Маастрихтський договір та нова ера соціальної політики (1992-2000рр.).

Важливою стадією розвитку європейської соціальної політики стало прийняття у 1992 р. Договору про заснування Європейського союзу та Договору по Європейське співтовариство, які набули чинності у 1993 р. У преамбулі Маастрихтського договору закріплено необхідність сприяння економічному та соціальному прогресу, що в самому тексті договору віднесено до цілей ЄС. Договір установив також новий принцип у соціальній політиці ЄС - принцип соціального партнерства. Тобто було передбачено право профспілок та організацій роботодавців брати участь у розробці соціальної політики ЄС за допомогою колективних переговорів. Передбачено було і впровадження консультацій соціальних партнерів при розробці європейської соціальної політики.

Однак на Маастрихтському самміті не вдалося переконати Велику Британію змінити свої ставлення та політику у сфері соціального захисту. Велика Британія висловлювалася категорично проти надання органам ЄС компетенції у сфері соціальної політики, намагаючись залишити її у виключно національній площині. Внаслідок цього жодна пропозиція про внесення змін до договору, яка б стосувалися соціальних питань, не могла бути реалізованою. Єдиним виходом із ситуації, що склалася, було відокремлення у Маастрихтському договорі важливих на той час інституційних реформ від соціальних питань. Результатом такого підходу стало прийняття Угоди про соціальну політику між державами-членами та Співтовариством, за виключенням участі Великої Британії, як додаткового протоколу до Маастрихтського договору. Угода передбачала значне розширення компетенції Співтовариства у соціальній сфері, у деяких питаннях принцип одностайності у прийнятті рішень було замінено на принцип кваліфікованої більшості, було впроваджено правову інституціоналізацію соціального діалогу у формі обов'язкових консультацій.

Незважаючи на прийняття Угоди, так званий "пост-маастрихтський" період характеризується невирішеністю протиріч та загостренням політичного тиску.

Зі зміною влади у Великій Британії у 1997 р., коли уряд було сформовано Лейбористською партією, всі основні положення Угоди про соціальну політику було інкорпоровано в Амстердамський договір 1997 р., а сама Угода втратила чинність.

Основною соціальною проблемою цього періоду держави-члени та інститути ЄС вважали безробіття. На самміті у 1994 р. було проголошено план дій щодо боротьби з безробіттям. У 1995 р. прийнято Білу книгу з соціальної політики, згідно з якою програма соціальної діяльності присвячувалася чотирьом основним темам:

- створенню нових робочих місць (пропозиції щодо боротьби з безробіттям, внесення змін до системи пенсійного забезпечення тощо);

- рівним можливостям;

- соціальному захисту;

- аналізу та дослідженню проблем соціальної політики.

Амстердамський договір 1997 р. розширив компетенцію ЄС, надав можливість прийняття директив з питань покращення умов праці та життя, забезпечення гідного соціального захисту, розвитку людських ресурсів у світлі високого рівня безробіття, у сфері боротьби з соціальним виключенням людей з ринку праці (колишня ст. 117). Були також визначені сфери, в яких дозволялося приймати рішення кваліфікованою більшістю: зокрема, у сфері покращення умов праці, інформації та консультації з працівниками, рівності жінок та чоловіків у сфері зайнятості, сприяння рівним можливостям та рівному ставленню до жінок та чоловіків. Разом із тим, Директиви ЄС щодо мінімальних вимог мали тільки доповнювати політику держав-членів. Крім того, з багатьох питань соціальної сфери залишався принцип одностайності при прийнятті рішень. Договір також розширив поняття рівної оплати праці за рівну роботу, включивши до його змісту оплату за рівноцінну роботу.

Таким чином, напередодні XXI ст. соціальне та трудове право ЄС отримало серйозний концептуальний розвиток, а юридичну базу соціальної та трудової політики можна було вважати сформованою. Проте мали бути вирішені чотири основні теми соціальної політики: чекали на подальше вирішення: захист прав працівників, індустріальна демократія, рівність на робочому місці, здоров'я та безпека.