Кодифіковані нормативно-правові акти (кодекси)

2.1. Господарський кодекс України ^[2]

Господарський кодекс України є базовим нормативним актом у сфері підприємництва. Саме цей нормативний акт визначає основні засади господарювання в Україні, містить загальні положення щодо господарських зобов'язань, відповідальності за порушення у сфері господарювання, особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання тощо, тобто регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Кодекс містить і положення щодо суб'єктів господарювання – фізичних та юридичних осіб, організаційно-правові форми останніх, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними господарської (у тому числі підприємницької) діяльності.

Він складається з дев’яти розділів:

І – основні засади господарської діяльності;

II – суб'єкти господарювання;

III – майнова основа господарювання;

IV – господарські зобов'язання;

V – відповідальність за правопорушення у сфері господарювання;

VI – особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання;

VII – зовнішньоекономічна діяльність;

VIII – спеціальні режими господарювання;

IX – прикінцеві положення.

Серед кодифікованих нормативних актів (кодексів) найважливіша, після ГК України, роль у сфері правового регулювання підприємницької діяльності належить ЦК України.

Цивільний та інші кодекси України

ЦК України^[3] виступає в ролі джерела підприємницького права на субсидіарних засадах, тобто якщо ГК України не регулюється певна категорія відносин у сфері господарювання, то використовуються норми цього кодексу (наприклад щодо договору «Про факторинг»).

Крім того регулюючи особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) відповідних учасників, він встановлює загальні положення щодо фізичних осіб, у тому числі тих, що мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, щодо юридичних осіб та їх організаційно-правових форм щодо угод (правочинів) та інституту представництва, норми зобов'язального права і щодо не договірних зобов'язань. Окрема книга IV ЦК України присвячена питанням інтелектуальної власності, де чітко встановлені правила про захист ділової репутації суб'єкта підприємницької діяльності тощо.

Інші кодекси також мають велике значення в регулюванні відносин між суб'єктами підприємницької діяльності або за їх участю. Так, на підставі Господарського процесуального кодексу України^[4] вирішуються господарські спори між підприємствами, установами, організаціями, іншими юридичними особами (у тому числі іноземними) і громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Митний кодекс України^[5] встановлює порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, що поставляються за підприємницькими договорами, сплати мита і митних зборів, а також процедуру митного контролю.

Податковий кодекс України^[6], у ціломурегулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, обов’язковими платниками більшості з яких є суб’єкти підприємництва.

Повітряний кодекс України^[7], Кодекс торговельного мореплавства України^[8], Водний кодекс України^[9] визначають специфіку провадження підприємницької діяльності на відповідних видах транспорту тощо.

Закони України

Багатоманітність господарського життя, велика кількість підприємницьких відносин та суб’єктів господарювання породжує наявність великої кількості законів, які фіксують норми підприємницького права.