Имперский суверенитет, розділ Имперский расизм (с.181-186).

Имперский суверенитет, розділ Имперский расизм (с.181-186).

1. Специфічні види традиційного расизму пішли на спад, тому відміна законів апартеїду в південній Африці може трактуватися як символ завершення епохи расової сегрегації. Але расизм не зник, а видозмінився.

2. Сьогоднішня расистська теорія і відповідна практика сегрегації концентрує увагу на наявності разючих біологічних відмінностей між расами. Отже, сутність расової відмінності полягає у генах та крові – тобто певні народи розуміються як відмінні від людини, як істоти другого порядку.

3. Антирасисти звертаються до соціального конструктивізму: якщо наші відмінності соціально та культурно детерміновані, то всі люди рівні і належать до однієї природи. А сучасний расизм почав використовувати соціальний конструктивізм як свої аргументи проти антирасистів: поведінка індивіда не визначається генами, а лиш належність до різних культур.

4. Імперська расистська теорія:

- Етьєн Балібар називає новий расизм диференціалістським, тобто расизмом без раси.

- Необхідно не давати культурам змішуватися, оскільки існують певні обмеження щодо сумісності культур і відмінностей між культурами та традиціями все одно не оминути

- Ні слова про перевагу чи неповноцінність певних рас або етнічних груп (ієрархія сформувалась випадково) à расова ієрархія – не причина, а результат соціальних обставин

- Це є теорія сегрегації, а не теорія ієрархії

5. Расистська теорія сучасності: наявна ієрархія між расами у якості важливої умови, що робить сегрегацію необхідною

6. Культурологія дає теоретичну точку зору на соціальний розподіл та сегрегацію: всі культурні ідентичності рівні

7. Жиль Дельоз та Фелікс Гваттарі: «Європейський расизм ніколи не діяв шляхом виключення чи позначенням когось як Іншого. Расизм діє шляхом визначення ступені відхилення від образу Білої людини, намагаючись узагальнити ознаки, що не задовольняються бажані критерії, як ознака більш екзотичної та відсталої соціальної групи. З точки зору расизму, зовнішнього немає, у зовнішньому просторі не існує людей». Вони пропонують вбачати у расистській практиці не бінарні поділи і виключення, а стратегію диференційного включення. Принцип переваги Білого – прийняття іншості та ранжування відмінностей відповідно до ступені віддаленості їх носіїв від Білого. Страх і ненависть до Іншого як до невідомого.

8. Колоніальний расизм доводить відмінність до крайнощів, а потім відновлює Іншого як негативну основу Самості.

 

Лэш К. Восстание элит и предательство демократии. – М., 2002:

Введение (с.29-39).

1. Два види аргументації різних методів експлуатації та панування на дискримінаційній основі: або заперечують соціальну реальність, або раціоналізують різними способами функціонування системи експлуатації.

Ø релігійна раціоналізація, яка спирається на надприроднє: наприклад, посилаються на Біблію (вірш про синів Хама, котрі були передані у рабство синам Сима)

Ø натуралістична раціоналізація (еволюційна теорія, що інтерпретується в сенсі «соціального дарвінізму»: доказ переваги є панування, це перемога в «боротьбі за існування»)

2. Р. Лінтон: «Європейське панування стає своїм власним виправданням»

3. Ф. Дуглас: «Рабство – не лише експлуатація, воно супроводжується процесом дегуманізації, в результаті котрого людина перетворюється на тварину». Чистої води расизм!

4. Класична расистська аргументація, котра полягає у раціоналізації антинегритянських упереджень та стереотипів шляхом натуралізації негативних рис цієї раси.

5. Ж.-Ж. Віре: «Негр - раб і завжди буде рабом. Цього вимагають інтерес і політика, а його власна конституція підкоряється цьому майже безболісно. Таким чином, заперечення ніколи не будуть почуті». Рабство природньо і певні раси приречені.

6. К. Фогг прирівнює негрів до мавп, жінок, дітей та стариками «білих рас». Негри непрямоходячі.

7. Расизм з’явився в Європі та Америці в середині XV століття та розвивався до початку ХІХ століття. Але не було поняття переважання одної раси над іншою! Тоді расою була родина, походження, потомство. Як світогляд расизм з’явився в середині ХІХ століття.

