З 29 вересня по 1 жовтня 1941 року у москві відбулась конференція представників США, срср і британії. На ній було прийнято рішення про воєнні поставки і матеріальну допомогу срср.

У серпні 1941 року Рузвельт і Черчилль підписали Атлантичну хартію, до яких пізніше приєднався СРСР. На нашу країну поширилася дія антигітлерівського закону про ленд-ліз, який дозволяв орендувати в США харчі, обмундирування, зброю для ведення воєнних дій.

Державний військовий ленд-ліз сприймався як альтернатива прямій участі у військових діях і повністю відповідав проголошеному Рузвельтом принципові "американські хлопці ніколи не братимуть участі в чужих війнах".

У ході війни союзники поставили у СРСР майже 22 тисячі літаків, 16 тисяч танків і бронемашин, приблизно 600 бойових кораблів, 410 тисяч автомобілів, а також 15 мільйонів пар взуття, 35 тисячі радіостанцій, 1 мільйон тонн зерна, 750 тисяч тонн консервованого м'яса, 7 мільйонів тонн цукру тощо. Якщо судити з вищеназваних цифр допомога союзників відігравала — таки свою роль утому, що Червона армія зуміла вистояти у перший, найважчий період війни, зокрема під час битви за Москву.

Безсумнівним є те, що керівні кола союзних держав у своїх діях виходили передусім з власних егоїстичних інтересів. Але дії союзних держав на фронтах другої світової війни відігравала важливішу роль, ніж це оцінювалося у радянській історикографії. Найпереконливішим доказом цього може слугувати Нормандська десантна операція союзників, яка почалася 6 червня 1944 року за чотири дні ло початку літнього наступу радянських військ. Вона готувалася під умовною назвою "Оверлорд" (морська її частина отримала назву "Нептун").

/Оверлорд (англ. — лорд навпаки; Підготовка до неї почалася практично з кінця 1943 року після Тегеранської конференції "великої рійки" — Сталіна, Рузвельта і Черчилля, де було визначено часі місце відкриття Другого фронту в Європі/.

План дій експедиційних сил союзників полягав у тому, щоб. форсувавши протоку Ла-Манш, здійснити висадку на узбережжі Нормандії, захопити плацдарми і потім, зібравши необхідні сили і матеріальні ресурси, розпочати наступ у східному напрямку з метою зайняття територій північної Франції.

Для висадки і ведення подальших операцій союзники під загальним командуванням американського генерала Д.Ейзенхауера зосередили на Британських островах велику угруповання військ — 39 дивізій. 12 окремих бригад і 10 загонів "командос" та "рейджерів" (англійські і американські десантно-диверсійні частини).

Для забезпечення успіху десанту були залучені значні повітряні сили — 10859 бойових літаків. 2316 транспортних машин і 2591 планер. В склад військово-морських сил (командуючий адмірал Б.Рамсей) входили 1213 бойових кораблів і катерів, 4126 десантних, 736 допоміжних і 864 торговельних суден.

В операції брали участь також канадські, французькі, чехословацькі, польські з'єднання і частини. Всього союзні сухопутні, військово-морські і військово-повітряні експедиційні сили нараховували в строю 2 мільйони 876 тисяч чоловік, більш як половину з них — 1 мільйон 533 тисячі чоловік — складали американці.

Висадка десанту ретельно готувалася. Експедиційні сили мали танки з тралами, для того, щоб робити проходи у мінних полях, танки амфібії, танки для руйнування бетонних споруд, танки для наведення мостів, танки для настилання покриття на шляхах. Були підготовлені два штучні порти під назвою "Мегбері" відправки через Ла-Манш. Зосереджені сили були дійсно величезні. Ейзенхауер якось пожартував: "Тільки феростати загородження, які у великій кількості літали над Англією, утримали острова, не давши їм підти під воду".

Неминучість відкриття Другого фронту була очевидна для політичного керівництва Німеччини і командування вепмахта. Ще з листопада 1943 року Гітлер в директиві "51 вказував: "... Небезпека на сході залишилася, але ще більше вимальовується на заході: англо-саксонське вторгнення".

