Принципи хіміопрофілактики парентеральної передачі ВІЛ

У медичній установі повинна бути чітка і проста інструкція, коли і як проводити хіміопрофілактику:

I етап - початок хіміопрофілактики;

II етап - проведення докладного вивчення ризику зараження і причин аварії, підготовка звітів.

При загрозі парентерального зараження: пошкодженні шкірних покривів забрудненим ВІЛ інструментом, попаданні зараженого ВІЛ матеріалу на слизові або пошкоджену шкіру рекомендується проведення хіміопрофілактики антиретровірусними препаратами.

Дуже важливо почати хіміопрофілактику якомога раніше, бажано в перші дві години після можливого зараження. Якщо її неможливо почати відразу за схемою високоінтенсивної терапії, то якомога раніше необхідно почати прийом наявних препаратів.

!	Після 72 годин початок хіміопрофілактики або розширення її схеми не має сенсу, але якщо постраждалий настоює – хіміопрофілактика може бути призначена.

Показання до початку хіміопрофілактики

1. Якщо контакт відбувся з біологічним матеріалом, взятим у хворого ВІЛ-інфекцією, рекомендується почати хіміопрофілактику парентерального зараження ВІЛ.

2. Якщо ВІЛ статус пацієнта, з кров'ю якого відбувся контакт, невідомий, рекомендується провести його обстеження на антитіла до ВІЛ за допомогою дозволених до застосування експрес-тестів:

þ При отриманні позитивного результату рекомендується призначення хіміопрофілактики зараження ВІЛ. Подальше обстеження пацієнта з метою підтвердження або виключення діагнозу ВІЛ-інфекції проводиться в установленому порядку.

þ Якщо ВІЛ статус потенційного джерела зараження невідомий і його неможливо встановити, хіміопрофілактика може бути призначена за епідеміологічними показниками рішенням відповідального лікаря.

Оскільки термін початку хіміопрофілактики може мати вирішальне значення, якщо наявні не всі лікарські препарати, необхідні для складання повноцінної схеми терапії, важливо призначити хоча б один препарат, а інші додати пізніше.

Медичний працівник після епізоду небезпечного контакту з джерелом зараження повинен спостерігатися не менше 12 місяців.

Стандартне лабораторне обстеження на антитіла/антиген ВІЛ медпрацівника і пацієнта проводиться:

в день реєстрації небезпечного контакту

через 3 місяці

через 6 місяців

через 12 місяців

Потерпілий повинен бути попереджений, що він може послужити джерелом ВІЛ-інфекції протягом всього періоду спостереження і тому йому належить дотримуватись запобіжних заходів, щоб уникнути можливої передачі ВІЛ.

 

Туберкульоз

В даний час склалася вкрай несприятлива ситуація щодо захворюваності туберкульозом серед населення, яка визначається рядом чинників соціальної (зубожіння значної частини населення, поява соціально незахищених груп людей, хронічних стресових ситуацій, підвищення процесів міграції і ін.) і біологічної природи (зростання числа штамів мікобактерій туберкульозу, стійких до більшості традиційно вживаних лікарських препаратів).

Високий рівень захворюваності зареєстрований у працівників відділень, де лікуються хворі з синдромом імунодефіциту, пульмонологічних відділень, стоматологів, допоміжного персоналу лікарень різних відділень у разі обслуговування пацієнта з недіагностованим туберкульозом.

Медичні працівники протитуберкульозних установ піддаються найбільшому, в порівнянні з рештою медиків, ризику інфікування. Захворюваність серед них вдесятеро перевищує показники захворюваності медичних працівників в цілому по галузі і в п'ять разів – дорослого населення.

У приміщеннях фтизіатричних установ постійного перебування хворих або інфікованого матеріалу (палати, коридори, курильні, їдальні, кімнати для використаної білизни, мийних для посуду і т.п.), а також на робочих місцях персоналу (процедурні кабінети, ординаторські, кабінети лікарів, частина приміщень адміністрації) в повітрі постійно присутні мікобактерії туберкульозу (МБТ). Для зменшення числа МБТ, що попадають в легені, персоналу слід носити захисні маски не тільки в операційних і перев'язувальних, але і у всіх приміщеннях протитуберкульозних установ (ПТУ).

Частий і тривалий контакт медичних працівників з МБТ в умовах фтизіатричних установ приводить до зміни їх імунного статусу, що, у свою чергу, веде до зростання захворюваності. Постійний контакт з патогенною флорою приводить до імунодепресії і формування вторинного імунодефіциту (ВІД). При цьому вже в результаті нетривалого контакту (протягом першого року роботи) у 33% співробітників реєструється зниження тих або інших показників імунного статусу, у 16% – клінічні прояви ВІД. З цим пов'язана необхідність регулярного імунологічного обстеження співробітників, проведення профілактики і, у разі розвитку ВІД, адекватної імунотерапії.

