” здійснено у червні 2011 року.

Перший випуск магістрів зі спеціальностей “Готельна і ресторанна справа”, “Курортна справа” здійснено у січні 2013 року.

ВИРОБНИЧІ ФУНКЦІЇ І ТИПОВІ ЗАВДАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАКАЛАВРА З ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОЇ СПРАВИ:

1. ОРГАНІЗАЦІЙНА ФУНКЦІЯ

2. ТЕХНОЛОГІЧНА ФУНКЦІЯ

3. ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНА ФУНКЦІЯ

4. КОНТРОЛЬНА ФУНКЦІЯ

5. ПЛАНУВАЛЬНА ФУНКЦІЯ.

ВИРОБНИЧІ ФУНКЦІЇ І ТИПОВІ ЗАВДАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МАГІСТРА З НАПРЯМУ “ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННА СПРАВА”

СПЕЦІАЛЬНОСТІ “ГОТЕЛЬНА І РЕСТОРАННА СПРАВА”

1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКА ФУНКЦІЯ

2. ТЕХНОЛОГІЧНА ФУНКЦІЯ

3. ПРОГНОСТИЧНА ФУНКЦІЯ

4. НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА ФУНКЦІЯ.

Зміст ОКХ бакалавр

Вступ

1. Галузь використання

2. Нормативні посилання

3.Глосарій

4. Попередній освітній або(та) освітньо-кваліфікаційний рівень

5. Система компетентностей бакалавра

6. Вимоги до державної атестації

Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника вищого навчального закладу (ОКХ) є галузевим нормативним документом, в якому узагальнюється зміст вищої освіти, тобто відображаються цілі вищої освіти та професійної підготовки, визначається місце фахівця в структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих властивостей та якостей.

Цей стандарт є складовою галузевих стандартів вищої освіти, в якій узагальнюються вимоги з боку держави, світового співтовариства та споживачів випускників до змісту вищої освіти. ОКХ відображає соціальне замовлення на підготовку фахівця з урахуванням аналізу професійної діяльності та вимог до змісту вищої освіти з боку держави та окремих замовників фахівців.

ОКХ визначає галузеві кваліфікаційні вимоги до соціально-виробничої діяльності випускників вищого навчального закладу з певних спеціальностей певного освітньо-кваліфікаційного рівня та державні вимоги до властивостей і якостей особи, яка здобула певний освітній рівень відповідного фахового спрямування.

ОКХ використовується під час:

· визначення цілей освіти та професійної підготовки;

· розроблення складових галузевих стандартів вищої освіти (освітньо-професійна програма підготовки фахівців, засоби діагностики якості вищої освіти);

· визначення первинних посад випускників вищих навчальних закладів та умов їх використання;

· розроблення та корегування складових стандартів вищої освіти вищих навчальних закладів (варіативні частиниосвітньо-кваліфікаційної характеристики, освітньо-професійної програми підготовки фахівців і засобів діагностики якості вищої освіти, навчальний план, програми навчальних дисциплін);

· визначення змісту навчання в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації;

· професійної орієнтації здобувачів фаху та визначення критеріїв професійного відбору;

· прогнозування потреби у фахівцях відповідної спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня, плануванні їх підготовки і під час укладання договорів або контрактів щодо підготовки фахівців;

· розподілу та аналізу використання випускників вищих навчальних закладів.

Відповідно до Національної рамки кваліфікацій бакалавр з готельно-ресторанної справи здатен розв'язувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми у певній галузі професійної діяльності або у процесі навчання, що передбачає застосування певних теорій та методів відповідної науки і характеризується комплексністю та невизначеністю умов.

Опис кваліфікаційного рівня бакалавра з готельно-ресторанної справи:

Знання

- концептуальні знання, набуті у процесі навчання та професійної діяльності, включаючи певні знання сучасних досягнень;

- критичне осмислення основних теорій, принципів, методів і понять у навчанні та професійній діяльності.

Уміння

- розв'язання складних непередбачуваних задач і проблем у спеціалізованих сферах професійної діяльності та/або навчання, що передбачає збирання та інтерпретацію інформації (даних), вибір методів та інструментальних засобів, застосування інноваційних підходів.

Комунікація

- донесення до фахівців і нефахівців інформації, ідей, проблем, рішень та власного досвіду в галузі професійної діяльності;

- здатність ефективно формувати комунікаційну стратегію.

ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРА

Освітньо-професійна програма (ОПП) є галузевим нормативним документом, у якому визначається нормативний термін та зміст навчання, нормативні форми державної атестації, встановлюються вимоги до змісту, обсягу й рівня освіти та професійної підготовки бакалавра за напрямом підготовки.

Цей стандарт є складовою галузевого стандарту вищої освіти і використовується під час:

· розроблення складової галузевого стандарту вищої освіти (засоби діагностики якості вищої освіти);

· розроблення складових стандартів вищої освіти вищих навчальних закладів (варіативні частиниосвітньо-професійної програми підготовки бакалаврів та засобів діагностики якості вищої освіти);

· розроблення навчального плану, програм навчальних дисциплін і практик;

· визначення змісту навчання в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Цей стандарт встановлює:

· нормативну та варіативну частини змісту навчання у залікових одиницях, засвоєння яких забезпечує формування компетенцій відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики;

· перелік навчальних дисциплін і практик;

· нормативний термін навчання за денною формою навчання;

· нормативні форми державної атестації.

