Тема 1. Основи кримінального права (2 год. )

 

1. Кримінальний закон.

2. Поняття, види і склад злочину.

3. Стадії вчинення злочину.

4. Співучасть у вчиненні злочину.

5. Кримінальне покарання та його види.

 

Основні поняття: кримінальне право, злочин, склад злочину, стадії вчинення злочину, співучасть у злочині, кримінальна відповідальність, осудність особи, необхідна оборона, крайня необхідність, амністія, помилування. Судимість, примусові заходи медичного характеру, примусові заходи виховного характеру.

Термінологічний словник:

Злочин – передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Склад злочину – сукупність передбачених книмінальним кодексом ознак, які визначають суспільно-небезпечне діяння як злочин.

Стадії вчинення злочину – етапи готування і здійснення навмисного злочину.

Кримінальна відповідальність – один із видів юридичної відповідальності, правовий наслідок вчиненого злочину, який полягає у застосуванні до винної особи заходів державного примусу у формікримінального покарання.

 

Теми рефератів:

1. Перспективи реформування кримінального законодавства в Україні.

2. Скасування смертної кари в Україні.

Методичні вказівки:

Кримінальне право являє собою одну з історично найдавніших і найважливіших галузей права, нормами якої регулюються суспільні відносини, пов’язані зі злочином і покаранням. Із врахуванням загальної мети курсу “Основи права”, в даній темі основна увага під час аудиторних занять приділяється питанням Загальної частини кримінального права (загальні положення і поняття, що застосовуються до злочинів усіх видів). Ознайомлення з Особливою частиною галузі, в якій визначаються конкретні види злочинів і встановлюються покарання за їх вчинення, передбачається в режимі самостійної роботи.

Перше питання теми складається з двох частин: вступної, в якій подається загальна характеристика поняття галузі, її принципів і джерел. Друга – основна частина питання – передбачає розгляд структури нині чинного Кримінального кодексу України та його дії у часі, просторі і щодо кола осіб. Слід звернути увагу на відмінність у будові статей Загальної і Особливої частин КК, з’ясувати зміст принципу територіальності і принципу громадянства, що характеризують дію КК, а також визначити поняття “зворотна сила закону”.

Друге питання присвячене вивченню одного з центральних понять кримінального права – поняття злочину як передбаченого кримінальним законом (протиправного), суспільно-небезпечного, винного, караного діяння (дії чи бездіяльності). Кожну з ознак злочину необхідно охарактеризувати окремо.

На увагу заслуговує перелік об’єктів, які охороняються кримінальним законом і класифікація яких може бути використана для поділу злочинів на групи і види. Доцільно виявити й інші критерії, за якими класифікуються злочини, серед яких обов’язковому розгляду підлягає виділення груп злочинів за ознакою ступеня їх суспільної небезпеки (особливо тяжкі, тяжкі, менш тяжкі та злочини, що не становлять великої суспільної небезпеки).

Питання про склад злочину має особливу практичну значущість, оскільки наявність у поведінці особи складу злочину є необхідною і достатньою підставою притягнення її до кримінальної відповідальності. Склад злочину становлять чотири групи ознак (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона). Кожна з цих груп є обов’язковим елементом складу злочину, включає обов’язкові та факультативні ознаки і тому потребує окремого детального вивчення. Необхідно звернути особливу увагу на: нетотожність понять ”об’єкт”, “предмет”, “знаряддя” злочину; зміст поняття “неосудність”; класифікацію форм вини.

На самостійне опрацювання виноситься питання про обставини, що виключають суспільну небезпечність і протиправність діяння. До них належать: необхідна оборона, крайня необхідність, затримання злочинця. З метою кращого засвоєння матеріалу цього питання Вам рекомендується після ознайомлення з характеристикою кожної з перелічених вище обставин скласти їх порівняльну таблицю з використанням декількох критеріїв порівняння.

Питання про стадії вчинення злочину як етапи розвитку навмисного злочину включає такі необхідні аспекти: поняття стадії злочину; перелік стадій злочину (готування до злочину, замах на злочин, закінчений злочин), характеристика кожної з них і взаємозв’язку між ними; характеристика добровільної відмови від доведення злочину до кінця. Слід звернути увагу на відмінність між злочинами з формальним і матеріальним складом та на розмежування добровільної відмови, діяльного каяття та явки з повинною.

