До якого типу злочинців відноситься особа, яка забезпечує собі засоби

для існування кишеньковими крадіжками:

А) випадковий злочинець;

Б) ситуаційний;

В) нестійкий;

Г) злісний;

Д) особливо небезпечний.

27. Умови злочинності – це:

А) це значиме з точки зору кримінології впорядковане співвідношення якостей, що характеризують порушника кримінально-правової заборони;

Б) життєва обстановка, що складається у зв'язку з якостями особи чи поведінкою потенційної жертви, коли виникає реальна можливість заподіяти їй шкоду;

В) це такі соціально-психологічні та економічні явища, які самі не породжують злочинність і злочини, а сприяють, полегшують, інтенсифікують формування і дію причини;

Г) система негативних для відповідної суспільно-економічної формації і даної держави соціальних явищ, детермінуючих злочинність як свій наслідок;

Д) ті соціально-психологічні та економічні явища, які безпосередньо породжують, утворюють злочинність і злочини як свій закономірний наслідок.

28. За масштабом дії причини та умови злочинності поділяють на:

А) причини та умови всієї злочинності, причини та умови різних груп злочинів, причини та умови конкретного злочину;

Б) причини злочинності, умови злочинності, інші криміногенні фактори;

В) соціальні причини та умови злочинності, біологічні (психологічні) причини та умови злочинності;

Г) об’єктивні причини та умови злочинності, суб’єктивні причини та умови злочинності;

Д) причини та умови злочинності в масштабах держави, причини та умови злочинності в різних регіонах, причини та умови злочинності в конкретному населеному пункті.

29. За механізмом дії причини та умови злочинності поділяють на:

А) причини та умови всієї злочинності, причини та умови різних груп злочинів, причини та умови конкретного злочину;

Б) причини злочинності, умови злочинності, інші криміногенні фактори;

В) соціальні причини та умови злочинності, біологічні (психологічні) причини та умови злочинності;

Г) об’єктивні причини та умови злочинності, суб’єктивні причини та умови злочинності;

Д) причини та умови злочинності в масштабах держави, причини та умови злочинності в різних регіонах, причини та умови злочинності в конкретному населеному пункті.

30. За природою виникнення причини та умови злочинності поділяють на:

А) причини та умови всієї злочинності, причини та умови різних груп злочинів, причини та умови конкретного злочину;

Б) причини злочинності, умови злочинності, інші криміногенні фактори;

В) соціальні причини та умови злочинності, біологічні (психологічні) причини та умови злочинності;

Г) об’єктивні причини та умови злочинності, суб’єктивні причини та умови злочинності;

Д) причини та умови злочинності в масштабах держави, причини та умови злочинності в різних регіонах, причини та умови злочинності в конкретному населеному пункті.

31. Профілактика злочинності – це:

А) заходи, спрямовані саме на усунення, ослаблення, нейтралізацію криміногенних чинників, виправлення осіб, що можуть здійснити або вже здійснили злочини;

Б) Особливий вид соціального управління, який покликаний забезпечити безпеку право охоронюваних цінностей і полягає у розробці та здійсненні спеціальних заходів щодо виявлення й усунення детермінант злочинності, а також у здійсненні запобіжного впливу на осіб, схильних до протиправної поведінки;

В) сукупність державних органів, громадських організацій та громадян, які цілеспрямовано здійснюють на різних рівнях і у різних масштабах управління й планування попереджувальної діяльності, виконання профілактичних заходів та мають у зв'язку з цим певні права та обов'язки і несуть відповідальність за досягнення поставленої мети;

Г) процес наукового передбачення змін тенденцій, кількісних і якісних характеристик злочинності, її детермінант, особи злочинця, діяльності з попередження злочинів у майбутньому, а також перспектив розвитку самої кримінологічної науки;

Д) встановлення всіх параметрів злочинності в перспективі, виявлення на цій основі небажаних тенденцій та пошук засобів їх зміни у позитивному напрямі.

