Захист працівників у випадку банкрутства підприємства

Для визначення положення працівників та захисту їх прав при банкрутстві підприємства було прийнято у 1980 р. Директиву 80/987/ЄЕС "Про зближення законодавств держав-членів щодо захисту працівників у випадку банкрутства роботодавця". Проте Директиву було неоднозначно сприйнято в державах ЄС.

У 2002 р. було прийнято нову Директиву 2002/74/ЄС, яка змінила попередню Директиву "Про зближення законодавств держав-членів щодо захисту прав працівників у випадку банкрутства роботодавця". Нову Директиву було прийнято з метою забезпечення справедливого захисту працівників з урахуванням нових концепцій неспроможності роботодавця, окрім ліквідації підприємства, та для регламентації транскордонних ситуацій. Директива 2002/74/ЄС застосовується до всіх вимог працівників, які пов'язані з трудовими відносинами та висуваються до роботодавця-банкрута.

Роботодавець визнається у стані банкрутства, коли до нього висунуто вимогу про початок колективних процедур на підставі його неспроможності, відповідно до законодавчих, регламентарних та адміністративних положень держави-члена, які включають позбавлення роботодавця майна, призначення ліквідатора або особу, яка виконуватиме схожі функції; та коли компетентні державні органи приймуть рішення щодо початку процедури банкрутства, визнання підприємства роботодавця чи його бізнес повністю закритим, якщо майна не вистачає на відкриття процесу (ст. 2 Директиви 2002/74/ЄС).

Директива може не застосовуватися до захисту деяких категорій працівників у разі надання державою інших гарантій за національним законодавством. Так, положення Директиви держави можуть не застосовуватися до надомних працівників, найнятих фізичними особами, членів риболовецьких суден (ст. 1 п. З Директиви 2002/74/ЄС). Утім, держави не можуть виключати зі сфери дії Директиви частково зайнятих працівників, тимчасових працівників, працівників, з якими укладено строкові трудові договори.

Важливою гарантією прав працівників є їх захист при зміні власника підприємства. З метою надання працівникам гарантій у разі передачі власником частково чи повністю підприємства іншій/іншим особі/особам було прийнято Директиву 77/187/ЄЕС з питань захисту працівників при зміні власника. Директива 2001/23/ЄС "Про зближення законодавства держав-членів щодо захисту прав працівників у випадках передачі підприємства, бізнесу або частини підприємства чи бізнесу" замінила попередню Директиву та консолідувала чинні норми права ЄС у цій сфері.

Директива 2001/23/ЄС застосовується до підприємств усіх форм власності, в тому числі до державних. Перехід чи передача підприємства на підставі положень Директиви встановлюється при передачі економічної одиниці, яка має власну індивідуальність, що визначається групуванням ресурсів з метою здійснення економічної діяльності. Причому економічна діяльність може бути як основною, так і додатковою. Положення Директиви застосовуються у випадку, коли після юридичного переходу або злиття змінюється фактична юридична чи фізична особа, яка відповідальна за ведення бізнесу та яка фактично бере на себе обов'язки попереднього роботодавця, незалежно від зміни власника підприємства.

Директива також установила обов'язок роботодавця інформувати працівників про плани передачі підприємства, зокрема, про підстави та обґрунтування такої передачі, її дату, повідомлення про будь-які заходи, що стосуватимуться працівників (ст. 7 Директиви 2001/23/ЄС). За загальним правилом, передбаченим у Директиві, у разі передачі підприємства або його частини всі права та обов'язки по трудових договорах переходять до нового роботодавця. Положення колективного договору також залишаються чинними у повному обсязі до закінчення строку чинності чи набуття чинності новим договором. Неповідомлення роботодавцем правонаступника про будь-які права та обов'язки не впливають на їх перехід та можливість претензій працівників до правонаступника щодо захисту таких прав (ст. З Директиви 2001/23/ЄС).

Новий роботодавець не має права на звільнення працівників у зв'язку з передачею підприємства або його частини, за виключенням звільнень у зв'язку з економічними, технічними, організаційними причинами (ст. 4 Директиви 2001/23/ЄС). Однак окремі норми законодавства ЄС передбачають захист прав працівників і у таких випадках.