Компетентнісні погляди Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР)

ОЕСР детально розглядає та спрямовує сьогодні свою діяльність на проблему впровадження ключових компетентностей у зміст освіти. Починаючи з 80-х років, ОЕСР розпочала використовувати зібрані дані про освіту в різних країнах з позицій їх результативності та ефективності, що дало можливість визначити систему освітніх індикаторів. Саме країни-члени ОЕСР відзначили, що, починаючи з 90-х років, бракує досліджень щодо теоретичних і концептуальних засад знань, навичок і компетентностей та їх співвідношень між собою. У визначенні поняття компетентності сьогодні немає однозначності.

З метою певного поступу у визначенні вищезазначених понять у рамках Федерального статистичного департаменту Швейцарії та Національного центру освітньої статистики США й Канади було започатковано програму «Визначення та відбір компетентностей: теоретичні та концептуальні засади» зі скороченою назвою «DeSeCo»12 (1997 р.), яку започаткувала група експертів з різних галузей - освіти, бізнесу, праці, здоров'я, представників міжнародних, національних освітніх інституцій тощо. Програма «DeSeCo» наразі робить спробу систематизувати й узагальнити досвід багатьох країн у визначенні та відборі ключових компетентностей.

На думку експертів ОЕСР, створення умов для набуття необхідних компетентностей протягом усього життя сприятиме:

- продуктивності та конкурентоздатності на ринку праці;

- скороченню безробіття завдяки розвитку гнучкої (адаптивної) та кваліфікованої робочої сили;

- розвиткові середовища для інноваційних перетворень в умовах глобальної конкуренції.

З огляду на перспективу, набуття особистістю необхідних життєвих (ключових) компетентностей важливе для особистості, оскільки вони сприятимуть:

- участі у формуванні демократичних засад суспільства;

- соціальному взаєморозумінню та справедливості;

- дотриманню прав людини й автономії всупереч глобальній нерівності та нерівним можливостям, індивідуальній маргіналізації.

Експерти програми «DeSeCo» визначають поняття компетентності (competency) як здатність успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби, діяти та виконувати поставлені завдання. Кожна компетентність побудована на комбінації (поєднанні) взаємовідповідних пізнавальних ставлень та практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань і вмінь, усього того, що можна мобілізувати для активної дії.

Ця схема є прикладом побудови внутрішньої структури компетентності, орієнтованої на потреби («DeSeCo», 2002):

На думку експертів «DeSeCo», компетентність проявляється в діяльності особистості в різних контекстах (наприклад, у соціально-економічному та політичному оточенні). При цьому не тільки школа є відповідальною за набуття особистістю необхідних компетентностей; на їх формування впливають сім'я, робота, мас-медіа, релігійні та культурні організації тощо. Останнім часом проблема розвитку особистісних здібностей є найактуальнішою, у цьому контексті розглядаються особисті досягнення учнів - результати навчальної діяльності. Інтерес до навчальних досягнень протягом шкільних років концентрується навколо таких паралелей: що учень знає - як багато він вміє зробити, співвідношення здібності до освітніх цілей (ефективність освітніх систем) та їх відповідність до вхідних ресурсів (результативність освітніх систем). Це співвідношення важливе не тільки для визначення, чому вчити, а й для вибору ефективних шляхів і форм навчання, від яких залежить набуття учнями ключових умінь, або ключових компетентностей.

Отже, поняття ключових компетентностей (key competencies) (OECР) застосовується для визначення компетентностей, що дають можливість особистості ефективно брати участь у багатьох соціальних сферах і які роблять внесок у розвиток якості суспільства та особистого успіху, що може бути застосовано до багатьох життєвих сфер. Ключові компетентності становлять основний набір найзагальніших понять, які мають бути деталізовані в комплексі знань, умінь, навичок, цінностей та відносин за навчальними галузями та життєвими сферами школярів.

Одним з найважливіших теоретичних узагальнень дискусії щодо поняття ключових компетентностей стало визначення представниками (ОЕСР) трьох категорій ключових компетентностей як концептуальної бази. Ними стали:

- автономна діяльність;

- інтерактивне використання засобів;

- уміння функціонувати в соціально гетерогенних групах.