Ø Міф «чистоти крові» в Іспанії та Португалії та манія «псування крові»

Ø Французька аристократична доктрина «двох рас» як протиставлення нащадків переможців(франки) і переможених(гало-римляни) у Франції

Ø На Антильських островах фобії змішування білих з неграми, бо крапля чорної крові остаточно зіпсує расу-потомство

è З тих пір «чорна кров» виступає як «зараза»!

8. «Расизм» сьогодні – установки (думки, вірування, забобони, стереотипи), поведінка або соціальні практики (ухилення, дискримінація, сегрегація, переслідування та ін.), функціонування інститутів на виключення, ідеологічні побудови в формі доктрин або теорій

9. Чотири обличчя расизму:

ü А. Гобіно – песимістичний расизм (побоювання змішування «крові», ідея про нерівність «людських рас», прийняття схеми «боротьби рас», міф про деградацію людства – і культурна, і інтелектуальна, і біологічна)

ü Гюстав Лебон – еволюційний расизм з «соціальним дарвінізмом» (основа – схема «боротьби рас»як боротьби за право існування, ідея розвитку рас в однолінійному часовому масштабі)

ü Едуард Дрюмон, Жюль Сури, Моріс Баррес – біологічний расизм з переходом до націоналістичного антисемізму, або ж расовий детермінізм (ксенофобія як прояв боязні Іншого)

ü Жорж Ваше де Лапуж – євгенічний расизм «соціалістичного» напряму («раса» - не набуте, а штучно створене, її деградацію не сприймаємо печально, держава має контролювати шлюби, щоб створювати прекрасну «вищу расу»)

 

Салецл Р. (Из)вращения любви и ненависти. – М., 1999:

Имперский суверенитет, розділ Имперский расизм (с.181-186).

1. Специфічні види традиційного расизму пішли на спад, тому відміна законів апартеїду в південній Африці може трактуватися як символ завершення епохи расової сегрегації. Але расизм не зник, а видозмінився.

2. Сьогоднішня расистська теорія і відповідна практика сегрегації концентрує увагу на наявності разючих біологічних відмінностей між расами. Отже, сутність расової відмінності полягає у генах та крові – тобто певні народи розуміються як відмінні від людини, як істоти другого порядку.

3. Антирасисти звертаються до соціального конструктивізму: якщо наші відмінності соціально та культурно детерміновані, то всі люди рівні і належать до однієї природи. А сучасний расизм почав використовувати соціальний конструктивізм як свої аргументи проти антирасистів: поведінка індивіда не визначається генами, а лиш належність до різних культур.

4. Імперська расистська теорія:

- Етьєн Балібар називає новий расизм диференціалістським, тобто расизмом без раси.

- Необхідно не давати культурам змішуватися, оскільки існують певні обмеження щодо сумісності культур і відмінностей між культурами та традиціями все одно не оминути

- Ні слова про перевагу чи неповноцінність певних рас або етнічних груп (ієрархія сформувалась випадково) à расова ієрархія – не причина, а результат соціальних обставин

- Це є теорія сегрегації, а не теорія ієрархії

5. Расистська теорія сучасності: наявна ієрархія між расами у якості важливої умови, що робить сегрегацію необхідною

6. Культурологія дає теоретичну точку зору на соціальний розподіл та сегрегацію: всі культурні ідентичності рівні

7. Жиль Дельоз та Фелікс Гваттарі: «Європейський расизм ніколи не діяв шляхом виключення чи позначенням когось як Іншого. Расизм діє шляхом визначення ступені відхилення від образу Білої людини, намагаючись узагальнити ознаки, що не задовольняються бажані критерії, як ознака більш екзотичної та відсталої соціальної групи. З точки зору расизму, зовнішнього немає, у зовнішньому просторі не існує людей». Вони пропонують вбачати у расистській практиці не бінарні поділи і виключення, а стратегію диференційного включення. Принцип переваги Білого – прийняття іншості та ранжування відмінностей відповідно до ступені віддаленості їх носіїв від Білого. Страх і ненависть до Іншого як до невідомого.

8. Колоніальний расизм доводить відмінність до крайнощів, а потім відновлює Іншого як негативну основу Самості.

 

Лэш К. Восстание элит и предательство демократии. – М., 2002: