Харківський національний університет радіоелектроніки

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

До семінарських занять з дисципліни «Історія України»

для студентів денної форми навчання усіх спеціальностей

 

Упорядники: Чорна Н.В., Бадєєва Л.І.

 

Харків - 2011

Загальні положення

Історія України – це наука, яка ґрунтується на законах розуміння історії та вивчає розвиток людського суспільства на всіх українських землях. Україна володіє великим історичним, духовним, природнім потенціалом, її народ має свої корені та свою історію, з правічних часів формуючи глибокі традиції, творячи високі зразки культури, опановуючи, але й втрачаючи, державницькі форми буття.

В сучасних умовах суверенної Української держави важливо осмислити її історичний шлях на принципах правди, об’єктивності, науковості. Історія України поступово стає, як це і має бути в цивілізованій країні, частиною національного світогляду.

Знання з історії України мають велике практичне значення, вони вчать студентів критично, самостійно мислити, вміло аналізувати минуле і сучасне, використовувати історичний досвід для розв’язання сучасних проблем.

Сьогодні видано чимало історичних праць, підручників як вчених минулого, так і сучасних, тих, котрі живуть в Україні і поза нею, але багато матеріалів друкується в дискусійному плані і вимагає уточнення й поглиблення. Допомогти студенту в правильному виборі та оцінці історичного матеріалу – така мета лекцій й семінарських занять з нормативної навчальної дисципліни «Історія України».

Вимоги до знань та умінь

Знати: основні епохи в історії людства та їх хронологію; витоки української нації та її місце у загальнолюдських процесах; суспільно-економічні, політичні, культурні процеси історичного розвитку українського народу; хронологію, етнологію, державотворчі принципи періодизації історичного розвитку України; історичні події; зародження та розвиток українського етносу, державності, національного та державного відродження, процеси побудови незалежної держави.

Уміти: аналізувати історичні процеси, події, факти; брати участь у дискусіях на суспільно-історичні теми; формувати свою громадянську позицію; користуватися категоріально-понятійним апаратом історичної науки.

МОДУЛЬ 1

Семінар № 1

Давньоруська держава. Галицько-Волинське князівство

(IX – перша половина ХІV ст.)

Мета та завдання: розгляд передумов, причин утворення Давньоруської держави; ознайомлення з політичним та соціально-економічним устроєм Київської Русі в період її розквіту; встановлення причин роздроблення держави; розгляд факторів, що сприяли розвитку Галицького і Волинського князівств; аналіз та оцінка діяльності київських та галицько-волинських князів.

План

1. Становлення Давньоруської держави (к. IX – к. Х ст.).

2. Піднесення й розквіт Давньоруської держави.

3. Причини роздроблення Київської держави та їх оцінка.

4. Утворення, піднесення, занепад Галицько-Волинського князівства та його роль в історії української державності.

 

Розглядаючи перше питання плану необхідно з’ясувати передумови, причини, які привели до утворення Давньоруської держави.

По-перше, це економічні передумови: розвиток продуктивних сил, розширення посівних площ, розвиток ремесел, зростання міст, пожвавлення торгівлі (особливого значення набуває торгівельний шлях «із варяг у греки» - вздовж Дніпра із Скандинавії у Візантію а також з Каспійського моря через Київ до Західної Європи).

По-друге, соціально-політичні передумови: поступово розпадаються патріархальні зв’язки, відбувається розклад родообщинного ладу, перехід до сусідської общини, формування елементів феодальної системи.

Важливе значення в утворенні держави має фактор зростання ролі військової дружини, яка перетворюється на могутню політичну силу. Йде процес розселення великих союзів слов’янських племен (поляни, дуліби, волиняни та ін.) в певні етнокультурні спільноти. Саме на цьому ґрунті виникають державні утворення – племінні князівства та їх федерації. Найбільшим було державне об’єднання, яке літописець називає Руською Землею (Куявія) з центром у Києві. Вона і стала тим територіальним та політичним ядром, навколо якого зросла держава – Київська Русь.

Головними ознаками державницької організації для ранньосередньовічного суспільства виступали такі атрибути, як наявність влади, відчуження від народу, розміщення населення за територіальним, а не племінним принципом; стягування данини для утримання влади.

Студентам бажано ознайомитися з теоріями походження Давньоруської держави: «норманською теорією», «хазарською теорією».

При самостійному опрацюванні лекції, рекомендованої літератури необхідно розглянути історичні матеріали про перших київських князів (Олега, Ігоря, Ольгу, Святослава) і коротко дати оцінку їх діяльності.

Розгляд другогопитання піднесення та розквіту Київської Русі потребує з′ясування політичного та соціально-економічного устрою держави. Вивчаючи політичний устрій, необхідно зупинитися на питанні ролі та функцій великокнязівської влади, місцевих князів, міських громад, віча. Київська Русь IX-X ст. була ранньофеодальною монархією. На чолі держави стояв великий київський князь. Удільні князі самостійно розпоряджалися своїми землями, і навіть намісники київського князя не могли втручатися в їхні внутрішні справи. Рада князів і старшої дружини (бояр) складала боярську думу. Віча змінили свій склад і замість загальних зборів чоловічого населення стали зібраннями впливових бояр, дружинників, заможного купецтва.