Ця схема дає уявлення про структуру трьох категорій ключових компетентностей, в якій демократичні принципи та індивідуалізм є центральними рисами, що розглядаються з інтернаціональних міркувань для вміння діяти в складному сучасному житті.

Як вважають експерти ОЕСР, така класифікація визначає критерії, на яких базуються основні переліки ключових компетентностей. Розглянемо детальніше ці категорії.

Автономна дія передбачає дві центральних ідеї: розвиток особистості й автономії стосовно вибору та дії в заданому контексті. Ключові компетентності, що належать до цієї сфери.

- Здатність захищати та піклуватись про відповідальність, права, інтереси й потреби інших, що передбачає вміння робити вибір з позицій громадянина, члена сім'ї, робітника, споживача тощо.

- Здатність складати та здійснювати плани й особисті проекти, дозволяє визначити та обґрунтувати цілі, що є сенсом життя та співвідносяться з власними цінностями.

- Здатність діяти в значному / широкому контексті означає, що особа усвідомлює, як функціонують різні системи (контексти), власну позицію в них, можливі наслідки їх дії та взяття до уваги багатьох чинників для власних дій.

Інтерактивне використання засобів передбачає розуміння загалу засобів, що дають можливість особистості взаємодіяти з навколишнім світом.

- Здатність інтерактивно застосовувати мову, символіку й тексти означає ефективне використання мов і символів у різноманітних формах і ситуаціях для досягнення цілей, розвитку знань і власних можливостей. Це дає можливість розуміти світ і брати участь у діалогах, а також ефективно взаємодіяти з оточенням.

- Здатність використовувати знання й інформаційну грамотність означає ефективне використання інформації та знань, дає можливість особистості їх сприймати та застосовувати, використовувати їх як базис для формування власних можливих варіантів дії, позицій, прийняття рішень та активних дій.

- Здатність застосовувати (нові) інтерактивні технології передбачає не тільки технічні здібності, ІКТ-вміння, а й обізнаність у застосуванні нових форм взаємодії з використанням технології. Ця компетентність надає можливість особистості адаптувати власну поведінку до змін в повсякденному житті.

Уміння функціонувати в соціально гетерогенних групах передбачає здатність жити та взаємодіяти з іншими, що пов'язано з полікультурним суспільством у широкому сенсі (взаємодія з людьми, які спілкуються іншими мовами та відрізняються за поглядами тощо). Це особливо важливо для взаємодії із суспільством, що має іншу культуру, цінності та соціально-економічне підґрунтя.

- Здатність успішно взаємодіяти з іншими дозволяє індивідууму проявляти ініціативу, підтримувати та керувати власними взаєминами з іншими.

- Здатність співпрацювати дозволяє людям спільно визначати цілі.

- Здатність вирішувати конфлікти дає можливість людині сприймати конфлікти як один з аспектів людських взаємин і виробляти в собі здатність розв'язувати їх конструктивно.

Експерти «DeSeCo» вважають також за необхідне створення бази даних (у порівнянні), яка буде корисним ресурсом для оброблення стратегії освітянських, соціальних та економічних секторів. Вони вважають, що така порівнювальна база даних дасть змогу визначити, як впливає або перешкоджає відсутність того чи іншого ступеня володіння компетентностями на розвиток ринку праці, соціальні процеси в країні. Моніторинг рівнів володіння компетентностями слугуватиме важливим показником ефективності системи освіти.

Процес, що відбувався завдяки програмі «DeSeCo», дав можливість країнам-учасницям (понад 18 країн) визначитися з переліком ключових компетентностей для кожного з них.

Країни-члени ОЕСР також зробили перші спроби оцінювання компетентностей через міжнародні тести РІSA (Involvement of EU Member States in Large-scale International Studies on Educational Studies on Educational Attainment). Так, у 2000 році саме для міжнародних тестів PISA було закладено оцінювання крос-змістових компетентностей, таких як мотивація учнів, деякі аспекти ставлення до навчання, уміння застосувати комп'ютер, саморегуляторне навчання. Крім того, було також розроблено план роботи впродовж 2000-2006 рр.

