Особливості ціноутворення монополії .

У розглянутих моделях максимізації прибутку монополією свідомо виключений такий важливий елемент економічний реальності, як підприємництво. На практиці будь-яка фірма, що одержує чистий економічний прибуток, приверне увагу конкурентів.

На практиці найчастіше використовуються такі стратегії ціноутворення на довгостроковому тимчасовому інтервалі:

· максимально можливі ціни

· лімітуюче ціноутворення

· цінова дискримінація

В умовах відкритої монополії застосовується дві стратегії ціноутворення:

- збільшення ціни до рівня, що забезпечує одержання короткострокового максимального прибутку й одержання чистого економічного прибутку доти, поки ціни знову не впадуть. У випадку удачі, до моменту повного зникнення чистого економічного прибутку дослідницький відділ запропонує який-небудь новий вид продукції, що знову дозволить фірмі мати тимчасовий монопольний прибуток. Нерідко надія навіть на короткостроковий монопольний прибуток стає могутнім двигуном інноваційного прогресу.

- встановлення меншої ціни. У цьому випадку прибуток буде помірний, проте ринок стане менш привабливим для потенційних конкурентів. Така стратегія називається лімітуючим ціноутворенням – обмеження короткострокового прибутку з метою утруднення входу в галузь можливих конкурентів. І найбільш приваблива для монополістів, що мають переваги перед можливими конкурентами в сфері витрат. Володіючи такою перевагою у витратах, фірма-лідер може одержати чистий економічний прибуток при невисокій ціні, що практично виключає небезпеку появи нових фірм у галузі.

У реальній економічній дійсності, економічному прибутку в умовах закритої монополії загрожують наступні фактори:

- Розробка товарів-субститутів і нових їхніх різновидів при збільшенні ціни на продукцію монополіста з метою одержання максимально можливого прибутку в короткостроковому періоді.

- Можливість опротестувати обґрунтованість юридичних бар'єрів, що стоять на шляху конкуренції на конкретному ринку. Закриття монополії на ринку захищені законом. Якщо закрита монополія одержує чистий економічний прибуток, то юристи і лобісти в цих умовах стають дуже привабливим об'єктом для капіталовкладень з боку потенційних конкурентів. Отже, фірма-монополіст буде змушена вкладати гроші у власних юристів і лобістів.

Модель простої монополії побудована виходячи з припущення, що всі одиниці продукції, що продаються протягом визначеного періоду часу, реалізуються по однієї і тій же ціні.

Однак не усі фірми змушені продавати всі одиниці продукції по одній ціні. Є фірми, що встановлюють різні ціни для різних покупців на той самий продукт. Якщо різні ціни, встановлені для різних покупців, не відображаються на витратах фірми, пов'язаних з індивідуальним підходом до обслуговування цих покупців, то фірма здійснює цінову дискримінацію.

Так, театр, встановлює ціну на квиток у 50 гривень для дорослих і 30 гривень для дітей, здійснює цінову дискримінацію, оскільки витрати театру однакові для всіх посадочних місць.

Цінова дискримінація - це монополістична практика продажу блага певної якості при даних витратах за різними цінами різним покупцям.

Цінову дискримінацію можуть здійснювати тільки монополії,тому що вони встановлюють і контролюють ціни. В умовах досконалої конкуренції утвориться єдина ціна на благо і фірма не контролює ціну, а приймає неї як дану. Тому цінова дискримінація не виникає. Монополісти здійснюють цінову дискримінацією в тому випадку, якщо за допомогою неї збільшують свій прибуток. Дискримінаційні ціни можуть використовуватися для розширення виробництва, забезпечуючи тим самим економію від масштабу виробництва.

Найбільш сприятливі умови для проведення цінової дискримінації маються в сфері послуг, оскільки вони, як правило, не можуть перепродуватися (наприклад, медичні послуги: якщо вам зробили операцію по видаленню апендициту, ви не зможете перепродати неї своєму другові по більш високій ціні).

Для того, щоб фірма-монополіст змогла здійснити цінову дискримінацію, ринок повинен відповідати двом умовам:

1. Можливість встановлення цін для окремих груп покупців відповідно до еластичності попиту: покупцям, попит яких має високу нееластичність, буде запропонована висока ціна, а тим, чий попит еластичний - більш низька.

2. Відсутність можливості перепродажу купленої продукції

Блага не можуть бути перепродані покупцями або продавцями одного ринку покупцям або продавцям іншого ринку, тому що при вільному пересуванні благ з одного ринку на іншій утвориться єдина ціна і виключається можливість цінової дискримінації.

