Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Поняття, основні ознаки та види соціальних нормСодержание книги
Поиск на нашем сайте
У суспільстві формуються і функціонують певні правила (норми) поведінки, виконання котрих покликане забезпечити впорядкованість, прогнозованість і стабільність суспільних відносин. Ці правила називаються соціальними нормами. Отже, соціальні норми — це правила поведінки людей та їх об'єднань, що мають загальний характер і забезпечуються особистими переконаннями, засобами громадського або державного впливу з метою забезпечення порядку і стабільності в суспільстві. Виникнення і розвиток соціальних норм виражають тенденцію суспільства до самовпорядкування; значною мірою їх зміст формується об'єктивно, що обумовлюється наступним: 1) соціальні норми виникають з об'єктивної потреби суспільства в саморегуляції, в підтримці стабільності й порядку; 2) конкретні норми формуються в процесі діяльності людей і їх об'єднань як результат досвіду зразків певної поведінки за різних обставин; 3) соціальні норми невіддільні від суспільних відносин, характер яких визначається способом виробництва й розподілу. Отже, виникнення і зміст соціальних норм зумовлюються історично і залежать від соціально-економічного типу суспільства, етапу його розвитку тощо, їхній зміст і спрямованість в кінцевому підсумку не залежать від бажання та волі окремих людей, а уособлюють об'єктивну потребу у впорядкуванні відносин між людьми у суспільстві. Однак це не означає того, що люди та їх об'єднання не впливають на формування та формулювання соціальних норм. Конкретні соціальні норми формуються в межах певних спільностей людей та формулюються ними. Але зміст, спрямованість і засоби забезпечення соціальних норм обумовлюються умовами життя суспільства і потребами його розвитку. Тому спроби людей створювати правила поведінки, що не відповідають об'єктивним потребам і напрямам суспільного розвитку, реально не впливають на відносини між людьми і не впроваджуються у повсякденну суспільну практику. Соціальні норми регулюють поведінку суб'єктів шляхом: • встановлення переліку можливих, обов'язкових або заборонених діянь; • визначення умов, за яких передбачуване діяння дозволяється, є обов'язковим або забороняється; • визначення суб'єктів, яким за певних умов дозволяється, покладається в обов'язок або забороняється здійснювати певні діяння; • визначення виду і міри негативних наслідків, що настають за невиконання або несумлінне виконання вищенаведених приписів. На основі таких приписів учасники суспільних відносин можуть прогнозувати свою поведінку та поведінку інших суб'єктів у ситуаціях, що врегульовуються конкретними соціальними нормами. Соціальні норми регулюють поведінку, яка має соціальний характер, тобто пов'язана із взаємовідносинами між людьми та їх об'єднаннями. Цим вони відрізняються від інших (технічних, медичних, біологічних та ін.) норм, які встановлюють порядок поводження людей зі штучними або природними об'єктами, представниками тваринного світу тощо. Проте за певних обставин деякі несоціальні (наприклад, технічні) норми можуть набувати суспільного значення і після відповідного юридичного оформлення перетворюються на норми соціальні, тобто такі, що регулюють стосунки між людьми. Наприклад, правила безпечної поведінки людей у місцях утилізації радіоактивних відходів за своєю сутністю визначають правила поводження людей з джерелами підвищеної радіоактивності, тобто не є соціальними нормами. Але у зв'язку з тим, що порушення цих правил може призвести до негативних наслідків як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому, вони закріплюються в нормативно-правових актах — інструкціях, наказах тощо. Вказані акти визначають обов'язок певних людей поводити себе певним чином і право інших вимагати такої поведінки і певним способом реагувати на її порушення. Таким чином, правила починають регулювати відносини між людьми, тобто перетворюються на соціальні норми. Частина соціальних норм може бути спрямована на забезпечення інтересів пануючих класів населення, тобто може мати класовий характер. Класовий характер мали, наприклад, конституційні норми багатьох держав на певних етапах свого розвитку. За цими нормами прямо (як у першій радянській конституції — Конституції РРФСР 1918 року) чи приховано, з допомогою встановлених різного роду цензів (конституції більшості держав світу до 50—60-х років XX ст.) не допускалися до участі у формуванні та в діяльності органів державної влади опоненти пануючого на той час у цих країнах класу. Так, відповідно до ст. 65 Конституції РРФСР 1918 року не мали права обирати і бути обраними до Рад, що були тоді органами державної влади: а) особи, які використовували найману працю з метою одержання прибутку; б) особи, які жили на нетрудові доходи: на проценти з капіталу, прибутки з капіталу, прибутки з майна і т.