На майбутнє було заплановано продовжити цю практику з проведення екзаменів щодо навичок вирішувати проблеми та ІКТ-навичок.

Представивши різні підходи до визначення поняття ключових компетентностей, що склалися завдяки зусиллям міжнародних освітніх інституцій, а також оглянувши українські нормативні документи, програми та стандарти, слід зазначити, що на сьогодні немає однозначного визначення поняття ключових компетентностей. Дискусія, що відбувається впродовж останніх 10-ти років, дала можливість багатьом країнам зробити власні узагальнення та визначення, однак основна роль у розробленні визначень ключових компетентностей належить міжнародним організаціям, що зробили спробу узагальнити напрацювання педагогів з різних країн.

У результаті аналізу, проведеного в рамках цього дослідження, було виявлено, що:

1) за визначенням багатьох міжнародних експертів, поняття ключових компетентностей належить до сфери узагальнених понять, що містять комплекс різних компонентів - знань, умінь, навичок, взаємовідносин, цінностей та інших чинників, що становлять особистісні та суспільні аспекти життя й діяльності людини і від яких залежить особистий та суспільний прогрес.

2) найдетальніше до розгляду та класифікації ключових компетентностей підійшли країни - члени Організації економічного співробітництва та розвитку шляхом широких дискусій серед світової педагогічної громадськості. Запропонована класифікація була прийнята багатьма країнами як стратегічна умова для впровадження освіти впродовж життя. Концептуальні положення, що стосуються набуття ключових умінь і компетентностей, увійшли до рекомендацій міжнародної спільноти (Біла книга, яку розробила Європейська Комісія, 1996; Меморандум з освіти впродовж життя, 2000; План дій Євросоюзу та Ради Європи, 2002; План дій з навичок та мобільності Єврокомісії, 2002, тощо).

3) українська освіта тільки починає оперувати поняттям компетентності в тому сенсі, який пропонують європейські країни. І хоча в проекті нових освітніх стандартів є спроби закласти досягнення учнями компетентностей в основу освітніх галузей, на сьогодні ще немає системного та взаємоузгодженого підходу до систематизації поняття компетентності й ключових компетентностей, що необхідно для забезпечення інтеграції української освіти до загальносвітових процесів.

Проаналізувавши процес відбору ключових компетентностей у європейських країнах (Австрія, Бельгія, Німеччина, Фінляндія, Нідерланди) (див. додаток 1), ми провели узагальнену класифікацію головних переліків ключових компетентностей, які розподілилися за трьома основними блоками (ключовими групами компетентностей): соціальні, мотиваційні та функціональні компетентності.

Цей перелік обговорено й доповнено на серії регіональних «круглих столів» і семінарів (Черкаси, Миколаїв, Тернопіль, Луганськ) серед педагогічної громадськості. Серед опитуваних 92 % респондентів вважають своєчасним і доцільним впровадження системи ключових компетентностей у зміст освіти української школи. Ця пропозиція була сприйнята як готовність і бажання розпочати поетапний процес обговорення переліків ключових компетентностей, а також як одна з основних стратегій покращення якості освіти в Україні.

Окрім того, учасники регіональних семінарів запропонували власні варіанти структурування груп компетентностей (здоров'я особистості, професійна діяльність, соціальна сфера), запропонували розпочати процес широкого обговорення того, як компетентності можуть бути відбиті в змісті освіти.

В опитуваннях зацікавлених сторін протягом дослідження проблеми компетентностей та в рамках проекту ПРООН «Інновація й оновлення освіти для покращення добробуту та зниження рівня бідності» було з'ясовано думку респондентів щодо того, яка частина навчального плану найефективніше сприятиме впровадженню даних трьох груп компетентностей: варіативна чи інваріантна? Із 72 отриманих відповідей близько половини опитуваних вважає, що всі три типи компетентностей мають переважно реалізуватись в інваріантній частині, решта - у варіативній. Тільки частина респондентів (близько 10 %) вважають, що комплекс компетентностей має бути забезпечений як варіативною, так й інваріантною частинами навчального плану. Таким чином, ми бачимо, що існує загальна згода з тим, що система ключових компетентностей може значно підвищити якість освіти у вітчизняній школі, однак серед педагогів існують розбіжності щодо шляхів і засобів їх упровадження в навчально-виховний процес. Вважаємо, що українська освіта та педагоги готові до обговорення всіх аспектів, які стосуються визначення та відбору ключових компетентностей, упровадження їх в освіту, і саме з цього виходимо в наших подальших пропозиціях.