Враховуючи множинність чинників, що впливають на інтенсивність епідемічного процесу розповсюдження туберкульозу, заходи по його профілактиці повинні бути комплексними і включати соціальні, гігієнічні, епідеміологічні і імунологічні аспекти:

I. Зміцнення матеріально-технічної бази протитуберкульозних установ

Поліпшення санітарно-технічного стану об'єктів протитуберкульозного профілю, включаючи проведення ремонтних робіт і зменшення потужності протитуберкульозних стаціонарів при їх реконструкції:

· регулярне (1 раз на 2-3 роки) проведення поточних ремонтів з фарбуванням стін і стель в палатних відділеннях;

· забезпечення ефективного функціонування систем механічної вентиляції у всіх приміщеннях, включаючи палатні відділення, параклінічні і допоміжні служби;

· зміцнення лабораторної бази. Впровадження сучасних прискорених методів діагностики туберкульозу, включаючи ПЦР-діагностику;

· по можливості замість стаціонарів з постійним перебуванням пацієнтів, хворих на туберкульоз, передбачати стаціонари денного перебування.

II. Гігієнічні заходи

Виключення перевантаження палат, дотримання норм площі на одне ліжко не меншої 8 м², виключення багатоліжкових палат (не більше 4 ліжок).

Повітря з палат, де знаходяться хворі, не повинно розповсюджуватись по інших прилеглих приміщеннях (досконала система вентиляції). З цієї причини при палатах повинні бути передбачені тамбури.

Площа ординаторських повинна бути не меншою 6 м² на одне робоче місце.

При будівництві нових і реконструкції діючих протитуберкульозних стаціонарів необхідно передбачати розміщення приміщень для персоналу (ординаторських, сестринських, кімнат прийому їжі та інших побутових приміщень) в окремих відсіках при палатних відділеннях.

Обов'язкова наявність кімнат прийому їжі для персоналу поза палатними відділеннями із забезпеченням можливості підігріву їжі.

Обладнання роздягалок для верхнього одягу із забезпеченням окремого зберігання особистого і спецодягу. Наявність душових.

III. Соціальні заходи

Соціальна підтримка протитуберкульозних установ передбачає:

Ö Організацію харчування персоналу, забезпечення повноцінного раціону і умов харчування (збалансоване харчування і вітамінізація, гаряче харчування, щорічна двократна вітамінізація в зимовий-весняний період).

Ö Санаторно-курортне лікування в період основної і додаткової відпусток за затвердженим порядком і показаннями.

Ö Диспансерне спостереження, що включає імунологічне обстеження з можливим корегуванням імунного статусу.

Ö Забезпечення в повному об'ємі засобами індивідуального захисту (маски з нетканого матеріалу з носовим обтиском сучасного зразка).

Ö Максимальне використання предметів одноразового застосування (медичного інструментарію, ємкостей для збору мокроти і т.д.).

Ö Достатня забезпеченість спецодягом.

Ö Прання спецодягу тільки в спеціалізованій пральні.

IV. Дотримання персоналом заходів особистої профілактики:

Ö Постійне носіння масок з нетканих матеріалів у всіх виробничих приміщеннях.

Ö Суворе виконання медперсоналом правил особистої гігієни (часте миття рук, прийом їжі поза відділенням).

Ö Дозовані фізичні навантаження.

Ö Повноцінне білкове харчування (збалансоване харчування).

Ö З пацієнтами або з інфікованим матеріалом працювати в масці і рукавичках.

Ö Щоденна зміна халатів.

Ö Душ перед виходом з роботи (режим інфекційного стаціонару).

V. Дотримання дезинфекційного режиму

Строге дотримання порядку ультрафіолетового опромінювання приміщень з постійним перебуванням пацієнтів з відкритими формами туберкульозу по режиму, рекомендованому виробником. В даний час є опромінювачі з рециркуляцією повітря, які застосовують у присутності людей, а також імпульсні лампи Ксенон з дистанційним управлінням, здатні протягом декількох секунд очистити і знезаразити повітря при відсутності людей (плазмово-оптична технологія очищення).

Для прибирання приміщень і обробки поверхонь необхідне застосування дезинфекційних засобів, що мають туберкуліноцидну дію.

Також необхідні:

Ö Дезинфекція предметів, які контактують з пацієнтами, хворими на туберкульоз (ендоскопічного, стоматологічного, включаючи зубні зліпки при виробництві протезів, та ін.), відповідними дезинфекційними засобами.

Ö Камерна дезинфекція одягу і постільного приладдя.

Ö Дезинфекція відходів (виділень від хворих, харчових відходів).

VI. Протиепідемічні і імунологічні заходи

Ö Ретельне обстеження при прийомі на роботу. Проведення реакції Манту усім особам, яких приймають на роботу. При негативній пробі – ревакцинація БЦЖ. Допуск до роботи через місяць після вакцинації. Надалі реакцію Манту цим особам повторюють протягом подальших трьох років.

Ö Медичне обстеження медичних працівників, включаючи рентгенографію при прийомі на роботу.