32. Кримінологічне дослідження – це:

А) висунення і формулювання гіпотези;

Б) взаємозв’язок злочинності з іншими негативними явищами;

В) спосіб вивчення соціальних явищ;

Г) один із видів соціального пізнання в його широкому розумінні;

33. Загальна профілактика злочинів – це:

А) попереджувальна діяльність, що здійснюється у суспільстві в цілому;

Б) діяльність щодо виявлення детермінант злочинності, розроблення і здійснення заходів, спрямованих на їх усунення чи нейтралізацію;

В) діяльність, спрямована на виявлення осіб, здатних вчинити злочин, і проведення з ними відповідальної профілактичної роботи;

Г) профілактична діяльність щодо анти суспільної поведінки;

34. Індивідуальна профілактика злочинів – це:

А) сукупність взаємопов’язаних виховних та примусових заходів впливу на особу з метою недопущення вчинення нею злочину;

Б) правове забезпечення утримання окремих членів суспільства від злочинних дій;

В) недопущення порушення норм кримінального права членами суспільства;

Г) сукупність заходів, спрямованих на недопущення хуліганських дій окремих осіб.

35. Суб’єкти профілактичної діяльності – це:

А) особа правопорушника та умови її формування;

Б) злочинність як соціальне явище та її детермінанти;

В) державні органи, установи, громадські організації і формування та їхні представники, а також окремі громадяни.

Г) правоохоронні органи.

 

ЗАГАЛЬНА ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ

1. Спеціально-наукові методи кримінологічного дослідження.

2. Статистика в кримінологічних дослідженнях.

3. Розуміння злочинності в різні історичні епохи.

4. Тенденції злочинності в Україні і світі на сучасному етапі.

5. Віктимологічні детемінанти злочинності.

6. Концепція причин злочинності за А.Б. Сахаровим.

7. Концепція причин злочинності за Н.Ф. Кузнєцовой.

8. Концепція причин злочинності за І.І. Карпецом і А.Р. Ратиновим.

9. Концепція причин злочинності за Я.І. Гілінським та Афанасьєвим.

10. Концепція причин злочинності за В.М. Кудрявцевим та А.І. Долговой.

11. Концепція причин злочинності за А.М. Яковлевим, Ю.Д. Блувштейном та Е.Е. Раском.

12. Концепція “класичної школи” причин злочинності (Ч. Бекаріа, І. Бентам).

13. Біологічний напрямок в теорії етіології злочинності (Ч. Ломброзо, Е. Феррі, Р. Джефері).

14. Фрейдизм та теорія причин злочинності.

15. Марксистський підхід до визначення причин та умов злочинності. Критична кримінологія.

16. Теорія “конфлікта” (У. Чембліс, Е. Волд, Д. Дарендорф).

17. Теорія “аномії” (Е. Дюркгейм, Р. Мертон) та тенденція злочиннсті в Україні.

18. Теорія конфлікту культур і національно-етнічні конфлікти та злочинність.

19. Концепція стигматизації (Г.Бекер) та тенденції групової та рецидивної злочинності.

20. Теорія диференційного зв’язку (Е.Сатерленд) та інші інтеракціоністські теорії і тендеції злочинності в Україні.

21. Вимірювання рівня злочинності: методика, джерела статистичної інформації.

22. Злочинність та судимість.

23. Кримінальна ураженість населення України.

24. Злочинність та безробіття.

25. Злочинність та міграція населення.

26. Маргіналізація, урбанізація та злочинність.

27. Злочинність і держава: проблеми взаємовпливу.

28. Основні причини латентної злочинності.

29. Злочинність у США.

30. Злочинність у ФРН.

31. Злочинність у Японії.

32. Географія злочинності. Територіальні відмінності злочинності.

33. Вплив законодавчих факторів на динаміку злочинності.

34. Злочинність та ЗМІ.

35. Планування злочину і виконання злочину як складові механізму злочинної поведінки.