Перелік варіантів політики

У ході дослідження подано такі рекомендації щодо перших кроків упровадження ключових компетентностей в освітній процес у вітчизняній школі.

Рекомендація А. Залучення України до процесу широкого обговорення ключових компетентностей на всіх рівнях, а також входження до міжнародної мережі «Визначення та відбір компетентностей» (DeSeCo).

Рекомендація Б. Визначення й обґрунтування поняття ключових компетентностей. Інтеграція ключових компетентностей до змісту освіти (стандартів, програм і підручників) та розроблення інноваційних педагогічних технологій щодо їх упровадження.

Б.1. Інформування про компетентнісний підхід через систему підготовки вчителів та підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

Б.2. Інтеграція ключових компетентностей до процесу оцінювання навчальних досягнень учнів.

Опис варіантів політики

Рекомендація А. Залучення України до процесу обговорення ключових компетентностей на всіх рівнях, а також входження до міжнародної мережі «Визначення та відбір компетентностей» (DeSeCo).

Сьогодні, коли виявлено готовність українських педагогів до впровадження компетентнісного підходу до системи освіти, а в проекті Державного стандарту основної школи зроблено перші кроки його впровадження, вважаємо за доцільне запропонувати розробити стратегію залучення педагогічної громадськості до обговорення поняття ключових компетентностей та механізмів упровадження їх у зміст освіти. Такий процес обговорення доцільно розпочинати в засобах масової інформації (педагогічній пресі), у системі ППО та ВНЗ, а також на методоб'єднаннях усіх рівнів. Доцільним є створення спеціальної стратегії (можливо, у рамках національного проекту) процесу визначення та відбору ключових компетентностей в Україні. Така стратегія може з часом привести Україну до залучення її до проекту «DeSeCo», який сьогодні об'єднує 18 країн у спільному обговоренні переліків ключових компетентностей, їх оновлення та механізмів упровадження в навчально-виховний процес і входження до міжнародної мережі.

Необхідно пам'ятати, що таке залучення України до міжнародної мережі є процесом, що потребуватиме певних бюджетних витрат, а за бюджетного дефіциту процес обговорення компетентностей можна здійснювати як перший етап на національному та локальному рівнях, що в перспективі дасть змогу Україні вийти на міжнародний рівень обговорення.

Рекомендація Б. Визначення й обґрунтування поняття ключових компетентностей. Інтеграція ключових компетентностей до змісту освіти (стандартів, програм і підручників) та розроблення інноваційних педагогічних технологій щодо їх упровадження.

Ця рекомендація передбачає звернення до проблеми концептуалізації поняття компетентності та ключових компетентностей, що має бути покладено на такі організації, як МОН та АПН України із залученням всіх зацікавлених сторін. Саме в цьому контексті мають бути проголошені зміни підходу до відбору змісту освіти в середній школі, орієнтацію на компетентнісний підхід. Мета досягнення учнями необхідних компетентностей з уточненням основних, ключових має бути систематизовано відбита в державному стандарті, базовому навчальному плані.

Детальніше компетентності можуть бути розроблені галузевими та міжгалузевими групами й подані у вигляді результатів навчання в базовому навчальному плані. Компоненти ключових компетентностей та знання, уміння, навички й інші аспекти повинні розкриватись та пропонуватись до впровадження відповідно до глибини пропозицій за предметними галузями і в результаті вибудовувати єдину систему компетентностей. Доцільним вважаємо використати досвід Ради Європи із запровадження європейського мовного портфеля та мережі EURYDICE.