п.; в) приватні торговці, торгові і комерційні посередники; г) монахи і духовні служителі церков і релігійних культів; д) службовці й агенти колишньої поліції, особливого корпусу жандармів і охоронних відділень, а також члени царської сім'ї тощо. Вказані категорії населення об'єктивно були противниками нової влади. Тому влада, позбавляючи їх активного й пасивного виборчого права, фактично не давала їм можливостей легально впливати на склад та діяльність органів держави. Різноманіття і складність суспільних відносин обумовлюють функціонування багатьох соціальних норм, які мають певні відмінності, обумовлені особливостями умов їх формування, методами впливу на поведінку суб'єктів тощо. Але кожній із них притаманні й загальні для всіх соціальних норм ознаки, а саме: • соціальні норми є правилами поведінки, що впорядковують (врегульовують) відносини між людьми та їх об'єднаннями в суспільстві; • вони є правилами поведінки загального характеру. Це означає, що соціальні норми спрямовують свою дію не на конкретно визначеного адресата (особу чи групу осіб), а поширюються на всіх суб'єктів, які попадають у життєві обставини, що регулює дана соціальна норма; • вони перш за все обумовлені соціально-економічним ладом суспільства, ознаки якого в тій чи іншій формі відображено в їх змісті; • здебільшого соціальні норми формуються, формулюються і забезпечуються тими групами людей або їхніми об'єднаннями, воля та інтереси яких знаходять свій вираз у тих чи інших соціальних нормах. Розглянемо головні характеристики тих соціальних норм, які найбільше впливають на регулювання суспільних відносин у сучасних умовах. Мораль — це правила, які регулюють поведінку людей шляхом її оцінки з точки зору протилежних моральних категорій: "добро" і "зло", "справедливість" і "несправедливість" тощо. Моральною (позитивною) визнається поведінка, що приносить суб'єктам добро. І навпаки, аморальна (негативна) поведінка — це поведінка, яка призводить до наслідків, що оцінюються відповідними суб'єктами як зло. Дотримання вимог моральних норм забезпечується в основному внутрішніми переконаннями кожної людини та силою громадської думки. Особливістю норм моралі є їх суттєва залежність від суб'єктивного чинника. Адже поняття добра або зла визначаються соціальним статусом та внутрішніми переконаннями людини, її розумінням справедливості, совісті, тобто тими цінностями, якими вона керується у своєму житті. Саме тому одне й те саме явище з різних точок зору може мати різну моральну оцінку. Наприклад, таке явище, як безробіття, з позиції підприємця — моральне явище, що приносить йому добро. Адже воно забезпечує ринок надлишками робочої сили, дає можливість зменшувати розміри оплати праці робітників і тим самим збільшувати власні прибутки. У той самий час з погляду робітників безробіття — зло, бо воно знецінює їхню робочу силу, позбавляє засобів до існування. Разом з тим у суспільстві сформувались моральні норми загальнолюдського значення. Зокрема, це вимога турбуватися про старих, надавати матеріальну та моральну допомогу хворим та незаможним тощо. Звичаї — це правила поведінки, що склалися історично і в результаті багаторазових повторень ввійшли у звичку людей. Звичай закріплюється у свідомості людей як найбільш розумний або корисний у певних умовах зразок поведінки і виробляє свого роду автоматизм у поведінці, сприймається та реалізується людьми підсвідомо, без глибокого обмірковування доцільності такої поведінки. Прикладом звичаю, що регулює поведінку людей у повсякденному житті, може бути рукостискання при зустрічах і прощаннях. У сучасних умовах знайти сенс у звичаї потискання рук неможливо, але свого часу його