36. Антропологічні особливості особистості злочинця.

37. Фізіологічні особливості особистості злочинця.

38. Психіатрічні особливості особистості злочинця.

39. Генетичні особливості особистості злочинця.

40. Роль та значення потреб у механізмі злочинної поведінки.

41. Соціальна група як жертва злочину.

42. Загальна характеристика віктимності в сучасній віктимології.

43. Кримінологічне вивчення кримінальних справ та інших документів

44. Психологічні методи в кримінології (тестування, психологічний експеримент).

45. Прогноз злочинності в світі.

46. Загальна характеристика системи запобігання злочинності.

47. Класифікація і структура заходів запобігання злочинності.

48. Спеціально-кримінологічне запобігання злочинності.

49. Індивідуальне запобігання злочинності.

50. Рання та ситуативна профілактика злочинів.

51. Законодавство України по запобіганню злочинності: загальна характеристика.

52. Права жертв злочинів і права людини.

53. Особливості мотивації злочинців.

54. Професійна злочинність

55. Кримінологічна характеристика особи професійного злочинця.

56. Роль та функції спеціалізованих установ ООН щодо запобігання злочинності.

57. Діяльність органів місцевого самоврядування з профілактики злочинів.

58. Система громадської профілактики злочинів.

59. Програма попередження дитячої бездоглядності та безпритульності в Україні.

60. Система регіонального попередження злочинів в Японії.

61. Американська система попередження злочинності.

62. Рецидивна злочинність в Україні.

63. Групова злочинність в Україні.

64. Організована злочинність в Україні.

65. Міжнародний тероризм: сучасні виклики.

 

ЗАВДАННЯ ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ КУРСАНТІВ, СТУДЕНТІВ ТА СЛУХАЧІВ (ЗАЛІК)

1. Поняття запобігання злочинам.

2. Загальна характеристика злочинності.

3. Місце кримінології в системі наук.

4. Поняття профілактики злочинів.

5. Поняття протидії злочинності.

6. Поняття боротьби зі злочинністю.

7. Поняття компромісу зі злочинністю.

8. Поняття війни зі злочинністю.

9. Завдання запобігання злочинам.

10. Загальна характеристика періодів розвитку теорії запобігання злочинів.

11. Характеристика класичного періоду.

12. Антропологічні (біологічні) концепції причин злочинності.

13. Соціологічний напрямок вивчення причин злочинності.

14. Теорія запобігання злочинам в дореволюційній Росії, СРСР та в Україні.

15. Методологічна основа досліджень запобіжної діяльності.

16. Методика кримінологічного дослідження.

17. Рівень, структура і динаміка злочинності.

18. Поняття латентної злочинності. Високолатентні та низьколатентні злочини.

19. Детермінація і причинність в кримінології та їх значення у напрямках запобігання злочинності.

20. Поняття причин та умов злочинності.

21. Причини та умови злочинності на сучасному етапі.

22. Класифікація причин та умов злочинності.

23. Поняття причин та умов конкретного злочину.

24. Механізм злочинної поведінки.

25. Мотивація злочину.

26. Ситуація злочину.

27. Віктимологія. Віктимогенні умови скоєння злочину.

28. Поняття особи злочинця.

29. Співвідношення соціального і біологічного в особі злочинця.

30. Кримінологічні характеристики особи злочинця.

31. Типологія і класифікація злочинців.

32. Поняття запобігання злочинності.

33. Класифікація заходів запобігання злочинності.

34. Суб’єкти запобігання злочинності.

35. Поняття та значення прогнозування злочинності.

36. Види прогнозування злочинності.

37. Методи кримінологічного прогнозування.

38. Планування боротьби зі злочинністю.

39. Поняття рецидивної злочинності.

40. Причини та умови рецидивної злочинності.

41. Попередження рецидивної злочинності.

42. Поняття і особливості корисливої злочинності.

43. Причини та умови корисливо-насильницької злочинності.