Необхідно пам'ятати, що процес упровадження компетентностей до змісту освіти має проходити поетапно: від обговорення та визначення поняття, обговорення переліків ключових компетентностей, їх узагальнення, прийняття та внесення до стандартів до розроблення методичних рекомендацій та їх практичного застосування у навчальному процесі. Для того щоб на перших кроках уникнути проблем з використанням підручників і навчальних матеріалів, що не побудовані на компетентнісно орієнтованому принципі, можна пропонувати створювати методичні рекомендації як супровід для деяких навчальних матеріалів.

Нові програми та плани пропонується будувати з урахуванням результатів навчальних досягнень учнів для набуття ними ключових компетентностей.

Б.1. Інформування про компетентнісний підхід через систему підготовки вчителів і підвищення кваліфікації педагогічних працівників

Для ефективного інформування та підготовки педагогічних кадрів у запровадженні нового компетентнісного підходу до формування та реалізації змісту освіти необхідно залучити систему підготовки педагогів і післядипломної педагогічної освіти. Перш ніж розробляти та впроваджувати навчальні курси лекцій та тренінгів для педагогічних ВНЗ, системи ППО й оновлювати зміст наявних щодо теми компетентностей, необхідно зібрати й узагальнити досвід багатьох пілотних проектів із упровадження компетентностей, ознайомитися з експериментальними програмами та педагогічними підходами, постійно слідкувати за новітніми тенденціями в цій галузі в зарубіжних освітніх системах. Крім того, важливим є застосування компетентнісного підходу до самого процесу підготовки вчителя, що дасть змогу на власному досвіді переконатись у перевагах і недоліках цього підходу. Створення серії тренінгів із застосуванням інтерактивних методів і форм роботи могло б сприяти позитивним результатам упровадження ідеї компетентнісного підходу в освіту.

Б.2. Інтеграція ключових компетентностей до процесу оцінювання навчальних досягнень учнів

Відповідальність за визначення, упровадження та контроль набуття ключових компетентностей має бути покладено на Міністерство освіти і науки. Необхідно врахувати цей аспект при розробленні нової системи моніторингу якості освіти та за можливості адаптувати систему контролю результатів навчальних досягнень учнів. Оскільки не всі аспекти ключових компетентностей можуть бути виміряні досконально, доцільно було б створити умови для впровадження вимірювання певних компонентів, що сприяють досягненню компетентностей учнями. Питання оцінювання та вимірювання рівнів досягнення компетентностей учнями порушують зарубіжні педагоги, однак воно потребує достатньо часу для відпрацювання (EURYDICE, OECD).

Висновки

Проаналізувавши проблему обговорення, визначення та впровадження компетентнісно зорієнтованого підходу в аспекті покращення якості змісту освіти в порівняльно-педагогічному плані, було виявлено та запропоновано необхідні шляхи його розвитку, що відбиті в рекомендаціях. Очевидним є те, що в Україні назріла необхідність розпочати впровадження в зміст освіти системи ключових компетентностей, як це відбувається на міжнародному рівні, для покращення якості освіти. Необхідно зазначити, що в Україні існує підґрунтя для запровадження поданих пропозицій, а саме:

- знаходиться в стадії розвитку й широкого публічного обговорення проект державних стандартів базової та повної середньої освіти, базового навчального плану; триває широке обговорення цих документів у пресі, під час спільних заходів тощо; у цих документах є посилання на набуття школярами необхідних життєвих компетентностей;

- серед педагогічної громадськості існує невдоволення сучасним наповненням змісту освіти, що підтверджується серією опитувань під час «круглих столів», семінарів, зустрічей тощо;

- результати опитувань свідчать про готовність педагогічних кіл розпочати широке обговорення проблем запровадження компетентностей у зміст освіти;

- в Україні вже існують певні напрацювання з проблем компетентностей;

- загальна стратегія нашої держави полягає в інтеграції до загальноєвропейського та світового співтовариства, саме тому процес, спрямований на впровадження системи компетентностей, може сприяти просуванню України на міжнародний рівень освітніх досягнень.

Додатки

Додаток 1