виконання було доцільним і навіть життєво необхідним. Адже саме так засвідчували відсутність прихованої в руках зброї або каміння, а значить і відсутність ворожих намірів. Традиції — це правила поведінки, які впроваджуються в суспільну практику за ініціативою певних структур (держави, громадських об'єднань тощо), у багатьох випадках з метою витіснення (заміни) якихось вже існуючих правил поведінки. Традиції мають певні спільні риси зі звичаями, але якщо звичаї виникають у суспільстві стихійно, поступово — як результат багаторазового повторення певного зразка поведінки, то звичаї з тією або іншою метою нав'язуються суспільству. Деякі традиції сприймаються населенням та з часом переростають у звичаї і виконуються абсолютно добровільно, без будь-якого тиску. Яскравим прикладом цього є загальноприйнятий у нас звичай зустрічати Новий рік з ялинкою, хоча свого часу він запроваджувався Петром І під страхом покарання за його невиконання. В інших випадках традиції не сприймаються суспільством і передбачені ними правила перестають виконуватись як тільки припиняється тиск, спрямований на забезпечення їх реалізації. Прикладом можуть слугувати безрезультатні у підсумку намагання радянської атеїстичної держави замінити хрещення новонароджених на "звездины", тобто на традицію святкової реєстрації новонароджених в органах державної влади. Корпоративні норми — це правила поведінки, які встановлюються певними об'єднаннями людей (політичними партіями, громадськими організаціями) і є обов'язковими тільки для членів даних об'єднань. Ця група соціальних норм може знаходити свій вираз і закріплення в актах (статутах, положеннях, постановах), що приймаються об'єднаннями громадян, і повинна не протирічити конституції, законам та іншим нормативно-правовим актам. Існує практика видання деякими об'єднаннями громадян (наприклад, професійними спілками) спільно з державними органами актів, що містять певні правила поведінки. Ці акти слід розглядати вже не як такі, що містять корпоративні норми, а як нормативні акти, що містять у собі норми права. Це обумовлено тим, що приписи таких актів виходять не лише від об'єднання громадян, а й від держави. Тому вони є обов'язковими не лише для членів вказаного об'єднання, а набувають загальнообов'язкового характеру, і їх реалізація забезпечується державою. Релігійні норми — правила поведінки людей, які містяться в тих чи інших релігійних вченнях. Ці норми в абсолютній більшості зафіксовані в джерелах, які становлять основу того чи іншого віровчення, — у Біблії християн, в Корані мусульман тощо. Релігійні норми поділяються на дві основні групи: • норми, що встановлюють правила відправлення релігійного культу; • норми, що встановлюють правила поведінки людей, які сповідують дану релігію. Частина релігійних норм ("не убий", "не вкради" та ін.) належить до загальнолюдських цінностей і становить основу інших, перш за все моральних норм, а в деяких випадках — основу правових та судових систем (закони шаріату в мусульманських країнах). Соціально-технічні норми. У процесі людської діяльності формуються правила, що регулюють порядок поводження людей із знаряддями виробництва, встановлюють правила поведінки в тих чи інших природних умовах. Ці правила забезпечують доцільне й безпечне поводження людини в природному середовищі, використання багатств і явищ природи, досягнень науки й техніки. Такі правила є не соціальними, а технічними нормами. Але в деяких випадках, як уже вказувалося, вони набувають суспільного значення, тому що від їх сумлінного виконання залежить добробут, здоров'я, а то й життя людей. Ці правила відтворюють в актах, що мають юридичне значення (наприклад, в технічних правилах експлуатації АЕС), і за їх невиконання встановлюється юридична відповідальність. З цього моменту вони набувають ознак соціальних норм. Особливим видом соціальних норм є право. Такий перелік соціальних норм у юридичній літературі є майже загальновизнаним. Однак окремі автори пропонують як самостійні виділяти й інші види соціальних норм, а саме: естетичні, культурні, політичні, організаційні, правила гуртожитку, ритуали та ін.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-13; просмотров: 395; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.117.91.116 (0.012 с.) |