Електростанція, що призначає різні ціни для населення і для промислових підприємств, являє собою монополію, що здійснює цінову дискримінацію. Авіаційна компанія, що бере з туристів і бізнесменів різну плату за квитки, робить те ж саме. Нарешті, ресторан, що обслуговує окремих клієнтів за цінами зі знижкою, поступає аналогічно. У ситуації рівноваги фірма-монополіст, максимізуючи прибуток і проводячи стратегію цінової дискримінації, установлює більш високу ціну для тих споживачів, попит яких на її продукцію менш еластичний.

Види цінової дискримінації

1. Цінова дискримінація І ступеня(навмисна цінова дискримінація)

Виникає в тому випадку коли на кожну одиницю блага встановлюється ціна, рівна ціні його попиту, тому ціни продажу блага для всіх покупців різні. Виходячи з цього, цінову дискримінацію першого степеня нерідко називають «досконалою».

Цінова дискримінація першого ступеня представлена на малюнку 61

Мал. 61. Досконала цінова дискримінація

Оптимальний випуск монополії знаходиться в точці E1. При перетині кривих MC и MR він складає Q2 при ціні P2.

Площа P2 AL – надлишок споживача.

Площа СP2 LE2 – надлишок продавця. Монополіст присвоює весь надлишок споживача, котрий при об'ємі Q2 при досконалої конкуренції був би присвоєний покупцем.

Досконала цінова дискримінація неможлива в реальних умовах, так як монополіст не має інформації про функції попиту всіх можливих покупців свого блага. Наближений варіант існує в том разі, коли блага випускаються під замовлення конкретних споживачів.

2. Цінова дискримінація другого ступенямає місце тоді коли ціни на блага однакові для всіх покупців, однак різняться в залежності від об'єму покупок.

При цьому різновиди цінової дискримінації блага групуються в визначені партії, на кожну з яких встановлюються визначені ціни. На практиці цей вид цінової дискримінації проводиться в формі знижок і надбавок на ціни благ. Цінову дискримінацію другого ступеня ілюструє графік 62.

Мал. 62. Цінова дискримінація другого ступеня.

Крива попиту на продукцію монопольної фірми має негативний нахил (а не абсолютно нееластична), тому що споживачі завжди відповідають зниженням попиту на підвищення ціни. Монополіст може встановити ціну свого товару, і тоді кількість визначиться ринковою ціною попиту, водночас ціна, що заплатять покупці за цей товар також буде залежати від кривої попиту на товар.

Мал. 56 Крива попиту для монопольної фірми

З вищезазначеного випливає що:

- ціна перевищує граничний дохід. Крива граничного доходу завжди лежить нижче кривої попиту (мал.56).Оскільки крива попиту еластична, то монополія може збільшити продажі тільки тоді, коли вона установить більш низьку ціну на одиницю продукції. Тому граничний дохід (MR) стає менший ніж ціна (середній доход) для кожного рівня виробництва, крім першого.

- Загальний дохід, або виручка від продажу продукції (TR) збільшується доти, поки MR>0.

- Той факт, що монополія контролює сукупну пропозицію, говорить про те, що вона не просто впливає на ціну, а «диктує її». Але це не означає, що монополіст призначає найвищу ціну, тому що він все одно обмежений кривою попиту.

Мал. 57 Попит, сукупний доход і граничний доход в умовах чистої монополії.

На малюнку 57 продемонстрований взаємозв'язок попиту, сукупного доходу і граничного доходу в умовах чистої монополії. Сукупний дохід дорівнює добутку ціни на обсяг випуску в кожній точці кривої попиту (TR=PхQ). Коли попит еластичний, граничний дохід більше нуля (MR>0), сукупний дохід (TR) зростає. Коли попит нееластичний, граничний дохід менше нуля (MR<0), сукупний дохід знижується. Граничний дохід менший ціни при всіх рівнях випуску продукції.

Монополія, як і конкурентна фірма, у своїй діяльності прагне максимізувати прибуток. Однак на цьому шляху вона стикається з обмеженнями, які необхідно враховувати при прийнятті управлінських рішень:

· витрати виробництва

· попит на продукт.

Kрива попиту для монополії є такою ж, як крива попиту для всього ринку і має негативний нахил. Монополіст вибирає таку комбінацію «ціна – кількість», що приносить максимальний прибуток, тобто він шукає найбільш «дохідну» ціну з набору можливих цін. Монополіст – «шукач ціни» (price-searcher).