44. Особа корисливого злочинця.

45. Поняття організованої злочинності та її характеристика.

46. Причини та умови організованої злочинності.

47. Особа учасника злочинних об’єднань.

48. Запобігання організованої злочинності.

49. Ретроспективний аналіз проблеми професіональної злочинності.

50. Поняття професіональної злочинності. Ознаки кримінального професіоналізму.

51. Причини та умови професіональної злочинності.

52. Особа злочинця-професіонала. Класифікація злочинців.

53. Запобігання професіональної злочинності.

54. Поняття економічної злочинності.

55. Причини та умови економічної злочинності.

56. Характеристика особи злочинця, що вчиняє злочини у сфері економіки.

57. Поняття «тіньової економіки» та «корупції».

58. Поняття насильницької злочинності.

59. Причини та умови насильницької злочинності.

60. Особа злочинця-насильника.

61. Запобігання тяжких насильницьких злочинів.

62. Поняття корупції та корупційної злочинності.

63. Причини та умови корупційної злочинності.

64. Кримінологічна характеристика особи корупціонера.

65. Запобігання корупційній злочинності.

66. Діяльність щодо запобігання злочинності. Основна мета запобіжної діяльності.

67. Правове регулювання діяльності щодо запобігання злочинності.

68. Основні напрями та засоби правового регулювання запобіжної діяльності щодо злочинності.

69. Поширення правових знань, підвищення загальної та правової культури, поваги до закону як дієві чинники запобігання злочинності.

70. Встановлення у праві заборон, які стосуються деяких видів діяльності, що можуть сприяти злочинним проявам.

71. Конституційні засади запобігання злочинності.

72. Запобігання злочинності як невід’ємна функція правової держави.

73. Конституційні закони та кодифіковані законодавчі акти як ланка системи правового регулювання діяльності щодо запобігання злочинності.

74. Запобігання злочинності засобами кримінального права.

75. Акти законодавства, що комплексно регулюють статус, завдання, функції, повноваження, обов’язки і права правоохоронних органів.

76. Рівні діяльності щодо запобігання злочинності.

77. Поділ запобіжної діяльності за масштабом здійснення.

78. Поділ запобіжних заходів за цільовим призначенням.

79. Спеціальні (спеціально-кримінологічні) заходи запобігання злочинності.

80. Загальносоціальні заходи запобігання злочинності.

81. Профілактика, відвернення і припинення як три етапи індивідуально-запобіжної діяльності.

82. Безпосередня та рання профілактика як диференціація засобів кримінологічного запобігання на профілактичному етапі.

83. Класифікація заходів запобігання злочинності.

84. Суб’єкти запобігання злочинності.

85. Прогностика. Поява кримінологічного прогнозування.

86. Кримінологічне прогнозування як наукове передбачення основних змін (тенденцій, закономірностей) розвитку злочинності.

87. Прогнозування появи нових суспільно небезпечних явищ, що вимагають своєчасної криміналізації.

88. Прогнозування втрати суспільної небезпеки окремих видів злочинів, що вимагають декриміналізації.

89. Прогнозування ефективності дії кримінально-правових норм, профілактичних мір.

90. Прогнозування розвитку самої кримінологічної науки і її можливостей.

91. Прогнозування злочинності.

92. Прогнозування індивідуальної злочинної поведінки.

93. Мета кримінологічного прогнозування.

94. Статистичні закономірності, що лежать в основі прогнозування злочинності.

95. Якісно-кількісні методи передбачення можливих змін.

96. Переваги й недоліки методів екстраполяції, експертних оцінок, моделювання.

97. Комплексне використання методів.

98. Чотири умовні ситуації прогнозування первинної злочинної поведінки.

99. Криміналізація як вид кримінологічного прогнозування.

100. Випереджальна, своєчасна й запізніла криміналізація.

101. Управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

102. Кримінологічне планування як функція (стадія) управлінського циклу організаційного забезпечення протидії злочинності.

