Чинники, що впливають на розвиток стресу

Вроджені особливості організму і ранній дитячий досвід

Генетична схильність

Згідно з психогенетичними дослідженнями, реакції людей на ті чи інші фактори середовища на 30-40% визначаються генами, отриманими від батьків, і на 60-70% залежать від виховання, життєвого досвіду, тренування, отриманих навиків, вироблених умовних рефлексів тощо. Таким чином, одні люди спочатку більш схильні до стресу, а інші ‑ стійкі до нього.

Характер перебігу вагітності у матері

Ідея про те, що стреси вагітної жінки підвищують ймовірність розвитку стресу у дитини, останнім часом знаходить все більше підтвердження.

Приклад. Так, дослідження бельгійських вчених показали, що хвилювання матерів під час вагітності позначаються на психіці дитини навіть через декілька років після народження.

Лікарі та психологи обстежили 71 жінку відразу після родів і через 8 ‑ 9 років. Матері заповнювали опитувальники, що дозволяли встановити рівень стресу, пережитого жінкою під час вагітності. Коли дітям виповнилося 8 або 9 років, їх матері, вчителі та незалежний спостерігач оцінювали уважність і активність дітей, а також характерний для них рівень неспокою. Отримані результати дають підстави вважати, що термін 12 ‑ 22 тижні є найбільш небезпечним для психіки майбутньої дитини, тому що для цього періоду кореляція між неспокоєм матері і майбутніми розладами дитини виявилася найбільш сильною.

Приклад. Про наявність стероїдних гормонів і їх вплив.

Ці дані певною мірою підтверджуються і результатами досліджень інших учених. Шотландські вчені показали, що найбільш вразливий період припадає на третій триместр вагітності.

За даними російських вчених, більшість дітей, яких «не чекали», в подальшому захворюють неврозом страху, оскільки первинна невпевненість у їх народженні зі сторони батьків в якійсь мірі позначалася на появі у них згодом невпевненості в собі.

Приклад. Встановлено також, що якщо жінка під час вагітності знаходилося в стані вираженого емоційного стресу (хвилювання у звʼязку з навчанням, екзаменами, побутовою невлаштованістю, відносинами з чоловіком і його батьками тощо), в результаті чого виникла загроза викидня. Діти, що народилися згодом частіше хворіли на невроз страху, ніж діти контрольної групи.

Мабуть, неспокій на гормональному рівні, пережитий дітьми в період внутрішньоутробного розвитку, створив передумови для наступних більш легких проявів неспокою на психологічному рівні, починаючи з другої половини першого року життя.

Тип вищої нервової діяльності

Фізіологічною базою для особистості є тип вищої нервової діяльності людини, який відображає силу і динаміку нервових процесів у мозку і мало схильний до якихось змін.

Приклад. Дослідження взаємозвʼязку типу ВНД студентів та їх вегетативних реакцій при екзаменаційному стресі показало, що в осіб з врівноваженим типом ВНД при стресі відзначалася більш виражена активність парасимпатичної системи, а у осіб з сильним типом ВНД частота пульсу була нижче, ніж в осіб зі слабким типом ВНД.

Ранній дитячий досвід

Психотравматичні переживання перших семи років ускладнюють протікання стресових реакцій протягом наступного життя. Сучасні методи психотерапії (НЛП) дозволяють частково «виправити» і «переписати» хворобливий дитячий досвід, але такі процедури вимагають участі кваліфікованого фахівця. Одна з таких технік так і називаєтся ‑ «Зміна особистої історії». Вона дозволяє виявляти в минулому людини події, які не лише в свій час викликали сильний стрес, а й привели до підвищення сензитивності до даного типу стресорів в подальшому житті.

Батьківські сценарії

Слід зазначити, що у кожної людини є свій індивідуальний сценарій стресової поведінки. Про це зазначав Ерік Берн у своїх книгах, і життя підтверджує його гіпотезу. Цей сценарій засвоюється в дитинстві, коли батьки, переживаючи стреси, конфліктують на очах у дитини, мимоволі залучаючи її у свої проблеми. При цьому дитина вбирає в себе приклади батьків, а потім неусвідомлено копіює їх у своєму дорослому житті. Тому одні люди виплескують свої стреси на інших людей у вигляді агресивних імпульсів чи бʼють посуд, інші мовчки переживають своє горе і плачуть, а треті намагаються вирішити проблеми за допомогою алкоголю.

Одні звинувачують у всьому самого себе і шукають перш все свої власні помилки. Інші звинувачують всіх навколо, але тільки не себе. Засвоєний в дитинстві стресовий сценарій «запускається» майже автоматично. У цих випадках достатньо незначного погіршення звичного ритму життя і роботи, виникнення, здавалося б, дрібʼязкової проблеми, як вмикається й починає розкручуватися механізм запуску стресу. Причому наслідки від реалізації стресорної програми можуть бути набагато згубнішими, ніж причини, що її запустили.

Виникає запитання: чи можна перебудувати свій життєвий сценарій? Відповідь буде позитивною за наявності трьох умов:

Ø усвідомлення людиною наявності такого сценарію;

Ø сильної мотивації для його зміни;

Ø оволодіння певними навиками саморегуляції.

Відзначено, що найбільш успішними людьми, як в професії, так особистому житті, є люди, що навчилися володіти собою, мають розвинену психотехніку особистої саморегуляції. Такі особистості зазвичай знаходять оптимальну стратегію в стресі. Вони інтуїтивно розуміють, що «скидати» стресову енергію на інших ‑ не тільки неетично, але і невигідно: відбувається втрата потрібних ділових звʼязків, руйнуються особистісні взаємини. З другої сторони, вони розуміють, що скеровувати руйнівну стресову енергію на самих себе, звинувачуючи себе в помилках, ‑ теж неконструктивно. Ці люди намагаються перевести стресову енергію в інші форми діяльності, тобто використовувати більш безпечні способи її «скидання» ‑ не на інших, і не на себе.

Особистісні особливості