Поняття мета в управлінні та вимоги до їх формулювання

Мета управління - заздалегідь визначений результат, на досягнення якого спрямовані засоби і методи регулювання економіки.

Визначення мети в управлінні — це логіко-аналітичний та емоційний процес, який має спиратися на наукові засади, що допомагають вибрати характеристики загальної мети.

Цей процес складається з послідовності чотирьох взаємопов’язаних робіт:

1) визначення закономірних і необхідних характеристик об’єкта управління, відображення їх у меті;

2) визначення можливих, але небажаних характеристик і стану об’єкта, передбачення заходів, що дають змогу відокремити вплив цих обставин на мету;

3) визначення можливих та бажаних обставин і характеристик та включення їх у мету;

4) розробка заходів щодо обмеження мети від бажаних, але об’єктивно неможливих обставин і стану об’єкта управління.

Мета — це результат досліджень і передбачень, початковий варіант рішень, у якому потрібно враховувати можливості системи:

-вимогливість, орієнтація на високий результат, успіх (а не на процес) — це означає, що в цілях має існувати стимулюючий фактор, який спонукає ви-конавців, котрі хочуть досягти високих результатів та успіху, докладати до-даткових зусиль і використовувати весь виробничий потенціал підприємства;

- наукова обгрунтованість, погодженість — це означає, що в меті мають бути враховані об’єктивні закони розвитку середовища та об’єкта управління, збалансовані об’єктивні та суб’єктивні елементи цілеутворення, а всі цілі, що лежать в основі розвитку організації, треба розглядати у взаємозв’язку та взаємодії;

- вимірюваність — це означає, що мета має бути представлена кількісно чи іншим способом для оцінки ступеня її досягнення, що дуже важливо під час формування планових документів, стандартів дій або робіт, нормативів тощо.

Візія – відображення майбутньої дійсності, яку хочуть досягнути, тобто стати реальністю.

Візію можна сформулювати за допомогою 5 підходів відповідно до яких виділяють 5 категорій візій:

1)Орієнтація на інші підприємства – вибирають цей підхід коли хочуть використати інше підприємство як приклад для наслідування, або коли хочуть витіснити головного конкурента. Цей підхід є виграшний для працівників, оскільки вони розуміють до чого йти, прагнути.

2 ) Орієнтація на ситуацію на ринку – цей підхід обирають підприємства, що хочуть вийти на певний ринок, або підприємства, які фактично не мають конкурентів і є лідерами; або коли конкурент настільки сильний, що його неможливо посунути.

3) Орієнтація на споживачів – підхід використовують підприємства, які виробляють споживчі товари, сфера послуг; вони ставлять споживача у центр.

4) Орієнтація на існуючу модель бізнесу – формують візію тоді, коли є проблема на підприємстві і її потрібно вирішити; стосується оперативної діяльності або специфічного для галузі чинника успіху; підприємство формує візію як ціль

5) Орієнтація на майбутню модель бізнесу – використовують, коли на підприємстві відбуваються зміни, процес диверсифікації.

Наскільки успішно сформована візія можна перевірити за такими критеріями:

1) Успішна візія вказує напрямок терміном на 20 років;

2) Успішна візія дає імпульси для працівників (якщо візію не легко досягнути, то вона тоді ефективна);

3) Успішна візія зрозуміла і переконлива (матиме підтримку збоку працівників, якщо вона буде правдоподібна);

4) Успішна візія має бути чітко сформульована (має бути простою, коротко сформульованою та легко запам’ятовуватись і передаватись).

Процес формулювання візії може відбуватися такими 2 способами:

1) Одноособовий – формулює керівник базуючись на інтуїтивному розумінні тенденцій розвитку ринку, галузі. Часто таку візію можуть не сприймати і нею не керуватися.

2) Метод синтезу – це структурований процес генерування ідей для візії серед керівників різних рівнів. Тут вибирають невелику групу висококваліфікованих працівників різних сфер та рівнів управління. Перед ними ставлять завдання і вони обирають серед напрацьованих ідей лише ті, які відповідають 4 критеріям успіху.