103. Вимоги, що висуваються до управлінського рішення.

104. Особливі вимоги до планування.

105. Об’єкт кримінологічного планування.

106. Види кримінологічних планів.

107. Ідея кримінологічної експертизи законопроектів і проектів нормативно-правових актів.

108. Загальне поняття експертизи. Експертна оцінка.

109. Науково обґрунтована методика експертизи.

110. Мета кримінологічної експертизи проектів нормативно-правових актів.

111. Соціальна та кримінологічна ефективність закону.

112. Прогнозування кримінологічних наслідків прийняття та реалізації законодавчого (нормативно-правового) акту.

113. Загальне поняття кримінологічної експертизи.

114. Сутність кримінологічної експертизи, її основні завдання.

115. Методологія та методика кримінологічної експертизи.

116. Забезпечення експертів системною кримінологічною інформацією.

117. Комплексна методика кримінологічної експертизи проектів законодавчих, інших нормативно-правових актів, управлінських рішень.

118. Правове регулювання кримінологічної експертизи проектів нормативно-правових актів.

119. Фахові вимоги до експертів.

120. Об’єкти та суб’єкти кримінологічної експертизи.

 

Критерії оцінювання знань курсантів / студентів / слухачів з дисципліни

«Актуальні проблеми запобігання злочинам»

 

Складова оцінювання:

Типи оцінок

1. Поточна оцінка є результатом здійснення заходу оцінювання курсанта, студента та слухача і встановлює рівень досягнення ним очікуваних результатів навчання в межах залікового модуля, згідно з визначеними критеріями оцінювання.

Поточна модульна рейтингова оцінка з теми складається з 100 балів (до оцінювання з теми входять поточні оцінки за усну доповідь, виконання і захисту індивідуальних завдань, оцінки з тестування тощо), які курсант, студент та слухач отримує за певну навчальну діяльність протягом засвоєння певної теми модуля:

1) усна відповідь – до 100 балів

Критерії оцінювання усної доповіді:

- за кожну правильну, повну, обґрунтовану та вмотивовану кримінально-правову оцінку ситуації студент одержує 90-100 балів (А);

- за правильну, неповну вмотивовану або правильну та недостатньо обґрунтовану відповідь – 82-89 балів (В);

- за неповну, частково правильну, але недостатньо вмотивовану – 75-81 балів (С);

- за неповну, частково правильну, але необґрунтовану відповідь – 67-74 бали (Д);

- якщо курсант, студент та слухач не зміг правильно, вмотивовано та обґрунтовано відповісти на поставлене питання – 60-66 балів (Е);

- за неправильну відповідь – 35-59 балів (FX)

2 ) виконання і захист самостійних та індивідуальних завдань (пошук і аналіз законодавчих актів, монографій, наукових статей для відповідей на контрольні питання та вирішення ситуаційних задач, підготовка реферату або доповіді - до 100 балів, виконання тестового завдання - до 100 балів ("відмінно" А - 5 балів, "добре" В - 4 бали, "задовільно" С - 3 бали, "задовільно" Е - 2 бали, "незадовільно", FX - 1 бал, “незадовільно”, F – о балів)

3) Результати тестування оцінюються за такою схемою:

Відмінно (А) 90-100 балів - правильна відповідь не менше ніж, 90% питань.

Добре (В) 82-89 -правильна відповідь не менше, ніж 80 % питань.

Добре (С) 75-81 - правильна відповідь не менше, ніж на 60% питань.

Задовільно (Д) 65-69 - правильна відповідь не менш ніж 50% питань.

Достатньо (Е) 60-66 - правильна відповідь не менш ніж 40% питань

Незадовільно (FX) 35-59 - правильна відповідь не менш ніж як 30 % питань

Як правильні приймаються ті відповіді, які відповідають формулюванням чинного законодавства, інших нормативних актів та теоретичних положень запобігання злочинності.