Право на реалізацію ОПП мають вищі навчальні заклади при наявності відповідної ліцензії, виданої уповноваженим органом виконавчої влади.

Література:

1. Організація готельного господарства: підручник. /М. Г. Бойко, Л. М. Гопкало. − К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. − 448 с.

2. Організація готельного господарства [Текст]: навч. посіб. / О. М. Головко, Н. С. Кампов, С. С. Махлинець, Г. В. Симочко; за ред О. М. Головко. - К.: Кондор, 2012. - 338 с.

3. Організація готельно-ресторанної справи: навч. посіб. /В. С. Ковешніков, М. П. Мальська, Х. Й. Роглєв. − К.: Кондор-Видавництво, 2015. − 752 с.

4. Грабовенська С.П. Науковий вісник Національного лісотехнічного університету. - 2012. – Вип. 22.1. - С.214-221.

5. Закон України "Про туризм" від 15.09.1995 р., № 324/95-ВР. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.zakon.rada.gov.ua

6. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 06.08.2008 р., № 711 "Про затвердження Порядку залучення інвесторів для будівництва та/або реконструкції об'єктів у рамках підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу". [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.zakon.rada.gov.ua

 

Історія розвитку гостинності. Основні поняття і визначення індустрії гостинності як сфери діяльності

Гостинність - одне з фундаментальних понять людської цивілізації. Поняття " гостинність " ширше, ніж поняття "готельна справа" і з’явилася ще в епоху кам’яного віку, коли починаються перші торгові подорожі, складаються перші "торгові" маршрути.

Гостинність в епоху первіснообщинного ладу. Регулярний дарообмін між громадами супроводжувався рясними банкетами. Саме зміцнення міжобщинних відносин дало поштовх до розвитку таких суспільних інститутів, як гостинність, побратимство.

В епоху неоліту з’являються спеціальні зустрічні пункти - прообрази ринків. Ці зустрічні пункти для обмінних операцій розташовувались, як правило, на стику кордонів проживання кількох дружніх племен. Дуже часто свята, на які прибували сусідні племена, використовувалися і для обміну.

Мандрівний "торговець" вважався недоторканим. У австралійських "купців" існували спеціальні "посланні жезли", за якими їх легко можна було впізнати.

В епоху появи раннього металу і виникнення ремесел відбувається інтенсифікація обміну. Він перетворюється з "дарообміну" на економічний обмін. Розвиток регулярного економічного обміну між общинами вів до подальшого зміцнення ряду громадських інститутів, особливо гостинності, що гарантувало чужинцям, прибулим з метою обміну, збереження їхнього життя та майна. Подальший розвиток регулярних обмінно-торгових зв’язків вів до розвитку інституту гостинності в формі типу побратимства. Гостинність у древніх народів Європи. Традиції гостинності, що відзанчалися в окремих народів деякими рисами своєрідності, повсюду мали сакральне обгрунтування; Гість - посланець Бога.

На думку дослідників, почуття гостинності - одна з основних рис етнічної психології гірських народів. У традиційно-побутовій культурі народів Кавказу інститут гостинності здійснював важливу соціальну функцію: він дозволяв підтримувати інтенсивні зв’язки і контакти не тільки всередині одного етносу, а й між представниками різних народів.

Зі звичаєм гостинності був тісно пов’язаний інститут кунацтва, повсюдно поширений на Північному Кавказі. Він близький за змістом і до інституту побратимства. Кунацтво було подальшим розвитком звичаю гостинності: часте гостювання однієї людини в сім’ї іншої зближувало їх і врешті-решт, могло зробити їх кунаками.

Дослідники справедливо підкреслюють, що одне з основних значень звичаїв гостинності та кунацтва - їх роль у встановленні добросусідських відносин і збереженні мирних відносин між народами, громадами.

Гостинність на стародавньому Сході. З виникненням перших цивілізацій помітно активізується торгівля, будуються дороги і канали, виникають заїжджі двори - прообрази майбутніх готелів.

Так у Месопотамії кілька тисячоліть тому існували хани - місця тимчасового притулку людей.

У законах вавилонського царя Хаммурапі зустрічаються правові норми, що підтверджують розвиток готельної справи в Халдеї. Уже в 18ст. до н.е. держава контролювала діяльність власників таверн.

Готелями слід вважати торговельні та розвідувальні факторії древніх ассірійських купців, що розміщувалися, зокрема, на території східних околиць Хетського царства (8 ст. до н.е.).

Відома була готельна справа і в стародавній Фінікії. Сухопутні торгові шляхи всередині країни "були забезпечені будівлями для відпочинку караванів", частина караван-сараїв була укріплена. Вони будувалися за одним зразком, у наслідування великим дворам сирійських храмів і складалися з чотирикутного великого двору, оточеного критими галереями, поділеними всередині на окремі приміщення. Поруч були зроблені колодязі і насажані дерева". Відоме місто старовини - Пальміра, почав свою історію з подібного караван-сараю, який був відбудований за указом царя Соломона.