Ö При періодичних медоглядах флюроографічне обстеження проводити не рідше одного разу на шість місяців. Рентген-позитивним особам проводити томографію (при взятті на облік і за показаннями).

Ö Проведення клініко-лабораторних досліджень, включаючи бактеріологічні при підозрі на захворювання туберкульозом.

Ö Введення в список фахівців, що здійснюють попередні і періодичні медогляди, лікаря-імунолога.

Ö Підвищення неспецифічного імунітету. Фітотерапія в об'ємі, рекомендованому фахівцем (бажано імунологом).

Ö Щорічна неспецифічна і специфічна профілактика грипу.

Ö Проведення імунологічних досліджень при прийомі на роботу і надалі щорічно протягом перших восьми років з метою своєчасного корегування імунного статусу, діагностики і лікування вторинного імунодефіциту.

Ö Якщо в анамнезі медпрацівника є перенесений туберкульоз, то протягом перших двох років роботи показано превентивне лікування. Питання превентивного лікування (найменування препаратів, тривалість курсу) вирішуються фахівцями протитуберкульозного диспансеру за місцем проживання.

Дифтерія

Основний захист медичного персоналу від захворювання дифтерією – специфічна імунопрофілактика.

Абсолютних протипоказань немає. Інші – за інструкцією до вакцини.

Якщо анамнез щеплень медпрацівника невідомий, то йому проводять серологічне дослідження і у разі виявлення титру менше 1:20 проводять першу вакцинацію, потім через місяць або півтора перевіряють стан імунної відповіді. Якщо рівень дифтерійних антитіл після першого щеплення не перевищує титр 1:80 (що спостерігається у осіб, які раніше не мали щеплень проти дифтерії), то даній особі проводять друге щеплення і через 6-9 місяців ревакцинацію. Якщо титр антитіл більше 1:80, то друге щеплення проти дифтерії не проводять.

Імунізація за епідеміологічними показниками: у осередку дифтерії імунізації підлягають нещеплені або особи, що не мають захисного рівня дифтерійного антитоксину за результатами серологічного дослідження, – титр менше 1:20 або менше 0,01 ME/мл.

У разі носійства серед персоналу: полоскання горла октенисептом – 4 рази на день після їжі 5-7 днів (лікарські засоби за рекомендацією лікаря), полівітаміни.

У епідемічному осередку – робота в масці.

 

Грип

Медичні працівники підлягають неспецифічній і специфічній профілактиці в передепідемічний період, коли відмічається перевищення багаторічного середньостатистичного числа випадків захворювань грипом, підтверджених лабораторно, і екстреній неспецифічній профілактиці в епідемічний період.

Для специфічної профілактики грипу використовують живі, інактивовані, розщеплені і субодиничні грипозні вакцини вітчизняного і зарубіжного виробництва, приготовані з епідемічно актуальних штамів вірусу A (HINI), А (H3N2) і В у встановленому порядку у відповідності до інструкцій по застосуванню. Вакцинація проти грипу сумісна з іншими щепленнями (у різні ділянки тіла).

Для персоналу у осередку обов'язкове носіння 4-шарових марлевих масок. Маски міняють кожні 3-4 години роботи. Тривалість внутрішньоосередкової профілактики коливається від двох днів при припиненні контакту з джерелом інфекції до 5-7 днів, якщо контакт зберігається.

Санітарно-гігієнічні заходи. Обов'язкове знезараження посуду засобами і методами, дозволеними до застосування в установленому порядку, вологе прибирання приміщень з використанням дезинфікуючих засобів, провітрювання приміщень не менше чотирьох разів на день по 15 хвилин і знезараження повітря в приміщеннях бактерицидними лампами.

 

Кір

Всі медичні працівники у віці до 35 років, які не хворіли на кір, неприщеплені, одноразово щеплені або з невстановленим анамнезом щеплень, підлягають одноразовій вакцинації (з урахуванням медичних протипоказань, викладених в інструкції до препарату).

У осередку кору проводиться екстрена вакцинація або введення імуноглобуліну за епідеміологічними показниками усім, кому належить, протягом 72 годин з моменту виявлення першого хворого.

 

Менінгіт

При благополучній епідеміологічній обстановці по менінгококовій інфекції контактні у осередку, як правило, не вакцинуються. Проте всі підлягають бактеріологічному обстеженню.

При виявленні носіїв, у тому числі і серед медпрацівників, вони сануються: 0,5 ампіциліну або левоміцетину x 4 рази на день – 4 дні (інші препарати за рекомендацією фахівця).

У зв'язку із зростанням захворюваності менінгококовою інфекцією з метою попередження виникнення носійства менінгокока серогрупи А імунізації підлягає персонал будинків дитини. Імунізації також підлягають медичні працівники інфекційних стаціонарів, призначених для лікування хворих менінгококовою інфекцією.

Екстреній імунізації в осередках менінгококової інфекції (при встановленні менінгокока серогрупи А або С) за вказівкою підлягають всі контактні (у тому числі і медичний персонал).