Наступне питання – співучасть у злочині - має відправною точкою визначення співучасті. Необхідно врахувати те, що співучасть матиме місце лише за умови наявності у осіб, які спільно скоюють злочин, усіх ознак суб’єкта злочину і умисного характеру дій кожного співучасника. Обов’язковими аспектами цього питання теми є поділ співучасті на види залежно від ступеня стійкості суб’єктивного зв’язку між співучасниками, а також характеристика ролей, які виконують співучасники. Слід приділити увагу і розмежуванню співучасті у злочині та причетності до злочину у формі переховування і недонесення.

В останньому питанні теми в якості обов’язкових для опрацювання потрібно виділити такі аспекти: поняття кримінального покарання; мета покарання (згідно зі ст. 22 КК України); види покарань. Слід звернути увагу на те, що передбачені кримінальним законом види покарань становлять систему покарань і поділяються на основні, додаткові та змішані.

Використовуючи рекомендовані підручники й посібники з кримінального права, потрібно враховувати останні законодавчі зміни щодо системи покарань, а саме – скасування смертної кари; введення нового виду покарання – довічного позбавлення волі. Факультативним елементом даного питання теми є призначення покарання при вчиненні особою декількох злочинів.

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Основним засобом засвоєння учбового матеріалу з правознавства у вільний від обов’язкових навчальних занять час є самостійна робота студента (СРС). В процесі самостійної роботи студент повинен навчитися свідомо ставитися до оволодіння теоретичними і практичними знаннями, вільно орієнтуватися в інформаційному просторі.

СРС – запланована діяльність, що виконується студентом за завданням і під методичним керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі. Від рівня організації самостійної роботи безпосередньо залежить загальна оцінка якості всього навчального процесу, глибина та стійкість набутих знань і умінь.

Всі завдання самостійної роботи студентів з правознавства поділяються на обов’язкові та вибіркові. До перших належать завдання, які всі студенти повинні виконати обов’язково під час опанування даної дисципліни, до других – альтернативні завдання, серед яких кожен студент може вибрати завдання на власний розсуд з тим, щоб набрати необхідну кількість балів.

Одержавши інформацію про всі форми організації самостійної роботи з правознавства, обов’язкові і вибіркові завдання та максимальну кількість балів, які можна набрати за їх виконання, студенти визначаються щодо вибіркової складової своєї самостійної роботи, виконують завдання і відповідно до вказаних термінів звітують викладачу про їх виконання.

Оцінюючи якість виконання самостійних завдань, викладач звертає увагу на рівень знань, продемонстрований у відповідях на питання для самостійного опрацювання, на те, наскільки студент вільно викладає матеріал в усній формі, чи може вирішити тестове або інше практичне завдання, захистити реферат тощо. При цьому самостійна робота оцінюється лише за умови наявності конспекту відповідної теми.

Оцінки (бали), одержані студентами за виконання різних видів самостійної роботи, проставляються викладачем в Журналі обліку поточної успішності студентів. Підсумкова кількість балів, набрана студентами за виконання завдань з самостійної роботи, є однією з складових поточної успішності студентів з правознавства і при виставленні загальної кількості балів за поточну успішність сумується з балами, одержаними за виконання інших видів поточної навчальної роботи.

Контроль за виконанням самостійних завдань відбувається під час семінарських занять та під час здійснення індивідуально-консультативної роботи. Остання проводиться відповідно до графіка, складеного кафедрою.

 

Формами самостійної роботи студентів є:

– опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу;

– самостійне вивчення окремих тем, питань за допомогою навчальної літератури, нормативно-правових актів;

– підготовка до семінарських занять;

– вибір теми, розробка плану та написання реферативної роботи;

– вибір теми, розробка плану та написання доповіді;

– опрацювання і підготовка конспектів навчальних чи наукових текстів;

– вирішення практичних завдань, тестів;

– систематика вивченого матеріалу курсу перед семестровим іспитом тощо.

Методами контролю за самостійною роботою студентів є:

– опитування на семінарських заняттях та під час індивідуально-консультативної роботи;

– заслуховування та обговорення доповідей;

– захист рефератів;

– перевірка правильності виконання тестів, вирішення практичних завдань;

– написання контрольних робіт;

– іспит/залік.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1