Найвіддаленіші згадки про місця для розміщення подорожніх можна знайти і в історії Стародавнього Єгипту. Єгипет вважався лікувальним курортом. Ці потреби спонукали владу займатися спорудженням наметових містечок, павільйонів, усіляких будинків і споруд для подорожуючих, а також організацією їхнього харчування і побутового обслуговування. Накопичені знання і досвід спорудження об’єктів розміщення, зафіксовані в історії Стародавнього Єгипту, з успіхом викорирстовувалися пізніше в споруджені подібних об’єктів греками і римлянами.

Гостинність у Стародавній Греції. Гостинність була природною складовою частиною побуту населення Греції. У всіх будинках заможних людей були особливі кімнати для гостей.

Розвиток морської торгівлі і зв’язок з іншими грецькими державами, здійснювалися шляхом укладання торгових та інших договорів, - усе це приводило до більш тісного спілкування афінян з іноземцями. Торгові, дипломатичні та інші зв’язки між грецькими державами розвинулися настільки, що з’явилась необхідність юридично оформити перебування іноземців у чужій державі.

У зв’зку з цим створюється проксенія - найдавніша форма мирних міжнародних зв’язків та міжнародного права в Греції, тобто гостинність.

Вона існувала між окремими особами, племенами і цілими державами. Жителі будь-якого міста (проксі) надавав послуги як приватним громадянам, так і послам з іншого міста і брав на себе захист інтересів міста і моральне зобов’язання бути посередником між ним і владою свого рідного поліса.

Інститут проксенії, що отримав у Греції широке розповсюдження, ліг в основу всіх наступних міжнародних зв’язків давньогрецького світу.

 

Основи гостинності.

Якісною ознакою діяльності у сфері послуг, туризму є гостинність. Її ототожнюють з атмосферою доброзичливості, якою оточують споживача готельних послуг, що відповідає сутності господарської діяльності у цій сфері.

У загальному контексті, гостинність – мистецтво створення позитивного образу (місцевості, національних особливостей, підприємства тощо). Термін «гостинність» у готельному господарстві запроваджено експертами конфедерації національних асоціацій готелів і ресторанів Європейського економічного співтовариства, утвореної в 1982 р.

Гостинність єсистемою зі створення комфортного перебування подорожуючого поза місцем постійного проживання. До цієї системи входять послуги розміщення, харчування, додаткові послуги, необхідні подорожуючому для повноційної життєдіяльності та повязані зі здійсненням мети подорожі, послуги дозвілля, що урізноманітнюють подорож. Зазначений комплекс гостинності забезпечують на підприємствах готельного господарства.

Послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. (Закон України «Про захист прав споживачів»)

За функціональним призначенням послуги, що надаються ПГГ, підрозділяють на матеріальні та нематеріальні.

Матеріальна послуга – це послуга для задоволення матеріально-побутових потреб споживача.

Нематеріальна послуга – це послуга для задоволення духовних, інтелектуальних потреб.

Надання послуги, її проектування і сам процес обслуговування мають кінцеву мету – якісне обслуговування споживачів.

Поняття «послуга» є основним у концепції гостинності – цілеспрямована діяльність, головна риса якої поєднання виробництва, реалізації та споживання.

Згідно з Законом України «Про туризм»:

Готельна послуга - дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов'язана з тимчасовим проживанням.

Готельна послуга складається з основних та додаткових послуг, що надаються споживачу відповідно до категорії готелю.

Основні послуги – обсяг послуг готелю (проживання, харчування тощо), що включається до ціни номера (місця) та надається споживачу згідно з укладеним договором.

Додаткові послуги – обсяг послуг, що не належить до основних послуг готелю, замовляються та сплачуються споживачем додатково за окремим договором.

Відомо, що послуга як товар, за який клієнт готовий вкладати гроші по суті є річ немайнова. Тому клієнт, який платить за послугу платить не за неї як таку, а за супутні їй враження, знання, емоції, вигоду або щось подібне. Основна відмінність від ринку товарів визначають наступні чинники:

n Поєднання корисного ефекту з процесом виробництва;

n Комплексний характер (матеріальний і нематеріальний);

n Невідчутність послуг;

n Невіддільність надання послуг від споживача;

n Індивідуальність та мінливість якості;

n Складність оцінювання.

Специфіка готельних послуг:

1. Неодночасність процесів виробництва і споживання. Відносно надаваного в готелі комплексу послуг не повною мірою відповідає така загальна для послуг характеристика, як одночасність, нерозривний характер процесів виробництва і споживання. Окремі готельні послуги не пов'язані з присутністю клієнта. Наприклад, прибирання та підготовка номера до продажу не збігається за місцем і часом з моментом продажу номера в службі рецепції і безпосереднім заселенням клієнта.

Неодночасність характеризує і послуги харчування: в більшості випадків приготування страв проходить в іншому місці і в інший час, відмінне від процесів сервіровки і подачі, які здійснюються частково в присутності клієнта.