Командуванню німецьких сили в загальних рисах було відомо, що влітку 1944 року союзники зроблять спробу форсувати протоку. У Франції, Бельгії, Голландії знаходились два німецьких утримання армій "B" і "G" загальною кількістю 58 дивізій, що буде підпорядковані командуванню "Захід" на чолі з генерал-фельдмаршалом Г.Рундштендом. Однак німецьке керівництво вважало, що висадка великих сили в Нормандії неможлива. Німецька оборона була тут значна слабкіша, ніж в зон протоки Па-де Кале.

Ранком 6 червня союзники почали артилерійські підготовку, яку вели 7 лінкорів, 2 монітори, 24 крейсери і 74 есмінця. Крім того, масові удари нанесла американська і англійська авіація. В результаті німецька оборона була в значній мірі дезорганізована. О 6.30 ранку перші загони морського десанту, форсувавши протоку Ла-Манш, шириною від 32 до 180 кілометрів, висадились на берег.

Під кінець першого дня операції союзні війська створили три плацдарми глибиною від 2 до 9 кілометрів. На узбережжя Нормандії висадилися основні сили 5-и піхотних, 3-х повітряно-десантних дивізій, чисельність понад 156 тисяч чоловік.

Окремі німецькі з'єднання і частини на узбережжі оборонялися відчайдушно, але захоплені зненацька переважаючими силами союзників, не змогли втримати позицій. З цього приводу Д.Ейзенхауер (майбутній президент США) в доповіді об'єднаному комітету начальників штабів відзначив: "Дії не підготовленого противника у більшості випадків були малоефективні".

Про це свідчать порівнянь невеликі втрати союзних військ в перший день десантної операції. В американців вони складали 6603 чоловік, в тому числі 1465 убитими і 3184 пораненими, у англійців і канадців — біля 4-х тисяч чоловік.

Командування німецьких військ підтягувало резерви, що ліквідувати плацдарми на узбережжі. Але введене в оману демонстративними і дезінформаційними хитрощами союзників, як і раніше вважало, що головний удар англо-американських військ буде завдано через протоку Па-де-Кале і продовжувало тримати тут великі сили, зокрема найбільш боєздатну 15-у армію.

Гітлер покладав великі надії на нову зброю — літаки снаряди ФАУ-1. Вона була застосована незабаром після висадки — в ніч на 13 червня. Найбільш інтенсивно обстріл Лондона снарядами ФАУ-1 вівся 16 червня. Безпілотні ракетні засоби зруйнували 25 тисяч будинків і вбили 6184 чоловік, майже виключно в Лондоні. Морально-психологічний ефект від нової зброї в перший час був значним, але вона не змогла змінити хід позицій. На серпень 1944 року 80 відсотків ФАУ-1 знищувалися у повітрі.

Між тим союзні війська продовжували розширювати плацдарм. 3-го липня перейшла в наступ 1-а американська армія. На 25 липня експедиційні сили вийшли на рубіж південніше Сен-Ло, Комон, Кан. На цьому Нормандська десантна операція завершилася. Союзники за період з 6 червня по 23 липня втратили 122 тисячі чоловік (49 тисяч англійців і канадців і біля 73 тисяч американців). Втрати німецьких військ склали 113 тисяч чоловік вбитими, пораненими і полоненими, а також 5117 танків і 345 літаків.

Зайнявши плацдарм в Нормандії, союзні війська 15 серпня 1944 року розпочали операція "Енвіл" ("Драгун") з визволення Франції. 19 серпня у Парижі почалося збройне повстання і до кінця вересня Францію було звільнено.

Висадка -англо-американських експедиційних сили в Нормандії стала найбільшою десантною операцією стратегічного значенні під час Другої світової війни. Бездоганно спланована й організована, вона стала певної мірою взірцем великомасштабних операцій такого роду. Ця операція сприяла успішному проведенню таких воєнних кампаній на радянсько-німецькому фронті, як завершення визволення України і Білорусії, оскільки значною мірою відволікла увагу командування німецької армії, скасувала її резерви. Другий фронт дозволив скоротити терміни війни і кількість її жертв.