Особливу увагу слід приділити діяльності князів Володимира і Ярослава Мудрого, тому що при їх діяльності Київська Русь досягла найвищої могутності, а також Володимиру Мономаху, який зумів тимчасово затримати процес роздроблення Київської держави.

У другій половині IX ст. на Русі сформувався порядок престолонаступництва за встановленою чергою, згідно ієрархії уділів. Ця система привела до чисельних конфліктів, вирішувати які нерідко доводилося з допомогою зброї.

Вивчаючи третє питання, потрібно встановити причини (політичні, економічні, зовнішні) роздроблення Київської держави та дати їм оцінку.

Даючи загальну оцінку цьому етапові нашої історії, можна підкреслити, що:

По-перше, роздроблення (децентралізація) – це явище об’єктивне, закономірне, воно випливає з самого характеру суспільно-економічного розвитку Київської держави XII ст. У країні формується клас землевласників – феодалів, які стають не лише економічною, а і політичною силою.

По-друге, Київська Русь у середині XII ст. зовсім не розпалася (про що свідчать чимало істориків минулого), змінилася лише форма державного устрою. Єдину й централізовану монархію змінила монархія федеративна.

По-третє, децентралізація прискорила і поглибила процес консолідації єдиного народу, етносу в моноетнічну, а в наступному етапі – національну державу.

Отже, студенти повинні пам’ятати, що незважаючи на роздробленість, центром русько-українського життя залишаються основні землі Київської Русі: Галичина, Волинь, Київщина, Чернігівщина, Переяславщина. Вагомим аргументом на користь цього є використання в письмових джерелах з другої половини XII ст. терміну «Україна» (вперше згадується в Київському літописі 1187 р.).

Розглядаючи четверте питання, слідзрозуміти фактори, що сприяли розвитку Галицького і Волинського князівств (після відокремлення від Київської Русі): географічне розміщення, віддаленість від кочівників, розташування на перехресті важливих торговельних шляхів, економічні зв’язки з країнамиЗахідної Європи, розвиток міст тощо.

Слід звернути увагу на особливості їх політичного устрою: для Галицького князівства – раннє виділення боярства в окремий стан; для Волинського – спільний розвиток дружино-боярської верстви, що мали великі земельні володіння, рішуча підтримка нею князівської влади. Студентам треба пам’ятати дату 1199 р., коли з’явилося нове державне об’єднання – Галицько-Волинське князівство; дати оцінку діяльності князя Романа Мстиславовича та Данила Галицького.

Історичне значення Галицько-Волинського князівства полягає в тому, що воно на ціле століття продовжило існування державної організації і стало головним політичним центром для всієї України.

Проблемно-пошукові питання

1. Які були передумови утворення Київської Русі?

2. В чому полягає прогресивна роль християнства?

3. Дайте оцінку «норманській» та «хазарській» теоріям походження Київської Русі. Чому ці проблеми привертають увагу науковців і в наші дні?

4. Дайте оцінку історичному значенню Київської державності.

5. Які наслідки феодальної роздробленості Київської Русі?

6. Розкрийте причини занепаду Галицько-Волинської держави.

 

Теми доповідей і рефератів

1. Київська Русь в добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославовичів.

2. Галицько-Волинська держава за часів Данила Галицького та її історичне значення.

Основна література

1. Бойко О.Д. Історія України: посібник / Олександр Дмитрович Бойко. –[3-тє вид., доп. ]. –К.:Академія, 2008. – С. 44–80, 90–96.

2. Історія України / [ кер. авт. кол. Ю.Зайцев. ] – [ вид. 4-те, зі зм.]. –Львів: Світ, 2003. – С.58–64, 71–84.

3. Литвин В. Історія України: підручник / Володимир Литвин. – [5-те вид., доп. ]. – К.: Наукова думка, 2010. – С. 40–66, 91–103.

4. Остафійчук В.Ф. Історія України: нове бачення: навч. посібн. / Василь Фокович Остафійчук. – [4-те вид., випр.]. – К.: Ліра, 2008. ─ С.45–74.

5. Петровський В.В. Історія України: Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі / Петровський В.В., Радченко Л.О., Семененко В.І. – [2-ге вид., випр. та доп. ]. – Х.: ВД «Школа», 2008. – С.33–70, 78–82.

Додаткова література

1. Борисенко В.Й. Курс української історії з найдавніших часів до ХХ століття / Володимир Йосипович Борисенко. – К.: Либідь, 1998. –С.46–86.

2. Брайчевський М.Ю. Вступ до історичної науки / Михайло Юрійович Брайчевський. – К.: Академія, 1995. –168 с.

3. Грушевський М.С. Очерк истории украинского народа / Михаил Сергеевич Грушевский. ─ К.: Лыбидь,1991. – С.45–75.

4. Котляр М.Ф. Історія давньоруської державності / М.Ф. Котляр. ─ К.: КСУ,2002. – 234 с.

5. Толочко П.П. Кочевые народы степей и Киевская Русь / П. П. Толочко. – СПб.: Алетейя, 2003. –160 с.

Семінар №2