Мета й завдання, основні категорії економічного аналізу на макро- і мезорівні економіки

Мета економічного аналізу на макро- та мезорівні економіки – сприяти виконанню планів підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських утворень, створити умови для подальшого розвитку і поліпшення економічної роботи завдяки підготовці проектів оптимальних управлінських рішень.

Основні завдання економічного аналізу:

- об’єктивно оцінити стан національної економіки та її окремих сегментів, ринків;

- визначити вплив відповідних факторів на взяті до аналізу показники і вивчити причинні зв’язки;

- виявити резерви підвищення ефективності ринків;

- розробити конкретні заходи для використання виявлених резервів і здійснення регулювання на макро- та мезорівні економіки;

- узагальнити результати аналізу для прийняття раціональних рішень щодо інструментів і важелів.

Понятійний апарат економічного аналізу включає такі специфічні (основні) категорії: ресурси, фактори, причини, резерви розвитку.

Фактори – це рушійні сили розвитку явищ і процесів, які відбуваються в національній економіці.

Причини –умови здійснення окремих явищ,які більшглибоко,ніж фактори, пояснюють зміни рівня ресурсів і їх складу, а також показників роботи; вони деталізують вплив факторів.

Резерви –це невикористані можливості підвищення ефективності діяльності за рахунок оптимізації використання ресурсів. Пошук резервів потребує впровадження досягнень науки, розвитку системи економічної політики країни, забезпечення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання.

Для точнішого виявлення ролі окремих факторів необхідно згрупувати їх за відповідними ознаками. Класифікація в будь-якому дослідженні має суттєве значення. Вона допомагає глибше розкрити зміст процесів чи явищ, їх внутрішні зв’язки і залежності, визначити тенденцію їх розвитку.

В економічній літературі фактори розвитку згруповані за різними ознаками. Однак, рекомендовані в цих джерелах принципи групування факторів мають ряд суттєвих недоліків: вони або не охоплюють усі фактори, або допускають їх повторення в різних групах. Іноді під час групування порушується принцип економічної однорідності, мають місце то надмірне дроблення, то звуження або спрощення. Надмірна диференціація факторів навряд чи доцільна, оскільки це часто призводить до додаткових труднощів у плануванні, обліку й аналізі. Недоцільна й надмірна генералізація факторів, адже вона може перешкоджати пошуку та аналізу резервів.

Слід зазначити, що різні фактори відіграють різну роль і мають різне значення для підвищення ефективності виробництва. Це визнають усі автори, але єдиного підходу до цієї проблеми в літературі з економіки нема.

Звичайно, кожний автор на перший план висуває той фактор чи групу факторів, які він вибрав об’єктом свого дослідження, і оцінює їх роль і значення в загальному обсязі виробництва значною мірою суб’єктивно, без достатнього врахування їх об’єктивних зв’язків і взаємозалежностей.

Зрозуміло, що роль і значення окремих факторів не залишаються постійними. Вони змінюються залежно від різних економічних і конкретно-історичних умов розвитку суспільного виробництва.

Розвиток ринкових відносин змінює суть і співвідношення різних факторів. Усе це має знайти відображення в теорії та практиці перебудови українського суспільства, у методиці обліку та аналізу економічних процесів. Велику роль у цьому відіграватимуть математичні методи економічного аналізу.

Особливості застосування прийому порівняння
в економічних дослідженнях

 

Одним із головних прийомів аналізу є порівняння, яке передбачає зіставлення одного показника (невідомого) з іншими (відомими) з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними.

В економічному аналізі порівняння застосовують як основний або додатковий спосіб використання багатьох завдань. Основні бази порівняння є:

- нормативні показники;

- дані попередніх періодів;

- середні галузеві показники;

- планові показники;

- макроекономічні показники або міжнародні стандарти.

Наприклад, для порівняння темпів зростання грошових агрегатів використовують абсолютні та відносні показники (табл. 1).

З описових кількісних засобів аналітичного дослідження значного поширення набуло використання середніх і відносних величин.

Середні величини (прості арифметичні, зважені середні, середні хронологічні, середні геометричні, середні гармонічні, середні квадратичні) використовують в аналізі для узагальнювальної характеристики масових однорідних показників (середня заробітна плата робітника, середня тривалість життя, середня відсоткова ставка тощо). Через середню величину характеризують загальний рівень аналізованої ознаки, якщо вона схильна до значних коливань. Обов’язкова умова для застосування способу середніх величин є якісна однорідність сукупності досліджуваних явищ і фактів.

 

Таблиця 1.