Місія - це поняття, що іноді використовується для визначення мети чи "raison d'etre* (здорового глузду) якого-небудь виду діяльності".

- SMART — мнемонічна абревіатура, що використовується в проектному управлінні, менеджменті, персональному розвитку, як критерій оцінки задачі або мети.

- Утворена зі слів англ. specific, measurable, attainable, relevant, time-bound — конкретна, вимірювана, досяжна, доречна, визначена в часі.

SMART критерій часто асоціюють з концепцією Пітера Друкера управління за цілями

- S – specific, significant, stretching – конкретна, значна.

- Мета повинна бути максимально конкретною і ясною. Ступінь її прозорості визначається однозначністю сприйняття всіма.

- M – measurable, meaningful, motivational – вимірна, значуща, мотивуюча.

- Мета повинна бути вимірної, причому критерії вимірювання повинні бути не тільки за кінцевим результатом, але і по проміжному.

- A – attainable, agreed upon, achievable, acceptable, action-oriented – досяжна, погоджена, орієнтованих на конкретні дії.

- Необхідно адекватно оцінювати ситуацію і розуміти, що мета досяжна з точки зору зовнішніх і внутрішніх ресурсів, якими володіє організація / підрозділ.

- R – realistic, relevant, reasonable, rewarding, results-oriented – реалістична, доречна, корисна і орієнтована на конкретні результати.

- Мета повинна бути реалістичною і доречною в даній ситуації, повинна вписуватися в неї і не порушувати баланс з іншими цілями і пріоритетами.

- T – time-based, timely, tangible, trackable – на певний період, своєчасна, відстежувати.

- 3. Характеристика глобальної мети, місії та завдань організації

- Глобальна мета – характеризує погляд на причину існування організації з точки зору суспільства, це уявлення про суспільне призначення організації.

- 4. Традиційний процес постановки цілей

- 1. Аналіз факторів, які впливають на постановку цілей (бажання суб'єктів управління, аналіз можливостей організації, варто розглянути перелік товарів, собівартість, виведення на ринок нових видів продукції; аналіз стану зовнішнього середовища, оскільки він охоплює цілий комплекс мікро- та макрофакторів діяльності організації).

- 2. Постановка генеральної мети організації. В основі цього етапу визначення місії організації та результатів аналізу факторів, які впливають на постановку цілей. У формулюванні генеральної мети необхідно дотримуватись усіх вимог, висунутих до її якості, звернувши особливу увагу на конкретність і значущість.
3. Структуризація генеральної мети за напрямами та видами діяльності, термінами й іншими ознаками.

- 4. Розробка цілей структурних підрозділів організації.

- При формулюванні цілей мають бути враховані такі основні характеристики цілей:

- — конфліктність: зв'язок між цілями такий, що досягнення однієї цілі заважає досягненню іншої;

- — комплементарніст ь: досягнення однієї цілі полегшує досягнення іншої;

- — індиферентніст ь: цілі не впливають одна на одну.

-

- 5. Піраміда стратегій

Стратегічний план включає:

1 )Визначення місії організації (місія - основна загальна мета організації)

2) Вибір цілей організаці ї (Цілі виробляються для здійснення організацією її місії.)

3 )Оцінка і аналіз зовнішнього середовища (являє собою процес, за допомогою якого керівництво оцінює зміни у зовнішній середовищі і вивчає зовнішні можливості та небезпеки, які можуть допомогти або утруднити досягнення цілей організації.

4) Аналіз зовнішнього середовища дає організації час для прогнозування можливостей, час для складання плану на випадок непередбачених обставин. Управлінське обстеження сильних і слабких сторін

5)Аналіз стратегічних альтернатив (обмежене зростання, зростання, скорочення, поєднання стратегій)

6) Вибір стратегії

7) Реалізація стратегії

8) Оцінка стратегії.